Є.у.н.с.512/218/24
Провадження №2/512/47/25
"12" лютого 2025 р. с-ще Саврань
Савранський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Брюховецького О.Ю.,
за участю секретаря - Тімановського А.Г.,
представника позивача ( в режимі відеоконференції) - адвоката Медвідя В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Любашівська державна нотаріальна контора Одеської області, державний нотаріус Котюжинська Лариса Дмитрівна, Савранська селищна рада Одеської області про усунення від права спадкування, -
26.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 треті особи Любашівська державна нотаріальна контора Одеської області, державний нотаріус Котюжинська Л.Д., Савранська селищна рада Одеської області про усунення від права спадкування.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 після її смерті відкрилася спадщина: на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,7831 га кадастровий номер 5124382800:01:002:0149, що розміщена на території Осичківської сільської ради, Савранського району Одеської області і яка належала за життя спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.05.2015 виданого державним нотаріусом, зареєстрованого в реєстрі за №564; на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, погосподарських будівель і споруд площею 0,2500 га кадастровий номер 5124382800:01:004:0182, що розташована по АДРЕСА_1 і яка належала за життя спадкодавцю на підставі державного акту на право власності за землю серії ЯК №489548 виданого 31.12.2010 року Осичківською сільською радою зареєстрованого в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за №011053200268; на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,790 га, кадастровий номер 5124382800:01:002:0150, що розміщена на території Осичківської сільської ради, Савранського району Одеської області та яка за життя належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на землю серії ІІІ-ОД №064652, виданого 26.04.2004 року Савранською РДА, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №419.
Спадщину по заповіту посвідченого виконавчим комітетом Осичківської сільської ради Савранського району Одеської області за реєстром №13 від 10.04.2009 року, шляхом подання заяви прийняв позивач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідачка ОСОБА_2 , є рідною сестрою спадкодавця по лінії батька, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 та свідоцтвом про народження спадкодавця серії НОМЕР_2 з яких вбачається, що їх батьком записаний ОСОБА_5 , свідоцтвом про одруження спадкодавця серії НОМЕР_3 з якого вбачається, що після реєстрації шлюбу спадкодавець змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». Крім того, позивач стверджує, що після реєстрації шлюбу відповідачка змінила своє прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_8 ».
Разом з тим, позивач вказав, що померла ОСОБА_3 була особою похилого віку, часто хворіла, останні роки не могла самостійно себе обслуговувати та потребувала постійної сторонньої допомоги, не могла вільно самостійно пересуватися. Доглядом ОСОБА_3 , забезпеченням її ліками, продуктами харчування та побутовим обслуговуванням по мірі можливостей займався позивач ОСОБА_1 , що й стало причиною заповіту всього майна спадкодавця на ім'я останнього. Про безпорадний стан ОСОБА_3 відповідачці було відомо яка проживає в смт. Саврань, Подільського району Одеської області, проте позивач стверджує, що відповідачка жодного разу не приїжджала до спадкодавця на територію АДРЕСА_1 в помешкання ОСОБА_9 і не мала наміру надавати їй будь-якої матеріальної чи іншої допомоги. Лише після смерті останньої відповідачка приїхала в с.Осички, Подільського району Одеської області для здійснення нібито поховання спадкодавця, розуміючи, що в іншому випадку буде позбавлена права на майно померлої, а в подальшому використала своє право на подання заяви про прийняття спадщини як спадкоємець другої черги за законом. Відповідачка з метою одержання свідоцтва про право на спадщину за законом, 07.07.2023 року звернулась до державного нотаріуса Любашівської державної нотаріальної контори Одеської області Котюжинської Л.Д. за місцем відкриття спадщини, оскільки вважає, що заповіт на ім'я ОСОБА_1 нікчемним через те, що складений з порушенням вимог щодо порядку посвідчення особою, яка не мала на це права. Факт прийняття спадщини позивачем став відомий відповідачці від вище зазначеного державного нотаріуса. Так як сестра відповідачки - ОСОБА_3 була особою похилого віку, протягом останніх років хворіла на різні хвороби, потребувала сторонньої допомоги та піклування, а її доглядом, утриманням та піклуванням ОСОБА_2 та всі члени її родини не займалися і не бажали цього робити, хоча мали таку можливість.
Таким чином, позивач просить ОСОБА_2 усунути від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
Згідно зі статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень статей 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючого суддю Брюховецького О.Ю. та передано йому вказану справу.
Ухвалою судді Савранського районного суду Одеської області від 04.04.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання на 24.04.2024.
24.04.2025 через систему Електронний суд надійшла заява представника позивача - адвоката Гончарука О.О., який діє на підставі ордеру Серія ВА №106560, про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою (а.с.44).
29.04.2024 до суду надійшов відзив на позов представника відповідачки - адвоката Медвідя В.А. з якого вбачається, що сторона відповідачки заперечує проти позовних вимог з огляду на таке. Позивач мотивує свої вимоги тим, що спадкодавець перебувала у безпорадному стані в зв'язку з чим потребувала стороннього догляду та піклування, а відповідачка умисно ухилялася від свого обов'язку.
Так, представник відповідача стверджує, що під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв?язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов?язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов?язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов?язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Крім того, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
Подані позивачем разом із позовною заявою докази жодним чином не підтверджують, того, що спадкодавець перебувала у безпорадному стані, що спадкодавець потребувала допомоги від відповідачки за умови отримання її від інших осіб, чи мала відповідачка матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. Будь-яких доказів, що спадкодавець зверталась до відповідачки про допомогу, догляд та утримання, від чого остання ухилялась, позивачем не зазначено та до суду не подано.
Отже, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що відповідачка вчинила умисні дії чи бездіяльність, спрямовані на ухилення від обов?язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю та чи потребувала остання саме від відповідачки допомоги.
Доводи позивача є надуманими та безпідставними, не підтверджені належними та допустимими доказами, не ґрунтуються на положеннях закону, а також позивачем не доведено, що відповідачка вчинила умисні дії чи бездіяльність, спрямовані на ухилення від обов?язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того, відповідачка як спадкоємець другої черги за законом прийняла спадщину шляхом подання заяви про прийняття спадщини до державного нотаріуса (а.с.46-47).
25.04.2024 до суду надійшла заява представника позивача про долучення до справи довідки із закладу охорони здоров'я від 24.04.2024 (а.с.59).
Того ж дня, до суду надійшли матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_3 (а.с.63-84).
Слухання справи відкладено на 21.05.2024.
Однак, 21.05.2024 до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Гончарука О.О. про відкладення слухання справи на іншу дату у зв'язку з його зайнятістю в Ульянівському районному суді Кіровоградської області (а.с.85-86).
Слухання справи відкладено на 19.06.2024.
19.06.2024 до суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Медвідя В.А. про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (а.с.90).
Того ж дня, до суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Гончарука О.О. про витребування доказів з КНП «Савранська лікарня» (а.с.91-92).
Ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 19.06.2024 клопотання представника позивача - адвоката Гончарука О.О. про витребування доказів задоволено (а.с.96-97).
Слухання справи відкладено на 10.07.2024.
24.05.2024 до суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Медвідя В.А. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції ( а.с.99).
Ухвалою судді Савранського районного суду Одеської області Брюховецького О.Ю, від 26.06.2024 вищевказана заява задоволена ( а.с.100-101).
10.07.2024 до суду надійшла заява представника позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою (а.с.103).
Слухання справи відкладено на 10.09.2024.
06.09.2024 до суду надійшло клопотання представника позивача про участь у судовому зсіданні в режимі відеоконференції (а.с.109).
Ухвалою судді Савранського районного суду Одеської області Брюховецького О.Ю, від 09.09.2024 вищевказана заява задоволена (а.с.112).
У зв'язку з відсутністю у суду інформації про належне повідомлення сторін про розгляд справи, слухання справи відкладено на 03.10.2024, 30.10.2024 та 03.12.2024.
Ухвалою судді Савранського районного суду Одеської області від 03.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 18.12.2024 (а.с.124-125).
18.12.2024 до суду надійшла заява представника позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою (а.с.127, 129).
Слухання справи відкладено на 14.01.2024.
14.01.2025 до суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Гончарука О.О. про відкладення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю у Гайворонському районному суді Кіровоградської області (а.с.132).
Слухання справи відкладено на 22.01.2025.
22.01.2025 до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Гончарука О.О. про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою (а.с.139).
Слухання справи відкладено на 12.02.2025.
12.02.2025 позивач та його представник в судове засідання не з'явилися про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та своєчасно, про що свідчить довідка про доставку електронного документу, зокрема, судової повістки до електронного кабінету представника позивача - адвоката Гончарука О.О. (а.с.143).
Представник відповідача в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) заявлені позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у позові, надав пояснення аналогічні змісту відзиву на позовну заяву.
Представник третьої особи Любашівської державна нотаріальна контора Одеської області, державний нотаріус Котюжинська Д.Д. в судове засідання не з'явилася, 25.04.2024 остання подала до суду заяву, зокрема, про розгляд справи у її відсутність (а.с.62).
Представник третьої особи Савранської селищної рада Одеської області в судове засідання не з'явився, 18.06.2024 подав заяву, зокрема, про розгляд справи у його відсутність (а.с.88).
Повно та всебічно проаналізувавши матеріали цивільної справи, суд встановив такі обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Згідно вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених статтями 77-80 ЦПК України.
Нормами статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Так, суд встановив, що згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 виданого Савранським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) від 15.07.2022, актовий запис 170, ОСОБА_3 померла у віці 82 років в с.Осички Подільського району Одеської області (а.с.12).
Відповідно до свідоцтва про одруження НОМЕР_3 ОСОБА_3 змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » (а.с.13).
Із свідоцтва про народження НОМЕР_5 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася відповідачка ОСОБА_10 (а.с.14).
Свідоцтво про народження НОМЕР_6 підтверджує народження спадкодавця ОСОБА_11 (а.с.15).
Згідно свідоцтва про одруження вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_8 » (а.с.16).
В матеріалах справи міститься копія заповіту, посвідченого виконавчим комітетом Осичківської сільської ради Савранського району Одеської області 2009 року, згідно якого спадкодавець ОСОБА_3 заповіла все своє майно в тому числі своє право власності на земельну ділянку згідно державного акту серії 111-ОД №064652, виданого Савранською районною державною адміністрацією Одеської області, ОСОБА_1 - позивачу (а.с.17).
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №70793320 від 02.12.2022 вбачається, про наявність спадкової справи №69990411 спадкодавця ОСОБА_3 (а.с.18).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.05.2015 року вбачається, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_12 є його дружина ОСОБА_3 (нині покійна) згідно вказаного свідоцтва спадщина складається з земельної ділянки № НОМЕР_7 масив НОМЕР_8 розташованої н території Осичківської сільської ради Савранського району Одеської області площею 1,780 га, кадастровий номер 5124382800:01:002:0149 (а.с.19).
Аналогічне підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №37349869 від 12.05.2015 (а.с.20, 21).
З Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ІІІ-ОД 064652 вбачається, про належність на праві приватної власності земельної ділянки площею 1,790 гектарів в межах згідно планом ОСОБА_3 (нині покійній) (а.с.22).
З держаного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯК №489548 вбачається про те, що власником земельної ділянки площею 0,2500 гектарів, розташованої по АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), є ОСОБА_3 (а.с.23).
З архівної довідки №08.6-06-02/281 від 06.07.2023 Подільської районної державної адміністрації вбачається, що у протоколах пленарних засідань сесій п'ятого скликання та засідань виконавчого комітету Осичківської сільської ради Савранського району Одеської області (з 14.04.2006 по 10.11.2010) рішень про покладення обов'язків щодо вчинення нотаріальних дій в сільській раді на посадову особу немає (а.с.24).
Матеріали справи містять відповідь на запит ОСОБА_1 щодо архівної копії рішення виконкому Осичківської сільської ради народних депутатів (а.с.25).
Згідно рішення виконкому Осичківської сільської ради Савранського району Одеської області вбачається про покладення обов'язків вчинення нотаріальних дій на секретаря сільської ради ОСОБА_13 (а.с.26).
В матеріалах справи міститься рішення виконкому Осичківської сільської ради народних депутатів від 25.03.1985 року «Про розподіл обов'язків між головою виконкому, заступником, секретарем та членами виконкому Осичківської сільської ради народних депутатів ХІХ скликання» (а.с.27-29).
Згідно виписки із амбулаторної карти ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , неодноразово зверталася за медичною допомогою до лікаря окуліста (а.с.30).
Відповідно до листа Державного нотаріуса Любашівської державної нотаріальної контори Одеської області Котюжинської Л.Д. №336/02-14 від 16.05.2023 вбачається, що ОСОБА_2 позбавлено права спадкування за законом, оскільки складено заповіт на все спадкове майно на користь іншої особи, яка подала заяву про прийняття спадщини за заповітом. Разом з тим, ОСОБА_2 запропоновано надати до Любашівської державної нотаріальної контори надати документи, які підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно в строк до 16.06.2023 (а.с.31).
Спадкова справа до спадкового майна ОСОБА_3 відкрита Любашівською державною нотаріальною конторою Одеської області на підставі заяви ОСОБА_2 (а.с.62-84).
Згідно зі статтями 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1268 ЦК України).
Згідно довідки №561 від 23.12.2022 Виконавчого комітету Савранської селищної ради вбачається, що спадкодавець ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . За даною адресою обмежено дієздатні особи не були зареєстровані та не проживали (а.с.75).
В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 до Любашівської державної нотаріальної контори Одеської області про прийняття спадщини (а.с.45- на звороті).
Разом з тим, державним нотаріусом Любашівської державної нотаріальної контори Одеської області здійснено запит до Осичківської сільської ради Савранського району Одеської області про те, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 виявлено заповіти посвідчені Осичківською сільською радою Савранського району Одеської області 24.07.2002 року за реєстровим №70, номер у спадковому реєстрі 41065736 та 10.04.2009 року за реєстровим номером №13, номер у спадковому реєстрі 46785363 (а.с.77 - на звороті).
Так, 27.12.2022 року Виконавчий комітет Савранської селищної ради в особі старости села Осички Сивак О.А. надіслав до Любашівської державної нотаріальної контори копії заповітів: заповіт за реєстровим №70 від 24.07.2002 згідно якого ОСОБА_3 заповіла все своє майно ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в рівних долях ( а.с.78 - на звороті); заповіт за реєстровим №13 згідно якого спадкодавець ОСОБА_3 заповіла все своє майно в тому числі своє право власності на земельну ділянку згідно державного акту серії 111-ОД №064652, виданого Савранською районною державною адміністрацією Одеської області, ОСОБА_1 (а.с.79 - на звороті).
На підставі викладеного державним нотаріусом Котюжинською Л.Д. відмовлено ОСОБА_2 у праві спадкування за законом як спадкоємцю другої черги за законом, про що свідчить лист державної нотаріальної контори №336/02-14 від 16.05.2023 (а.с.80-на звороті).
Крім того, в матеріалах справи міститься заява відповідачки ОСОБА_2 до Любашівської нотаріальної контори про видачу їй свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки заповіт складений на ім'я ОСОБА_4 посвідчений Осичківською сільською радою від 10.04.2009 є нікчемним через те, що складений з порушенням вимог щодо порядку його посвідчення (а.с.83 - на звороті - 84).
31.05.2024 представником позивача - адвокатом Гончаруком О.О. зроблено запит головному лікарю КНП «Савранська лікарня» Савранської селищної ради про надання наступних документів для представництва у суді (а.с.93-94): амбулаторну карту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що проживала в с. Осички, Савранського району, Одеської області; виписку з історії хвороби (епікриз) ОСОБА_3 , що зверталась за допомогою:
1) 02.09.2003 року в зв?язку із зниженням: Гостроти зору правого ока - 0,3 (30%)без корекції, Гостроти зору лівого ока - 0,5 (50%) без корекції;
2) 11.10.2005 року Звернення після стаціонарного лікування в очному відділенні обласної лікарні в очному відділенні обласної клінічної лікарні з 27.09. після оперативного втручання з приводу зрілої катаракти правого ока;
3) 27.12.2006 року звернення за медичною допомогою з приводу загострення кон'юнктивіту;
4) 24.03.2009 року звернення зі скаргами на погіршення зору, туман в очах, гострота зору правого ока - 0,08 (88) без корекції; гострота зору лівого ока - 0,02 (208) без корекції та ін.
03.07.2024 до суду на виконання ухвали Савранського районного суду Одеської області від 19.06.2024 надійшов лист директора КНП «Савранська лікарня» Савранської селищної ради Одеської області з якого вбачається, що амбулаторні карти ф (027) знаходяться у закладах першого рівня, а саме у сімейних лікарів, або безпосередньо в пацієнтів. Згідно електронних медичних записів, які ведуться з 2021 пацієнтка ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до КНП «Савранська лікарня з приводу порушення зору не зверталася та на стаціонарному лікуванні не перебувала (а.с.102).
Будь-яких інших клопотань, в тому числі щодо витребування медичних документів з інших медичних закладів сторона позивача не надала.
Щодо позовних вимог позивача про усунення від права спадкування відповідача ОСОБА_2 суд зазначає наступне.
Питання щодо усунення від права на спадкування врегульоване статтею 1224 ЦК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Під безпорадним станом необхідно розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку із чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Таким чином, при встановленні судом факту ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця необхідно враховувати поведінку особи і розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливостей для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
Тобто для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно частини 5 статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: - ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, - перебування спадкодавця в безпорадному стані, - потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15-ц (провадження № 61-8023св18), від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17-ц (провадження № 61-45879св18) та від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц (провадження № 61-25032св19), від 13 січня 2021 року по справі 431/2579/17.
Крім того, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св 18) та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Встановивши, що позивач не надав жодного належного доказу існування будь-якої обставини, визначеної як обов'язкової для застосування частини 5 статті 1224 ЦК України, а саме: ухилення відповідачки від надання спадкодавцеві ОСОБА_3 допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця ОСОБА_3 в безпорадному стані; потреби спадкодавця ОСОБА_3 в допомозі саме від відповідачки, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про усунення від права спадкування.
Крім того, суд погоджується з твердженнями представника відповідача, щодо того, що подані позивачем разом із позовною заявою докази жодним чином не підтверджують, того, що спадкодавець перебувала у безпорадному стані та потребувала допомоги саме від відповідачки.
Суд також врахував, що з виписки з амбулаторної карти ОСОБА_3 (а.с.30), вбачається, що остання зверталася до медичного закладу 02.09.2003 за медичною допомогою в зв'язку із зниженням зору; 11.10.2005 - після стаціонарного лікування в очному відділенні обласної клінічної лікарні; 27.12.2006 - із загостренням хронічного кон'юнктивіту; 23.03.2009 - ОСОБА_3 поставлено діагноз Вторинна катаракта. Однак, вказаний документ не свідчить про перебування спадкодавця у безпорадному стані і потреби у зв'язку з безпорадним станом допомоги саме від відповідачки через неможливість її надання позивачем.
Так, згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 17.10.2018 року у справі № 200/21452/15-ц, безпорадний стан необхідно доказувати відповідними записами в медичних документах, доводити факт безпорадного стану, тільки твердження позивача є недостатнім, якщо це заперечується відповідачкою.
Частиною 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного для усунення від права на спадкування за законом необхідно довести, що спадкодавець за життя звертався до спадкоємця з проханням про допомогу, догляд та утримання, від чого спадкоємець свідомо ухилявся, що допомоги, яку надавав позивач було недостатньо і спадкодавець потребував додаткової постійної допомоги саме від відповідачки. Крім того, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням, передусім, характеру поведінки відповідача.
Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, суд, проаналізувавши вказані вище положення законодавства, дійшов висновку, що лише в разі одночасного існування таких обставин, як перебування спадкодавця у безпорадному стані, умисне ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві та існування потреби спадкодавця саме у допомозі спадкоємця, за умови доведеності зазначених фактів у сукупності, спадкоємець підлягає усуненню від спадкування.
Позивач повинен довести факт ухилення відповідачки від надання ОСОБА_3 допомоги, потребу у такій допомозі від відповідачки та можливість її надавати.
Матеріалами справи не встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 вчинила умисні дії чи бездіяльність, спрямовані на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю.
Однак, позивач не надав суду належних, допустимих та безспірних доказів на підтвердження одночасного настання всіх передбачених частиною 5 статті 1224 ЦК України обставин, що є її процесуальним обов'язком, а тому відсутні підстави для застосування такого крайнього заходу, як усунення відповідача від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначене свідчить про відсутність правових умов (підстав), передбачених частини 5 статті 1224 ЦК України, які надавали б право усунути відповідачку від спадкування за законом, відтак у задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом слід відмовити.
Щодо відсутності підстав для зміни черговості одержання права на спадкування щодо майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід зазначити наступне.
Згідно зі статтею 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
За змістом частин 1, 2 статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
На підставі статті 1262 ЦК України другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення зумовлює пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки (збільшення частки у спадщині, зміна черговості одержання права на спадкування), одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України (постанова Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі №206/68/15-ц (провадження №61-2254св18), постанова Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року в справі №441/509/16 (провадження №61-27049св18).
У постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі №534/1318/17 (провадження №61-1821св19) зазначено, що: «вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.
Оскільки позивач не довів в установленому законом порядку, що він є особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, суд приходить до висновку про безпідставність такої вимоги.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Таким чином, вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення зумовлює пов'язані зі спадкуванням права (збільшення частки у спадщині, зміна черговості одержання права на спадкування), одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України; відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Як було встановлено матеріалами справи позивач є спадкоємцем померлої ОСОБА_3 за заповітом. Відповідачка ОСОБА_2 є рідною сестрою померлої ОСОБА_3 , та, відповідно, спадкоємницею другої черги.
Відповідно до листа Державного нотаріуса Любашівської державної нотаріальної контори Одеської області Котюжинської Л.Д. №336/02-14 від 16.05.2023 вбачається, що ОСОБА_2 позбавлено права спадкування за законом, оскільки складено заповіт на все спадкове майно на користь іншої особи, яка подала заяву про прийняття спадщини за заповітом. Разом з тим, ОСОБА_2 запропоновано надати до Любашівської державної нотаріальної контори надати документи, які підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно в строк до 16.06.2023 (а.с.31).
Будь-яких доказів щодо визнання заповіту нікчемним або недійсним суду не надано.
А тому з урахуванням того, що відповідачка ОСОБА_2 є спадкоємницею другої черги, заповіт на все спадкове майно складений на користь позивача, а в ході судового розгляду не встановлено підстав для збільшення частки у спадщині, зміни черговості одержання права на спадкування або права відповідачки на обов'язкову частку у спадщині, то усунення від спадкування спадкоємця за законом другої черги - ОСОБА_2 , не породжує для позивача пов'язані зі спадкуванням права. Тому відсутні порушені права та інтереси позивача ОСОБА_1 , що є самостійною підставою для відмови в позові.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати у зв'язку із відмовою в позові покладаються на позивачку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України,
У задоволенні цивільного позовуОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Любашівська державна нотаріальна контора Одеської області, державний нотаріус Котюжинська Лариса Дмитрівна, Савранська селищна рада Одеської області про усунення від права спадкування - відмовити.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений і підписаний головуючим суддею 20.02.2025.
Суддя: О.Ю. Брюховецький