Провадження № 11-кп/803/1079/25 Справа № 195/2193/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 лютого 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12024046590000111 від 30.11.2024 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2024 року, яким:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вищетарасівка, Томаківського району, Дніпропетровської області, громадянина України, із середньої освітою, не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрований: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , контактний телефон відсутній, раніше судимий:
- 25.07.2024 року Томаківським районним судом за ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України (далі- КК) до покарання у виді 200 годин громадських робіт;
- 21.10.2024 року Томаківським районним судом за ч.1 ст.125 КК до покарання у виді штрафу 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн. Згідно ч.3 ст.72 КК покарання у виді 200 годин громадських робіт визначено виконувати самостійно,-
визнано винним та засуджено за ч.2 ст. 389 КК до покарання у виді пробаційного нагляду строком 1 рік з покладанням обов'язків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2, п.3 ч.3 ст.59-1 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання; роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ч.1 ст.71 КК, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 25.07.2024 року у виді 124 годин громадських робіт, які за правилами складання покарань передбаченими ч.1 ст.72 КК України, перевести у більш суворий вид покарання у вигляді пробаційного нагляду строком 15 днів із розрахунку 8 годинам громадських робіт відповідає 1 день обмеження волі, а 1 дню обмеження волі відповідає 1 день пробаційного нагляду, а також приєднано невідбуте покарання за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21.10.2024 року в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., та з урахуванням вимог ч.3 ст.72 КК, остаточно призначено покарання у виді 1 року 15 діб пробаційного нагляду з покладанням обов'язків, передбачених п.п.1,2,3 ч.2, п.3 ч.3 ст.59-1 КК, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, та покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., які виконувати самостійно.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_9 не обирався.
Речових доказів та процесуальні витрати відсутні.
Оскаржуваним вироком обвинуваченого ОСОБА_9 визнано винним у скоєні кримінального правопорушення за наступних обставин.
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи раніше судимим за вчинення умисного кримінального проступку, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, знову вчинив кримінальний проступок.
Вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області у судовій справі №195/1210/24 від 25.07.2024 року за скоєння кримінального проступку передбаченого ч.1 ст.125 КК України, ОСОБА_9 засуджено до покарання у виді 200 годин громадських робіт, який набрав законної сили.
04.09.2024 року до Нікопольського районного відділу №3 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області надійшло розпорядження суду №195/1210/24/1822/2024 від 28.08.2024 року про виконання судового рішення, що набрало законної сили, а саме: вироку Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 25.07.2024 року, щодо засудження ОСОБА_9 до відбування покарання у виді громадських робіт, строком 200 (двісті) годин.
02 жовтня 2024 року ОСОБА_9 перебуваючи у Нікопольському районному відділі № 3 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, розташованому по вул. Лесі Українки, № 51 в селищі Томаківка Нікопольського району Дніпропетровської області, відповідно до вимог ст.ст. 37, 40 Кримінально-виконавчого кодексу України (надалі - КВК України), був особисто ознайомлений з умовами та порядком відбування покарання за даним вироком суду, та попереджений про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК, у разі ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, про що, ним особисто складено підписку на підставі п.7 глави 2 розділу ІV Порядку здійснення нагляду та проведенням соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 29 січня 2019 року № 272/5 (надалі - Порядок).
В цей же день, тобто 02.10.2024 року засудженому ОСОБА_9 під особистий розпис вручено направлення за вихідним № 21/36/1508-24 на відбування громадських робіт до Мирівської сільської ради Дніпропетровської області на підставі п.4 глави 2 розділу VІІ Порядку.
Розпорядженням сільського голови Мирівської сільської ради Дніпропетровської області за №77 від 02.10.2024 року, засудженому ОСОБА_9 визначено виконання громадських робіт по благоустрою території Мирівської сільської територіальної громади, які підлягають відбуванню з 03 жовтня 2024 року.
На виконання вищезазначеного вироку Томаківського районного суду Дніпропетровської області у справі №195/1210/24 від 25.07.2024 року та розпорядження сільського голови Мирівської сільської ради Дніпропетровської області за №77 від 02.10.2024 року, на підставі п.6 глави 2 розділу VІІ Порядку, складено «Графік виходу на роботу засудженого до громадських робіт ОСОБА_9 » на період з 03.10.2024 по 31.10.2024 р.р. включно, відповідно до якого, засудженому встановлено години відпрацювання громадських робіт щоденно з 08.00 години по 4 години, сумарно в кількості 84 години, та визначено вид суспільно корисних робіт: впорядкування території громади в с.Вищетарасівка.
Засуджений ОСОБА_9 , будучи особисто ознайомленим з умовами і порядком відбування покарання, графіком виходу на роботу, та попередженим про притягнення до кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, усвідомлюючи наявність обов'язку відбування призначеного йому покарання, умисно, незаконно, з метою ухилення від відбування покарання, не маючи поважних причин, в період з 03.10.2024 по 31.10.2024 р.р. включно, відпрацював лише 48 годин громадських робіт та ухилився від подальшого відбування кримінального покарання у виді громадських робіт визначених вказаним вироком суду, шляхом умисного невиконання обов'язку безоплатно виконувати встановлені «Графіком виходу на роботу засудженого» від 03.10.2024 року суспільно корисних робіт, що виразилося в свідомій бездіяльності, яка полягала у ігноруванні порядку та умов відбування покарання, невихід на громадські роботи без поважних причин та прямій, особисто неодноразово висловленій відмові виконувати такі роботи.
На виконання вимог ст. 36 КВК України, з метою повного відбування покарання у вигляді громадських робіт, на основі участі засудженого у суспільно корисній праці, під час контролю за його поведінкою, уповноваженим органом з питань пробації та відповідальною особою за місцем відбування засудженим покарання у виді громадських робіт, вжито додаткових заходів до відбування в повному обсязі засудженим ОСОБА_9 громадських робіт.
Так, в подальшому на виконання вищезазначеного вироку Томаківського районного суду Дніпропетровської області у справі №195/1210/24 від 25.07.2024 року та розпорядження сільського голови Мирівської сільської ради Дніпропетровської області за №77 від 02.10.2024 року, на підставі п.6 глави 2 розділу VІІ Порядку, складено другий «Графік виходу на роботу засудженого до громадських робіт ОСОБА_9 » на період з 01.11.2024 по 29.11.2024 р.р. включно, відповідно до якого, засудженому встановлено години відпрацювання громадських робіт щоденно з 08.00 год. до 12.00 год. по 4 години щоденно, сумарно в кількості 84 години та визначено вид суспільно корисних робіт: впорядкування території громади в с. Вищетарасівка.
Продовжуючи свою кримінальну діяльність, засуджений ОСОБА_9 , будучи особисто ознайомленим з умовами і порядком відбування покарання, графіками виходу на роботу, та попередженим про притягнення до кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт, усвідомлюючи наявність обов'язку відбування призначеного йому покарання, умисно, незаконно, з метою ухилення від відбування покарання, не маючи поважних причин, в період: з 01.11.2024 по 29.11.2024 р.р. включно, відпрацював лише 28 годин громадських робіт та ухилився від подальшого відбування кримінального покарання у виді громадських робіт визначених вказаним вироком суду, шляхом умисного систематичного невиконання обов'язку безоплатно виконувати встановлені другим «Графіком виходу на роботу засудженого» від 01.11.2024 року суспільно корисних робіт, що виразилося в свідомій бездіяльності, яка полягала у ігноруванні порядку та умов відбування покарання, невихід на громадські роботи без поважних причин та прямій, особисто неодноразово висловленій відмові виконувати такі роботи.
Таким чином, станом на даний час, засуджений ОСОБА_9 , негативно ставлячись до своїх обов'язків, із 200 годин призначених вказаним вироком суду кримінального покарання у виді громадських робіт, всього не відпрацював 124 години громадських робіт, та ухилився від їх подальшого відпрацювання, що знайшло своє відображення в табелях не виходу на роботу засудженого до громадських робіт за періоди часу: з 03.10.2024 по 31.10.2024 р.р., та з 01.11.2024 по 29.11.2024 р.р., чим порушив порядок та умови відбування покарання, ухиляючись від його відбування.
Умисні дії ОСОБА_9 кваліфіковано за ч.2 ст.389 КК, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
В апеляційній скарзі прокурор не оспорює висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, доведеність вини обвинуваченого та правову кваліфікації його дій за ч.2 ст.389 КК, але просить змінити вирок в частині призначеного покарання обвинуваченому у зв'язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на положення ч.ч.1,4 ст.59-1 КК та зазначає, що покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. Пробаційний нагляд призначається на строк від одного до п'яти років.
Згідно ч.2 ст.59-1 КК визначено обов'язки, які суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду.
Санкція ч.2 ст.389 КК передбачає основне покарання у виді пробаційним наглядом на строк до трьох років або обмеженням волі на той самий строк.
Окрім того, як зазначає апелянт, вимогами ст.71 КК встановлено порядок призначення покарання за сукупністю вироків. Зокрема, ч.1 ст.71 КК передбачає, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Проте, як зауважує прокурор в апеляційній скарзі, суд першої інстанції в резолютивній частині вироку, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_9 покарання у виді пробаційного нагляду двічі застосував положення ч.2 ст.59-1 КК, а саме окремо за вчинене кримінальне правопорушення за ч.2 ст.389 КК та повторно після остаточного покарання за сукупністю вироків за ч.1 ст.71 КК, що призвело до неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Також прокурор вказує на те, що суд, призначаючи остаточне покарання ОСОБА_9 за сукупністю вироків, застосував принцип частково приєднання невідбутого покарання за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 25.07.2024 року, при цьому фактично визначив остаточне покарання за принципом повного приєднання невідбутного покарання, що призвело до неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Враховуючи вищенаведене прокурор просить апеляційний суд вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2024 року змінити в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_9 за ч.2 ст.389 КК покарання, виключити з резолютивної частини вироку посилання суду на застосування положень п.п.1,2,3 ч.2 ст.59-1 КК після призначення покарання ОСОБА_9 за ч.2 ст.389 КК.
Вважати ОСОБА_9 засудженим за ч.2 ст.389 КК до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік.
На підставі ч.1 ст.71 КК, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 25.07.2024 року, а також за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21.10.2024 року та, з урахуванням вимог ч.3 ст.72 КК, остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік 15 днів та штрафу в дохід держави в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, які виконувати самостійно.
Відповідно до вимог п.п.1,2,3 ч.2 ст.59-1 КК покласти на ОСОБА_9 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок залишити без змін.
В судове засідання апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_9 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового розгляду, про причини своєї неявки суд не повідомив, але його неявка, відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК, не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні у повному обсязі, вислухавши думку захисника, який залишив вирішення апеляційної скарги прокуратура на розсуд суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального проступку за обставин, встановлених вироком суду першої інстанції, та правова кваліфікація його дій за ч.2 ст.389 КК, ґрунтуються на зібраних по справі, перевірених в порядку статей 381, 382 КПК та оцінених судом доказах, являються обґрунтованими, належним чином мотивованими, не оспорюються прокурором в апеляційній скарзі, а тому судом апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.404 КПК, не перевіряються.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність судом першої інстанції при обранні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_9 з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК та роз'яснюючих положень п.п.1,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Як свідчить зміст оскаржуваного вироку, суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо виду покарання обвинуваченму ОСОБА_9 , дотримуючись вимог ст.ст.50, 65 КК, належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389КК, які відповідно до ст.12 КК відноситься до кримінальних проступків, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, свою вину визнав.
Обставинами, які відповідно до ст.66 КК, пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , суд визнав - щире каяття. При цьому обставин, як відповідно до ст.67 КК, обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
За наведених обставин суд дійшов правильних висновків про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_9 покарання в межах санкції ч.2 ст.389 КК у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства, передбачених ст. 59-1 КК, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.
Також суд правомірно призначив обвинуваченому остаточне покарання за правилами ч.1 ст.71 та ч.3 ст.72 КК, оскільки ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення у цій справі під час відбування покарання за попереднім вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 25.07.2024 року у виді 124 годин громадських робіт, а також за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21.10.2024 року в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Однак при цьому суд у резолютивній частині вироку помилково вказав про часткове приєднання невідбутних покарань, оскільки фактично, як слушно зазначається в апеляційній скарзі прокурора, визначив остаточне покарання за принципом повного приєднання невідбутного покарання.
Поміж іншого, як слушно вказує в апеляційній скарзі прокурор, у резолютивній частині вироку суд безпідставно застосував положення п.п.1,2,3 та п.3 ч.3 ч.2 ст.59-1 КК при призначенні обвинуваченому ОСОБА_9 покарання ч.2 ст.389 КК, таким чином двічі поклавши на винну особу обов'язки пробаційного нагляду, як окремо за вчинене кримінальне правопорушення, так і за остаточне покарання, призначене за сукупністю вироків згідно ч.1 ст.71 КК.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п.2 ч.1 ст.413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який підлягає застосуванню.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2024 року підлягає зміні в частині призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_9 у відповідності до п.4 ч.1 ст.409, п.2 ч.1 ст.413 КПК у зв»язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413 та 418, 419 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2024 рокувідносно ОСОБА_9 - змінити в частині призначеного покарання.
Виключити з резолютивної частини вироку при призначенні покарання ОСОБА_9 за ч.2 ст.389 КК посилання суду на покладення обов'язків, передбачених п.п.1,2,3 та п.3 ч.3 ч.2 ст.59-1 КК.
Вважати ОСОБА_9 засудженим за ч.2 ст.389 КК до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік.
На підставі ч.1 ст.71 КК, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 25.07.2024 року, а також за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21.10.2024 року та, з урахуванням вимог ч.3 ст.72 КК, остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік 15 днів та штрафу в дохід держави в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, які виконувати самостійно.
Відповідно до п.п.1,2,3 ч.2 ст.59-1 КК покласти на ОСОБА_9 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її оголошення, але на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4