Справа № 932/790/24
Провадження № 2/932/373/24
заочне
24 січня 2025 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Ярощук О.В.,
при секретарі - Кирилішиній В.Д.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості-
установив:
Позиція позивача.
Позивач ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» 31.01.2024 через систему «Електронний суд» звернувся до суду із позовною заявою, у якій прохав:
- стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код ЄДРПОУ 43170298; вул. Алмазова Генерала, буд.13, оф.601, м. Київ, 01133) заборгованість у сумі 18 640 грн (вісімнадцять тисяч шістсот сорок) гривень 00 коп.
- стягнути з ОСОБА_1 судові понесених судових витрат у розмірі 6422 (шість тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 коп, що складається з судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп, а також 4000 (чотири тисячі) гривень 00 коп.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач не виконує умови кредитного договору у зв'язку з чим має заборгованість перед банком у зазначеній сумі.
Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Процесуальні дії по справі.
Протоколом повторного автоматизованого розподілуу судової справи між суддями 12.08.2024 суддю Ярощук О.В. визначено головуючою суддею (а.с.44).
Суддею 16.08.2024 прийнято справу до свого провадження та винесено ухвалу про призначення справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін (а.с.45).
Щодо належного повідомлення відповідача.
Із метою належного повідомлення відповідача щодо наявного цивільного провадження стосовно нього, судом зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру, згідно відповідді від 28.02.2024 №469775 встановлено зареєстроване місце проживання відповідача (а.с.36).
Суд у судові засідання тричі викликав відповідача:
-ухвалою суду про призначення судового засідання на 31.10.2024 (а.с.45).
-повісткою про виклик від 24.08.2024 про виклик на 31.10.2024 (а.с.47).
-повісткою про виклик від 04.11.2024 про виклик на 24.01.2025 (а.с.54).
Рекомендовані повідомлення повернулися до суду.
Окрім того, судом розміщено публікацію на веб-сторінці Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська повістку про виклик відповідачки у судове засідання (а.с.49,50,56).
Тобто суд вжив доступні і розумні заходи для повідомлення ОСОБА_1 щодо розгляду справи, яка стосується його безпосередньо.
Хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов'язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему.
Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів.
Суд виходить із того, що відповідач хоч і не отримав кореспонденцію, надіслану йому неодноразово судом за місцем реєстрації, само по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для того, щоб стверджувати про те, що права відповідачки за статтею 6 § 1 Конвенції могли були порушені.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
На підставі ч. 8 ст. 179, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у зв'язку із тим, що відповідач повідомлен належним чином про судове засідання, не з'явився до суду і не повідомив про причини неявки, не подав відзив на позовну заяву та представник позивача висловив згоду на заочне вирішення справи, суд ухвалив здійснити заочний розгляд і вирішення справи на підставі наявних у ній доказів.
Судом встановлено.
Встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр», правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та являється ОСОБА_1 20.05.2021 укладенко кредитний договір (оферти) № 20.05.2021 - 010000403. За яким ТОВ «Споживчий центр» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 8000 гривень з первинним строком користування 14 календарних днів зі платою 2% за один день користування кредитом, що застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду «Економ», а також 2,5% за один день користування кредитом, що застосовується протягом всього строку на який надається кредит, окрім первинного та періоду «Економ».
ТОВ «Споживчий центр» виконало своє зобов'язання за договором та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 8000 гривень.
Станом на день розгляду справи відомостей про те, що відповідачем сплачено суму боргу - суду не надано.
Релевантне законодавство.
Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно доч.3,ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиціїйого укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції впорядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цьогоЗакону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цьогоЗакону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно звимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом ч.12 ст.11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов'язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.512ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч.1 ст.514цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно з ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.
Встановлено, що кредитний договір (оферти) № 20.02.2021-01000043 від 20.05.2021 року був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора «Z556». У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Споживчий центр» в електронній формі (а.с.14-15). Викладене у повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.
ОСОБА_1 неналежним чином виконував грошові зобов'язання, тому у нього виникла заборгованість за кредитним договором (оферти) № 20.02.2021-01000043 від 20.05.2021 року у розмірі 18 460,00 гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8000 гривень, заборгованість за відсотками в розмірі 10 640,00 гривень.
26.12.2023 року було укладено договір факторингу №261223-10, відповідно до якого ТОВ «Споживчий центр» відступило на користь ТОВ «Новий колектор» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором (оферти) № 20.02.2021-01000043 від 20.05.2021 року. Дана обставина підтверджується копією акту приймання-передачі переліку № 1 до договору факторингу №261223-10 від 26.12.2023 року (а.с.29). Таким чином, ТОВ «Новий колектор» наділено правом вимоги до Відповідача за кредитним договором (оферти) № 20.02.2021-01000043 від 20.05.2021.
В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатив заборгованість за вказаним договором.
Тому суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий колектор» належить стягнути заборгованість за кредитним договором (оферти) № 20.02.2021-01000043 від 20.05.2021 року у розмірі 18 640,00 гривень.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
З платіжної інструкції №640 від 15.01.2024 року (а.с.8,18) вбачається, що при пред'явленні позову ТОВ «Новий колектор» сплатило судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок. Позовні вимоги ТОВ «Новий колектор» задоволені. Тому, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Новий колектор» слід стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок.
Окрім того, встановлено, що представництво інтересів позивача здійснювала адвокат Марченко Г.І. на підставі договору про надання правничої допомоги №021023-1 від 02.10.2023 року (а.с.26-24). Зі змісту копії звіту про виконану роботу відповідно до Договору про надання правничої допомоги №021023-1 від 02.10.2023 року (а.с.19) та копії платіжної інструкції № 640 від 15.01.2024 року (а.с.18), вбачається, що загальна вартість витрат на правову допомогу, які понесло ТОВ «Новий колектор» становить 4000 гривень.
У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов'язані з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження№ 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
У той же час, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦПК України, принципу захисту прав працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано договір №021023-1 від 02.10.2023, який засвідчує факт надання правничої допомоги позивачу на постійній основі. Відповідно до звіту про виконану роботу до договору у частині підготовки документів по клієнту ОСОБА_1 включені такі роботи, як: аналіз наданих документів, складання позову; сканування документів помічником адвоката; направлення примірника позову відповідачу; розрахунок ціни позову та здійснення розрахунку судового збору; покроковий регламент заперечень. Вартісна оцінка кожного виду послуг у звіті відсутня.
Суд зазначає, що витрати на правничу допомогу мають бути співмірними. Як вбачається, адвокатом Марченко Г.І. надаються послуги на постійній основі, тобто складання позову в інтересах позивача - підготовка типового позову, що не потребує постійного додаткового часу на його підготовку. Окрім того, сума позову складає 18 640,00 грн, у той час як складання позову 4 000 грн, що явно свідчить про неспівмірність заявлених вимог. Розрахунок судового збору наразі є у вільному доступі і не потребує особливих зусиль. Покроковий регламент також є типовим документом, який можна застосувати у будь-якому іншому позові з іншим клієнтом у разі надходження заперечень.
Тому суд вважає, що з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Новий колектор» підлягають стягненню понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» заборгованість за кредитним договором (оферти) № 20.02.2021-01000043 від 20.05.2021 року у розмірі 18 640,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» витрати на оплату судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.
Інформацію щодо справи, яка розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет - https://court.gov.ua/fair/sud4803/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua.
Відомості сторін:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Новий колектор», місцезнаходження знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд.13 офіс 601, код ЄДРПОУ 43170298.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя О.В. Ярощук