19 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 723/4385/23
провадження № 61-1860ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Манькут Андрій Юрійович, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди,
ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 є власником туристично-оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
З 2017 року ОСОБА_2 орендує у Буденецької сільської ради земельну ділянку загальною площею 4,0604 га з кадастровим номером 7324581500:02:001:0004, на якій розташований туристично-оздоровчий комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1», що підтверджується договором оренди землі від 24 грудня 2017 року.
05 квітня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір оренди туристичного-оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», який перейшов у тимчасове оплатне користування орендаря з 01 травня 2023 року по 01 квітня 2026 року, про що зазначено в пункті 1 договору.
Відповідно до пункту 3.1 укладеного договору орендар зобов'язується своєчасно вносити орендну плату до першого числа кожного звітного місяця, а оплата комунальних послуг та інших платежів на підставі відповідних рахунків (квитанцій, чеків) у 3-х денний термін після їх отримання.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що орендар за користування туристично-оздоровчим комплексом сплачує орендодавцю орендну плату, що становить 500 євро, за кожен календарний місяць оренди. При цьому розрахунок здійснюється у гривневому еквіваленті, відповідно до курсу Національного банку України на день проведення розрахунку. При цьому, орендодавець не заперечує, що вся, або частково орендна плата сплачується орендарем у вигляді інвестицій у об'єкт оренди у вигляді невід'ємних поліпшень, що попередньо повинно узгоджуватись між сторонами.
Вказував, що взяті на себе зобов'язання за договором ОСОБА_1 не виконує та не сплачує коштів, передбачених умовами договору. Також, ОСОБА_1 не було здійснено жодних поліпшень об'єкту оренди, які визнані еквівалентом розрахунку за оренду.
14 вересня 2023 року ОСОБА_1 було надіслано претензію для досудового врегулювання спору, проте відповіді на зазначені в претензії вимоги не було.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує взяті на себе за договором оренди зобов'язання та не виявив бажання врегулювати спір у позасудовому порядку, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість зі сплати оренди у розмірі 2 500 євро, що еквівалентно 96 850 грн.
Сторожинецький районний суд Чернівецької області рішенням від 18 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовив.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
Чернівецький апеляційний суд постановою від 16 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 18 вересня 2024 року скасував та ухвалив нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором оренди у розмірі 2 500 євро, що еквівалентно 96 850 грн.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 576,64 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
14 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Манькут А. Ю., через систему «Електронний суд», подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 січня 2025 року в указаній справі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції Українисеред основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексупозбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
22 листопада 2023 року Конституційний Суд України у рішенні у справі № 10-р(II)/2023 визнав пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).
Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України(абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення заборгованості за договором оренди.
Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн) та становить 2 500 євро, що еквівалентно 96 850 грн.
Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.
Таким чином, обставин, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу rаtione valoris(ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості «Brualla Gomezde laTorre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «LevagesPrestations Servicesv. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «BruallaGomez dela Torrev. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення, що згідно положень ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Манькут Андрій Юрійович, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко