18 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 461/3537/20
провадження № 51 - 3271 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
засудженої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_6 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 24 листопада 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 1 квітня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017140050003053, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Лавриків Жовківського району Львівської області, жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 345 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 п. 3 ст. 49 КК звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК, у зв'язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження №12017140050003053 від 15 липня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК - закрито.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 14 липня 2017 року приблизно о 18:00, перебуваючи поблизу будинку № 4 по вул. Театральній у м. Львові, діючи умисно, вкусила в праве передпліччя дільничного офіцера поліції Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 , який відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» виконував свої службові обов'язки із забезпечення публічної безпеки і порядку в публічних місцях, чим заподіяла останньому легкі тілесні ушкодження.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_7 .. Задовольнив апеляційну скаргу прокурора. Вирок Галицького районного суду м. Львова від 24 листопада 2023 року відносно ОСОБА_7 змінив. Постановив вважати ОСОБА_7 засудженою за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у зв'язку із закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. В решті вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В касаційній скарзі з доповненнями засуджена, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій щодо неї та ухвалити нове рішення, яким її виправдати, а кримінальне провадження закрити. Вказує, що пояснення свідків, які є працівниками поліції та колегами потерпілого та які покладено в основу вироку, не можуть бути належним та допустимим доказом інкримінованого їй кримінального правопорушення, а інших доказів матеріали кримінального провадження не містять. Зазначає, що працівники поліції безпричинно підійшли до неї та в подальшому безпідставно затримали та силоміць доставили в Галицьке управління поліції, де надягнули кайданки та прикували до труби у службовому кабінеті, спричинивши тілесні ушкодження. Вказує, що за її заявою на неправомірні дії працівників поліції ТУ ДБР розпочато досудове розслідування, яке неодноразово закривалося. Вказує, що вищенаведені доводи залишились поза увагою апеляційного суду, який в порушення вимог ст. 419 КПУ не надав обґрунтованих відповідей на усі доводи апеляційної скарги сторони захисту.
В касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій щодо ОСОБА_7 , а кримінальне провадження закрити у зв'язку з недоведеністю її вини у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення. Зазначає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК. Вказує, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги показання ОСОБА_7 щодо першочергової причини конфлікту між нею та працівниками поліції, а також не було вирішено питання щодо самооборони його підзахисної проти незаконних насильницьких дій з боку працівників поліції.
Позиції учасників судового провадження
Засуджена та її захисник підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити. Прокурор частково їх підтримав в частині порушення апеляційним судом ст. 419 КПК та просив призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.
У п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК визначено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Доводи сторони захисту про істотні порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, зокрема ст. 419 КПК, є обґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК.
Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК встановлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Однак цих вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок, в повному обсязі не дотримався.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції на підставі зібраних під час досудового розслідування та досліджених у ході судового розгляду доказів, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК.
Разом з цим, встановивши, що з моменту вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК, тобто з 14 липня 2017 року, на момент постановлення вироку минуло більше п'яти років, місцевий суд на підставі ч. 1 п. 3 ст. 49 КК звільнив її від кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення та закрив кримінальне провадження.
Не погодившись із вироком місцевого суду, в тому числі і засуджена ОСОБА_7 подала на нього апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких, посилаючись на свою непричетність до скоєння інкримінованого їй кримінального правопорушення, просила вирок суду першої інстанції скасувати та провадження в кримінальному провадженні закрити.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_7 , окрім іншого також вказувала на неправомірні дій працівників Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області, які безпричинно підійшли до неї, почали з'ясовувати мету її перебування поблизу кортежу Президента України і, не зважаючи на її пояснення, безпідставно затримали, заштовхали у службову поліцейську машину та силоміць доставили в Галицький райвідділ поліції, де надягнули кайданки та прикували до труби у службовому кабінеті. Зазначала, що внаслідок таких дій працівників поліції їй було спричинено тілесні ушкодження, наявність яких підтверджується медичною довідкою та висновком судово-медичного експерта.
Залишаючи апеляційну скаргу засудженої без задоволення, суд апеляційної інстанції вказані доводи належним чином не перевірив та не спростував. При цьому в ухвалі апеляційного суду вищенаведені твердження сторони захисту взагалі не знайшли свого відображення.
Водночас, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, засудженою ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду було надано копію ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 12 березня 2024 року, якою скасовано постанову слідчого першого слідчого відділу Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_9 від 28 грудня 2023 року про закриття кримінального провадження № 42017141040000100 від 12 жовтня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 365 КК, де ОСОБА_7 є потерпілою.
Таким чином, постановляючи оскаржувану ухвалу за результатом апеляційного розгляду, апеляційний суд не взяв до уваги відсутність остаточного процесуального рішення за заявою засудженої ОСОБА_7 щодо неправомірних по відношенню до неї дій працівників Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області.
Зазначене свідчить про формальний підхід апеляційного суду під час розгляду апеляційної скарги засудженого, а саме недотримання вимог ст. 419 КПК. Отже, під час розгляду справи суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для його скасування, а тому касаційні скарги засудженої та її захисника підлягають задоволенню частково, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду апеляційному суду слід урахувати наведене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі засудженої, а також інші доводи в касаційних скаргах засудженої та її захисника, надати на всі з них умотивовані відповіді, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, яке відповідає вимогам ст. 370 КПК.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційні скарги засудженої ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 1 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3