20 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/65/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави до Колодяжненської сільської ради про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Керівник Ковельської окружної прокуратури (далі - прокурор, позивач) в інтересах держави звернувся з позовом до Колодяжненської сільської ради (далі - Колодяжненська сільська рада, відповідач) про визнання протиправною бездіяльність Колодяжненської сільської ради щодо вчинення дій, спрямованих на визнання споруди цивільного захисту ПРУ №06606, за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Любитів, вул. Весняна, 23, безхазяйним майном; зобов'язання Колодяжненську сільську раду вчинити дії, спрямовані на визнання споруди цивільного захисту ПРУ №06606, за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Любитів, вул. Весняна, 23, безхазяйним майном, в тому числі шляхом звернення із заявою про взяття споруди цивільного захисту на облік до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, та розміщення оголошення про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік у друкованих засобах масової інформації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Ковельською окружною прокуратурою вивчено стан додержання вимог законодавства у сфері використання державної та комунальної власності, в ході якого встановлені порушення в частині виявлення та визнання комунальною власністю безхазяйного нерухомого майна - споруди цивільного захисту населення - ПРУ №06606, розташованої за адресою: вул. Весняна, 23, с. Любитів, Ковельський район, Волинська область. Власником вищевказаної споруди цивільного захисту фактично зазначено ВАТ «Ковельське РТП», яке з 2010 ліквідоване як юридична особа. Таким чином, вказана захисна споруда не є об'єктом державної або комунальної форми власності, відомості щодо обліку майна, зокрема, захисної споруди №06606, як об'єктів державної або комунальної власності в уповноважених органів відсутні, а тому вказане майно фактично містить ознаки безхазяйного. Таким чином, саме Колодяжненська сільська рада у даному випадку є уповноваженим органом місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо взяття на баланс безхазяйного майна, в тому числі споруд цивільного захисту, розташованих на території громади, та подальшого оформлення права комунальної власності на них.
Зазначає, шо упродовж тривалого часу відповідач фактично не здійснює жодних юридично значимих обов'язкових дій, щодо оформлення та державної реєстрації права власності на ПРУ №06606. Вказане свідчить про бездіяльність відповідача, яка полягає у безпідставному зволіканні в оформленні правовстановлюючих документів на майно, що належить Колодяжненській територіальній громаді.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 262 КАС України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 27.01.2025 просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки рішенням Любитівської сільської ради від 24.11.2017 року №23/6 «Про зняття житлових будинків з балансу житлового фонду комунальної власності Любитівської сільської ради та передача їх у власність власникам будинків» будинок було передано у власність власникам квартир. Спірне приміщення, яке знаходиться за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Любитів, вул. 1 Травня, 23 (тепер вул. Весняна) на даний час слугує як підвальне приміщення жителів багатоквартирного будинку. Зазначене приміщення актом прийому-передачі на баланс Колодяжненської сільської ради не передавалось.
Зазначає, що особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій. Підвал вважається допоміжним приміщенням, оскільки він оснащений комунікаціями, без яких експлуатація будинку нереальна. Незалежно від створення ОСББ, всі мешканці будинку вважаються співвласниками такого приміщення, що підтверджується документом (свідоцтво про право власності на нерухомість) та не потребує юридичних дій (приватизації чи оренди). Користуватися підвалом можна лише за згодою всіх співвласників.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази ( проектна чи технічна документація), що це приміщення було запроектовано як самостійний об'єкт нерухомого майна. За таких підстав відповідач вважає неможливим реєстрацію права комунальної власності на спірне приміщення.
У відповіді на відзив від 27.01.2025 позивач просив відхилити заперечення відповідача, з підстав їх необґрунтованості. Так, статус протирадіаційного укриття, підтверджено паспортом споруди, обліковою картою споруди, актом оцінки споруди та інформацією ГУ ДСНС України у Волинській області. Вищезгадане протирадіаційне укриття, вбудоване у житловий будинок, прийняте в експлуатацію у 1978 році, призначалося для використання як протирадіаційне укриття (має окремі вхід, визначений спосіб і порядок використання), а відтак воно не підпадає під правовий режим допоміжних приміщень і є самостійним об'єктом правовідносин, та не належить до спільної сумісної власності мешканців багатоквартирного будинку.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
У відповідності до частини третьої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Судом встановлено, що Ковельською окружною прокуратурою вивчено стан додержання вимог законодавства у сфері використання державної та комунальної власності, в частині виявлення та визнання комунальною власністю безхазяйного нерухомого майна на території Ковельського району Волинської області.
Так, встановлено, що на території Колодяжненської сільської ради знаходиться захисна споруди №06606, яка розташована за адресою: Волинська область, область, с. Любитів, вул. Весняна (колишня 1-го Травня), 23. Вказана захисна споруда не є об'єктом державної або комунальної форми власності, відомості щодо обліку майна, зокрема, захисної споруди №06606, як об'єктів державної або комунальної власності в уповноважених органів відсутні.
Згідно інформації Ковельського районного управління ГУ ДСНС України у Волинській області від 08.02.2023 №48 03 01-123/48 03.03 встановлено, що на території Ковельського району знаходиться 11 захисних споруд з невизначеною формою власності, зокрема, ПРУ №06606 за вищевказаною адресою, яка згідно обліку належить ВАТ «Ковельське РТП».
Постановою Господарського суду Волинської області від 22.07.2010 у справі №7/70-б ВАТ «Ковельське ремонтно-транспортне підприємство» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 30.10.2010 у справі № 7/70-б ВАТ «Ковельське ремонтно-транспортне підприємство» (с. Любитів, Ковельського району, вул. Миру, 8, код ЄДРПОУ 03569255) ліквідовано.
З листа Колодяжненської сільської ради №1518/1.8/2-24 від 26.11.2024 встановлено, що захисна споруда №06606 на даний час слугує, як підвальне приміщення жителів багатоквартирного по вул. 1 Травня, 23.
Відповідно до рішення Любитівської сільської ради від 24.11.2017 №23/6 «Про зняття житлових будинків з балансу житлового фонду комунальної власності Любитівської сільської ради та передача їх у власність власникам будинків» будинок передано у власність власникам квартир.
З листа Колодяжненської сільської ради від 19.07.2023 №862/1.8/2-23 вбачається, що вказана захисна споруда актом прийому-передачі на баланс Колодяжненської сільської ради не передавались, дані щодо зміни цільового призначення захисної споруди у сільській раді відсутні.
Разом з тим рішенням від 07.12.2020 №1/10 припинено юридичну особу - Любитівську сільську раду (ЄРДПОУ - 04334005), яка знаходилась за адресою: вул. Лесі Українки,20, с. Любитів, Ковельського району Волинської області. Пунктом 2 вказаного рішення встановлено, що Колодяжненська сільська рада є правонаступником активів та пасивів, всіх майнових прав та обов'язків Любитівської сільської ради.
Отже, вищезазначене сховище після ліквідації ВАТ «Ковельське ремонтно-транспортне підприємство» не передавалося до комунальної власності Любитівської сільської ради (сучасна територія Колодяжненської територіальної громади) або державної власності. Будь-які рішення органами місцевого самоврядування або суду про визнання нерухомого майна підприємства, в тому числі зазначеного сховища, безхазяйним не приймалось, тобто захисна споруда №06606 є безхазяйним майном.
Виявлене порушення, а саме є бездіяльність відповідача, яка полягає у невжитті дій, спрямованих на визнання захисної споруди безхазяйним майном, в тому числі шляхом звернення із заявою про взяття вказаної захисної споруди на облік до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, та розміщення оголошення про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік у друкованих засобах масової інформації зумовили звернення прокурора до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 32 Кодексу цивільного захисту України, сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів.
Згідно з частиною 8 статті 32 Кодексу цивільного захисту України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб'єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017 затверджено Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку (далі - Порядок), згідно якого облік фонду захисних споруд ведеться у паперовому та електронному вигляді. Облік фонду захисних споруд здійснюють їх балансоутримувачі. Паперовий облік фонду захисних споруд здійснюється шляхом складення, у тому числі, паспорта захисної споруди. Державна служба з надзвичайних ситуацій веде загальнодержавний електронний облік захисних споруд. Електронний облік захисних споруд є спеціальним програмним забезпеченням, яке призначене для збирання, обробки та зберігання інформації про захисні споруди незалежно від форми власності і формується на підставі даних документального обліку захисних споруд (п. п. 16, 17, 18, 23 Порядку).
З листа ГУ ДСНС України у Волинській області №48 01-5349/48 08 від 26.11.2024 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , обліковується ПРУ №06606, місткістю 150 чоловік, балансоутримувач - відсутній. Згідно акту оцінки стану готовності від 15.11.2024 захисна споруда не готова до використання за призначенням.
З матеріалів справи вбачається, що споруда цивільного захисту №06606 прийнята до експлуатації у 1978 році, власником вказаного ПРУ є ВАТ «Ковельське РТП» (банкрут); призначення сховища у мирний час: «не використовується»; організація, яка експлуатує сховище у мирний час: «не використовується»; відповідно до технічних характеристик, місткість становить - 150 осіб; загальна площа становить 165 м кв, кількість входів - 1, кількість аварійних входів - 1.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»: спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.
Згідно з частиною другою статті 4 наведеного Закону власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (частина перша статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Відповідно до частини першої статті 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту, зокрема, належить протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості. Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації і побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових й інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин та до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15- ц).
Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.
Аналогічні правові позиції викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі №904/1040/18, від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18).
Отже, чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.
Суд погоджується з доводами прокурора про те, шо захисна споруда цивільного захисту ПРУ №06606, не призначена для забезпечення експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку, оскільки за своїми функціональними особливостями не є допоміжним, свого функціонального призначення не змінювало, до комунальної власності за відповідним рішенням не передавалось, та на користь власників багатоквартирного будинку не відчужувалось.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ПРУ №06606 є спорудою цивільного захисту, та належало ВАТ «Ковельське РТП», яке ліквідовано як юридична, а отже вказане майно фактично містить ознаки безхазяйного.
Так, відповідно до статті 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені.
Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.
Відповідно до статті 327 ЦК України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.
Згідно частини 2 статті 3 вказаного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частина 14 статті 18 Закону).
Таким чином, процедура, передбачена статтею 335 ЦК України складається з декількох послідовних етапів, у зв'язку з чим для визнання судом безхазяйної нерухомої речі комунальною власністю орган місцевого самоврядування, на території якого розміщено відповідне майно, зобов'язаний:
1) у порядку, визначеному ч.14 ст.18 Закону та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, подати до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, заяву про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік;
2) після взяття нерухомої безхазяйної речі на облік та внесення відповідних даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно забезпечити публікування в друкованих засобах масової інформації оголошення про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік;
3) після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі звернутися до суду з належно оформленою заявою про визнання безхазяйної нерухомої речі комунальною власністю.
Зазначені етапи реалізації цих повноважень органом місцевого самоврядування вказують на те, що заява про визнання безхазяйної нерухомої речі комунальною власністю подається в порядку окремого провадження за правилами статті 333 ЦК України тільки в разі, якщо цей об'єкт вже перебуває на обліку як безхазяйне майно й оголошення про зазначені обставини опубліковано в друкованому засобі масової інформації не менше року тому.
Окрім того, у відповідної до частини 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України та пункту 14 «Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017, до повноважень органів місцевого самоврядування належить прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб'єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд.
У постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №904/9685/13 судом зроблено правовий висновок про те, що на орган місцевого самоврядування у випадку ліквідації суб'єкта господарювання, на балансі якого перебували захисні споруд цивільного захисту населення, а також за наявності безхазяйних захисних споруд, покладено прямий обов'язок щодо прийняття рішення про подальше використання таких захисних споруд цивільного захисту, в тому числі взяття їх на баланс та передачу у комунальну власність.
Також, у постанові Верховного Суду від 23.09.2024 у справі № 460/3537/21 зазначено, що орган місцевого самоврядування, на території якого розміщено безхазяйну нерухому річ, зобов'язаний звернутися із заявою до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, для взяття безхазяйної нерухомої речі на облік.
Отже, саме Колодяжненська сільська рада є уповноваженим органом для вжиття заходів щодо взяття на баланс безхазяйної споруди цивільного захисту на території громади та подальшого оформлення права комунальної власності на неї.
Таким чином, за наявності підстав та відповідних повноважень, Колодяжненська сільська рада, як суб'єкт права комунальної власності, що здійснює від імені та в інтересах територіальних громад відповідні права щодо володіння та розпорядження комунальним майном, упродовж тривалого часу фактично не здійснила жодних юридично значимих обов'язкових дій щодо оформлення та державної реєстрації права власності на спірну споруду.
Вказане свідчить про бездіяльність відповідача, яка полягає у безпідставному зволіканні в оформленні правовстановлюючих документів на майно, що належить територіальній громаді.
Будь-яких доказів щодо здійснення заходів з метою набуття права власності на безхазяйне майно, а саме споруду цивільного захисту - ПРУ №06606, станом на час розгляду справи відповідачем не надано.
Відповідно до частин 3 - 5 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Суд звертає увагу на обґрунтованість доводів прокурора, що взяття у комунальну власність територіальної громади безхазяйної споруди цивільного захисту дасть можливість вирішувати питання збереження та належну експлуатацію споруди, уникнувши ризиків руйнації та знищення споруди цивільного захисту, яке може відбуватися через тривалу відсутність власників, відповідальних за їх належне утримання і збереження, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з позовною заявою.
З урахуванням наведеного, подання прокурором позову є єдиним ефективним засобом захисту порушених прав та інтересів держави.
Таким чином, за сукупністю наведених обставин та враховуючи наявність письмових доказів, що підтверджують наведені прокурором доводи у позовній заяві та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов керівника Ковельської окружної прокуратури (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Шевченка, будинок, 7) в інтересах держави до Колодяжненської сільської ради (45061, Волинська область, Ковельський район, село Колодяжне, вулиця Лесі Українки, будинок, 20, ЄДРПОУ 04333974) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Колодяжненської сільської ради щодо вчинення дій, спрямованих на визнання споруди цивільного захисту ПРУ №06606, за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Любитів, вул. Весняна, 23, безхазяйним майном.
Зобов'язати Колодяжненську сільську раду вчинити дії, спрямовані на визнання споруди цивільного захисту ПРУ №06606, за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Любитів, вул. Весняна, 23, безхазяйним майном, в тому числі шляхом звернення із заявою про взяття споруди цивільного захисту на облік до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, та розміщення оголошення про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік у друкованих засобах масової інформації.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський