Справа №462/6596/23 Головуючий у 1 інстанції:Мруць І.С.
Провадження №22-ц/811/1177/24 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
20 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова в складі судді Мруць І.С. від 15 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Львівського комунального підприємства «Левандівка», Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» про відшкодування шкоди, -
рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 15 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Львівського комунального підприємства «Левандівка», Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» про відшкодування шкоди - відмовлено.
Вказане рішення оскаржив ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 березня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволити повністю.
Вважає рішення суду таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України та дійсних обставинах справи.
Вказує на те, що суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено причин прориву радіатора опалення в квартирі та винуватця у заподіянні шкоди, а відтак судом не встановлено, що дії чи бездіяльність ЛКП «Левандівка» та ЛКП «Залізничнетеплоенерго» знаходяться в причиновому зв?язку із заподіяною шкодою. Згідно Акту від 24.03.2023 року, складеного комісією в складі заступника директора ЛКП «Левандівка», майстра з ремонту та майстра з експлуатації житлового фонду, (тріснула) секція на радіаторі у кімнаті та зафіксовані відповідні пошкодження, що і є фактичною причиною залиття квартири позивачів. Звертає увагу суду на те, що позивачі неодноразово намагались викликати представників відповідачів для визначення детальних причин прориву та залиття квартири, проте усі звернення залишались без належного реагування. Управління будинком АДРЕСА_1 здійснює ЛКП «Левандівка», а постачання центрального опалення та гарячого водопостачання за вказаною адресою ЛКП «Залізничтеплоенерго», яке відповідає за параметри теплоносія. Вважає, що позивачі у повній мірі довели завдання збитків саме з вини та за наслідком бездіяльності відповідачів. Наявних матеріалів справи є достатньо, щоб прийти до висновку, що залиття квартири внаслідок прориву радіаторних батарей сталось у зв?язку із відновленням роботи системи центрального опалення. Відповідно до Висновку експерта від 24.01.2024 року № 32 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи за заявою ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_2 , проведення якого необхідне для ліквідації наслідків залиття, що сталось 20.03.2023 року, станом на час проведення експертизи становить 23 197,00 грн. Вартість послуг з проведення експертизи становить 9 559,20 грн. Зазначає, що суд першої інстанції невірно надав оцінку дійсним обставинам та матеріалам справи, наслідком чого є прийняте рішення, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справив в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, заяви про збільшення позовних вимог, апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на 1,9,10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», 1, 8, 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», 22, 319, 1166 ЦК України, ст.177 ЖК України, 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 316, 319, 322, 354 ЦПК України, та відмовляючи у задоволенні позову, - виходив з того, що відповідно до копії свідоцтва право власності на квартиру від 30.09.1997 року, копій Договору про визначення часток у спільній сумісній власності від 02.04.2005 року, договору дарування 1/3 частини квартири від 08.04.2005 року, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 є власниками квартири за адресою АДРЕСА_3 (а.с.6-9). 21.03.2023 року ОСОБА_4 звернувся до директора ЛКП «Левандівка» із заявою, у якій зазначив, що 20.03.2023 року внаслідок безграмотних дій працівників «Залізничнетеплоенерго» (19.03.2023 року воду з системи опалення будинку було спущено, а 20.03.2023 року подано воду в систему опалення під значним тиском) тріснула секція батарей, залило і зіпсовано паркет, меблі, килим, доріжку (а.с.10). Виходячи із змісту Акту, складеного 24.03.2023 року комісією в складі заступника директора ЛКП «Левандівка», майстра з ремонту, майстра з експлуатації житлового фонду, на звернення ОСОБА_4 , який проживає за адресою АДРЕСА_3 з виходом на місце обстежено квартиру та складено акт про наступне. Зі слів мешканців, 20.03.2023 року внаслідок відновлення роботи системи центрального опалення вийшла з ладу (тріснула) секція на радіаторі у кімнаті. Пошкоджено паркетне покриття у кімнаті площею 9,9 м.кв., видно сліди залиття на стіні розміром близько 0,5 м.кв. та пошкоджена шафа (а.с.11). 02.05.2023 року ОСОБА_4 звертався до ЛКП «Левандівка» із зверненням щодо складення та надіслання ЛКП «Залізничнетеплоенерго» Акту-претензії, та отримав відповідь від 02.06.2023 року про те, що Акт-претензія не складався, оскільки заяву в ЛКП «Левандівка» заявник подав 21.03.2023 року факти наведені в ній перевірити вже неможливо (а.с.13,14). 06.07.2023 року ОСОБА_4 звернувся до ЛКП «Залізничнетеплоенерго» із проханням встановити обставини повторного запуску системи центрального опалення 20.03.2023 року, направити представника для комісійного огляду приміщення, вилучення розірваного ребра системи опалення на експертизу та встановлення збитків. Виходячи із змісту відповіді №Ф-534-01 від 03.08.2023 року, ЛКП «Залізничнетеплоенерго» повідомило ОСОБА_4 про те, що 19.03.2023 року засоби вимірювальної техніки в кот. АДРЕСА_4 сигналізували оператору котельні про витоки теплоносія. Для запобігання зупинки цієї котельні о 13.30 год. 19.03.2023 року було тимчасово припинено теплопостачання до 18-ти житлових будинків, в т.ч. до АДРЕСА_1 . 20.03.2023 року було виявлено та ліквідовано місце витоку і о 17.45 год. відновлено подачу теплоносія для опалення всіх будинків, в т.ч. будинку заявника. При цьому, засоби вимірювальної техніки не сигналізували про витоки теплоносія від кот. АДРЕСА_4 . Жодної інформації з 20.03.2023 року до 06.07.2023 року від заявника та ЛКП «Левандівка» стосовно поривів внутрішньо будинкових мереж опалення не було. Повідомили, що на час надання відповіді встановити причину, коли і що трапилося є неможливим (а.с.16). Висновком експерта №32 від 24.01.2024 року з додатками встановлено, що вартість відновлювального ремонту кв. АДРЕСА_2 , проведення якого необхідне для ліквідації наслідків залиття, що сталося 20.03.2023 року, станом на час проведення дослідження становить 23 197, 00 грн. (а.с.95-100). За виконання експертизи позивачем відповідно до квитанції до Акту приймання-передачі послуг №1 від 24.01.2024 року згідно з договором №07/11/2023 від 07.11.2023 року, загальна вартість наданих послуг за цим актом становить 9 559,20 грн. (а.с.104). Суд виходив з того, що доказами, на які, покликається представник позивачів є Акт від 24.04.2023 року на підтвердження події та її обставин та висновок експерта на підтвердження розміру збитків. Наданий позивачем в підтвердження залиття його квартири Акт про наслідки залиття не відповідає вказаним вимогам за змістом, оскільки не містить чіткого зазначення причин залиття та висновку про те, хто заподіяв шкоду. Так, причина виведення з ладу секції на радіаторі, визначена зі слів мешканців, у відповідях ЛКП «Левандівка» та ЛКП «Залізничнетеплоенерго» на звернення ОСОБА_4 така інформація також відсутня. Суд критично ставився до доводів представника позивачів, що залиття квартири позивачів сталося внаслідок винних дій (протиправної бездіяльності), а саме неналежного стану внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання в спірному будинку, технічне обслуговування якого покладено на ЛКП «Залізничнетеплоенерго», оскільки за встановленими обставинами справи, прорив води 20.03.2023 року відбувся в межах кв. АДРЕСА_2 , обов'язок з обслуговування якої покладено на власників цього житлового приміщення - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Як вбачалось з матеріалів справи, Акт-претензія управителем будинку чи виконавцем комунальних послуг не складалися. Водночас, ні актом від 21.03.2023 року, ні висновком експерта від 24.01.2024 року не встановлено причин прориву радіатора опалення в квартирі та винуватця у заподіянні шкоди, а відтак позивачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не доведено належними та допустимими доказами, а судом не встановлено, що дії чи бездіяльність ЛКП «Левандівка» та ЛКП «Залізничнетеплоенерго» знаходяться в причиновому зв'язку із заподіяною шкодою. За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідачів слід відмовити за недоведеністю.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж скарги таких висновків суду не спростовують.
У вересні 2023 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до ЛКП «Левандівка», ЛКП «Залізничнетеплоенерго» про відшкодування шкоди, у якому (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 29.01.2024 року) просили:
-стягнути з ЛКП «Левандівка» та ЛКП «Залізничнетеплоенерго» на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 завдану матеріальну шкоду в розмірі 23 197,00 грн.;
-стягнути з ЛКП «Левандівка» та ЛКП «Залізничнетеплоенерго» на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 завдану моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.;
-стягнути з ЛКП «Левандівка» та ЛКП «Залізничнетеплоенерго» на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вартість проведеної судової будівельно-технічної експертизи у даній справі в розмірі 9 559,20 грн.
В обґрунтування позову зазначали, що 20.03.2023 року у квартирі АДРЕСА_2 , власниками якої є позивачі, стався прорив системи опалення внаслідок розриву алюмінієвого ребра радіатора системи центрального опалення в одній із кімнат квартири. Напередодні прориву, а саме 19.03.2023 року, з центральної системи опалення було спущено воду, про що свідчив характерний звук у стояках системи центрального опалення, тоді як 20.03.2023 року гаряча вода була подана у систему опалення знову, під час чого і відбувся зазначений прорив. Представники ЛКП «Левандівка», управителя багатоквартирного будинку, не здійснили жодних дій та не повідомили про факт прориву у зв'язку із повторною подачею гарячої води у квартирі відповідачів, ЛКП «Залізничнетеплоенерго». Зазначали, що 06.07.2023 року позивачі звернулися із заявою до ЛКП «Залізничтеплоенерго» для встановлення обставин повторного запуску системи центрального опалення 20.03.2023 року та направлення представника для комісійного огляду приміщення, вилучення розірваного ребра системи опалення для експертизи та встановлення збитків. Однак, 06.08.2023 року отримано відповідь про відмову за термінами давності події. Вважали, що залиття квартири позивачів сталося внаслідок винних дій (протиправної бездіяльності), а саме неналежного стану внутрішньо будинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання в спірному будинку, технічне обслуговування якого покладено на ЛКП «Залізничнетеплоенерго». Відтак, у зв'язку із залиттям квартири позивачам завдано матеріальної та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Окремо згідно з ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Крім цього, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вина заподіювача шкоди.
Зважаючи на наведене при вирішенні спору про стягнення шкоди суду слід встановити: 1. наявність заподіяної позивачу (позивачам) шкоди; 2. протиправність діяння відповідача (відповідачів); 3. наявність причинного зв'язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача (відповідачів); а також 4. вину заподіювача (заподіювачів) шкоди.
При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
За приписами ст. ст. 316, 319, 322 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.177 ЖК України громадяни зобов'язані забезпечити схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під'їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов'язаних з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок це житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) це фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб; управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Статтею 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.
За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку). Наймачі, орендарі та інші користувачі квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких квартир та приміщень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає поняття управителя багатоквартирного будинку.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Права та обов'язки управителя багатоквартирного будинку передбачені ч.ч. 3,4 ст. 8 цього Закону.
Відповідно до п.5.ч.4 ст.8 України «Про житлово-комунальні послуги», управитель зобов'язаний у разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку відповідного рішення від імені, в інтересах та за рахунок співвласників укладати з виконавцями комунальних послуг договори про надання таких послуг, забезпечувати виконання умов договорів та контроль якості цих послуг.
Права та обов'язки виконавців комунальних послуг передбачені ч.ч.1,2 ст.8 цього Закону.
Крім цього, відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, регулюються Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 року №690 (далі - Правила), а Порядком обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунальногогосподарства України 15.08.2018 року № 219 (далі - Порядок) визначено механізм обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного житлового будинку, забезпечення їх належного функціонування, технічного обслуговування та ремонту з метою надійного та безпечного надання споживачам відповідних комунальних послуг.
Як визначено п.п. 4, 5 Порядку, обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації.
Обслуговування систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах житлового (нежитлового) приміщення від точки приєднання здійснюється його власником (співвласниками).
При цьому в п.3 Порядку визначено, що точка приєднання внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку до житлового (нежитлового) приміщення - відгалуження від стояків у межах приміщення для вертикальної розводки, перша запірна арматура на відгалуженні від стояка за межами приміщення для горизонтальної розводки (запірна арматура не належить до внутрішньобудинкової системи).
Порядок складання Акту про залиття, аварії квартир регулюється Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 №76, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за №927/11207.
Відповідно п. 2.3.6 зазначених Правил, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4).
З додатку № 4 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій вбачається, що в Акті про залиття обов'язково описується, що трапилося і які наслідки (що залите, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено, чітко зазначається причини залиття (несанкціоноване втручання мешканців квартири у роботу системи (заміна радіаторів, трубопроводів, вентилів, рушникосушарок тощо), незадовільне технічне обслуговування систем, передчасний вихід з ладу радіаторів опалення, трубопроводів, вентилів, гнучких підводок та ін.) В акті повинен міститись висновок про те, хто заподіяв шкоду.
Як вбачається із матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось та не спростовано, - відповідно до копії свідоцтва право власності на квартиру від 30.09.1997 року, копій договору про визначення часток у спільній сумісній власності від 02.04.2005 року, договору дарування 1/3 частини квартири від 08.04.2005 року, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 є співвласниками квартири за адресою АДРЕСА_3 (а.с.6-9).
21.03.2023 року ОСОБА_4 звернувся до директора ЛКП «Левандівка» із заявою, у якій зазначив, що 20.03.2023 року внаслідок дій працівників «Залізничнетеплоенерго» (19.03.2023 року воду з системи опалення будинку було спущено, а 20.03.2023 року подано воду в систему опалення під значним тиском) тріснула секція батарей, залило і зіпсовано паркет, меблі, килим, доріжку (а.с.10).
Виходячи із змісту Акту, складеного 24.03.2023 року комісією в складі заступника директора ЛКП «Левандівка», майстра з ремонту, майстра з експлуатації житлового фонду, на звернення ОСОБА_4 , який проживає за адресою АДРЕСА_3 з виходом на місце обстежено квартиру та складено акт про наступне. Зі слів мешканців, 20.03.2023р. внаслідок відновлення роботи системи центрального опалення вийшла з ладу (тріснула) секція на радіаторі у кімнаті. Пошкоджено паркетне покриття у кімнаті площею 9,9 м.кв., видно сліди залиття на стіні розміром близько 0,5 м.кв. та пошкоджена шафа (а.с.11).
02.05.2023 року ОСОБА_4 звертався до ЛКП «Левандівка» із зверненням щодо складення та надіслання ЛКП «Залізничнетеплоенерго» Акту-претензії, та отримав відповідь від 02.06.2023 року про те, що акт-претензія не складався, оскільки заяву в ЛКП «Левандівка» заявник подав 21.03.2023 р., однак факти наведені в ній перевірити вже неможливо (а.с.13,14).
06.07.2023 року ОСОБА_4 звернувся до ЛКП «Залізничнетеплоенерго» із проханням встановити обставини повторного запуску системи центрального опалення 20.03.2023 року, направити представника для комісійного огляду приміщення, вилучення розірваного ребра системи опалення на експертизу та встановлення збитків(а.с.15).
Виходячи із змісту відповіді №Ф-534-01 від 03.08.2023 року, ЛКП «Залізничнетеплоенерго» повідомило ОСОБА_4 про те, що 19.03.2023 року засоби вимірювальної техніки в кот. АДРЕСА_4 сигналізували оператору котельні про витоки теплоносія. Для запобігання зупинки цієї котельні о 13.30 год. 19.03.2023 року було тимчасово припинено теплопостачання до 18-ти житлових будинків, в т.ч. до АДРЕСА_1 . 20.03.2023 року було виявлено та ліквідовано місце витоку і о 17.45 год. відновлено подачу теплоносія для опалення всіх будинків, в т.ч. будинку заявника. При цьому, засоби вимірювальної техніки не сигналізували про витоки теплоносія від кот. АДРЕСА_4 . Жодної інформації з 20.03.2023р. до 06.07.2023р. від заявника та ЛКП «Левандівка» стосовно поривів внутрішньобудинкових мереж опалення не було. Повідомили, що на час надання відповіді встановити причину, коли і що трапилося є неможливим (а.с.16).
Висновком експерта №32 від 24.01.2024 року з додатками встановлено, що вартість відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_2 , проведення якого необхідне для ліквідації наслідків залиття, що сталося 20.03.2023 року, станом на час проведення дослідження становить 23 197, 00 грн (а.с.95-100).
Звертаючись з вказаним позовом, позивачі, як на підставу для його задоволення, посилалися на те, що саме з вини відповідачів відбулося залиття належної їм квартири.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
В підтвердження заявлених вимог позивачі покликаються на висновок експерта №32 експертного будівельно-технічного дослідження складеного 24.01.2024 року судовим експертом Лібичем А.М. та Акт про залиття квартири від 24.03.2023 року - на підтвердження факту залиття квартири саме з вини відповідачів.
Однак, ні актом від 21.03.2023 року, ні висновком експерта від 24.01.2024 року, не встановлено причин прориву радіатора опалення в квартирі та винуватця у заподіянні шкоди.
За таких обставин, безпідставними є посилання позивачів, що залиття квартири сталося з вини відповідачів, оскільки така обставина не підтверджена жодними належними та допустимими доказами.
Відтак, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами тих обставин, на які вони посилаються у своїй позовній заяві, не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою (бездіяльністю) відповідачів та завданими збитками, а тому не доведено наявності усього складу цивільного правопорушення як необхідної передумови для настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.
Враховуючи вказане немає підстав і для задоволення вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивачів моральної шкоди, яка є похідною від позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди.
За таких обставин, суд першої інстанцій дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу Яцишина Андрія Володимировича в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова в складі судді Мруць І.С. від 15 березня 2024 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 20 лютого 2025 року.
Судді: Я.А. Левик
Н.П. Крайник
М.М. Шандра