Справа № 522/23243/24
Провадження № 2а/522/85/25
14 лютого 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Абухіна Р.Д.,
за участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду м. Одеси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання противоправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради № 1059 від 16.12.2024,
26.12.2024 до суду надійшов позов ОСОБА_1 до Адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання противоправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради № 1059 від 16.12.2024.
Позивачка мотивує тим, що 02.12.2024 інспектором відділу контролю Дорошенко Д.А. складено протокол № КП/МЗТ-000120 про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУПАП, згідно якого 02.12.20024 о 10 годин 00 хвилин за адресою: вул. Героїв Оборони Одеси 98б на території прилеглої до супермаркету «Сільпо» виявлена незаконна вирубка дерев породи туя західна в кількості 4 одиниць д. 10 см та проходила обрізка гілок без технічних умов КП «Міськзелентрест», що є порушенням п. 3.2.1, 12.1.8, 4.17.4. Вона як фізична особа та як заступник керуючого магазином «Сільпо» не вчиняла жодних дій на порушення чи бездіяльності направлених на порушення правил Благоустрою не нанесла жодних шкідливих наслідків благоустрою міста Одеси. Зазначає, що особисто вона та працівника мазанину «Сільпо» не порушували зазначені правила.
Ухвалою суду від 27.12.2024 по справі відкрито провадження,
29.01.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні позивачка підтримала заявлені вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
За умовами ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Судом встановлено, що 02.12.2024 інспектором відділу контролю Дорошенко Д.А. складено протокол № КП/МЗТ-000120 про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУПАП, згідно якого 02.12.20024 о 10 годин 00 хвилин за адресою: вул. Героїв Оборони Одеси 98б на території прилеглої до супермаркету «Сільпо» виявлена незаконна вирубка дерев породи туя західна в кількості 4 одиницьд. 10 см та проходила обрізка гілок без технічних умов КП «Міськзелентрест», що є порушенням п. 3.2.1, 12.1.8, 4.17.4.
У зазначеному протоколі вказано, що ОСОБА_1 підписала протокол та зазначила, що особисто при вирубку дерев нічого не знає, правопорушення не вчиняла.
Відповідно до постанови №1059 від 16.12.2024, адміністративною комісією Виконавчого комітету Одеської міської ради притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.152 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 1700 грн за порушення п.п. 3.2.1, 12.1.8, 4.17.4, 7.1, 7.2 Правил благуоустрою території міста Одеси (текстової частини) у новій редакції затверджених Рішенням ОМР № 1631-VI від 23.12.2011.
Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Частиною 1 статті 218 КУпАП встановлено, що адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 45, 46, 92, 99, 103-1, 103-2, 104, 104-1, статтею 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), статтями 138, 141, 142, 149-152, частиною першою статті 154, статтями 155, 155-2, частиною другою статті 156, частинами першою - четвертою статті 156-1, статтями 156-2, 159, частиною першою статті 163-17, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, статтею 181-1, частиною першою статті 182, статтями 183, 185-12, 186, 189, 189-1, 212-1 цього Кодексу.
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушеня, передбаченого ст.152 КУпАП, а саме за порушення п.п. 3.2.1, 12.1.8, 4.17.4,7.1, 7.2 Правил благоустрою м. Одеса.
Статтею 152 КУпАП передбачено, що порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з диспозицією ст.152 КУпАП, об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського благоустрою. Об'єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів, а також недодержанні правил щодо забезпечення чистоти і порядку в містах та інших населених пунктах. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Разом з тим, суд звертає увагу, що ст.152 КУпАП є бланкетною правовою нормою, має загальний зміст, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів. Конкретизований зміст диспозиції бланкетної правової норми передбачає певну деталізацію її положень іншими нормативно-правовими актами для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.
Правила благоустрою території міста Одеси (текстова частина) у новій редакції, затверджено рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 р. № 1631-VI, внесено зміни рішенням від 09.10.2013 р. № 3901-VI (скасовано рішенням № 675-VIII від 03.11.2021 р.), рішенням від 27.08.2014 р. № 5236-VI, рішенням від 10.06.2015 р. №6718-VI, рішенням від 30.01.2019 р. № 4189-VI.
П. 12.1.8 Правил визначено, що невиконання або порушення передбачених Правилами вимог та обов'язків вважається порушенням цих Правил. За порушення цих Правил винні особи несуть відповідальність, встановлену Кодексом України про адміністративні правопорушення та Законом України «Про благоустрій населених пунктів».
До відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у знищенні або пошкодженні зелених насаджень чи інших об'єктів озеленення міста, крім випадків, передбачених ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»;
П. 4.17.4 Правил передбачено, що приватна або юридична особа, яка ініціює проведення обрізання дерев зобов'язана звернутись до КП «Міськзелентрест», як спеціалізованого підприємства міста із відповідною заявою щодо наміру проведення обрізання зелених насаджень. У відповідній заяві повинно бути вказаний час та місце проведення робіт, фото фіксація зеленого насадження та інформація ким будуть проводитись вказані роботи.
Відповідно п. 1.8. Правила передбачено, що містять загальнообов'язкові на території міста Одеси норми, за порушення яких винні особи притягуються до відповідальності відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 №2807- IV (далі - Закон №2807-IV), благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Приписи частини 2 статті 17 Закону №2807-IV, визначають, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані: 1) утримувати в належному стані закріплені в установленому порядку за ними території; 2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; 3) не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів; 4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів.
Згідно ч.1 ст.13 Закону №2807-IV, до об'єктів благоустрою населених пунктів належать: 1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам'ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний оцінити докази, шляхом всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 статті 256 КУпАП, встановлено вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, а саме у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушеня, передбаченого ст.152 КУпАП, фотосвітлини не долучені до вказаних протоколів про адміністративні правопорушення взагалі.
Позивач у поданому позові заперечує факт вчинення ним порушень правил благоустрою території міста та винності ії скоєні правопорушення, вчиненого 152 КУпАП, і такі доводи не спростовано відповідачем, оскільки не встановлено об'єктивних даних, які би безспірно та переконливо підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст.152 КУпАП.
Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративних правопорушень є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, суд зауважує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
З викладеного слідує, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві та відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п.1 ст.32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п.75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п.52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013).
Суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Водночас, будь-яких інших належних та допустимих доказів, окрім оскаржуваної постанови щодо того, що позивач порушив вимоги Правил благоустрою м. Одеси та які б спростовували твердження позивача, зокрема, пояснень свідків, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, тощо, відповідачем не надано.
А відтак, аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо відсутності в ії діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.152 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення нею зазначених адміністративних правопорушень.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З вищенаведеної норми права вбачається вичерпний перелік повноважень суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому вказана процесуальна норма права є спеціальною по відношенню до ст.245 КАС України.
Враховуючи заявлені позовні вимоги, скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП, та закрити провадження у справі.
Керуючись ст.6, 9, 72-77, 241-246, 295, 297 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання противоправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради № 1059 від 16.12.2024 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати Постанову у справі про адміністративне правопорушення № 1059 від 16.12.2024 адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 152 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 19.02.2025.
Суддя Р. Д. Абухін
14.02.25