Провадження № 22-ц/803/1372/25 Справа № 199/5418/24 Суддя у 1-й інстанції - АВРАМЕНКО А. М. Доповідач - Макаров М. О.
20 лютого 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позов мотивовано тим, що 12 квітня 2024 року на перехресті вул. Чапленка та вул. Вокзальна в м. Дніпро з вини відповідача ОСОБА_3 , яка керувала автомобілем «Mitsubishi Outlander» д.н.з. НОМЕР_1 сталася ДТП, внаслідок якої пошкоджено автомобіль позивача «Hyundai I20» д.н.з. НОМЕР_2 . На момент ДТП цивільна-правова відповідальність власника/водія автомобіля «Mitsubishi Outlander» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у відповідача АТ «СК «ББС Іншуранс», який на виконання своїх зобов'язань здійснив виплату позивачу страхове відшкодування в розмірі 25298,81 гривень. Із розміром такого страхового відшкодування позивач не погоджується, оскільки за його замовленням було складено експертний висновок №0574/1 від 06 травня 2024 року, згідно якого вартість матеріального збитку завданого позивачу внаслідок ДТП становить 49461,83 гривень. В той же час, розмір страхового відшкодування визначено АТ «СК «ББС Іншуранс» на підставі звіту оцінювача, який не є висновком експерта, не попереджався про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України, не підготовлений в порядку ст.ст.106, 106 ЦПК України, АТ «СК «ББС Іншуранс» не узгоджувало суму страхового відшкодування з позивачем, а останній не замовляв відповідної оцінки вартості матеріального збитку у оцінювача.
За таких обставин позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача АТ «СК «ББС Іншуранс» суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 24163,02 гривень як різницю між вартістю відновлювального ремонту, розрахованого експертом на замовлення позивача, та розміром фактично виплаченого страхового відшкодування, а з відповідача ОСОБА_3 різницю між вартістю фактичного ремонту авто позивача та розміром належного страхового відшкодування, тобто 2568,17 гривень.
Крім того, позивач, посилаючись на завдання йому моральної шкоди, яка полягала в душевних стражданнях через пошкодження його авто, що зумовило погіршення стану його здоров'я, депресію, порушення сну, втрату душевного спокою, витрачення додаткового часу та зміну планів, відволікання від звичайних занять та роботи для врегулювання питання відшкодування матеріальної шкоди, просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 гривень. Судові витрати позивач просив покласти на відповідачів.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 6000 гривень; у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено; у порядку розподілу судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 155,51 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1069,94 гривень, а всього 1225,45 гривень.
Рішення суду мотивоване тим, що зважаючи на наявність суперечностей між висновком експерта та звітом оцінювача, позивач з метою доведення обґрунтованості своїх позовних вимог в першу чергу до страхової компанії не скористався своїми процесуальними правами та не заявляв клопотань про призначення судом незалежної автотоварознавчої експертизи з метою встановлення спричиненого йому збитку, в той час як суд не має відповідних знань та не є експертом в області автотехнічних досліджень та не може належним чином оцінити вказані висновок експерта та звіт оцінювача на предмет їх достовірності та правильності розрахунку спричиненої шкоди, який мав бути покладений в основу судового рішення. Керуючись вимогами розумності та справедливості при визначенні розміру відшкодування, суд вважав, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди такими, що підлягають частковому задоволенню - шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 6000 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення та додаткове суду не відповідають фактичним обставинам справи, є незаконними та необґрунтованими.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Так, судом встановлено, що 12 квітня 2024 року мала місце ДТП. Відповідач ОСОБА_3 у вказаний день о 16 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем «Mitsubishi Outlander» д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.16.11 Правил дорожнього руху на перехресті вул. Чапленка та вул. Вокзальна в м. Дніпро не виконала вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», не надала переваги в русі та скоїла зіткнення з автомобілем «Hyundai I20» д.н.з. НОМЕР_2 під керування позивача. Внаслідок цієї ДТП зазначені транспортні засобі отримали механічні пошкодження. Викладені фактичні обставини ДТП, а також вина ОСОБА_3 в її скоєнні встановлені постановою судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 травня 2024 року, якою ОСОБА_3 була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнута до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Оскільки дана постанова суду набрала законної сили ще 21 травня 2024 року, викладені в ній фактичні обставини спричинення майнової шкоди та вина ОСОБА_3 у її спричиненні відповідно до ст.82 ч.6 ЦПК України є преюдиційно встановленими та не підлягають доказуванню. Копія постанови наявна у матеріалах справи.
На момент вищевказаної ДТП автомобіль «Hyundai I20» д.н.з. НОМЕР_2 належав позивачу, що підтверджується копією відповідного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копією паспорту позивача.
Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , як водія автомобіля «Mitsubishi Outlander» д.н.з. НОМЕР_1 , перед третіми особами на час вищевказаної ДТП була застрахована у відповідача АТ «СК «ББС Іншуранс» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс серія №220211782). Забезпеченим транспортним засобом є транспортний засіб «Mitsubishi Outlander» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується інформацією з централізованої бази даних МТСБУ, відомості якої є загальнодоступними (https://policy-web.mtsbu.ua/), а також копією відповідної довідки.
15 квітня 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування на свій розрахунковий рахунок. Викладені обставини підтверджуються копією означеної заяви.
27 травня 2024 року відповідач здійснив виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 25298,81 гривень. Розмір страхового відшкодування розраховано на підставі Звіту №161309 про оцінку колісного транспортного засобу від 26 квітня 2024 року, згідно якого ринкова вартість пошкодженого авто позивача «Hyundai I20» д.н.з. НОМЕР_2 становить 303435,26 гривень, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 25298,81 гривень. Викладені обставини підтверджені копією довідки про перерахування коштів, копією звіту оцінювача, копією розрахунку страхового відшкодування, копією страхового акту, копією наказу.
В той же час, відповідно до складеного на замовлення позивача висновку №0574/1 судового експерта-автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 06 травня 2024 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai I20» д.н.з. НОМЕР_2 становить 49461,83 гривень. Викладені обставини підтверджуються копією відповідного висновку експерта з додатками.
07 травня 2024 року позивач направив відповідачу АТ «СК «ББС Іншуранс» заяву про проведення виплати страхового відшкодування у відповідності до вищевказаного висновку експерта, що підтверджується копією відповідної заяви.
Згідно копії акту виконаних робіт фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai I20» д.н.з. НОМЕР_2 розрахована на суму 52030 гривень.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на наявність суперечностей між висновком експерта та звітом оцінювача, позивач з метою доведення обґрунтованості своїх позовних вимог в першу чергу до страхової компанії не скористався своїми процесуальними правами та не заявляв клопотань про призначення судом незалежної автотоварознавчої експертизи з метою встановлення спричиненого йому збитку, в той час як суд не має відповідних знань та не є експертом в області автотехнічних досліджень та не може належним чином оцінити вказані висновок експерта та звіт оцінювача на предмет їх достовірності та правильності розрахунку спричиненої шкоди, який мав бути покладений в основу судового рішення. Керуючись вимогами розумності та справедливості при визначенні розміру відшкодування, суд вважав, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди такими, що підлягають частковому задоволенню - шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 6000 гривень.
Проте, колегія суддів в повному обсязі не може погодитись, з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його представника) або іншої особи, визначеної договором.
Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
За змістом ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди сталося за участю забезпеченого транспортного засобу і в наслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» в Україні одним із видів обов'язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування за підписом заявника.
Відповідно ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 36 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.
Згідно ч. 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц дійшла висновку, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Так, колегія суддів встановила та це підтверджується матеріалами справи, що автомобіль відповідача було застраховано в АТ «СК «ББС Іншуранс». Страхова компанія відшкодувала позивачу 25298,81 гривень у якості збитків.
Із розміром такого страхового відшкодування позивач не погоджується, оскільки за його замовленням було складено експертний висновок №0574/1 від 06 травня 2024 року, згідно якого вартість матеріального збитку завданого позивачу внаслідок ДТП становить 49461,83 гривень.
На сторони покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (стаття 81 ЦПК України).
Представником АТ «СК «ББС Іншуранс» клопотань про призначення судом відповідної експертизи - не заявлено.
Будь-яких інших доказів на спростування заявленого позивачем до стягнення розміру матеріальної шкоди, завданої йому внаслідок пошкодження автомобіля в ДТП, не представлено.
Встановивши, що розмір завданої позивачу шкоди перевищує виплачену страхову суму, колегія суддів вважає, що є підстави для стягнення матеріального збитку із страхової компанії, а саме суми недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 24163,02 гривень, як різницю між вартістю відновлювального ремонту, розрахованого експертом на замовлення позивача, та розміром фактично виплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Так, матеріалами справи встановлено, що вартість матеріального збитку завданого позивачу внаслідок ДТП становить 49461,83 гривень, що підтверджується експертним висновком №0574/1 від 06 травня 2024 року
Вартість ремонту автомобіля складає 52 030,00 грн, що є реальними збитками (витратами) позивача в розумінні положень ст. ст. 22 та 1192 ЦК України, що підтверджується квитанцією № 0.0.3608077108.1 від 24 квітня 2024 року на суму 28 805,00 грн. та платіжною інструкцією № 0.0.3623010330.1 від 03 травня 2024 року на суму 23 225,00 грн.
Отже, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню залишок нестягнутої суми матеріальної шкоди у розмірі 2568,17 грн. (52030-49461,83).
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди суд вірно виходив з наступного.
Статтею 23 ЦК України визначено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Встановлено, що внаслідок порушення правил безпеки руху з боку ОСОБА_3 , позивачу були заподіяні моральні страждання.
Виходячи з принципу розумності, виваженості та справедливості суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача моральної шкоди у розмірі 6 000 грн., вказаний розмір є адекватним тим моральним стражданням і переживанням, яких зазнав позивач у результаті дорожньо-транспортної пригоди, отже доводи щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 грн. є необґрунтованими, тому рішення суду в цій частині, як законне та обґрунтоване підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_3 та АТ «СК «ББС Іншуранс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 1332,32 грн. з кожного, а також витрати по оплаті судового експерта у розмірі по 2500 грн з кожного.
Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача під час розгляду цивільної справи в суді представляв адвокат Константинов Р.Д..
На підтвердження понесених витрат матеріали справи містять, Договір про надання правничої допомоги № 30/05/24 від 30 травня 2024 року, додатковий договір № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 30/05/24 від 30 травня 2024 року, Акт про надання правничої допомоги №1 до Договору про надання правничої допомоги № 30/05/24 від 30 травня 2024 року та додаткового договору № 1 від 30 травня 2024 року.
У пункті 6.5 постанови від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зробив висновок, що «за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу)».
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на викладене, керуючись принципом справедливості та верховенства права, а також виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру, а також, з урахуванням невеликої складності справи, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 та АТ «СК «ББС Іншуранс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 2000,00 грн. з кожного. Визначений розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та стягненні судового збору - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 24 163, 02 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 2 568,17 грн..
Рішення суду в частині стягнутої моральної шкоди - залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1332,32 грн., витрати по оплаті судового експерта 2500 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн..
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1332,32 грн., витрати по оплаті судового експерта 2500 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн..
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 20 лютого 2025 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді І.А. Єлізаренко
О.В.Свистунова