Справа № 947/6062/25
Провадження № 1-кс/947/2569/25
13.02.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62025150020000715 від 12.02.2025 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чміль, Ємільчинського району, Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією на посаді паро провідника-кочегара польової лазні військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -
Як вбачається з клопотання, Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025150020000715 від 12.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснює група прокурорів Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Досудовим розслідуванням встановлено, що солдату ОСОБА_4 доведено наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 43 від 12.02.2025 «Про організацію вибуття особового складу», однак солдат ОСОБА_4 ,будучи військовослужбовцем, призваним під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді паропровідника-кочегара польової лазні військової частини НОМЕР_1 , в присутності особового складу підрозділу військової частини НОМЕР_1 , вчинив непокору та відкрито відмовився виконувати цей наказ командира військової частини НОМЕР_1 .
Так, 18.06.2024 громадянин України ОСОБА_4 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби під час мобілізації на особливий період і направлений до військової частини НОМЕР_2 .
Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок
і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, з 18.06.2024, тобто з моменту відправлення ОСОБА_4
з ІНФОРМАЦІЯ_3 до військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
У подальшому, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.08.2024 № 225 солдата ОСОБА_4 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 08.08.2024 № 19-РС на посаду стрільця-зенітника зенітного відділення зенітного ракетного взводу 138 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_2 , зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення.
Далі, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2024
№ 311 солдат ОСОБА_4 , призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 30.10.2024 № 25-РС на посаду паропровідника-кочегара польової лазні військової частини НОМЕР_1 , справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Проте, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях за наступних обставин.
Наказом Начальника Генерального штабу Збройних сил України (по особовому складу) № 181-РС від 24.01.2025 (дали - Наказ № 181-РС) визначено перелік військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , яких, відповідно до пунктів 82, 83 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.01.2025 № 300/ДПУ-3/78/дск, наказано звільнити з займаних посад і призначити до 21 запасної роти військової частини НОМЕР_3 .
Згідно з пунктом 61 Наказу № 181-РС, солдата ОСОБА_4 необхідно було звільнити з посади паропровідника-кочегара польової лазні військової частини НОМЕР_1
та призначити солдатом резерву 21 запасної роти військової частини НОМЕР_3 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 підполковника
ОСОБА_7 № 43 від 12.02.2025 «Про організацію вибуття особового складу», винесеного з метою виконання Наказу № 181-РС, солдат ОСОБА_4 повинен був в термін до 12:00 12.02.2025 здати посаду та інвентарне майно, яке за ним рахується, та відповідно до пункту 61 Наказу № 181-РС вибути до військової частини НОМЕР_3 .
12.02.2025 близько 10 год. 30 хв. солдату ОСОБА_4 доведено наказ командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 № 43 від 12.02.2025, однак ОСОБА_8 ,будучи військовослужбовцем, призваним під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді паропровідника-кочегара польової лазні військової частини НОМЕР_1 , на порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст. 11, 28-32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, 12.02.2025 приблизно о 10 год. 30 хв., в умовах воєнного стану, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи за місцем дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ,в присутності особового складу підрозділу військової частини НОМЕР_1 , вчинив непокору та відкрито відмовився виконувати зазначений наказ командира військової частини НОМЕР_1 .
Такі дії, солдата ОСОБА_4 призвели до підриву боєздатності, неможливості належного виконання покладених обов'язків особовим складом військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_3 та зниженню авторитету, як командування у підрозділі, так і загалом військової частини, що впливає на загальний порядок дисципліни і субординації, так і Збройних Сил України загалом.
12.02.2025 об 11 год. 40 хв. співробітниками Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, у порядку ст.ст. 208, 615 КПК України затримано ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 .
У подальшому, а саме 13.02.2025, слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого
у місті Миколаєві, ОСОБА_6 складено, погоджено з прокурором Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 (відрядженим до Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону) та вручено ОСОБА_4 повідомлення про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Слідчий за погодженням з прокурором просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на характер імовірно вчиненого злочину, наявність ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України та враховуючи неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
У судовому засіданні -
Прокурор вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Захисник підозрюваного просила застосувати до підозрюваного більш мякий запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою
Підозрюваний погодився з думкою захисник, пояснив, що бажає залишитися у військовій частні, в якій несе службу.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного.
Відповідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи її на посаді паропровідника-кочегара польової лазні військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст. 11, 28-32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України,12.02.2025 приблизно о 10 год. 30 хв., перебуваючи за місцем дислокації військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , в умовах воєнного стану, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, відкрито відмовився виконувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 № 43 від 12.02.2025 «Про організацію вибуття особового складу», винесений з метою виконання наказу Начальника Генерального штабу ЗСУ (по особовому складу) № 181-РС від 24.01.2025 про звільнення перелічених в наказі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 з займаних посад та призначення до 21 запасної роти військової частини НОМЕР_3 , який був доведений йому 12.02.2025 близько 10 год. 30 хв. в присутності особового складу підрозділу, чим вчинив непокору - відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Письмове повідомлення про підозру було складено та вручено ОСОБА_4 13 лютого 2025 року.
У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої буде здійснено затримання, та законність мети цього затримання й подальшого тримання під вартою.
Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
До того ж, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови» (Cebotari v. Moldova), N 35615/06, п.48, від 13 листопада 2007 року).
Так, слідчим суддею встановлено, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні матеріалами, зокрема: рапортом начальника польвої лазні ВЧ А35.71 від 12.02.2025 року; наказом начальника Генерального штабук ЗСУ від 24.01.2025 року № 181-РС; наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 12.02.2025 року за № 43; витягом із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 08.08.2024 року № 225, від 30.10.2024 № 311; протоколами допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження.
На підставі зазначеного, слідчий суддя вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування повністю доводять обґрунтованість підозри у можливому вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення останнім кримінально-протиправних дій.
Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, яке імовірно загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, а також суспільно-небезпечний характер інкримінованого підозрюваному злочину, адже останній будучи військовослужбовцем, в умовах воєнного стану, імовірно усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, відкрито відмовився виконувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 , що могло створити загрозу для суспільства, слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя також погоджується з доводами клопотання, що існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_4 на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний може на них впливати з метою схилення їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, адже свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.
Одночасно, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених п. п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_4 може: знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають значення для досудового розслідування, перешкоджати кримінальному провадженню, та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, з огляду на те, що стороною обвинувачення не зазначено які саме речі та документи може знищити підозрюваний, яким саме чином він може перешкоджати кримінальному провадженню, підозрюваний раніше не судимий, та наразі органом досудового розслідування не доведено систематичність вчинення злочинів підозрюваним, а наразі лише перевіряється причетність останнього до вчинення злочину.
Слідчий суддя враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
За таких обставин, в рамках даного провадження неможливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід.
Відповідно до частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно п. 2 ч. 5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З ч. 4 ст. 183 КПК України вбачається, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Проте, враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_4 має відносно міцні соціальні зв'язки, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави, як альтернативного запобіжного заходу, у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка здатна буде у разі її внесення забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а саме: вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного під загрозою звернення застави в дохід держави.
Відповідно до викладеного, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 11.04.2025 року, включно, в межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 80 (вісімдесяти ) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2025 рік, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 11.04.2025 року, включно, в межах строку досудового розслідування, процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
-прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин кримінального правопорушення;
-здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1