20 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 161/7149/24
провадження № 51- 589 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 - представника потерпілої ОСОБА_5 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2024 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від
11 листопада 2024 року стосовно засудженого ОСОБА_6 ,
встановив:
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2024 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК звільнено його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Цивільний позов адвоката ОСОБА_4 - представника потерпілої ОСОБА_5 задоволено частково - стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілої в рахунок відшкодування моральної шкоди 238 000 грн та 10 000 грн витрат на правову допомогу. Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_5 у рахунок відшкодування моральної шкоди 130, 17 грн, в решті позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із вказаним вироком, адвокат ОСОБА_4 в інтересах потерпілої ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року представнику потерпілої відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_6 та повернуто його апеляційну скаргу на підставі
п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_4 , вважаючи незаконними вищезазначені судові рішення, порушує питання про їх перегляд у касаційному порядку. Зокрема, посилається на те, що не був присутнім під час проголошення оскарженого вироку суду першої інстанції 16 вересня 2024 року, а його копію отримав лише наступного дня. Вказані причини пропуску строку на апеляційне оскарження вважає поважними, а тому, на його думку, апеляційний суд безпідставно відмовив у поновленні цього строку та повернув його апеляційну скаргу.
Перевіривши доводи, наведені у касаційній скарзі представника потерпілої та додані до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 424 КПК в касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або про відмову в застосуванні заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду у апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.
Як убачається з касаційної скарги адвоката ОСОБА_4 , зазначений вирок суду стосовно ОСОБА_6 в апеляційному порядку не переглядався, оскільки ухвалою апеляційного суду від 11 листопада 2024 року представнику потерпілої відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження вказаного вироку.
Таким чином, зважаючи на наведене, вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_6 не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Що стосується доводів представника потерпілої про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття його апеляційної скарги до розгляду, колегія суддів вважає їх необгрунтованими, враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При цьому статтею 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Апеляційна скарга на вирок, ухвалений судом першої інстанції, згідно з вимогами ч. 1 ст. 395 КПК, подається протягом тридцяти днів із дня його оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, в цей же строк із моменту вручення їй копії судового рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Як убачається з наявних матеріалів, вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області було проголошено 16 вересня 2024 року, а з апеляційною скаргою адвокат ОСОБА_4 звернувся 17 жовтня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
З доданої копії ухвали суду апеляційної інстанції видно, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження представник потерпілої мотивував, зокрема, тим, що не був присутнім під час проголошення оскарженого вироку, підпис в розписці про отримання його копії він поставив без зазначення дати, а копію вказаного вироку отримав наступного дня, що завадило йому своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження.
Розглянувши вказане клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені у клопотанні представника потерпілої обставини об'єктивно не могли перешкодити йому оскаржити вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області 16 вересня 2024 року у межах встановленого процесуальним законом строку, а тому на підставі ст. 117, ч. 3 ст. 399 КПК відмовив у поновленні пропущеного строку та повернув апеляційну скаргу.
Так, колегія суддів апеляційного суду, спростовуючи доводи представника потерпілої щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначила, що потерпіла ОСОБА_5 та її представник - адвокат - ОСОБА_4 були присутні в судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 03 вересня 2024 року, в якому було оголошено перерву для підготовки до останнього слова обвинуваченого до 16 вересня 2024 року, про що їм було достовірно відомо. Разом з тим, в судове засідання 16 вересня 2024 року потерпіла та її представник не з'явились, проте, копію вироку місцевого суду, згідно з розпискою, отримали у день його проголошення, до того ж, копію вказаного вироку було надіслано ОСОБА_4 у додатку Viber 17 вересня 2024 року.
З урахуванням цього, суд апеляційної інстанції, виходячи з положень статті 395 КПК, дійшов висновку, що строк на апеляційне оскарження вказаного судового рішення розпочався з моменту проголошення вироку, а отже, останнім днем для його оскарження було 16 жовтня 2024 року.
З такими висновками погоджується і колегія суддів Касаційного кримінального суду з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин. Отже, в ініційованому учасником кримінального провадження клопотанні про поновлення процесуального строку має бути наведено причини, через які цей строк пропущено. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.Зокрема, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 березня
2019 року (справа № 127/17092/18), особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, що викладена в рішенні по справі від 3 квітня 2008 року «Пономарьов проти України», «…сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного суду про те, що наведені представником потерпілої причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними і не перешкоджали йому реалізувати своє право на апеляційне оскарження та вчасно подати апеляційну скаргу.
З огляду на зазначене, обґрунтованих доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, касаційна скарга адвоката ОСОБА_4 не містить.
Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, Судом не встановлено.
Враховуючи наведене, оскільки з касаційної скарги представника потерпілої та доданих копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК колегія суддів вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 - представника потерпілої ОСОБА_5 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2024 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року стосовно засудженого ОСОБА_6 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3