19 лютого 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 671/1105/24
Провадження № 22-ц/820/433/25
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
розглянув в порядку ч 1 ст 369 ЦПК України цивільну справу № 671/1105/24 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У травні 2024 року ГУПФ України в Хмельницькій області звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь завдану матеріальну шкоду, внаслідок безпідставного отримання коштів (переплати пенсії), в розмірі 43 100 грн.
На підтримання заявлених позовних вимог ГУПФ України в Хмельницькій області зазначало, що ОСОБА_1 згідно виписки з акту огляду Хмельницької обласної МСЕК від 14 травня 2018 року серії АВ №1095034 визнано особою з інвалідністю третьої групи внаслідок загального захворювання на термін з 01 червня 2018 року по 31 травня 2020 року.
Крім того, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантів у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ХІ від 30 березня 2020 року відповідачці було продовжено виплату пенсії, як особі з інвалідністю третьої групи загального захворювання на період з 01 червня 2020 року по 31 січня 2022 року у раніше встановленому розмірі.
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до ГУПФ України в Хмельницькій області з заявою щодо припинення виплати їй пенсії по інвалідності у зв'язку з непроходженням МСЕК.
У зв'язку з цим позивач посилався, що за період з 01 червня 2020 року по 31 січня 2020 року утворилася переплата пенсії ОСОБА_1 в розмірі 43 100 грн.
Таким чином, позивачем було надіслано листи від 13 лютого 2022 року, 20 травня 2022 року, 23 вересня 2022 року, та 26 грудня 2022 року на адресу відповідачки з пропозицією добровільного повернення суми надміру виплачених коштів, проте безпідставно отримані кошти у розмірі 43 100 грн. нею не були повернуті.
Оскільки переплата пенсії відповідачці сталася виключно в зв'язку з невчасним повідомленням нею ГУПФ України в Хмельницькій області про факт не проходження МСЕК, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідачки на їх користь завдану матеріальну шкоду в розмірі 43 100 грн.
Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2024 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішення суду, ГУПФ України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, вважає його необґрунтованим, посилається на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Так, апелянт звертає увагу, що при прийнятті рішення судом, не було враховано той факт, що отримуючи пенсію по інвалідності за період 01 червня 2020 року по 31 січня 2022 року без достатньої на те підстави та неповідомлення про зміну статусу, відповідачка завдала значної шкоду бюджету Пенсійного фонду України на суму коштів у розмірі 43 100 грн.
Таким чином, не маючи права на отримання вказаної пенсії з 01 червня 2020 року по 31 січня 2022 року, ОСОБА_1 , своїми діями спричинила переплату пенсії, яка сталася в зв'язку із невчасним повідомленням відповідачкою ГУПФ України в Хмельницькій області про факт непроходження нею МСЕК.
Таким чином враховуючи вищезазначене ГУПФ України в Хмельницькій області просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так судом встановлено, що згідно виписки з акту огляду Хмельницької обласної МСЕК від 14 травня 2018 року серії АВ №1095034 ОСОБА_1 , визнано особою з інвалідністю третьої групи внаслідок загального захворювання на період з 01 червня 2018 року по 01 червня 2020 року.
В зв'язку з цим ОСОБА_1 перебувала на обліку в ГУПФ України в Хмельницькій області та отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.
На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантів у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ХІ від 30.03.2020 відповідачці було продовжено виплату пенсії, як особі з інвалідністю третьої групи загального захворювання на період з 01 червня 2020 року по 31 січня 2022 року у розмірі 2 100 грн. на місяць.
За період з 01 червня 2020 року по 31 січня 2022 року ОСОБА_1 було нараховано пенсію на загальну суму 43 100 грн.
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до ГУПФ України в Хмельницькій області з заявою про припинення їй виплати пенсії у зв'язку з не проходженням МСЕК.
В подальшому, 13 лютого 2022 року, 20 травня 2022 року, 23 вересня 2022 року, та 26 грудня 2022 року ГУПФ України в Хмельницькій області було надіслано листи на адресу відповідачки з пропозицією добровільного повернення суми надміру виплачених коштів, проте кошти у розмірі 43 100 грн. нею не були повернуті.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано до суду доказів зловживань з боку відповідачки, які б доводили її недобросовісність при нарахуванні розміру пенсії та безпідставно отриманих грошових коштів за період з 01 червня 2020 року по 31 січня 2022 року та не надано доказів про наявність рахункової помилки при виплаті пенсії з боку позивача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 30 Закону України №1058 передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону України №1058 пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.
Згідно частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України №6-4 від 21 березня 2003 року.
Відповідно до пункту 4 вказаної постанови зі змінами, внесеними Постановою правління Пенсійного фонду України № 25-3 від 25 листопада 2014 року, у разі припинення виплати пенсії відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.
Згідно пункту 3 цього Порядку, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).
02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ, яким Розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 доповнено пунктом 14-6 такогозмісту: у разі пропуску в період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, строку повторного огляду медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності не зупиняється до закінчення терміну дії зазначених заходів з подальшим проведенням перерахунку розміру виплаченої пенсії на підставі заяви та результатів переогляду особи з інвалідністю».
Постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27 червня 2023 року карантин на території України, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, було скасовано з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , у січні 2022 року звернулася до ГУПФ України в Хмельницькій області із заявою, в якій повідомила про те, що переогляд у МСЕК проходити не буде та просила припинити виплату пенсії. Тобто, виконала обов'язок щодо повідомлення органу, що призначає виплати пенсії про припинення їй виплати у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Крім цього, органи Пенсійного фонду самостійно контролюють період, на який установлено інвалідність та приймають відповідні рішення щодо виплат сум пенсії або ж зупинення. Позивач не зазначає термінів, які б вважалися своєчасними для повідомлення про переогляд особи з інвалідністю та водночас вказує на його несвоєчасність.
Обов'язок повідомляти відповідну інформацію про огляд осіб, яким призначена пенсія по інвалідності чи про їхню неявку на огляд, покладено на самі ж органи МСЕК.
Отже, на підставі наведених вище положень законодавства, ГУ ПФУ в Хмельницькій області правомірно було продовжено ОСОБА_1 виплату пенсії по інвалідності після 31 травня 2020 року на час дії на території України карантин на території України, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції вірно виснував про відсутність підстав для задоволення позову ГУ ПФУ в Хмельницькій області, адже під час розгляду справи не було встановлено ані недобросовісності з боку ОСОБА_1 при отриманні пенсії після 31 травня 2020 року, ані рахункової помилки Управління, як платника пенсії, призначеної відповідачці, при її нарахуванні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а фактично зводяться до обґрунтувань апеляційної скарги тими ж обставинами, що і у позовній заяві, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду, яким надана належна правова оцінка судом першої та апеляційної інстанцій.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залиши без задоволення.
Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 лютого 2025 року.
Судді
А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова