Справа № 510/2052/24
Провадження № 2/510/573/25
03.02.2025 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді Бошков І.Д.
за участю секретаря Березенко С.П.,
розглядаючи у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на власності на спадкове майно,
Відповідач позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила розглянути справу у її відсутності, про що надала письмові заяву.
Позивач на задоволенні позовних вимог наполягала, просила розглянути справу у її відсутності, про що надала відповідну заяву.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Ухвалою суду від 14.11.2024р. відкрите провадження по справі та призначене підготовче судове засідання 03.02.2025 року на 09:30 год.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . За життя їй належала 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 17.04.1995р. Інша частини квартири належала її чоловікові ОСОБА_4 .
На випадок смерті ОСОБА_3 не розпорядилась належним їй майном, заповіт не залишила. Тому спадкоємство здійснюється за законом. Спадкоємцем першої черги був її чоловік ОСОБА_4 . У встановлений законодавством 6-ти місячний строк, він не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, спадкова справа не заводилась. Однак, ОСОБА_4 прийняв спадщину з наступних підстав. Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. На момент відкриття спадщини, ОСОБА_4 проживав разом із спадкодавцем. Таким чином, ОСОБА_4 прийняв спадщину у вигляд частини квартири та не заявив про відмову від неї.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 . За життя йому належала квартира АДРЕСА_1 , частина на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 17.04.1995р., іншу частину квартири прийняв фактично після смерті дружини ОСОБА_3 .
На випадок смерті ОСОБА_4 розпорядився належним йому майном, залишив заповіт від 17.03.2009р. на ім'я ОСОБА_5 . Тому спадкоємство здійснюється за заповітом. ОСОБА_5 у відповідний 6-місячний строк після смерті спадкодавця (як спадкоємець за заповітом) звернулась до нотаріальної контори із завою про прийняття спадщини. За її зверненням була відкрита спадкова справа № 193/11. Таким чином, ОСОБА_5 прийняла спадщину у вигляді вищевказаної квартири та не заявила про відмову від неї.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 . За життя їй належала квартира АДРЕСА_1 , яку вона прийняла за заповітом після смерті ОСОБА_4 , однак юридично її не встигла оформити.
На випадок смерті ОСОБА_5 розпорядилась належним їй майном, залишила заповіт від 28.07.2020р. на ім'я позивача - ОСОБА_1 . Тому спадкоємство здійснюється за заповітом. ОСОБА_1 у відповідний 6-місячний строк після смерті спадкодавця (як спадкоємець за заповітом) звернулась до нотаріальної контори із завою про прийняття спадщини. За її зверненням була відкрита спадкова справа № 122/2024. Відповідач ОСОБА_2 на спадщину не претендує, у встановлений законом строк подала заяву про відмову від спадщини. Таким чином, ОСОБА_1 прийняла спадщину у вигляді квартири та не заявила про відмову від неї.
Пізніше, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, про що нотаріусом було винесено вмотивовану постанову про відмову. Після смерті ОСОБА_5 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на спадкове майно, як на об'єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.
Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що залишилася після померлої матері ОСОБА_5 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, спадкоємців які б мали обов'язкову частку у спадщині немає.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як було встановлено судом, ОСОБА_4 є спадкоємцем за законом після смерті дружини ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. Після смерті дружини, чоловік ОСОБА_4 прийняв спадщину фактично, шляхом постійного проживанням із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, як спадкоємець першої черги.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 . Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла ОСОБА_5 , яка була спадкоємцем за заповітом. В даному випадку ОСОБА_5 прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки її воля, як спадкоємця за законом, була виражена у її діях щодо звернення з відповідною заявою до нотаріуса.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 . Після її смерті її донька - позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, однак, вона не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, оскільки в наданих державному нотаріусу для огляду необхідних документів для видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого були відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно, що стало підставою для прийняття рішення про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності на спадщину, про що винесено вмотивована постанова нотаріусу, у зв'язку із чим позивач була вимушена звернутися до суду із позовом для захисту своїх невизнаних прав.
У відповідності до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на вищевказане спадкове майно з підстав прийняття спадщини за законом однак, з незалежних від неї причин вона не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво про право власності на вищевказане спадкове майно, у зв'язку із чим була вимушена звернутися за захистом прав та інтересів до суду.
З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1217, 1223, 1225, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Д. Бошков