20 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/13754/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІР МАРКЕТ" до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІР МАРКЕТ" (далі - ТОВ «ТІР МАРКЕТ», товариство, відповідач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - митний орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування прийнятих відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів від 18 липня 2024 року №UA205030/2024/000053/2 та від 27 серпня 2024 року №UA205030/2024/000062/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «ТІР МАРКЕТ» придбало запасні частини рекламну продукцію, аксесуари, інструменти та обладнання, призначені для ремонту транспортних засобів, згідно Контракту від 10 жовтня 2022 року №2/2022/ТМ, укладеного між компанія SAF-HOLLAND Polska Sp. z о.о. (Польща) та ТОВ «ТІР МАРКЕТ» (Україна).
З метою митного оформлення товару позивач 18.07.2024 через декларанта подав до Волинської митниці митну декларацію №24UA205030007073U3, в якій було зазначено ціну товару в сумі 25 979,15 EUR (Євро) та включено витрати на транспортування у розмірі 453,07 EUR (Євро) (20 544,62 гривень по курсу 45.3457), відповідно заявлена митна вартість товару становить 26 432,22 EUR (Євро) (1 198 587,36 гривень по курсу 45,3457), за першим методом.
При цьому Волинською митницею було відмовлено позивачу у митному оформленні товару за заявленою вартістю 26 432,22 EUR (Євро), оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2024/000183 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 18 липня 2024 року №UA205030/2024/000053/2.
З метою митного оформлення товару позивач 26 серпня 2024 року через декларанта подав до Волинської митниці митну декларацію №24UA205030009072U1, в якій було зазначено ціну товару в сумі 26 323,25 EUR (Євро) та включено ви грати на транспортування у розмірі 368,48 EUR (Євро) (16 891,41 гривень по курсу 45.8406), відповідно заявлена митна вартість товару становить 26 691,73 EUR (Євро) (1 223 564,98 гривень по курсу 45,8406), за першим методом.
Волинською митницею було відмовлено позивачу у митному оформленні товару за заявленою вартістю 26 691,73 EUR (Євро), оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2024/000216 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 27 серпня 2024 року №UA205030/2024/000062/2.
Представник позивача зазначає, що документи, які були подані до митного оформлення підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару і не мали жодних розбіжностей, незважаючи на що митним органом було сформовано повідомлення декларанту в якому вимагались додаткові документи, для підтвердження митної вартості.
Щодо ненадання заявки на перевезення товару зазначає, що вона не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару та, що декларантом надано весь пакет товаросупровідних документів, які підтверджують транспортні витрати, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».
Також відповідач прийшов до висновку про не включення декларантом завантажувально-розвантажувальних витрат до заявленої митної вартості. Позивач вказує, що зауваження митного органу стосовно незазначення в графі 21 МД витрат на завантаження є безпідставними. Крім цього, надані під час митного оформлення товару документи підтверджували заявлені до митної вартості витрати пов'язані із транспортуванням (в довідці про транспортні витрати від 17 липня 2024 року №31 міститься інформація проте, що завантажувально-розвантажувальні роботи входять у вартість перевезення).
Стосовно передуванню дати платіжного доручення даті інвойсу, представник позивача звертає увагу на проформу-інвойс від 05 липня 2024 року №1135/24 на оплату запасних частин до автомобілів на загальну суму 25 979,15 євро, на підставі якого здійснювалась передоплату вартості товару. Дане вказує на те, що сумніви відповідача ґрунтуються виключно на йото припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Щодо вартості товару, зазначеної в експортній декларації повідомляє, що в митній декларації країни відправлення статистичної вартості товару 112 688,00 польських злотих, а в рахунку-фактурі 25 979,15 євро жодним чином не впливає на фактурну вартість товару, а тому не може бути підставою для коригування митної вартості товару.
На рахунок розбіжностей, які відповідач зазначив в оскаржуваному рішенні від 27 серпня 2024 року №UA205030/2024/000062/2, а саме: «до митного оформлення надано рахунок на оплату транспортних послуг, однак не надано договір на перевезення, калькуляцію транспортних витрат, заявки на перевезення, довідки про транспортні витрати» зазначає, що підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару до МД декларантом додана довідка про транспортні витрати, відповідно до якої витрати по доставці товару за маршрутом м. Хелм - м. Луцьк становлять 24 130,59 грн, в тому числі: по маршруту м. Хелм - м/п Ягодин 16 891,41 грн, по маршруту м/п Ягодин - м. Луцьк 7 239,18 грн. Відповідно до цієї довідки страхування вантажу не проводилось, завантажувально- розвантажувальні роботи входять у вартість перевезення.
Окрім цих витрат жодних інших витрат позивачем понесено не було (інше не випливає з умов контракту та рахунка-фактури). Щодо заявки, то вона на перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару та, що декларантом надано весь пакет товаросупровідних документів, які підтверджують транспортні витрати.
Митному органу 06 листопада 2024 року були направлені і додаткові документи, які підтверджували вартість товару, однак Волинська митниця, опрацювавши заяву ТОВ «ТІР МАРКЕТ» про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, позивачу надала відповідь, згідно якої рішення про коригування митної вартості від 27 серпня 2024 року № UA205030/2024/000062/2 не підлягає скасуванню.
Також у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, при цьому, рішення про коригування митної вартості товарів таких відомостей не містять.
Враховуючи наведені обстави сторона позивача уважає оскаржувані рішення митного органу протиправними та просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-13).
У відзиві на позовну заяву від 16 грудня 2024 року представник відповідача заперечує проти позовних вимог, в обґрунтування своєї позиції вказує, що перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:
МД від 18 липня 2024 року № 24UA205030007073U3 (рішення від 18 липня 2024 року №UA205030/2024/000053/2):
- до митного оформлення надано рахунок-фактуру від 17.07 .2024 № 31, однак не надано договір на перевезення та заявку на перевезення;
- згідно рахунку-фактури від 17 липня 2024 року № 31 вказано наявність завантажувально-розвантажувальних робіт, однак вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості;
- дата платіжного доручення від 05 липня 2024 року № 240705/001349029 передує даті інвойсу (від 11 липня 2024 року № 1204/24), що ставить під сумнів автентичність даного документа;
- згідно інвойсу від 11 липня 2024 року №1204/24 вартість товару становить 25 979,15 євро або згідно курсу вказаного у інвойсі 4,278 = 111 138, 8 злотих. Згідно митної декларації країни експорту загальна вартість товарів становить 112 688 злотих.
МД від 26 серпня 2024 року № 24UA205030009072U1 (рішення від 27 серпня 2024 року №UA205030/2024/000062/2):
- до митного оформлення надано рахунок на оплату транспортних послуг, однак не надано договір на перевезення, калькуляцію транспортних витрат, заявки на перевезення, довідки про транспортні витрати;
- згідно рахунку-фактури від 23 серпня 2024 року № 198 вказано наявність завантажувально-розвантажувальних робіт, однак вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості;
- дата платіжного доручення від 06 серпня 2024 року № 240806/001377697 передує даті виставлення інвойсу від 13 серпня 2024 року № 1385/24.
Декларантом на вимогу митниці не надано всіх додаткових документів, листом від 27 серпня 2024 року № б/н повідомлено про їх відсутність. Таким чином, декларантом не було усунуто чи спростовано зазначені митним органом неточності та розбіжності щодо числових значень складових заявленої митної вартості.
У зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв'язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень статті 55 та статті 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме:
МД від 18 липня 2024 року № 24UA205030007073U3 (рішення від 18 липня 2024 року №UA205030/2024/000053/2): Товар 1 на рівні 3.89 євро/кг за МД 5078 від 06 червня 2024 року №UA205030/2024/;
МД від 26 серпня 2024 року № 24UA205030009072U1 (рішення від 27 серпня 2024 року №UA205030/2024/000062/2): Товар 6 на рівні 3,89 євро/кг за МД від 06 червня 2024 року №UA205030/2024/5078; Товар 8 на рівні 5,66 євро /кг за МД від 05 лютого 2024 року №UA205030/2024/1299.
З урахуванням наведеного уважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є такими, що відповідає вимогам митного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими (арк. спр. 86-99).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 80).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за позовом ТОВ "ТІР МАРКЕТ" до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень за участі представника відповідача (арк. спр. 150).
Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Між SAF-HOLLAND Polska Sp. z о.о. (Продавець) та ТОВ «ТІР МАРКЕТ» (Покупець) укладено Контракт від 10 жовтня 2022 року №2/2022/ТМ, відповідно до якого продавець продає, доставляє та передає Покупцю для продажу та розповсюдження на території України товари (зокрема, запасні запчастини, рекламну продукцію, аксесуари, інструменти та обладнання призначені для ремонту транспортних засобів (пункт 1.1. Контракту).
Відповідно до пункту 2.1. Контракту, загальна його сума складає EUR 2 000 000 та пунктом 2.2. визначено, що валютою виступає євро.
Пунктом 2.3. визначено, що оплата за товари здійснюється в євро наступним чином: 100% передоплати до відвантаження перерахуванням коштів на рахунок Продавця, або повне та/або часткове відстрочення платежу, яке зазначено в інвойсі на кожне окреме відвантаження товарів.
Вартість товарів, що поставляються на умовах цього Контракту, включає упаковку, маркування, завантаження та експортні документи, необхідні для виїзду з території Європейського Союзу (пункт 2.5. Контракту).
Пунктом 3.1. Контракту передбачено, що постачання товарів за цим Контрактом здійснюється на умовах EXW Pila/Польща якщо в інвойсах та/або інвойс проформах Сторонами не погоджено інше. Умови постачання товарів розуміються згідно з версією 2020. Вартість транспортування Товару до пункту призначення вказується в інвойсі окремим рядком або в окремому інвойсі та поширюється на весь товар у відповідному постачанні, зазначеному в одному або кількох інвойсах (арк. спр. 20-22).
У відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651, статті 257 Митного кодексу України (далі - МК України) для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ТОВ «ТІР МАРКЕТ» подано:
1. МД від 18 липня 2024 року № 24UA205030007073U3 на 9 товарних позицій (запасні частини до вантажних автомобілів, нові в асортименті): колодки гальмівні, арт.SAU2S0572917400 - 100 шт. Колодки гальмівні арт. SAU2S0572932800 - 28 шт. Гальмівні колодки арт.SAU2 S0572914800 - 3 шт. Торговельна марка SAUER. Виробник SAF-Holland. Країна виробництва GB (арк. спр. 103-105).
На підтвердження заявленої митної вартості товару подано наступні документи, визначені в графі 44 МД, згідно Класифікатору документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», а саме: рахунок-фактура (інвойс) від 11 липня 2024 року № 1204/24 (арк. спр. 29-32); автотранспортна накладна від 16 липня 2024 року №б/н (арк. спр. 40-41); сертифікат про походження товару від 11 липня 2024 року №PL/MF/AT 0181803; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 17 липня 2024 року №31 (арк. спр. 42); зовнішньоекономічний договір (контракт) від 10 жовтня 2022 року № 2/2022/TM (арк. спр. 20-22); договір про надання послуг митного брокера від 07 липня 2023 року № 03/23; договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 24 листопада 2022 року №1 (арк. спр. 37-38); копія митної декларації країни відправлення від 11 липня 2024 року № 24PL391010E2318110 (арк. спр. 33-36).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності:
- до митного оформлення надано рахунок-фактуру від 17.07 .2024 № 31, однак не надано договір на перевезення та заявку на перевезення;
- згідно рахунку-фактури від 17 липня 2024 року № 31 вказано наявність завантажувально-розвантажувальних робіт, однак вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості;
- дата платіжного доручення від 05 липня 2024 року № 240705/001349029 передує даті інвойсу (від 11 липня 2024 року № 1204/24), що ставить під сумнів автентичність даного документа;
- згідно інвойсу від 11 липня 2024 року №1204/24 вартість товару становить 25 979,15 євро або згідно курсу вказаного у інвойсі 4,278 = 111 138, 8 злотих. Згідно митної декларації країни експорту загальна вартість товарів становить 112 688 злотих.
Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товару; 6) транспортні (перевізні) документи в т.ч. Заявку на перевезення; 7) банківські платіжні документи, що підтверджують оплату транспортних послуг; 8) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частини шостої статті 53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Декларантом листом від 18 липня 2024 року №б/н повідомлено, що інші документи, які зазначені в частині третій статті 53 МК України, надаватись не будуть, у зв'язку із чим просили прийняти рішення без урахування десятиденного терміну на основі наданих електронних документів, прикріплених до МД (зворот арк. спр. 118).
Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, тому відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2024/000183 (арк. спр. 16) та рішення про коригування митної вартості товарів від 18 липня 2024 року №UA205030/2024/000053/2 (арк. спр. 15), в якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно рішення раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, інформації про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товар №1 на рівні - 3,89 євро/кг за МД від 06 червня 2024 року №UA205030/2024/5078.
В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за МД від 18 липня 2024 року №24UA205030007095U0 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (арк. спр. 17-19).
2. МД від 26 серпня 2024 року № 24UA205030009072U1 на 11 товарних позицій (запасні частини до вантажних автомобілів, нові в асортименті): частини до автомобільних напівпричепі, що мають максимальну масу з повним навантаженням до 22 т. Ступиця колеса арт. SA U2S4340051000 - 80 шт. Торговельна марка SA UER. Виробник SAF-Holland. Країна виробництва DE (арк. спр. 125-127).
На підтвердження заявленої митної вартості товару подано наступні документи, визначені в графі 44 МД, згідно Класифікатору документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», а саме: рахунок-фактура (інвойс) від 13 серпня 2024 року №1385/24 (арк. спр. 58-61); автотранспортна накладна від 24 серпня 2024 року №б/н (арк. спр. 65-66); сертифікат про походження товару від 13 серпня 2024 року №PL/MF/AT 0181990; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 23 серпня 2024 року №198 (арк. спр. 67); зовнішньоекономічний договір (контракт) від 10 жовтня 2022 року № 2/2022/TM (арк. спр. 20-22); договір про надання послуг митного брокера від 07 липня 2023 року № 03/23; договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 06 грудня 2023 року № 06/12/23 (арк. спр. 62-63); копія митної декларації країни відправлення від 13 серпня 2024 року № 24PL391010E2661258 (арк. спр. 135-136).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності:
- до митного оформлення надано рахунок на оплату транспортних послуг, однак не надано договір на перевезення, калькуляцію транспортних витрат, заявки на перевезення, довідки про транспортні витрати;
- згідно рахунку-фактури від 23 серпня 2024 року № 198 вказано наявність завантажувально-розвантажувальних робіт, однак вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості;
- дата платіжного доручення від 06 серпня 2024 року № 240806/001377697 передує даті виставлення інвойсу від 13 серпня 2024 року № 1385/24.
Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товару; 6) транспортні (перевізні) документи в т.ч. Заявку на перевезення; 7) банківські платіжні документи, що підтверджують оплату транспортних послуг; 8) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частини шостої статті 53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Декларантом листом від 27 серпня 2024 року №б/н повідомлено, що інші документи, які зазначені в частині третій статті 53 МК України, надаватись не будуть, у зв'язку із чим просили прийняти рішення без урахування десятиденного терміну на основі наданих електронних документів, прикріплених до МД (арк. спр. 139).
Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, тому відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2024/000216 (арк. спр. 47) та рішення про коригування митної вартості товарів від 27 серпня 2024 року №UA205030/2024/000062/2 (арк. спр. 46), в якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно рішення раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, інформації про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товар 6 на рівні 3,89 євро/кг за МД від 06 червня 2024 року №UA205030/2024/5078 та Товар 8 на рівні 5,66 євро /кг за МД від 05 лютого 2024 року №UA205030/2024/1299.
В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за МД від 27 серпня 2024 року №24UA205030009110U3 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (арк. спр. 48-51).
ТОВ «ТІР МАРКЕТ» 06 листопада 2024 року подано заяву про надання додаткових документів в порядку частини восьмої статті 55 МК України, а саме: договір від 06 грудня 2023 року №06/12/13 (арк. спр. 62-63); заявка на перевезення вантажу від 23 серпня 2024 року №60 (арк. спр. 64); акт надання послуг від 27 серпня 2024 року №198 (арк. спр. 69); платіжна інструкція від 29 серпня 2024 року №30861627 (арк. спр. 70); довідка про транспортні витрати від 23 серпня 2024 року №198 (арк. спр. 68); проформа-інвойс від 01 серпня 2024 року №1329/24 (арк. спр. 52-55); заявка на купівлю іноземної валюти від 06 серпня 2024 року №676 (арк. спр. 56); платіжне доручення в іноземній валюті від 06 серпня 2024 року №701 (арк. спр. 57). На підставі додатково наданих документів ТОВ «ТІР МАРКЕТ» просили прийняти рішення про визнання заявленої митної вартості та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 27 серпня 2024 року №UA205030/2024/000062/2 (арк. спр. 71).
Відповідач листом від 15 листопада 2024 року №7.3-2/15-12/14/12603 повідомив ТОВ «ТІР МАРКЕТ», що відповідно наданої заяви на перевезення від 23 серпня 2024 року №60 вартість перевезення (фрахт) становить 27390 грн, що суперечить вартості транспортних послуг, зазначеної в акті наданих послуг від 27 серпня 2024 року №195 - 24130,59 грн.
Оплата за транспортні послуги, згідно платіжної інструкції від 29 серпня 2024 року №30861627 здійснена в сумі 52375,00 грн, в призначені платежу зазначена інформація щодо актів надання послуг №195, №196, №197, №198, №199, №200, №201, однак вищезазначені акти які не надано до митного органу для перевірки числового розрахунку транспортних витрат.
Платіжну інструкцію в іноземній валюті №701 неможливо ідентифікувати до оплати за товар оцінюваної поставки, адже в призначенні платежу зазначена інформація щодо розрахунків по контракту від 10 жовтня 2022 року №2/2022/ТМ.
Враховуючи наведене, рішення про коригування митної вартості від 27 серпня 2024 року №UA205030/2024/000062/2 не підлягає скасуванню (арк. спр. 73-74).
Уважаючи такі рішення відповідача про коригування митної вартості протиправними, позивач звернувся з позовом до суду про їх оскарження.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту) та щодо суми транспортних витрат.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України:
із МД від 18 липня 2024 року №24UA205030007073U3: рахунок-фактуру (інвойс) від 11 липня 2024 року № 1204/24 (арк. спр. 29-32); автотранспортну накладну від 16 липня 2024 року №б/н (арк. спр. 40-41); сертифікат про походження товару від 11 липня 2024 року №PL/MF/AT 0181803; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 17 липня 2024 року №31 (арк. спр. 42); зовнішньоекономічний договір (контракт) від 10 жовтня 2022 року № 2/2022/TM (арк. спр. 20-22); договір про надання послуг митного брокера від 07 липня 2023 року № 03/23; договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 24 листопада 2022 року №1 (арк. спр. 37-38); копія митної декларації країни відправлення від 11 липня 2024 року № 24PL391010E2318110 (арк. спр. 33-36).
із МД від 27 серпня 2024 року №24UA205030009110U3: договір від 06 грудня 2023 року №06/12/13 (арк. спр. 62-63); заявка на перевезення вантажу від 23 серпня 2024 року №60 (арк. спр. 64); акт надання послуг від 27 серпня 2024 року №198 (арк. спр. 69); платіжна інструкція від 29 серпня 2024 року №30861627 (арк. спр. 70); довідка про транспортні витрати від 23 серпня 2024 року №198 (арк. спр. 68); проформа-інвойс від 01 серпня 2024 року №1329/24 (арк. спр. 52-55); заявка на купівлю іноземної валюти від 06 серпня 2024 року №676 (арк. спр. 56); платіжне доручення в іноземній валюті від 06 серпня 2024 року №701 (арк. спр. 57). На підставі додатково наданих документів ТОВ «ТІР МАРКЕТ» просили прийняти рішення про визнання заявленої митної вартості та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 27 серпня 2024 року №UA205030/2024/000062/2 (арк. спр. 71).
Також позивач, скориставшись правом надання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, заявою від 06 листопада 2024 року надано договір від 06 грудня 2023 року №06/12/13 (арк. спр. 62-63); заявка на перевезення вантажу від 23 серпня 2024 року №60 (арк. спр. 64); акт надання послуг від 27 серпня 2024 року №198 (арк. спр. 69); платіжна інструкція від 29 серпня 2024 року №30861627 (арк. спр. 70); довідка про транспортні витрати від 23 серпня 2024 року №198 (арк. спр. 68); проформа-інвойс від 01 серпня 2024 року №1329/24 (арк. спр. 52-55); заявка на купівлю іноземної валюти від 06 серпня 2024 року №676 (арк. спр. 56); платіжне доручення в іноземній валюті від 06 серпня 2024 року №701 (арк. спр. 57).
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Отож, не заслуговують на увагу твердження відповідача про те, що до митного оформлення надано рахунок-фактуру від 17 липня 2024 року № 31, однак не надано договір на перевезення та заявку на перевезення, оскільки з картки відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2024/000183 убачається, що позивач під час митного оформлення товарів було надано договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 24 листопада 2022 року №1, що представниками сторін не заперечується.
Щодо ненадання заявок на перевезення, то суд зазначає, що вони не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість перевезення товару, а є лише передумовою виконання взятих на себе перевізником зобов'язань та ніяк не впливає на визначення митної вартості товарів. При цьому, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що частина друга статті 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Серед вказаного переліку відсутня необхідність надавати контролюючому органу будь-які заявки.
Волинською митницею у рішенні про коригування митної вартості товарів від 27 серпня 2024 року №UA205030/2024/000062/2 також зазнається, що до митного оформлення надано рахунок на оплату транспортних послуг, однак не надано договір на перевезення, калькуляцію транспортних витрат, заявки на перевезення, довідки про транспортні витрати.
Відтак, під час надання додаткових документів, позивачем були надані зазначені вище документи, однак відповідачем вони безпідставно не взяті до уваги, а також вказано на певні недоліки наданих документів, а саме: відмінність вартості транспортних послуг у заявці на перевезення від 23 серпня 2024 року №60 та акті наданих послуг від 27 серпня 2024 року №198; оплата за транспортні послуги, згідно платіжної інструкції від 29 серпня 2024 року №30861627 здійснена в сумі 52375,00 грн, в призначені платежу зазначена інформація щодо актів надання послуг №195, №196, №197, №198, №199, №200, №201, однак вищезазначені акти які не надано до митного органу для перевірки числового розрахунку транспортних витрат; платіжну інструкцію в іноземній валюті №701 неможливо ідентифікувати до оплати за товар оцінюваної поставки, адже в призначенні платежу зазначена інформація щодо розрахунків по контракту від 10 жовтня 2022 року №2/2022/ТМ.
Суд вище вже зазначав, що заявка не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість перевезення товару. Також з інших наявних документів, а саме: довідки від 23 серпня 2024 року №198, рахунку-фактури від 23 серпня 2024 року №198 та акту надання послуг від 27 серпня 2024 року №198 убачається, що вартість вантажного перевезення складає 24 130,59 грн.
З платіжної інструкції від 29 серпня 2024 року №30861627 чітко убачається, що оплата здійснена згідно актів надання послуг №195, №196, №197, №198, №199, №200, №201. Суд констатує, що висновки суб'єкта владних повноважень не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а підстави уважати, що оплата за здійснення послуг вантажного перевезення, відповідно до акту надання послуг від 27 серпня 2024 року №198, не була проведена відсутні.
Щодо платіжної інструкції в іноземній валюті №701, суд зауважує, що чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.
Загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений; банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденти, встановлює «Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2008 року за №910/15601 (далі - Порядок №216).
Пунктом 2.2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб, надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
Чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.
Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18, від 25 травня 2021 року у справі № 520/10386/2020 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 у справі №460/3186/24.
Твердження відповідача в оскаржуваних рішеннях про невключення до митної вартості завантажувально-розвантажувальних робіт є безпідставними, оскільки у наданих рахунків-фактури від 17 липня 2024 року №31 та від 23 серпня 2024 року № 198 чітко зазначено, що завантажувально-розвантажувальні роботи входять у вартість перевезення (арк. спр. 42, 67). Наведене убачається також із довідок від 17 липня 2024 року №31 та від 23 серпня 2024 року №198 (арк. спр. 43, 68).
Наведене також узгоджується із пунктами 2.5. та 3.5. Контакту, відповідно до яких вартість товарів, що поставляються на умовах цього Контракту, включає упаковку, маркування, завантаження та експортні документи, необхідні для виїзду з території Європейського Союзу. Продавець зобов'язаний забезпечити завантаження Товару на транспортний засіб та надіслати товаросупровідні документи з митними печатками.
Із наведено убачається, що вартість завантаження товару входить у ціну товару, а його розвантаження - у вартість перевезення.
Щодо платіжних доручень від 05 липня 2024 року №240705/001349029 та 06 серпня 2024 року №240806/001377697, які, на думку відповідача, передують даті виставлення інвойсу від 11 липня 2024 року №1204/24 та від 13 серпня 2024 року №1385/24 суд зазначає наступне.
Пунктом 2.3. визначено, що оплата за товари здійснюється в євро наступним чином: 100% передоплати до відвантаження перерахуванням коштів на рахунок Продавця, або повне та/або часткове відстрочення платежу, яке зазначено в інвойсі на кожне окреме відвантаження товарів.
З пункту 2.6. убачається, що базисні ціни, встановлені в інвойсах та/або в інвойс проформа, є нетто цінами і відповідають цінам, наданим у прайс-листі.
Відтак, судом встановлено, що ціна, яка зазначена в платіжному дорученні від 05 липня 2024 року №240705/001349029 та платіжній інструкції в іноземній валюті від 05 липня 2024 року №677, а саме 25 979,15 Євро, відповідає інвойс проформі від 02 липня 2024 року №1135/24 та інвойсу від 11 липня 2024 року №1204/24 (арк. спр. 23-32, 118); ціна, яка зазначена в платіжному дорученні 06 серпня 2024 року №240806/001377697 та платіжній інструкції в іноземній валюті від 06 серпня 2024 року №701, а саме 26 323,25 Євро, відповідає інвойс проформі від 01 серпня 2024 року №1329/24 та інвойсу від 13 серпня 2024 року №1385/24 (арк. спр. 54-61, 138).
Також Волинською митницею встановлено, що згідно інвойсу від 11 липня 2024 року №1204/24 вартість товару становить 25 979,15 Євро або згідно курсу вказаного у інвойсі 4,278 = 111 138,8 злотих. Згідно митної декларації країни експорту загальна вартість товарів становить 112 688 злотих.
Суд звертає увагу, що декларантом до митної декларації був наданий інвойс від 11 липня 2024 року №1204/24, за яким здійснювалась відповідна операція. У свою чергу, інвойс є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належать до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту. Твердження митного органу про наявність розбіжностей у вартості товару в євро, зазначеній в рахунку-фактурі (інвойсі) та у декларації країни відправлення, яка зазначена в злотих (при конвертації валют), не може бути підставою для коригування митної вартості з огляду на те, що відповідно до контракту від 10 жовтня 2024 року №2/2022/ТМ вартість товару визначається в Євро. Тобто, вартість товарів у польських злотих сторонами контрактів не визначалась.
Крім того, експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.
При цьому, у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість гартованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.
Суд констатує, що експортна декларація була оформлена 09 жовтня 2024 року, відтак беззаперечним є факт, що курс валюти 09 жовтня 2024 року буде відрізнятись із курсом 11 липня 2024 року. Так, 11 липня 2024 року курс злотого до євро становив 4,278 злотих/євро, а 09 жовтня 2024 року такий курс становив 4,3376 злотих/євро, що узгоджується із відомостями, зазначеними на офіційному веб-сайті Національного Банку Польщі (https://nbp.pl/en/).
За обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які зазначені в оскаржуваних рішеннях, такі не мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Також суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).
Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.
Ненадання додаткових документів (каталоги, специфікації, прайс-листи) не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.
Як убачається з оскаржуваних рішень, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно із якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органом митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості від 18 липня 2024 року №UA205030/2024/000053/2 та від 27 серпня 2024 року №UA205030/2024/000062/2, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 21 серпня 2018 року у справі №804/1755/17.
Можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а спирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митого оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Також, Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митною органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 809/1469/16.
Суд наголошує на тому, що резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості.
Рішення про коригування митної вартості товару не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У вказаному рішенні не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Такі ж висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року у справі №520/6058/24.
Таким чином, з огляду на зазначене, суд констатує, що прийняті Волинською митницею рішення про коригування митної вартості товару є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок), який сплачений згідно із платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 26 листопада 2024 року №30862076 (арк. спр. 14) та який згідно із випискою був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України (арк. спр. 153).
Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн (дев'ять тисяч гривень) суд зазначає наступне.
Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: Договір про надання правничої допомоги від 03 січня 2023 року №03/01/23-01; акт приймання-передачі наданих послуг від 25 листопада 2024 року №25/11/24; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №762 (арк. спр. 75-78).
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву та у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги зазначив, що заявлена сума на правничу допомогу є завищеною та необґрунтованою. Також посилається на те, що представником позивача не надано детального опису робіт (наданих послуг), що унеможливлює співставлення заявленого розміру із складністю справи, складністю виконаних робіт, об'єму наданих послуг та складності справи.
Згідно зі статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Згідно з приписами частини четвертої статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до пункту 4 «Положення про ордер на надання правничої допомоги», затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року №41, зі змінами і доповненнями (далі - Положення №41), ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Пунктом 10 вказаного Положення передбачено, що ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням, обов'язково має містити підпис адвоката (власноручний або електронний) який надає правничу допомогу на підставі цього ордера, та підпис (власноручний або електронний) керівника адвокатського бюро, адвокатського об'єднання і скріплений печаткою юридичної особи (за її наявності).
Під час дії воєнного стану на території України дозволяється видача адвокатським бюро/адвокатським об'єднанням ордеру без скріплення його печаткою юридичної особи та без підпису керівника адвокатського об'єднання, адвокатського бюро. Правовідносини між адвокатом, який надає правничу допомогу на підставі цього ордера та адвокатським об'єднанням, адвокатським бюро врегульовуються внутрішніми документами цих організаційно правових форм здійснення адвокатської діяльності.
Згідно з пункту 11 Положення №41 ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
Виходячи з наведених норм, повноваження адвоката підтверджуються в порядку, встановленому законом, оригіналом ордеру, виготовленого на паперовому бланку або згенерованого на офіційному веб-сайті НААУ.
Інші замінники та форми відтворення змісту цього документа (копії ордера, зокрема, завірені адвокатом) не замінюють обов'язку надавати ордер, як єдиний, унікальний та основний вид цього документу, який і є юридично значимим документом для цілей підтвердження повноважень адвоката.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №826/5357/17, в ухвалі Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №9901/847/18, в ухвалі Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №345/2054/18.
В контексті наведеного слід додати, що Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №811/1507/18, зокрема у пункті 24 постанови, зазначив, що повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру, виданого на ведення справи в суді, або довіреністю.
В матеріалах адміністративної справи відсутній ордер на надання правничої допомоги адвокатом, що не підтверджує представництво інтересів позивача адвокатом Гарбар Ю. Р. та не надає правових підстав для дослідження та врахування платіжної інструкції від 26 листопада 2024 року №30862078 (арк. спр. 84), оскільки така подана особою, право якої на вчинення таких дій від імені ТОВ «ТІР МАРКЕТ» не підтверджено у встановленому законом порядку.
Відтак, з огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку, що понесення позивачем витрат на правничу допомогу в межах даної справи у загальному розмірі 9000,00 грн, в даному випадку, не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІР МАРКЕТ" (43021, Волинська області, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, будинок 31, ідентифікаційний код юридичної особи 42561253) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43958385) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 18 липня 2024 року №UA205030/2024/000053/2 та від 27 серпня 2024 року №UA205030/2024/000062/2.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІР МАРКЕТ" за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір в сумі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
У задоволенні клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правову (правничу) допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович