Провадження № 33/803/630/25 Справа № 175/19544/24 Суддя у 1-й інстанції - Ребров С. О. Суддя у 2-й інстанції - Рябчун О. В.
17 лютого 2025 року м. Дніпро
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Рябчун О.В., розглянувши у м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
встановила:
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до змісту постанови, 22 листопада 2024 гр. ОСОБА_1 у АДРЕСА_2 в торгівельному приміщенні здійснював реалізацію електронних сигарет та рідини на яких відсутні марки акцизного збору, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Назазначену постанову суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу із проханням про скасування постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року, закриття провадження по справі на підставі ч.1. ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Доводи поданої апеляційної скарги мотивує тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено нормативно-правового акту, вимоги якого начебто порушені.
Крім того, апелянт зазначає, що не є суб'єктом господарської діяльності, що виключає настання адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Зауважує, що відсутні жодні докази вчинення ним будь-якого адміністративного правопорушення, тому і постанова суду першої інстанції не містить жодного посилання на докази, не наведено фактів щодо їх оцінки, належності та допустимості.
Вищенаведене, на переконання апелянта, свідчить про невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст.256 КУпАП.
Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Перевіривши витребувані із Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області матеріали провадження про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП, проаналізувавши зміст судової постанови та співставивши викладені у ній обставини із наявними у матеріалах доказами, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Апеляційним переглядом встановлено, що в порушення зазначених вимог закону судом першої інстанції належним чином не були з'ясовані обставини щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, оскільки викладені в постанові висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам КУпАП.
Згідно диспозиції ч.1 ст.164 КУпАП відповідальність настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Об'єктом правопорушення є суспільні відносини, що регулюються у сфері господарської діяльності.
Об'єктивна сторона цього правопорушення полягає у здійсненні господарської діяльності, що містить ознаки підприємницької, без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, або здійснення без ліцензії видів господарської діяльності що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Господарською діяльністю відповідно до п. 1. 32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Згідно ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 № 481/95-ВР імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.
З положень ст. 17 зазначеного закону слідує, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №649147 від 22 листопада 2024 року ОСОБА_1 22 листопада 2024 гр. ОСОБА_1 у АДРЕСА_2 в торгівельному приміщенні здійснював реалізацію електронних сигарет та рідини на яких відсутні марки акцизного збору, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Разом з тим, вказаний протокол не містить відомостей про те, кому ОСОБА_1 здійснював реалізацію електронних сигарет та рідин для заправки електронних сигарет, протягом якого часу він здійснював відповідну діяльність (у даному випадку це має бути проміжок часу, а не конкретна дата й час, оскільки господарська діяльність обов'язково має тривалий, а не одноразовий характер), всі встановлені окремі факти такої діяльності, які в своїй сукупності підтверджують самостійний, ініціативний і систематичний характер діяльності, яку здійснює особа, адже ці ознаки є обов'язковими для висновку про здійснення господарської діяльності.
При цьому, для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП слід обов'язково встановити, чи здійснювалась ним господарська діяльність, яка підлягає ліцензуванню. Також в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту того, що дії ОСОБА_1 щодо продажу електронних сигарет та рідин для заправки без ліцензії мають систематичний характер.
Разом з цим, оскільки ч.1 ст. 164 КУпАП, є бланкетною нормою та має відсилочний характер на Закон України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, що використовуються в електронних сигаретах та пального» від 19 грудня 1995 року, тому в протоколі необхідно було зазначити, яку норму вказаного Закону було порушено, чого працівниками поліції не зроблено. У зв'язку з чим, протокол про адміністративне правопорушення не можна вважати належним доказом відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, оскільки він не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Крім того, до матеріалів справи не було долучено доказів того, що ОСОБА_1 є зареєстрованим як суб'єкт господарювання, який самостійно здійснює господарську діяльність, зареєстрований відповідно до закону як підприємець, тобто відомостей які б свідчили, що ОСОБА_1 є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, що виключає в його діях наявність складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Виходячи із викладеного апеляційний суд вважає, що підстав для оцінки діяльності ОСОБА_1 як систематичної, з метою одержання прибутку, тобто, господарської в розумінні ст.ст. 3,42 ГК України немає, оскільки належних та допустимих доказів цих обставин суду не надано.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які свідчать про те, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не забезпечив справедливий розгляд справи, формально поставився до перевірки відомостей, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, та прийшов до хибного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Таким чином, сукупність вказаних обставин свідчить про обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо відсутності події і складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, так як обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають фактичним обставинам справи, тому на підставі наявних матеріалів справи апеляційний суд позбавлений можливості дійти безсумнівного висновку щодо винуватості особи, щодо якої складено протокол, що виключає адміністративну відповідальність ОСОБА_1 за вказаною правовою кваліфікацією, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що викладені в постанові висновки не відповідають фактичним обставинам справи, а тому постанова Дніпропетровського районногосуду Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Дніпропетровського районногосуду Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського апеляційного суду О.В. Рябчун