19 лютого 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 681/1168/24
Провадження № 22-ц/820/394/25
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.
розглянув в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 681/1168/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У вересні 2024 року ТзОВ «Укр кредит фінанс» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1161-5217 від 24 лютого 2023 року в сумі 30 000грн., з яких 6 000 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 24 000 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також стягнути 2 422 грн. судового збору.
На підтримання заявлених позовних вимог товариство вказувало, що 24 лютого 2023 року між ТзОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, інформації щодо правил кредитування, розміщеної на веб-сайті creditkasa.com.ua укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1161-5217, шляхом його підписання позичальником електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України "Про електронну комерцію", який разом з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (Графік платежів за договором) складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідачка була попередньо ознайомлена. Відповідно до умов договору, відповідачка отримала від позивача кредит у розмірі 6 000 грн., строк кредитування 300 днів, базовий період 18 днів, знижена % ставка 2,5 % в день, стандартна % ставка 3,0 % в день.
Так, ТзОВ «Укр кредит фінанс» виконало у повному обсязі свої зобов'язання за договором, а саме перерахувало суму кредиту на картковий рахунок, вказаний відповідачкою в її особистому кабінеті. Проте ОСОБА_1 своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти у визначений договором строк не повернула, проценти за користування кредитом не сплатила. Таким чином станом на 25 червня 2024 року прострочена заборгованість за кредитом становить 59 460 грн., з яких: 6 000 грн. - прострочена заборгованість за кредитом та 53 460 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
При цьому посилалося, що товариством було прийнято рішення про застосування до позичальника Програми лояльності, часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 29 460 грн., за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 30 000 грн.
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2024 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Укр кредит фінанс» заборгованість за кредитним договором №1161-5217 від 24 лютого 2023 року, яка станом на 25 червня 2024 року становить 30 000 грн, з яких: 6 000 грн - прострочена заборгованість за кредитом та 24 000 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Не погоджуючись з даним рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу вважає рішення необґрунтованим, посилається на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Так, апелянтка зазначає, що ніяких кредитних договорів з ТзОВ «Укр кредит фінанс» вона не укладала, грошових коштів від цієї установи не отримувала.
Вказує, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів укладення електронних договорів між нею та зазначеною установою, шляхом використання електронною цифрового підпису, в тому числі шляхом застосування одноразового цифрового підпису визначеного Закону України «Про електронну комерцію».
Також, апелянтка звертає увагу суду, що товариством не було надано доказів фактичного користування нею кредитними коштами та жодних відомостей стосовно того, що примірник електронних договорів були її вручені, як споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього товариством не надано.
Крім того, ОСОБА_1 вказує, що на підтвердження перерахування коштів позивачем надана незрозуміла довідка про перерахування незрозуміло куди суми кредиту, яка не являється первинним документом, відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Таким чином, посилання товариства на роздруковані розрахунки заборгованості, як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити чи передавалися в дійсності кошти її в кредит.
ОСОБА_1 посилається, що позивачем було надано копію договору про відкриття кредитної лінії, відповідно до пункуту 4.8, в якому кредит надається строком на 300 днів до 20.12.2023 року, проте який ніким не підписаний.
Також апелянта посилається на висновки Верховного Суду, в яких зазначено, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірно і неправомірно, тобто виключається одночасне застосування ст. 1048 та ст. 625 ЦК України.
В той же час ОСОБА_1 посилається, що позивачем було надано довідку АТ «Приват Банк» про перерахування коштів на невідомі рахунки, таким чином вважаючи, що товариством не було надано належних та допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.
При цьому звертає увагу, що судом першої інстанції не було враховано, що вона є дружиною військовослужбовця, а тому на неї поширюється дія Закону України ч. 15 ст. 14 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»
З огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі, апелянтка просить рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Крім того ТзОВ «Укр кредит фінанс» подало відзив на апеляційну скаргу.
Посилається, що твердженя апелянтки про те, що вона кредитних договорів з товариством не укладала, грошових коштів від них не отримувала, є необгрунтованими, оскільки між ними був укладений договір про відкриття кредитної лінії №1161-5217 від 24 лютого 2023 року, який підтверджується матеріалами справи.
Також товариство вказує, що укладення кредитного договору в електронній формі є таким, що укладений в письмову вигляді відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Крім того зазначає, що зазначений договір був підписаний апелянткою шляхом цифрового ідентифікатора А5735, що був отриманий шляхом смс повідомлення на її номер телефону, вказаний при реєстрації особистого кабінету позичальником.
Звертає увагу суду, що перед укладення договору, апелянткою було здійснено ідентифікацію позивача за зустрічним позовом за допомогою технології «BankID», яка є системою здійснення електронної дистанційної ідентифікації фізичних осіб для подальшого отримання послуг у мережі Інтернет.
Посилається, що з метою укладення кредитного договору, апелянткою було передано товариству персональні дані, що містяться в кредитному договорі, а саме паспортні дані, ідентифікаційний код, місце реєстрації, як належної ідентифікації ОСОБА_1 .
Таким чином, вищевикладене дає підстави вважати, що між товариством та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії, який вона розуміла та усвідомлювали при підписанні.
Крім того зазначає, що апелянтка не зверталася до правоохоронних органів із заявою відносно неї шахрайських дій, в тому числі укладення договору про відкриття кредитної лінії, третім особам від її імені. Зауважують, що спірний укладений договір є п'ятим, а відтак вважають умови кредитування, порядок укладення договору, строки та умови повернення кредитних коштів апелятнці цілком відомі, а тому протилежні її твердження є не обґрунтованими та такими, що не відповідають встановленій дійсності.
Також вказують, що заявник несе особисту відповідальність за правильність та достовірність даних зазначених під час укладення договору. При цьому посилання апелянтки на те, що вона є дружиною військовослужбовця, а тому не підпадає під нарахування процентів відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовцв та членів їх сімей» є безпідставними, оскільки товариство здійснило нарахування процентів до набрання чинності даного закону, а тому дане нарахування процентів є правмовірним.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так судом встановлено, що 24 лютого 2023 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1161-5217, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідачка була попередньо ознайомлена. Відповідно до умов договору товариство надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 6 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредитні кошти та сплатити нараховані проценти.
Відповідно до пункту 2.2 договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому договором.
Пунктом 4.8 кредитного договору встановлено, що кредит надається строком на 300 календарних днів з моменту перерахування коштів; дата повернення (виплати) кредиту 20 грудня 2023 року.
Згідно з п.п. 4.3, 4.4, 4.6, п.10.1 кредитного договору плата за користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою 3% за кожний день користування кредитом, за перший базовий період (18 днів) пільгова процентна ставка 2% за кожний день користування кредитом; окрім першого базового періоду знижена процентна ставка 2,5% за кожний день користування кредитом, яка виступає як надана кредитодавцем знижка за користування кредитом і є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 підписала електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором А5735, а в договорі зазначено паспортні дані відповідачки, РНОККПП НОМЕР_1 , номер особистого електронного засобу НОМЕР_2
24 лютого 2023 року товариство перерахувало суму кредиту відповідачу в розмірі 6000 грн. на вказану відповідачкою платіжну картку № НОМЕР_2 за допомогою системи LiqPay, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту №1161-5217 від 24 лютого 2023 року та повідомленням АТ КБ «Приватбанк».
Проте ОСОБА_1 кредитні кошти не повернула, у зв'язку з чим станом на день закінчення строку кредитування, 20 грудня 2023 року, розмір заборгованості склав 30 000 грн., з яких 6 000 грн. - неповернутий кредит, 24 000 грн. - проценти за користування кредитними коштами, які просить стягнути апелянт.
За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Із положень ч. 3 ст. 11 Закону України від 03 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію», (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №675-VIII), слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону №675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
За змістом ч. 6 ст. 11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону №675-VIII).
В силу п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Ч. 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У ч. 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку, дійшовши правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги, щодо відсутності доказів виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин, зокрема, щодо відсутності первинних бухгалтерських документів на підтвердження перерахування суми кредиту позичальнику, колегія суддів не бере до уваги, оскільки матеріали справи містять довідку АТ КБ «Привабанк» про перерахування 24 лютого 2023 року суми кредиту на номер банківської карти № НОМЕР_3 , особисто зазначеної апелянткою у кредитному договорі, підписаному одноразовим ідентифікатором НОМЕР_4 , платіж на яку здійснювався через систему LiqPay.
В той же час, апелянтка не надала суду доказів на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог, зокрема, про те, що вона не укладала з позивачем кредитний договір, а банківська картка, на яку було перераховано кредитні кошти, її не належить, та висновків суду першої інстанції жодним чином не спростувала.
Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, щодо неспівмірності нарахування відсотків з тілом кредиту, а також іншого строку кредитування, суперечать умовам кредитного договору, погоджених сторонами, зводяться до помилкового тлумачення норм матеріального права та незгоди з висновками суду першої інстанції, стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, тому до уваги апеляційним судом не приймаються.
Крім того, посилання апелянтки на те, що вона є дружиною військовослужбовця, а тому не підлягають нарахуванню проценти, відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовцв та членів їх сімей» колегія суддів не приймає до уваги, оскільки товариством було здійснило нарахування процентів за період до набрання чинності даної норми закону щодо дружини військовослужбовця, а тому дане нарахування процентів є правмовірним.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 лютого 2025 року.
Судді А.М. Костенко
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк