Провадження № 11-кп/803/1249/25 Справа № 174/660/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 лютого 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 лютого 2025 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ст. 348, ч. 2 ст. 15, п. 1, 9 ч. 2 ст. 115 КК України, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 лютого 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою строком до 09 квітня 2025 року з визначенням застави у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначає, що процесуальні ризики, передбачені п. п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися при застосуванні до обвинуваченого даного виду запобіжного заходу і його продовженні, та на які на теперішній час вказує прокурор, на час розгляду зазначеного кримінального провадження у суді не відпали, не зменшилися, й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Вказує, що ОСОБА_7 обґрунтовано, в достатній мірі для розгляду клопотання прокурора, обвинувачується у скоєнні тяжкого та двох особливо тяжких злочинів проти життя та здоров'я людини, посягання на життя працівників правоохоронного органу, при цьому, за п. п. 1, 9 ч. 2 ст. 115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, а за ст. 348 у виді позбавлення волі на строк від 9 до 15 років або довічним позбавленням волі.
Також зазначає, що ОСОБА_7 є раніше неодноразово судимим за вчинення умисних злочинів, в тому числі корисливих, відбував покарання у виді реального позбавлення волі, строк якого за останнім у часі вироку сплив в березні 2023 року. Дані про його офіційне працевлаштування та джерела доходів до затримання, у суду відсутні. Даних про такий стан здоров'я ОСОБА_7 , що унеможливлювало б продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суду не надано.
Також вказує, що не надано будь-яких підстав для зміни визначеного розміру застави
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або зменшити розмір застави.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ризики є недоведеними, до клопотання прокурора не надано доказів неспроможності обвинуваченого належним чином виконувати покладені на нього процесуальні обов»язки.
Зазначає, що вищначений розмір застави є завідомо непомірним
Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до матеріалів провадження, на розгляді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт № 12019040150000063 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ст. 348, ч. 2 ст. 15, п. 1, 9 ч. 2 ст. 115 КК України.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у цьому кримінальному провадженні ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 19.03.2019 року до обвинуваченого ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Згідно із ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
В правовій позиції, викладеній у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» зауважено, що «національні органи жодного разу не розглядали можливість обрання іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою».
Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання прокурора в частині розміру застави були дотримані не в повному обсязі.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.ст. 199, 331 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими.
Так, колегія суддів вважає, що наявні ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може:
- переховуватися від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжких злочинів, при цьому враховується тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, та обставини інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, а також особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, законного джерела доходу не має. Окрім того, ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений раніше неодноразово судимий.
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При цьому, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: - особисте зобов'язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, та встановлені ризики; - заяв про взяття на поруки обвинуваченого не надходило; - домашній арешт, з огляду на інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення, не є дійовим запобіжним заходом щодо обвинуваченого, оскільки вказаний запобіжний захід не буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії його належної процесуальної поведінки, з огляду на те, що інкриміновані йому злочини, вчинені із застосуванням насильства.
В силу ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З урахуванням тих обставин, що обвинувачений ОСОБА_7 тривалий час (більше 5 років) перебуває під вартою, обвинувачується, в тому числі, у вчиненні особливо тяжких злочинів, та відсутності відомостей щодо його майна, враховуючи копії документів про доходи ОСОБА_8 , сімейний стан обвинуваченого, який має міцні соціальні зв'язки, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне визначити заставу в розмірі 900 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який на 01.01.2024 року встановлено в розмірі 3028 грн, що становить 2 725 200 грн і вважає, що саме такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладені на нього обов'язки.
Враховуючи наведене, виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу захисника необхідно задовольнити частково, ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 лютого 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09 квітня 2025 року включно.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09 квітня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 900 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 2 725 200 гривень.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем.
У разі звільнення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , року з-під варти під заставу, покласти на нього обов'язки до 08 вересня 2024 року: - прибувати до суду у визначений час; - утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілими; - повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на нього зобов'язань внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4