20 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/14744/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду із позовом до Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради (далі - Департамент, відповідач) про визнання протиправними дій Департаменту щодо відмови в наданні соціальної послуги з догляду на професійній основі ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), оформлену листом від 12.11.2024 №11.2-9/12922/2024; зобов'язати Департамент із врахуванням згоди ОСОБА_1 надавати соціальні послуги та із урахуванням комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, укласти договір про надання соціальних послуг з догляду на професійній основі ОСОБА_2 з подальшою виплатою компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначає, що рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.02.2023 по цивільній справі №161/14915/22 ОСОБА_2 було визнано недієздатним та встановлено над ним опіку, призначивши його опікуном - ОСОБА_1 . Строк дії рішення суду встановлено у два роки з дня набрання рішенням законної сили.
З метою надання належної допомоги своєму сину, ОСОБА_1 пройшла курс навчання для осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності та склала іспит відповідно до Типової програми, затвердженого наказом Мінсоцполітики України від 15.03.2021 №121, у Волинському обласному центрі соціальних служб. Також за зверненням ОСОБА_1 , Департаментом її було включено до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі.
ОСОБА_1 звернулася до Департаменту із заявами про потребу у наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі її сину ОСОБА_2 та про надання згоди на надання соціальних послуг з догляду на професійній основі.
До вказаної заяви були долучені всі документи передбачені Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1040, в тому числі Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №10/23 від 31.01.2024. Також був складений Висновок №64/6/2024 про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі в якому зазначено, що за результатами комплексного визначення індивідуальних потреб встановлено, що ОСОБА_2 потребує надання соціальних послуг з догляду.
Листом від 12.02.2024 №11.2-9/1493/2024 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відмову в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 по справі №140/3146/24, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2024, позов було задоволено. Визнано протиправними дії Департаменту щодо відмови ОСОБА_1 у надані соціальних послуг на професійній основі та зобов'язано Департамент повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про потребу в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі від 01.02.2024 відповідно до вимог Порядку № 1040, та з урахуванням висновків суду.
В подальшому, позивачці на поштову адресу надійшов лист Департаменту від 18.10.2024 №11.2-8.6/11920/2024 в якому на виконання рішення суду пропонувалось повідомити про перелік заходів, які необхідно її сину, та які можуть бути забезпеченні територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Луцької міської ради територіальної громади або Волинської обласною організацією товариства Червоного Хреста України з урахуванням вимог Державного стандарту або звернутись із заявою про надання соціальних послуг.
В свою ж чергу заява про потребу у наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі сину ОСОБА_1 від 01.02.2024 та про надання згоди на надання соціальних послуг з догляду на професійній основі від 09.02.2024 відповідачем були залишенні поза увагою.
Через певний період листом Департаменту від 12.11.2024 №11.2-9/12922/2024 позивачку повідомлено наступне: «Зважаючи на те, що Ви, як законний представник гр. ОСОБА_2 не звернулись із заявою про надання соціальних послуг жодним із вищевказаних надавачів соціальних послуг, керуючись абзацом 7 пункту 6 Постанови 1040 Вам відмовлено в наданні соціальних послуг на професійній основі в частині призначення компенсації за надання соціальних послуг з догляду на професійній основі.».
Уважаючи вказану відмову протиправною та такою, що суперечить висновкам викладених в рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 по справі №140/3146/24, позивачка просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-9).
У відзиві на позовну заяву від 20.01.2025 №33.12-14/682/2025 представник відповідача позовні вимоги не визнала, мотивуючи тим, що позивачку було повідомлено про можливість звернутися за отриманням соціальних послуг не лише до Департаменту, але й до Волинської обласної організації товариства Червоного Хреста України, про що необхідно було повідомити Департамент в десятиденний термін.
Оскільки ОСОБА_1 не звернулася у десятиденний термін до відповідача, листом від 12.11.2024 №11.2-9/12922/2024 повідомлено про відмову у наданні соціальних послуг.
Також повідомляє, що Департаментом не приймалось рішень про надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, підстав для подання заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на професійній основі та укладення договору надання соціальних послуг з догляду на професійній основі з позивачкою немає (арк. спр. 55-59).
На адресу суду 24.01.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній підтримав позицію, викладену у позовній заяві та додатково зазначив, що відповідач прийняв рішення без будь-якої аргументації відносно відхилення згоди позивачки надавати соціальні послуги з догляду на професійній основі, що свідчить про необґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень (арк. спр. 89-92).
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 52).
Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.02.2023 у цивільній справі №161/14915/22 ОСОБА_2 визнано недієздатним та встановлено над ним опіку, призначивши його опікуном - ОСОБА_1 (арк. спр. 18).
Позивач з метою надання належної допомоги своєму сину, пройшла курс навчання для осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності та склала іспит відповідно до Типової програми, затвердженої наказом Мінсоцполітики України від 15.03.2021 №121, у Волинському обласному центрі соціальних служб та отримала відповідну довідку від 10.08.2023 № 0011/02-17 (арк. спр. 25).
ОСОБА_1 01.02.2024 звернулася до Департаменту із заявою про потребу у наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі її сину ОСОБА_2 , долучивши усі необхідні документи, зокрема, висновок №64/6/2024 про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі (арк. спр. 28).
Позивач 09.02.2024 подала відповідачу заяву про надання згоди на надання соціальних послуг з догляду на професійній основі (арк. спр. 29).
Департамент 12.02.2024 листом №11.2-9/1493/2024 повідомив, що доданий до заяви від 01.02.2024 висновок про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, не відповідає вимогам пункту 5 Порядку №1040 та запропоновано скористатися соціальними послугами, які надає територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Луцької міської територіальної громади, зокрема соціальною послугою «догляд вдома» (арк. спр. 31).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі №140/3146/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2024, позов задоволено, визнано протиправними дії Департаменту щодо відмови ОСОБА_1 у надані соціальних послуг на професійній основі та зобов'язано Департамент повторно розглянути заяву позивача про потребу в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі від 01.02.2024 відповідно до вимог Порядку № 1040, та з урахуванням висновків суду (арк. спр. 36-39).
Відповідач листом від 18.10.2024 №11.2-8.6/11920/2024 вказав, що забезпечення належного та повного надання соціальної послуги «догляд вдома» ОСОБА_2 може надавати кваліфікованими фахівцями територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Луцької міської територіальної громади, а також Волинської обласної організації товариства Червоного Хреста України.
Також просили протягом десяти робочих днів повідомити Департамент про перелік заходів, які необхідні ОСОБА_2 , та які можуть бути забезпечені територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Луцької міської територіальної громади або Волинською обласною організацією товариства Червоного Хреста України з урахуванням вимог Державного стандарту або звернутись із заявою про надання соціальних послуг (арк. спр. 40-41).
Листом від 12.11.2024 №11.2-9/12922/2024 Департамент повідомив позивача, що 09.02.2024 ОСОБА_1 відмовились від послуг, які надає територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Луцької міської територіальної громади, і подала заяву про згоду надавати соціальні послуги з догляду на професійній основі та призначити позивачу компенсацію за надання соціальних послуг з догляду на професійній основі.
Інших заяв, повідомлень щодо надання соціальних послуг ОСОБА_2 не надходило. Згідно із абзацом 7 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1040 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі» у разі відмови особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, або її законного представника від надання соціальних послуг догляду вдома, паліативного догляду, підтриманого проживання надавачем соціальних послуг комунального чи недержавного сектору уповноважений орган може відмовити такій особі або її законному представнику в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі, про що протягом одного робочого дня повідомляє особі або її законному представнику.
Зважаючи на те, що позивач, як законний представник ОСОБА_2 не звернулись із заявою про надання соціальних послуг жодним із вищевказаних надавачів соціальних послуг, керуючись абзацом 7 пункту 6 Постанови позивачу відмовлено в наданні соціальних послуг на професійній основі в частині призначення компенсації за надання соціальних послуг з догляду на професійній основі (арк. спр. 42).
Уважаючи такі дії відповідача, щодо відмови в наданні соціальної послуги з догляду на професійній основі ОСОБА_2 , оформлені листом від 12.11.2024 №11.2-9/12922/2024, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про соціальні послуги» суб'єктами системи надання соціальних послуг є: 1) уповноважені органи у сфері надання соціальних послуг; 2) отримувачі соціальних послуг; 3) надавачі соціальних послуг; 4) об'єднання працівників системи надання соціальних послуг; 5) об'єднання надавачів соціальних послуг; 6) об'єднання отримувачів соціальних послуг.
Згідно з пунктом 6, 10, 15 частини першої статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» надавачі соціальних послуг - юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг; отримувачі соціальних послуг - особи/сім'ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги; складні життєві обставини - обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров'я та розвиток особи, функціонування сім'ї, які особа/сім'я не може подолати самостійно. Чинники, що можуть зумовити складні життєві обставини: а) похилий вік; б) часткова або повна втрата рухової активності, пам'яті; в) невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування; г) психічні та поведінкові розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин; ґ) інвалідність; д) бездомність; е) безробіття; є) малозабезпеченість особи; ж) поведінкові розлади у дітей через розлучення батьків; з) ухилення батьками або особами, які їх замінюють, від виконання своїх обов'язків із виховання дитини; и) втрата соціальних зв'язків, у тому числі під час перебування в місцях позбавлення волі; і) жорстоке поводження з дитиною; ї) насильство за ознакою статі; й) домашнє насильство; к) потрапляння в ситуацію торгівлі людьми; л) шкода, завдана пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про соціальні послуги» до уповноважених органів системи надання соціальних послуг належать: 1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення; 2) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації; 3) виконавчі органи міських рад міст обласного значення, рад об'єднаних територіальних громад.
Надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до законодавства про соціальні послуги, на підставі установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, яким надаються такі послуги, за умови забезпечення їх відповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Надавачі соціальних послуг можуть належати до державного, комунального або недержавного секторів.
До надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору належать надавачі соціальних послуг, утворені органами, зазначеними у частині першій статті 11 цього Закону, діяльність яких фінансується за рахунок коштів відповідного бюджету/бюджетів.
До надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору належать: 1) установи/заклади надання соціальних послуг (стаціонарні, реабілітаційні, тимчасового перебування); 2) інші установи/заклади соціальної підтримки (обслуговування), у тому числі спеціалізовані служби підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі.
З метою оптимізації та комплексного підходу до надання соціальних послуг можуть утворюватися комплексні установи/заклади надання соціальних послуг, структурні або відокремлені (територіальні) підрозділи яких надають різні соціальні послуги різним групам населення.
Керівник надавача соціальних послуг державного/комунального сектору призначається на посаду на конкурсній основі за контрактом. Положення про конкурсну комісію, умови та порядок проведення конкурсу затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Типове положення про установи/заклади, що надають соціальні послуги, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Соціальні послуги можуть надаватися у центрах зайнятості, закладах охорони здоров'я, освіти, культури тощо.
До надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, крім визначених частиною другою цієї статті, громадські об'єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.
Працівники надавачів соціальних послуг державного/комунального та недержавного секторів та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, забезпечують надання соціальних послуг на професійній основі відповідно до вимог цього Закону.
До працівників надавачів соціальних послуг державного/комунального та недержавного секторів належать фахівці та професіонали (соціальні працівники, фахівці із соціальної роботи, соціальні менеджери та інші) та соціальні робітники.
Кваліфікаційні вимоги до працівників надавачів соціальних послуг, порядок атестації фахівців та професіоналів надавачів соціальних послуг визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців та професіоналів надавачів соціальних послуг здійснюють заклади освіти (у тому числі заклади післядипломної освіти), що мають відповідну ліцензію, видану в установленому порядку. До підвищення кваліфікації зазначених фахівців та професіоналів можуть залучатися громадські об'єднання, міжнародні організації, благодійні, релігійні та неурядові організації, установи та організації, що мають досвід роботи з відповідними вразливими групами населення. Програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації таких осіб затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації соціальних робітників здійснюються шляхом формального або неформального професійного навчання відповідно до законодавства.
Фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, проходять підготовку та перепідготовку у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Уповноважені органи у системі надання соціальних послуг можуть проводити семінари, тренінги тощо для працівників, які надають соціальні послуги, та фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.
Оплата праці працівників надавачів соціальних послуг має забезпечувати належні матеріально-побутові умови для ефективної діяльності працівників, підвищувати престижність професії, сприяти підвищенню кваліфікації працівників.
Умови оплати праці працівників надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору визначаються Кабінетом Міністрів України. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть встановлювати додаткові стимулюючі виплати працівникам надавачів соціальних послуг.
Фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є: 1) особами з інвалідністю I групи; 2) дітьми з інвалідністю; 3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; 4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; 5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.
Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.
Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на непрофесійній основі, незалежно від кількості осіб, за якими здійснюється догляд, розраховується як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, встановленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи - надавача соціальної послуги за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги. Середньомісячний сукупний дохід фізичної особи - надавача соціальної послуги визначається шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-телекомунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій та обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу її сім'ї на кількість членів сім'ї, які включаються до її складу. Методика обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, визначається з розрахунку 70 відсотків мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі за одну годину догляду за однією особою, але не більше 360 годин на місяць.
Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується фізичним особам - надавачам соціальних послуг, які не перебувають у трудових відносинах, не є фізичними особами - підприємцями, не провадять незалежної професійної діяльності (наукової, літературної, артистичної, художньої, освітньої або викладацької, а також медичної, юридичної практики, у тому числі адвокатської, нотаріальної діяльності тощо), не перебувають на обліку як безробітні.
Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується відповідно до тристороннього договору про надання соціальних послуг з догляду, що укладається у письмовій формі між фізичною особою - надавачем соціальних послуг з догляду, отримувачем соціальних послуг з догляду або його законним представником та структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міської ради міст обласного значення, рад об'єднаних територіальних громад.
Однією з істотних умов такого договору є кількість годин надання соціальних послуг з догляду на місяць.
У разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях компенсація за догляд, передбачена цією частиною, особам із числа внутрішньо переміщених осіб за новим місцем їх проживання/перебування разом із особами, за якими вони здійснюють догляд, призначається і виплачується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації за догляд затверджує Кабінет Міністрів України (стаття 13 Закону України «Про соціальні послуги»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1040 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі» затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі (далі - Порядок №1040). Цей Порядок встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі - компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, пройшла підготовку та перепідготовку з основ догляду (далі - фізична особа, яка надає соціальні послуги з догляду на професійній основі) особам, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися (далі - соціальні послуги з догляду на професійній основі) та є: громадянами похилого віку; особами з інвалідністю; невиліковно хворими, а також хворими, що потребують тривалого лікування; дітьми з інвалідністю; дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги відповідно до переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. № 1161 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 9, ст. 306; 2020 р., № 12, ст. 481).
Як встановлено судом, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю з дитинства першої групи (підгрупа А). З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 убачається, що ОСОБА_1 є матір'ю останнього (арк. спр. 33).
Відповідно до пункту 5 Порядку №1040 особи або законні представники осіб, які потребують надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, можуть обрати фізичну особу, яка надає соціальні послуги з догляду на професійній основі, із переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі (далі - перелік), який ведуть структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи сільських, селищних, районних у містах (у разі утворення), міських рад (далі - уповноважений орган).
Особа або законний представник особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, подають уповноваженому органу заяву про потребу в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі за формою згідно з додатком 1 (далі - заява про потребу в наданні соціальних послуг).
Під час подання заяви про потребу в наданні соціальних послуг особою або законним представником особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, пред'являються:
паспорт громадянина України, для іноземців та осіб без громадянства - довідка про звернення за захистом в Україні/посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту/посвідчення біженця/паспортний документ іноземця та посвідка на тимчасове проживання або посвідка на постійне проживання;
документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, внесені до паспорта громадянина України, крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті.
До заяви про потребу в наданні соціальних послуг додаються:
висновок про стан здоров'я особи, яка через порушення функцій організму не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує надання соціальних послуг з догляду (далі - висновок про стан здоров'я), за формою, затвердженою МОЗ;
копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (для осіб з інвалідністю);
копія свідоцтва про народження дитини з інвалідністю віком до 18 років (за потреби);
копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ (за потреби);
довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими МОЗ (за потреби);
копія рішення суду про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатною особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на професійній основі (для недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);
копія рішення суду або рішення органу опіки та піклування про призначення опікуна або піклувальника особі, якій надаються соціальні послуги з догляду на професійній основі (для опікунів або піклувальників).
Копії поданих документів засвідчуються посадовими особами уповноваженого органу, який прийняв заяву про потребу в наданні соціальних послуг.
01.02.2024 до відповідача від ОСОБА_1 надійшла заява про потребу у наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі (арк. спр. 28).
Уповноважений орган протягом двох робочих днів після отримання заяви про потребу в наданні соціальних послуг особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, або її законного представника здійснює комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, за показниками згідно з додатком 2.
Комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, здійснюється фахівцями уповноваженого органу разом із представниками закладу охорони здоров'я, надавачів соціальних послуг із залученням особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, або її законного представника.
За результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, уповноваженим органом готується висновок за формою згідно з додатком 2.
Якщо за результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, їй установлено IV групу рухової активності (5 ступінь індивідуальної потреби), соціальні послуги з догляду на професійній основі можуть надаватися два - три рази на тиждень; IV групу рухової активності (6, 7 ступені індивідуальної потреби) - чотири - п'ять разів на тиждень; V групу рухової активності - шість - сім разів на тиждень (у разі потреби).
З матеріалів справи видно, що комісією, що діє на підставі розпорядження міського голови від 08.02.2023 № 30 «Про комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг», 08.02.2024, здійснено комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб заявника. Відповідно до шкали оцінювання елементарних та складних дій встановлена IV група рухової активності та підтверджено потребу у наданні соціальних послуг з догляду (арк. спр. 61-73).
Уповноважений орган протягом одного робочого дня після підготовки висновку за результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, надсилає такій особі або її законному представнику пропозицію щодо можливості надання соціальних послуг з догляду надавачем соціальних послуг (догляду вдома, паліативного догляду, підтриманого проживання) комунального чи недержавного сектору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач відмовилася від запропонованої відповідачем послуги «догляд вдома», пояснивши це тим, що йому не зможуть працівники надати допомогу 24/7 для постійно лежачого хворого, як він потребує.
На підставі відмови позивача Департаментом 12.02.2024 відмовлено в надані соціальної послуги з догляду на професійній основі.
Причина відмови: доданий до заяви від 09.02.2024 висновок про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, не відповідає вимогам пункту 5 Порядку №1040.
Як зазначалося вище, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі №140/3146/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2024, позов задоволено, визнано протиправними дії Департаменту щодо відмови ОСОБА_1 у надані соціальних послуг на професійній основі та зобов'язано Департамент повторно розглянути заяву позивача про потребу в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі від 01.02.2024 відповідно до вимог Порядку № 1040, та з урахуванням висновків суду.
На виконання вказаного рішення, відповідач листом від 18.10.2024 №11.2-8.6/11920/2024 вказав, що забезпечення належного та повного надання соціальної послуги «догляд вдома» ОСОБА_2 може надавати кваліфікованими фахівцями територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Луцької міської територіальної громади, а також Волинської обласної організації товариства Червоного Хреста України (арк. спр. 40-41).
Листом від 12.11.2024 №11.2-9/12922/2024 Департамент повідомив позивача, що 09.02.2024 ОСОБА_1 відмовились від послуг, які надає територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Луцької міської територіальної громади, і подала заяву про згоду надавати соціальні послуги з догляду на професійній основі та призначити позивачу компенсацію за надання соціальних послуг з догляду на професійній основі.
Зважаючи на те, що позивач, як законний представник ОСОБА_2 не звернулась із заявою про надання соціальних послуг жодним із вищевказаних надавачів соціальних послуг, керуючись абзацом 7 пункту 6 Постанови №1040 позивачу відмовлено в наданні соціальних послуг на професійній основі в частині призначення компенсації за надання соціальних послуг з догляду на професійній основі (арк. спр. 42).
Пунктом 5 Поряку №1040 передбачено, що уповноважений орган протягом одного робочого дня після підготовки висновку за результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, надсилає такій особі або її законному представнику пропозицію щодо можливості надання соціальних послуг з догляду надавачем соціальних послуг (догляду вдома, паліативного догляду, підтриманого проживання) комунального чи недержавного сектору.
В свою чергу відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 2671-VIII до надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, крім визначених частиною другою цієї статті, громадські об'єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.
Відтак суд зауважує, що листом від 18.10.2024 №11.2-8.6/11920/2024 Департамент запропонував надання соціальної послуги «догляд вдома» кваліфікованими фахівцями територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Луцької міської територіальної громади, а також Волинської обласної організації товариства Червоного Хреста України, однак відповідач при наданні такої пропозиції не врахував очевидне бажання ОСОБА_1 , як матері ОСОБА_3 , який у судовому порядку визнаний недієздатним, та як особи, яка пройшла базовий курс навчання фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, здійснювати догляд на професійній основі на своїм сином.
Враховуючи наявність заяви про потребу в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі ОСОБА_2 , а також заяву ОСОБА_1 про згоду надавати соціальні послуги з догляду на професійній основі, відповідач прийшов до помилкового висновку, що представник ОСОБА_2 не звернулась із заявою про надання соціальних послуг жодним із надавачів соціальних послуг.
Так, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі №140/3146/24 зазначалось, що метою організації процесу призначення компенсації відповідно до Порядку №1040, Мінсоцполітики рекомендувало структурним підрозділам з питань соціального захисту населення використовувати форму висновку затверджену наказом від 09.03.2021 №407 для призначення виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі.
При цьому, судом враховується і те, що навіть відсутність затвердженої МОЗ України форми висновку про стан здоров'я відповідно до пункту 5 Порядку, не звільняє відповідача як суб'єкта владних повноважень від обов'язку виконати вимоги законодавства, в межах наданих йому повноважень, та відсутність такої затвердженої форми не може ставитись в провину особі та звільняти відповідача від взятого державою зобов'язання за Законом, оскільки не затвердження форми висновку на виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Проаналізувавши вищенаведені норми та обставини справи у системному взаємозв'язку із обставинами справи, суд зазначає, що відмова позивачу у наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі, оформлена листом від 12.11.2024 №11.2-9/12922/2024 не ґрунтується на вимогах Закону і є протиправною, оскільки на даний час позивач взагалі позбавлений будь яких соціальних послуг.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі №826/17220/17.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі №816/303/16, від 06 березня 2019 року у справі №200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі №818/600/17 та від 21 листопада 2019 року у справі №344/8720/16-а.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач належними та допустимими доказами не довів суду, що повторно відмовляючи позивачу в задоволенні заяви від ОСОБА_1 1 про потребу в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі від 01.02.2024 відповідно до вимог Порядку № 1040, діяв обґрунтовано, добросовісно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України.
Суд враховує позицію Верховного Суду від 09.05.2024 у справі №580/3690/23, у якій зазначено, що якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб'єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб'єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.
У разі якщо межі заявлених позовних вимог не дозволяють суду під час розгляду справи здійснити перевірку того, чи забезпечив позивач на момент його звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень виконання всіх без винятку вимог закону для отримання позитивного рішення та(або) якщо суб'єкт до якого звертається позивач має право діяти при прийнятті відповідного рішення на власний розсуд (тобто має альтернативні варіанти поведінки за наслідками розгляду звернення позивача), то суд, у межах свого розсуду, з метою уникнення перебирання на себе повноважень щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу, повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Відповідно до пункту 7-8 Порядку №1040 якщо за результатами комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, уповноважений орган приймає рішення про надання таких послуг фізичною особою, такий орган протягом двох робочих днів після комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, надсилає письмове повідомлення фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на професійній основі, про вибір такої особи.
Фізична особа, яка надає соціальні послуги з догляду на професійній основі, не пізніше трьох робочих днів після отримання повідомлення подає до уповноваженого органу заяву про згоду надавати соціальні послуги з догляду на професійній основі (далі - заява про згоду надавати соціальні послуги) за формою згідно з додатком 3.
Пунктом 9 Порядку №1040 передбачено, що уповноважений орган протягом двох робочих днів із дати надходження заяв про потребу в наданні соціальних послуг та про згоду надавати соціальні послуги перевіряє їх та документи/відомості, зазначає в таких заявах кількість та перелік прийнятих документів/відомостей, порядковий номер заяви, дату її реєстрації, кількість та перелік неподаних документів/відомостей, які необхідно подати, і дату, до якої ці документи/відомості мають бути подані.
Повідомлення про прийняття зазначених заяв разом з документами/відомостями видається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на професійній основі, особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, під час подання заяв або надсилається їм протягом одного робочого дня із дати подання заяв на поштову або електронну адресу заявника.
Якщо такі заяви разом із документами надсилаються засобами поштового зв'язку, днем подання таких заяв вважається дата відправлення, зазначена на календарному штемпелі.
Якщо до даних заяв не додано всіх необхідних документів, уповноважений орган протягом трьох днів з дати отримання таких заяв надсилає на поштову або електронну адресу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду на професійній основі, особи або законного представника особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, повідомлення про те, які документи потрібно подати протягом 30 календарних днів із дати отримання повідомлення.
У разі подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на професійній основі, та/або особою/законним представником особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, недостовірних документів/відомостей уповноважений орган може відмовити в призначенні компенсації шляхом надсилання на поштову або електронну адресу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду на професійній основі, особи або законного представника особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, повідомлення.
В пункту 10 Порядку №1040 зазначається, що відповідно до поданих заяв про потребу в наданні соціальних послуг та про згоду надавати соціальні послуги, документів та з урахуванням комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, уповноважений орган протягом десяти календарних днів готує договір про надання соціальних послуг з догляду на професійній основі (далі - договір), що укладається у письмовій формі між фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на професійній основі, особою, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, або її законним представником та уповноваженим органом за формою згідно з додатком 4.
Якщо фізична особа, яка надає соціальні послуги з догляду на професійній основі, є законним представником особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, договір підписується іншим законним представником такої особи. У разі відсутності іншого законного представника особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, договір підписується уповноваженою особою органу опіки та піклування.
Враховуючи наведене, суд констатує, що хоча в матеріалах справи і наявна заява ОСОБА_1 про згоду надавати соціальні послуги з догляду на професійній основі, однак, на виконання вимог абзацу 7 пункту 6 Порядку №1040 уповноважений орган не приймав рішення про надання соціальних послуг фізичною особою та не надсилав письмове повідомлення фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на професійній основі, про вибір такої особи.
Наведене свідчить про передчасність вимоги позивача про необхідність зобов'язати Департамент укласти договір про надання соціальних послуг з догляду на професійній основі ОСОБА_2 .
З урахуванням вищевикладених мотивів та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позивних вимоги, шляхом визнання протиправними визнання протиправними дії Департаменту щодо відмови в наданні соціальної послуги з догляду на професійній основі ОСОБА_2 , оформлену листом від 12.11.2024 №11.2-9/12922/2024 та зобов'язати Департамент прийняти рішення про надання соціальних послуг фізичною особою та надіслати письмове повідомлення ОСОБА_1 про її вибір.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок), який сплачений згідно із квитанцією про сплату судового збору від 19.12.2024 №7998-4284-2264-1629.
Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень) суд зазначає наступне.
Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: Договір про надання правничої (правової) допомоги від 11.03.2024 №17/а, довідка про оплату правничої (правової) допомоги адвоката від 19.12.2024; квитанція до прибуткового касового ордера від 19.12.2024 №57; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН №1367 та ордер серії АС №1123797 (арк. спр. 11, 43-46).
Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.
Послуга щодо підписання договору правової допомоги (надання роз'яснень з питань отримання соціальної послуги з догляду на професійній основі, оскарження дії органу державної влади у відмові в призначенні даної послуги; підготовка та складання позовної заяви про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; підготовка та складання інших процесуальних документів, збір доказів, а також надсилання адвокатського запиту) охоплюються загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви і подання її до суду. Крім того, ряд послуг, які надавались позивачу не відповідають критеріям необхідності та не мали впливу на хід розгляду справи, а деякі з них - не вимагають спеціальної фахової підготовки спеціаліста-правознавця та не можуть вважатись правничою допомогою.
Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що провадження здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тобто дана справа є справою незначної складності.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумний розмір.
Верховний Суд в постановах від 22 грудня 2020 року по справі №520/8489/19, від 07 травня 2020 року у справі №320/3271/19, від 10 березня 2020 року у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, з урахуванням заперечень відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок). Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.
Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, проспект Волі, будинок 4А, ідентифікаційний код юридичної особи 03191963) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради щодо відмови в наданні соціальної послуги з догляду на професійній основі ОСОБА_2 , оформлену листом від 12 листопада 2024 року №11.2-9/12922/2024.
Зобов'язати Департамент соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради прийняти рішення про надання соціальних послуг фізичною особою та надіслати письмове повідомлення ОСОБА_1 про її вибір.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради збір у сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) та 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович