Справа № 947/5484/25
Провадження № 3/947/1179/25
20.02.2025 року м. Одеса
Суддя Київського районного суду м.Одеси Борщов І.О., розглянувши у приміщені суду справу про адміністративне правопорушення за протоколом серії АБА №115191 від 30.01.2025, складеним інспектором УПП в Одеській області ДПП лейтенантом поліції Касаджик М.І. щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення водій ОСОБА_1 29.01.2025, близько о 23:15 год., керував електросамокатом Jet без державного номерного знаку по вул.Фонтанська дорога, напроти буд.58 в м.Одесі з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Водій в порушення п.2.5 Правил дорожнього руху від проходження огляду на стан сп'яніння на місці за допомогою газоаналізатору «Драгер» або в медичному закладі відмовився.
Дії ОСОБА_1 інспектором поліції були кваліфіковані за ч.1 ст.130 КпАП України.
ОСОБА_1 до суду не з'явився. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Надав клопотання про проведення судового засідання без його участі. Згідно ст.268 КпАП України явка особи, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення у вказаній категорії справ, не є обов'язковою, а тому протокол розглянуто без участі ОСОБА_1 . Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень працівникам поліції. Разом з тим, від ОСОБА_1 до суду надійшли письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення разом з флеш-носієм із відеозаписом обставин події.
Зокрема, в письмових запереченнях ОСОБА_1 зазначив, що з обставинами, викладеними поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення, він не згодний, вважає складання протоколу безпідставним та необґрунтованим, оскільки від проходження огляду на стан сп'яніння на місці за допомогою газоаналізатору «Драгер» або в медичному закладі він не відмовлявся, а навпаки, наполягав на такому огляді.
Так, ОСОБА_1 підтверджує, що 29.01.2025 о 23.15 год. за адресою м.Одеса Фонтанська дорога 58 він керував електросамокатом та був зупинений інспектором поліції ОСОБА_2 , нібито, за порушення правил дорожнього руху, а саме, керування електросамокатом по вело доріжці, що, нібито, заборонено правилами дорожнього руху, хоча прямої заборони у правилах дорожнього руху немає. Разом з тим у протоколі про адміністративне правопорушення зазначена зовсім інша підстава зупинки - відсутність на електросамокаті державного номерного знаку.
Під час спілкування поліцейський повідомив, що, нібито, у нього, ОСОБА_1 , вбачаються ознаки алкогольного сп'яніння та запропонував пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці, на що він, ОСОБА_1 , одразу погодився. Однак, достовірність виміру газоаналізатору «Драгер» викликали у нього сумніви, оскільки у доданих до газоаналізатору документах (паспорт і формуляр виробу, сертифікат) не були заповнені належним чином відповідні графи, які б давали можливість ідентифікувати виріб і його сертифікацію.
У зв'язку з цим він, ОСОБА_1 , попросив інспектора поліції доставити його до закладу охорони здоров'я, для проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння. Після цього інспектор поліції Касаджик М.І. почав поводити себе агресивно у відношенні до нього, ОСОБА_1 , та адвоката, що прибув на місце події, не давав можливості адвокату надавати правову допомогу.
Так, на вимогу адвоката відібрати пояснення у свідків, які були присутні на місці події, інспектор поліції відмовив в цьому, безпідставно стверджуючи, що він, ОСОБА_1 , нібито, відмовився від проходження огляду на місці або у медичному закладі, стверджуючи, що факт відмови ним зафіксований.
Навпаки, він, ОСОБА_1 , декілька разів просив поліцейського відвести його до закладу охорони здоров'я у супроводі іншого поліцейського або іншим екіпажем поліції, оскільки через агресивну поведінку інспектора поліції ОСОБА_2 , він, ОСОБА_1 , боявся залишатися з ним, боявся, що через комендантську годину, яка настала, його адвокатові не дадуть прослідувати до медичного закладу. Після цього з незрозумілих причин інспектор Касаджик М.І. повідомив, що він в черговий раз фіксує, нібито, його, ОСОБА_1 , відмову від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я та склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КпАП України.
В подальшому поліцейський відмовився доставляти його до медичного закладу, оскільки він, поліцейський, вже склав протокол про адміністративне правопорушення.
Після відмови поліцейського доставити його у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, він, ОСОБА_1 , одразу ж зі своїм адвокатом самостійно звернувся до медичної установи, де у нього відібрали кров на аналіз. Згідно Дослідження Судово-токсикологічного відділення лабораторії Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи в крові ОСОБА_1 етиловий спирт не виявлений. Вказана обставина, на думку водія, підтверджує, що він керував електросамокатом абсолютно тверезий.
Оскільки, на думку ОСОБА_1 , він ніякого адміністративного правопорушення не вчиняв, то провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України він просить закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підтвердження викладених водієм обставин ним надані копія медичної довідки та флеш накопичувач із відеозаписом.
Згідно ст.278 КпАП України під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішується питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи зібрані необхідні додаткові матеріали, які мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши надані інспектором поліції матеріали справи про адміністративне правопорушення, у т.ч. три оптичних диска із відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, письмові заперечення та наданий ОСОБА_1 флеш-носій з відеозаписом обставин подій, дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, оскільки належних і допустимих доказів його вини не надано.
Відповідно до положень ст.1 КпАП України, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст.247, 280 КпАП України. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КпАП України. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст.245 КпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 ст.130 КпАП України передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.2 ст.251 КпАП України обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Верховний Суд у справі №338/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст.251 КпАП України працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.
Відповідно до вимог ст.ст.31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Судом були досліджені наявні в матеріалах справи три CD-диска з відеозаписами певних подій та інші докази, долучені працівником поліції до протоколу, які стали підставою для складання адміністративного протоколу за ч.1 ст.130 КпАП України відносно ОСОБА_1 .
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що на місті правопорушення свідки не залучались, але проводилась відеофіксація портативним відео регістратором. При цьому з відеозаписів вбачається, що на місці були присутні, крім водія, його адвоката і поліцейських, інші особи, яких поліцейський за клопотанням адвоката не опитав в якості свідків.
Відеозаписи з нагрудної камери працівника поліції, які долучені до матеріалів справи, як докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, навпаки свідчать про абсолютно непрофесійні і некомпетентні дії інспектора УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції Касаджик М.І. з реалізації наданих йому прав і повноважень, його нездатність спокійно виконувати службові обов'язки і функції, налагодження толерантної комунікації з особою, до якої ним пред'явлені певні претензії. На протязі більше двох годин відеозаписів лейтенант поліції ОСОБА_2 демонструє нестриманість, яка переходить в істерику, безпідставно підвищує голос, і головне, постійно, наполегливо, безпідставно нав'язує водієві, як встановлений факт, що водій відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння на місці за допомогою газоаналізатору «Драгер» або в медичному закладі, хоча водій жодного разу не заявив, що він відмовляється від огляду, а навпаки, наполягає на такому огляді.
З відеозапису також вбачається, що інспектор УПП в Одеській області ДПП лейтенант поліції Касаджик М.І. зупинив електросамокат під керуванням, як з'ясувалося пізніше, ОСОБА_1 . Разом з тим, інспектор поліції не представився та не повідомив ОСОБА_1 причину зупинки. Поліцейський лише запитав у водія, чому той їхав по велодоріжці. При цьому службовий автомобіль поліцейських був припаркований з порушенням правил дорожнього руху - на цій вело доріжці.
На питання поліцейського водій відповів, що вранці він хильнув трохи пива. На що інспектор поліції повідомив, що у ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп'яніння (через 13 годин після вживання пива) та запропонував пройти дослідження за допомогою газоаналізатору «Драгер», на що ОСОБА_1 відразу погодився, але попросив показати докази керування ним транспортним засобом і документи, які підтверджують законність застосування цього приладу.
Інспектор поліції відмовив водієві надати доказ керування водієм транспортним засобом, натякаючи ОСОБА_1 , що той відмовляється від проходження огляду. Ознайомившись із документами на газоаналізатор «Драгер», ОСОБА_1 поставив під сумнів достовірність цих документів, та запропонував поліцейському проїхати до медичного закладу для проведення дослідження.
Незважаючи на це, інспектор поліції Касаджик М.І., до речі, який не знав, як правильно читається і називається скорочена назва медичного закладу, до якої направляється водій для огляду (КНП «ООМЦПЗ» ООР - комунальне некомерційне підприємство «Одеській обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради), незадоволений доводами водія ОСОБА_1 , незважаючи на те, що водій не відмовляється від медичного огляду і наполягає на такому огляді, кілька разів безпідставно заявляв, як встановлений факт, що водій відмовляється від медичного огляду.
Після цього відбувається процедура складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Тривалий відеозапис обставин подій, не містить доказу відмови ОСОБА_1 від проходження дослідження на стан алкогольного сп'яніння. Навпаки, ОСОБА_1 , поводячи себе спокійно, просить провести медичний огляд в медичному закладі, оскілки коректна робота газоаналізатору «Драгер» викликає у нього обґрунтовані сумніви.
Аналогічні обставини зафіксовані на відеозапису, який був наданий ОСОБА_1 , як додаток до його письмових заперечень на протокол.
Таким чином, усі досліджені відеозаписи не підтверджують відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Диспозиція ст.130 КпАП України є бланкетною, оскільки містить посилання на правила дорожнього руху, а тому для визначення суті правопорушення та вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, які пункти правил дорожнього руху були порушені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, та у чому полягали такі порушення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч.2 ст.6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).
Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України»(рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02),«Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, необхідно виходити з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з пунктом 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Аналогічні положення закріплені у пункті 6 розділу X Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КпАП України, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395.
Протокол про адміністративне правопорушення по формі і змісту формально відповідає наведеним вище вимогам нормативних актів. Разом з тим, як це встановлено в суді, в протоколі міститься недостовірна інформація. До того ж, в протоколі не зазначені свідки, хоча вони були на місці (видно з відеоматеріалів), та на їх опитуванні і внесенні в протокол наполягали водій ОСОБА_1 та його адвокат.
Отже, оскільки протокол про адміністративне правопорушення був складений інспектором поліції безпідставно (водій не відмовлялася від проходження огляду на вимогу уповноваженого поліцейського), то протокол про адміністративне правопорушення визнається недопустимим доказом і не враховується при оцінці вини водія.
Наявні в матеріалах справи письмові пояснення водія ОСОБА_1 також визнаються недопустимим доказом, оскільки ці пояснення складені особисто інспектором поліції Касаджик М.І., нібито, зі слів водія, підписані цим же поліцейським, в той час, як це видно з відеоматеріалів, водій ОСОБА_1 відмовився від надання від будь-яких пояснень, що узгоджується із положеннями ст.63 Конституції України.
Два акти огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів також є недопустимими доказами і не враховуються при оцінці вини водія, оскільки ці акти не містять результатів огляду на стан сп'яніння, оскільки таке вимірювання на місці не проводилося поліцейським через відсутність належної документації на газоаналізатор «Драгер».
Інші наявні в матеріалах справи документи: довідки органу національної поліції про отримання водієм посвідчення водія певних категорій, та про не притягнення водія до відповідальності за ст.130 КпАП України протягом року, рівно як й направлення водія транспортного засобу до медичного закладу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, хоча і належні, але вони самі по собі або в сукупності, не свідчать про відмову водія від проходження медичного обстеження на вимогу уповноваженого поліцейського.
До речі, всі надані і досліджені відеоматеріали, які є належними і допустимими, не містять в собі відмови водія від проходження медичного обстеження, що наполегливо інспектор поліції, вперто, ігнорував, нав'язуючи свою думку, що така відмова була.
На відеозаписах не зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження дослідження на стан алкогольного сп'яніння, а навпаки ОСОБА_1 систематично, неодноразово наполягав на проведені дослідження в медичному закладі, наводячи відповідні мотиви.
З копії довідки про медичне обстеження водія на стан алкогольного сп'яніння, проведеного в ту ж ніч о 03:35 за ініціативою водія, етиловий спирт в крові водія ОСОБА_1 не виявлений.
За таких обставин, в матеріалах справи відсутні будь які докази на підтвердження вини ОСОБА_1 , у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
Як зазначено в п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
При таких даних поза розумним сумнівом не вбачається в діях ОСОБА_1 , сукупності обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. А тому відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.221, 283, 284 КпАП України, суддя
Визнати невинуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
На підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції протягом десяти діб з моменту її винесення.
Суддя Борщов І. О.