Справа № 946/5939/24
Провадження № 2-а/946/6/25
20 лютого 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Пащенко Т.П.,
за участю: секретаря судового засідання Топтигіної О.М.,
розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №1/5043 від 07 червня 2024 року, -
23.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №1/5043 від 07.06.2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.07.2024 року за адресою його проживання надійшло поштове відправлення, в якому знаходилась постанова про адміністративне правопорушення №1/5043 від 07.06.2024 року, винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Із вказаною постановою позивач не погоджується, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Постанова ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч.2 ст.210 КУпАП, а саме, за неприбуття по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 по повістці на 20.04.2024 року, яка була вручена під особистий підпис 18.04.2024 року, чим порушив Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме, пп.2, п.1. Частиною 2 ст. 210 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. Зі змісту адміністративного протоколу №219 від 06.06.2024 року вбачається, що при описанні суті правопорушення відсутні дані про його вчинення повторно або в особливий період, разом із тим, у оскаржуваній постанові від 07.06.2024 року зазначається, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 210 КУпАП. Відтак, правопорушення, яке зафіксоване в оскаржуваній постанові, а саме, неприбуття по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 по повістці на 20.04.2024 року, яка була вручена під особистий підпис 18.04.2024 року, вчиненого під час дії особливого періоду в Україні, не може бути кваліфіковане за ч.2 ст. 210 КУпАП. Відповідальність за вчинення порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період передбачає ч.3 ст. 210 КУпАП. З урахуванням викладеного, позивач просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №1/5043 від 07.06.2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06.08.2024 року відкрито провадження у справі (а.с.22).
29.10.2024 року представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 надав відзив (а.с.33-42), у якому зазначив, що з вимогами позовної заяви не згодний та зазначив, що відповідно до алфавітної картки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 з 03.11.1992 року в статусі військовозобов'язаного. Військовозобов'язаний ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 більше 32 років не з'являвся, а саме, з 03.11.1992 року по 06.06.2024 року, тобто, на дату, коли ОСОБА_1 був добровільно супроводжений працівниками поліції о 12-00 год. 06.06.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тому, інформація про його місце роботи, сімейний стан, теперішнє місце проживання / реєстрації в його особовій справі з 1992 року була відсутня. Також, відповідач не отримав від ОСОБА_1 жодних облікових відомостей відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про Єдиний Державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів». 18.04.2024 року позивач під особистий підпис отримав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 про необхідність прибуття 20.04.2024 року о 09-30 год. В призначений час, тобто, 20.04.2024 року позивач до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув, чим порушив вимоги п.п.2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ N?1487 від 30 грудня 2022 року. Відповідач звернувся до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області щодо виявлення та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за ст. 210 КУпАП №4/4575 від 20.05.2024 року. Отже, добровільно супроводжений співробітниками Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 06.06.2024 року був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП. Таким чином, вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення N?1/5043 від 07.06.2024 року винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_1 в межах повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, враховуючи право особи на участь у процесі. З урахуванням викладеного, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
06.12.2024 року позивач надав суду відповідь на відзив, в якій вказав, що разом з відзивом на позовну заяву відповідачем надано копію Протоколу №219 від 06.06.2024 року про адміністративне правопорушення (надалі - Протокол) в якому зазначено, що він ознайомлений з протоколом та претензій не має. Позивач звертає увагу суду, що в період з 03.06.2024 року по 07.06.2024 рік він перебував на стаціонарному лікуванні в КНП Сафянівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області «Центральна районна лікарня», звідки 06.06.2024 року працівниками поліції був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 . У зв'язку із проходженням лікування та прийманням медичних препаратів, які були призначені лікарем, він погано усвідомлював правові наслідки підписаного ним протоколу. Крім того, він мав прибути за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 20.04.2024 року, а його притягнуто до адміністративної відповідальності постановою від 07.06.2024 року за ч.2 ст.210 КУпАП в редакції статті, внесеної на підставі Закону № 3696-IX від 09.05.2024 року. Таким чином вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності було можливе лише за ст.210 КУпАП в редакції статті до набуття чинності Закону України №3696-ІХ від 09.05.2024 року. У зв'язку із вищевикладеним, просить суд задовольнити позовні вимоги повністю (а.с.52).
В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позову наполягає.
В судове засідання представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив, надав відзив на адміністративний позов.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно статті 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до частини першої статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно частини першої статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів.
У силу приписів ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Із матеріалів справи вбачається, що оскаржуваною постановою від 07.06.2024 № 1/5043 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 210 КУпАП відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Відповідальність за ч. 2 ст. 210 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності саме за ч. 2 ст. 210 КУпАП та у фабулі правопорушення зазначено «06 червня 2024 року о 12 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_3 за зверненням №4/4575 від 20.05.24, працівниками поліції було доставлено громадянина ОСОБА_1 як такого що не прибув по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 по повістці на 20.04.24, яка була вручена під особистий підпис 18.04.24. Таким чином, громадянин ОСОБА_1 порушив Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме пп. 2, п.1».
Суть адміністративного правопорушення має містити зазначення, в тому числі, ознак суб'єктивної та об'єктивної сторін правопорушення, які дадуть змогу співвіднести вчинене діяння з диспозицією нормативного акту, який передбачає відповідальність за порушення (кваліфікувати діяння за певною статтею (частиною статті) КУпАП).
Аналізуючи зміст постанови, суддею встановлено, що суть адміністративного правопорушення не містить ознак суб'єктивної та об'єктивної сторін правопорушення, які дають змогу співвіднести вчинене діяння з диспозицією нормативного акту, який зазначено у постанові.
Суд наголошує на тому, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з не оновленням своєчасно військово-облікових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що, на думку суду свідчить про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Втім, дії щодо оновлення своєчасно військово-облікових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідачем кваліфіковані за ч. 2 ст. 210 КУпАП.
Несвоєчасне оновлення військово-облікових даних саме по собі не утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, а тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказаною нормою є неправомірним.
Разом з тим, суд зауважує, об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП є порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, та диспозиції частин цієї статті є бланкетними і потребують застосування норм чинного законодавства, яке регулює дотримання правил військового обліку.
Втім відповідач у своїй постанові не зазначає пряме посилання на норму чинного законодавства, якою регулюється дотримання правил військового обліку, а саме щодо оновлення військово-облікових даних, а лише зазначає порушення пп. 2 п.1 без зазначення повної назви нормативно-правового документу, на який він посилається.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що відповідачем не було надано допустимого, достовірного та достатнього доказу, який міг би підтвердити правомірність оскаржуваної позивачем постанови, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 1/5043 від 07.06.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП і провадження по справі закрити.
Керуючись ст.ст. 72, 75, 76, 77, 241, 268, 269, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 , виданий 30.08.2019 року, орган, що видав: 5119, РНОКПП - НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 )до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце знаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №1/5043 від 07 червня 2024 року - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 1/5043 від 07 червня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП і провадження по справі закрити.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20 лютого 2025 року.
Суддя: Т.П.Пащенко