18 лютого 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/3991/24
Провадження № 22-ц/820/300/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
законної представниці позивача ОСОБА_2 ,
представника позивача ОСОБА_3 ,
відповідачки ОСОБА_4 ,
представника відповідачки ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 в особі законної представниці ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі законної представниці ОСОБА_2 на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2024 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2024 року ОСОБА_1 в особі законної представниці ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства.
ОСОБА_1 зазначив, що з 2004 року до 2008 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_1 . Державна реєстрація народження позивача була проведена відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України (далі - СК України), тобто за вказівкою матері. Оскільки ОСОБА_7 за станом здоров'я не могла опікуватися сином, то його опікуном призначено ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_6 . За життя ОСОБА_6 визнавав своє батьківство щодо сина, забрав його з пологового будинку, виявляв турботу про нього, відвідував школу, де він навчався. ОСОБА_7 і ОСОБА_6 проживали однією сім'єю тривалий час.
Відсутність відомостей про ОСОБА_6 як батька позивача позбавляє останнього права на спадщину. Іншою спадкоємицею ОСОБА_6 є ОСОБА_4 , яка заперечує факт батьківства ОСОБА_6 щодо сина.
За таких обставин ОСОБА_1 просив суд встановити факт батьківства ОСОБА_6 відносно нього, ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2024 року в позові відмовлено.
Суд керувався тим, що факт батьківства ОСОБА_6 щодо ОСОБА_1 не доведений.
Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі законної представниці ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що факт батьківства ОСОБА_6 відносно ОСОБА_1 підтверджується належними та допустимими доказами. Крім того, за життя ОСОБА_6 визнавав своє батьківство щодо сина, забрав його з пологового будинку, проживав з ним і виявляв турботу про нього. Суд першої інстанції не з'ясував усі обставини справи, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Суд першої інстанції не з'ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, і порушив норми статей 12, 81, 89 ЦПК України.
У зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм процесуального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
З 2004 року до 2008 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 проживали однією сім'єю та вели спільне господарство у належній останньому квартирі АДРЕСА_1 , але не перебували у шлюбі між собою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 народила сина ОСОБА_1 . Запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проведено в порядку, передбаченому статтею 135 СК України, тобто за прізвищем та за вказівкою матері.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_6 .
ОСОБА_4 є дочкою та спадкоємицею ОСОБА_6 .
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Частиною третьою статті 51 Конституції України встановлено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини першої статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
В силу частин першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Як передбачено статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України .
Згідно з частиною першою статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Із положень частини першої статті 135 СК України слідує, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що правовідносини між батьками та дітьми виникають на підставі їх кровної спорідненості, відомості про яку мають бути зареєстровані в установленому законом порядку.
Походження дитини від батька, який не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини, засвідчується органом державної реєстрації актів цивільного стану за спільною заявою матері та батька дитини. У разі відсутності такої заяви батьківство визнається за рішенням суду.
Якщо спільної заяви батьків про походження дитини немає, а батько дитини помер, то суд може встановити факт його батьківства за умови, що запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі статтею 135 СК України (прізвище дитини записано за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.
Закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення цього факту можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог цивільного процесуального закону. Суд встановлює факт батьківства на підставі сукупності зібраних доказів, які підтверджують, у тому числі спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також визнання особою свого батьківства.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2021 року (справа №373/2257/18) зазначив, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.
Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.
Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір'ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.
Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не перебували у шлюбі між собою. За час їх спільного проживання ОСОБА_7 народила дитину - сина ОСОБА_1 . У Книзі реєстрації народжень запис про батька дитини вчинено згідно зі статтею 135 СК України (прізвище дітей записано за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дітей записано за вказівкою матері).
На час народження сина ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживали однією сім'єю та вели спільне господарство. ОСОБА_6 визнавав своє батьківство щодо ОСОБА_1 , забрав його з пологового будинку, виявляв турботу про нього, надавав йому матеріальну допомогу, виказував цікавість до його навчання.
Зазначені обставини підтверджуються: свідоцтвом та актовим записом про народження ОСОБА_1 ; показаннями свідка ОСОБА_8 ; характеристикою ОСОБА_1 з місця навчання; довідкою Опорного закладу освіти Сатанівський ліцей про відвідування ОСОБА_6 свого сина ОСОБА_1 ; фотосвітлинами.
Згідно висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду від 9 серпня 2024 року №43728 ймовірність того, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є біологічною тіткою, тобто сестрою батька або матері за обома батьками, відносно учасника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в рамках проведеного дослідження, складає 98,74%.
Ці доказі не спростовані відповідачкою.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що факт батьківства ОСОБА_6 щодо ОСОБА_1 підтверджується належними та допустимими доказами.
Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані фактичні обставини та чинні норми закону.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
При вирішенні позову суд першої інстанції не врахував усі обставини справи, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.
Позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі законної представниці ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Встановити факт батьківства ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця міста Хмельницького, українця, громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця міста Хмельницького.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 лютого 2025 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Цибульський Д.В.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 51