Справа № 503/2742/24
Провадження №3/503/201/25
20 лютого 2025 року м. Кодима
Суддя Кодимського районного суду Одеської області Вороненко Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від відділу поліцейської діяльності №1 Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП,
встановив:
23 грудня 2024 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 323446, згідно змісту якого 23.12.2024 року о 11 год. 00 хв. на 2 км автодороги Т-1611 «Кодима-Балта» ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, у зв'язку з чим ОСОБА_1 повторно протягом року порушив вимоги пунктів 2.1(а) Правил дорожнього руху та тим самим своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним транспортним засобом, не маючи права керування, однак заперечував проти притягнення його до адміністративної відповідальності з кваліфікуючою ознакою повторності, оскільки не отримував постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення першого порушення. Також на уточнююче запитання суду зазначив, що інвалідності не має. Водночас просив суд, у разі якщо суд прийде до висновків про наявність в його діянні правопорушення та у зв'язку з цим про притягнення його адміністративної відповідальності, то з огляду на його матеріальне становище, яке не дозволяє йому одразу сплатити розмір штрафу,відстрочити йому сплату штрафу на 1 рік.
Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю суд встановив наступне.
Відповідно до положень пункту 2.1(а) Правил, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно ч.5 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. При цьому, ч.2 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Суд додатково відзначає те, що диспозиція ч.5 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за «повторне протягом року вчинення порушення», а не за «вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню» (як в ч.3 ст. 1213 КУпАП), за «повторне протягом року вчинення порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню» (як в ч.11 ст. 1331 КУпАП), за «дію, вчинену особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме правопорушення» (як в ч.3 ст. 1272 КУпАП).
Таким чином саме набрання чи не набрання законної сили постановою адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення за попереднє правопорушення не впливає на наявність ознаки повторності діяння, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.
03.11.2024 року у відношенні ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн за вчинення 03.11.2024 року правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, про що свідчить копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 923179 (а.с.6).
В матеріалах справи відсутні відомості, що згадана постанова скасована або принаймні була оскаржена ОСОБА_1 в порядку, передбаченому КАС України, а сам ОСОБА_1 протягом всього строку перебування справ на розгляді в суді не подав до суду таких відомостей. Окрім того, суд додатково відзначає те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень та офіційному веб-сайті судової влади України, які знаходяться у публічному доступі, не міститься відомості про пред'явлення ОСОБА_1 відповідного позову в порядку адміністративного судочинства.
23.12.2024 року о 11 год. 00 хв. ОСОБА_1 , після вчинення порушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, керував транспортним засобом ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на 2 км автодороги Т-1611 «Кодима-Балта» Кодимської ТГ, Подільського району Одеської області, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, що були досліджені судом під час судового розгляду, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 323446 від 23.12.2024 року (а.с.2), який підписаний ОСОБА_1 без яких-небудь заперечень викладених в ньому обставин; рапортом старшого інспектора СМ Подільського РУП ГУНП в Одеській області майора поліції Володимира Олійника від 23.12.2024 року (а.с.3), згідно змісту якого ним та ще одним працівником поліції, службовцями ДПСУ та службовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Кодима, під час несення служби о 11.00 годині було зупинено автомобіль ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом не маючи права керування даним транспортним засобом, даного громадянина та транспортний засіб було передано працівникам СРПП ВПД №1 для складання адміністративних матеріалів; письмовими поясненнями ІПС третьої категорії дозиметриста ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ДПСУ ОСОБА_2 від 23.12.2024 року (а.с.5), згідно змісту яких вона 23.12.2024 року о 07.00 годині заступила на чергування на автодорогу Т-1611 «Кодима-Балта» та о 11.00 годині нею було зупинено автомобіль ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії, дану особу та транспортний засіб було передано працівникам ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області; а також письмовим поясненням самого ОСОБА_1 від 23.12.2024 року (а.с.4), в яких останній визнавав ту обставину, що 23.12.2024 року близько 10.40 години на вище зазначеному транспортному засобі виїхав з дому (с. Будеї Кодимської ТГ) в м. Кодима, при цьому водійське посвідчення в нього відсутнє, коли при в'їзді в м. Кодима його зупинили працівники прикордонної служби ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та працівники поліції та попросили надати посвідчення водія та тех.паспрот на автомобіль, на що Він відповів, що посвідчення водія відсутнє, а тех.паспорт забув вдома.
Водночас із цим суд відзначає, що у пункті 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.08.2023 року у справі № 208/712/19 висловлено позицію про те, що положення КУпАП не містять заборони використовувати у судовому рішенні письмові пояснення, надані службовій особі правоохоронного органу.
Відтак суд вважає вище наведені письмові пояснення допустимими, належними, достатніми і достовірними доказами, внаслідок узгодженості їх внутрішнього змісту та відсутності суперечностей між ним.
В свою чергу відеозаписи « 01640_00164020241223110549_0027A.MP4», «01640_00164020241223112050_0028A.MP4», «01640_00164020241223113550_0029A.MP4», «01640_00164020241223115554_0030A.MP4», зроблені на нагрудну камеру поліцейського 01640_001640, що були долучені до протоколу про адміністративне правопорушення в порядку ч.2 ст. 266 КУпАП на диску (а.с.9) і досліджені судом під час судового розгляду шляхом демонстрації містять фіксацію обставин виключно вже про саме оформлення поліцією матеріалів про адміністративне правопорушення, а саме складення процесуальних документів, відібрання пояснень та ознайомлення із ними ОСОБА_1 .
Згідно ч.2 ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (надалі за текстом - Закон) поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
При цьому, згідно пункту 9 ч.1 ст. 31 Закону, поліція може застосовувати такі превентивні заходи застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до пункту 1 ч.1 ст. 40 Закону передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, автоматичну фото і відеотехніки, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018 року, передбачено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського.
В свою чергу відеозаписи «01640_00164020241223110549_0027A.MP4», «01640_00164020241223112050_0028A.MP4», «01640_00164020241223113550_0029A.MP4», «01640_00164020241223115554_0030A.MP4», зроблені на нагрудну камеру поліцейського 01640_001640, що були долучені до протоколу про адміністративне правопорушення в порядку ч.2 ст. 266 КУпАП на диску (а.с.9), є належними, допустимими, достовірними і достатніми джерелами доказів з огляду на положення ст. 251, 266 КУпАП.
Таким чином суд вважає, що в діянні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, а саме повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
У зв'язку з вище викладеним суд вважає, що вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення повністю доказана, що підтверджується вище зазначеними матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб, який був затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та в подальшому неодноразово продовжений Указами Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022, від 18.04.2022 року № 259/2022, від 17.05.2022 року № 341/2022, від 12.08.2022 року № 573/2022, від 07.11.2022 року № 757/2022, від 06.02.2023 року № 58/2023, від 01.05.2023 року № 254/2023, від 26.07.2023 року № 451/2023, від 06.11.2023 року № 734/2023, від 05.02.2024 року № 49/2024, від 06.05.2024 року № 271/2024, від 23.07.2024 року № 469/2024 та від 28.10.2024 року № 740/2024 , які в свою чергу були затверджені Законами України від 15.03.2022 року № 2119-IX, від 21.04.2022 року № 2212-IX, 22.05.2022 року № 2263-IX, 15.08.2022 року № 2500-IX, 16.11.2022 року № 2738-IX, 07.02.2023 року № 2915-ІХ, від 02.05.2023 року 3057-IX, від 27.07.2023 року № 3275-IX, від 08.11.2023 року № 3429-IX, від 06.02.2024 року № 3564-IX, від 08.05.2024 року № 3684-IX, від 23.07.2024 року № 3891-IX та від 29.10.2024 року № 4024-IX.
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, не знаходячи обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаючи обставиною, що обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення, вчинення останнього в умовах надзвичайної обставини - воєнного стану, суд вважає необхідним застосувати до порушника основне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі передбаченому санкцією, яка передбачає відповідальність за вчинення даного правопорушення, а саме двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без застосування додаткового адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу.
Матеріали справи, зокрема відповідна графа протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 323446 від 23.12.2024 року (а.с.2), містить запис про те, що транспортний засіб ВАЗ-2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був засобом вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, належить ОСОБА_3 . Водночас матеріали справи не містять в собі довідки про належність транспортного засобу, додання якої хоча і не передбачено для справ даної категорії пунктом 4 розділу «VII. Особливості оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, вчиненні повторно» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС від 07.11.2015 року № 1395, але долучення якої є необхідним з огляду на зазначене вище та наявність у санкції додаткового адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, так само як і у санкції ч.2 ст.130 КУпАП.
На час вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не мав права керування транспортними засобами, згідно відповідної довідки інспектора САП Подільського РУП ГУНП в Одеській області від 24.12.2024 року (а.с.8), а відтак, до нього не може бути застосовано обов'язкове додаткове адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч.5 ст. 126 КУпАП, у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
- щодо відстрочення виконання постанови в частині стягнення у виді штрафу:
Згідно ч.2 ст. 301 КУпАП, відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до першого речення ч.1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Верховний Суд у своїй постанові від 21.02.2019 року у справі № 2-54/08 (провадження № 61-15140св18) зазначив, що відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому.
Ураховуючи розмір штрафу у 40800 грн, який є значною грошовою сумою в порівнянні з розмірами як прожиткового мінімуму для працездатної особи так і мінімальної заробітної плати, то суд приходить до висновку, що сплата порушником штрафу в такому розмірі одним платежем не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови становитиме для останнього надмірний тягар, а тому заява правопорушника про відстрочку виконання постанови суду в частині сплати штрафу є обґрунтованою, але підлягає частковому задоволенню на строк шість місяців із відрахуванням перебігу строку цієї відстрочки з дня набрання даною постановою законної сили.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 303 КУпАП, не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
- щодо стягнення судового збору:
Крім цього, згідно вимог ст. 401 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. В свою чергу ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI передбачає, що ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення встановлюються у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Керуючись ст. 23-24, 27, 33-35, 401, 126 ч.5, 213, 221, 246, 251-252, 268, 280, 283-284, 301 ч.2, 303 КУпАП, суд
постановив:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП і застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн.
Відстрочити ОСОБА_1 сплату суми штрафу в розмірі 40800 грн строком на 6 (шість) місяців з дня набрання даною постановою законної сили.
Роз'яснити правопорушнику, що не пізніше як через п'ятнадцять днів після закінчення строку відстрочки з наданням суду документу, що підтверджує таку сплату, а у разі несплати штрафу та/або ненадання до суду документу, що підтверджує згадану сплату, то постанову про його накладення буде звернуто для примусового виконання, а з порушника стягнуто подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Д.В. Вороненко