Справа № 496/4714/19
Провадження № 1-кп/496/29/25
17 лютого 2025 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, -
В провадженні суду знаходиться зазначене кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор, надала клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання обґрунтовувала тим, що наявні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_5 перебував у розшуку, не працевлаштований та не має офіційного джерела доходів, може переховуватися від суду та випливати на свідків, потерпілого.
Захисник та обвинувачений у судовому засіданні підтримали клопотання прокурора.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 21.02.2025 року, але завершити судовий розгляд не можливо, так як докази не досліджені у повному обсязі та не допитаний обвинувачений.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Суд погоджується з доцільністю тримання обвинуваченого під вартою, виходячи з того, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти, які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Так, судом встановлено, що обвинувачений, не працевлаштований, не має законних джерел для існування, перебував у розшуку, тобто наразі існують ризики, передбачені п.п. 1,3,5,ч.1 ст. 177 КПК України. Таким чином, обвинувачений може переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів, спеціалістів і вчинити інший злочин.
Враховуючи, що ОСОБА_5 ухвалою про обрання запобіжного заходу не визначався розмір застави у кримінальному провадженні, тому на даний час суд не вбачає підстав визначати заставу.
У зв'язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи на даний час, а тому клопотання прокурора обґрунтоване і підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177-178,181, 194, 331, 365 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 17.02.2025 р. до 17.04.2025 року включно в ДУ «Одеській слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі: начальнику ДУ «Одеській слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1