12 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 761/33276/23
провадження № 61-9889св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Акціонерне товариство «Укрпошта», Наглядова рада Акціонерного товариства «Укрпошта»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Варічевої Лариси Сергіївни, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 січня 2024 року
у складі судді Матвєєвої Ю. О. та постанову Київського апеляційного суду
від 29 травня 2024 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф.
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Позов мотивувала тим, що наказом Генерального директора Акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта») № 552/к від 01 квітня 2020 року її переведено на посаду директора департаменту внутрішнього аудиту
АТ «Укрпошта» з посади начальника управління ризиками та контрольно-ревізійної роботи АТ «Укрпошта» з 01 квітня 2020 року на підставі, зокрема, рішення наглядової ради АТ «Укрпошта».
3. Наказом Генерального директора АТ «Укрпошта» № 449/к від 30 березня 2023 року її було звільнено з посади директора департаменту внутрішнього аудиту АТ «Укрпошта» з 31 березня 2023 року на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП України, пункту 13 частини другої статті 71, пункту 3 частини першої статті 79 Закону України «Про акціонерні товариства».
4. Наказом Генерального директора АТ «Укрпошта» № 455/к від 31 березня 2023 року внесено зміни до наказу № 449/к від 30 березня 2023 року в частині дати її звільнення з огляду на тимчасову непрацездатність.
5. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки Генеральний директор
АТ «Укрпошта» не мав підстав для її звільнення. Зазначає, що посада директора департаменту внутрішнього контролю, на якій працювала позивач, не належить до посадових осіб акціонерного товариства, тому її звільнення на підставі виключно норм, зазначених у наказі, без відповідного подання Наглядової ради
АТ «Укрпошта», є незаконним.
6. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд:
- поновити строк на звернення до суду з указаним позовом;
- визнати протиправним та скасувати наказ (розпорядження) керівника
АТ «Укрпошта» Смілянського Ігоря Юхимовича № 449/к від 30 березня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з 31 березня 2023 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ (розпорядження) керівника
АТ «Укрпошта» Смілянського І. Ю. № 455/к від 31 березня 2023 року про внесення змін до наказу (розпорядження) від 30 березня 2023 року № 449/к (в частині дати звільнення ОСОБА_1 );
- визнати протиправним та скасувати наказ (розпорядження) керівника
АТ «Укрпошта» Смілянського І. Ю. № 4633/к від 24 липня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності;
- поновити на роботі директора Департаменту внутрішнього аудиту АТ «Укрпошта» ОСОБА_1 з 24 липня 2023 року;
- стягнути з АТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 липня 2023 року і по день ухвалення судового рішення та допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення платежу за один місяць.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 січня
2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
8. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виснував, що 27 березня 2023 року Наглядовою радою АТ «Укрпошта» схвалено пропозицію комітету з питань аудиту та прийнято рішення про звільнення
ОСОБА_1 з посади директора Департаменту внутрішнього аудиту
АТ «Укрпошта» з 31 березня 2023 року. Указане рішення виконане Генеральним директором товариства шляхом видачі відповідного наказу про звільнення позивача, що спростовує твердження позивачки щодо безпідставності її звільнення.
9. Також судом першої інстанції зазначено, що у зв'язку із висновком про відмову у задоволенні позову, вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду є недоцільним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
10. Постановою Київського апеляційного суду від 29 травня 2024 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Варічевої Л. С., задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 січня 2024 року змінено.
Змінено мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення шляхом її викладу в редакції вказаної постанови.
Викладено резолютивну частину оскаржуваного судового рішення
в наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з указаним позовом. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ».
11. Частково задовольняючи апеляційну скаргу позивача та змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про відмову в задоволенні позову, водночас районний суд помилився із підставами для такої відмови, а тому апеляційний суд виснував, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
12. Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 не оскаржувала протокол засідання Наглядової ради АТ «Укрпошта» від 27 березня 2023 року № 4, який за своєю суттю і є рішенням про її звільнення, а накази, які оскаржуються позивачем, мають за мету лише виконання цього рішення Наглядової ради.
13. Крім того, апеляційний суд виснував, що резолютивна частина судового рішення підлягає викладу у редакції із зазначенням про поновлення ОСОБА_1 строку на звернення до суду з указаним позовом.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14. У липні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Варічевої Л. С., на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2024 року.
15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
16. Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Варічева Л. С., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
18. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 398/3701/16-ц (провадження № 61-16254св18), від 25 листопада 2019 року
у справі № 756/3578/17 (провадження № 61-45760св18), від 12 січня 2022 року
у справі № 369/11775/20 (провадження № 61-16422св21) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, як на підставу касаційного оскарження заявниця також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права
у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
19. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що наведеними у наказах про звільнення позивача нормами (пункт 13 частини другої статті 71, пункт 3 частини першої статті 79 Закону України «Про акціонерні товариства») не передбачено звільнення керівника департаменту внутрішнього аудиту на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП України.
20. При цьому вказувала, що судами попередніх інстанцій не враховано, що позивач є найманим працівником, звільнення якого має відбуватись виключно виконавчим органом акціонерного товариства з дозволу (за рішенням) наглядової ради товариства, тобто за правилами для найманих працівників, але за процедурою, передбаченою Законом України «Про акціонерні товариства».
21. Додатково посилається на те, що пункт 9 статті 36 КЗпП України не містить підстав звільнення, а є виключно банкетною нормою та відсилає до іншого закону де, власне, і має бути визначена підстава звільнення при цьому таки закон, в свою чергу, має містить зворотне посилання на пункт 9 статті 36 КЗпП України.
22. Звертає увагу суду, що наразі відсутня актуальна практика та правові висновки Верховного Суду безпосередньо щодо питання застосування норм права у випадку звільнення наглядовою радою найманого працівника, а не посадової особи акціонерного товариства.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
23. У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ «Укрпошта» на касаційну скаргу, у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не наведено обґрунтування незаконних дій саме зі сторони Наглядової ради АТ «Укрпошта», як компетентного органу, який має повноваження звільняти позивача, що, в свою чергу, унеможливлює окремий розгляд питання законності наказу про звільнення ОСОБА_1 , оскільки такий видано виключно на виконання рішення Наглядової ради АТ «Укрпошта».
Крім того, у змісті відзиву АТ «Укрпошта» порушує питання про закриття касаційного провадження з підстав, визначених пунктом 5 частини першої
статті 396 ЦПК України, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду та на які послався скаржник у касаційній скарзі, не є подібними до спірних правовідносин.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24. Рішенням наглядової ради АТ «Укрпошта» від 24 січня 2020 року призначено ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту внутрішнього аудиту
АТ «Укрпошта», що оформлено протоколом засідання Наглядової ради від 24 січня 2020 року № 1 (Т.1, а.с. 207).
25. Наказом Генерального директора АТ «Укрпошта» Смілянського І. Ю.
від 01 квітня 2020 року на підставі частини першої статті 32 КЗпП України, заяви ОСОБА_1 та рішення Наглядової ради АТ «Укрпошта» (протокол засідання
від 24 січня 2020 року № 1) переведено ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту внутрішнього аудиту АТ «Укрпошта» (Т.1, а.с. 210).
26. Відповідно до пункту 4.2 протоколу засідання Наглядової ради
АТ «Укрпошта» від 27 березня 2023 року № 4 Наглядовою радою АТ «Укрпошта» вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади директора Департаменту внутрішнього аудиту АТ «Укрпошта» з 31 березня 2023 року відповідно до пункту 3 частини першої статті 79 Закону України «Про акціонерні товариства», на підставі пункту 13 частини другої статті 71 Закону України «Про акціонерні товариства» (Т.1, а.с. 211-214).
27. Пунктом 4.5 указаного протоколу, Наглядовою радою АТ «Укрпошта» доручено Генеральному директору, або особі, яка виконує обов'язки Генерального директора вжити усіх необхідних заходів на виконання пунктів 4.2-4.4 протоколу до 31 березня 2023 року.
28. Наказом (розпорядженням) Генерального директора АТ «Укрпошта» Смілянського І. Ю. №449/к від 31 березня 2023 року звільнено ОСОБА_1 з посади директора Департаменту внутрішнього аудиту АТ «Укрпошта» з 31 березня 2023 року (Т.1, а.с. 235б).
29. У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 була відсутня на роботі з лютого по серпень 2023 року (лютий - 13 відпрацьованих днів, березень - 18 днів, липень - 1 день) (Т.1, а.с. 245).
30. Наказом Генерального директора АТ «Укрпошта» Смілянського І. Ю.№ 455/к від 31 березня 2023 року у зв'язку із відсутністю на роботі через тимчасову непрацездатність директора Департаменту внутрішнього аудиту АТ «Укрпошта» ОСОБА_1. внесено зміни до наказу від 30 березня 2023 року № 449/к в частині дати звільнення та викладено його у наступній редакції: «Звільнити ОСОБА_1
у перший робочий день, наступний за днем закінчення її тимчасової непрацездатності» (Т.1, а.с. 235в).
31. Наказом (розпорядженням) Генерального директора АТ «Укрпошта» Смілянського І. Ю. №4633/к від 24 липня 2023 року внесено зміни до наказу (розпорядження) №449/к від 30 березня 2023 року у частині кількості календарних днів невикористаної щорічної відпустки, що підлягали компенсації (Т.1, а.с. 235г).
32. Із зазначеними наказами про звільнення ОСОБА_1 ознайомилася лише 24 липня 2023 року, що підтверджується її підписами про ознайомлення з останніми.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
33. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
34. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
35. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
36. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
37. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права
38. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
39. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
40. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений
у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
41. Задовольняючи апеляційну скаргу позивача частково та змінюючи рішення суду першої інстанції у мотивувальній та резолютивній частині, Київський апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_1 у межах встановленого законом місячного строку звернулася до суду за вирішенням трудового спору щодо оскарження її звільнення, однак судом відмовлено
у прийняті заяви про збільшення позовних вимог у межах справи № 759/12539/23 та роз'яснено їй право звернутися з окремим позовом з такими вимогами, що позивач і зробила протягом двох днів після постановлення такої ухвали, а тому апеляційний суд вбачав наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на звернення до суду із вказаним позовом.
42. Водночас апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, не порушила питання про скасування протоколу засідання Наглядової ради АТ «Укрпошта» від 27 березня 2023 року № 4, який за своєю суттю і є рішенням про її звільнення, а ставила перед судом питання про скасування виключно наказів Генерального директора АТ «Укрпошта», який, на переконання суду апеляційної інстанції, здійснював виключно функції одноосібного виконавчого органу.
43. Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій в повній мірі не погоджується виходячи з наступного.
44. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
45. Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
46. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
47. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
48. Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій в повній мірі не відповідають.
49. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
50. Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором
є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
51. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).
52. Матеріали справи не містять інформації щодо укладення із позивачем трудового контракту. Більше того, позивач зазначала, що контракт з нею не укладався (Т.1, а.с. 238).
53. Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
54. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
55. З наказу № 552/к про переведення вбачається, що ОСОБА_1 було переведено на посаду директора Департаменту внутрішнього аудиту на підставі рішення наглядової ради АТ «Укрпошта» про призначення ОСОБА_1 . Таким чином при переведенні позивача не було обумовлено строк трудового договору, тобто із ОСОБА_1 було укладено безстроковий трудовий договір (Т.1,
а.с. 210).
56. Підстави припинення трудового договору зазначені у статті 36 КЗпП України.
57. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.
58. Вказана норма є бланкетною, тобто звільнення працівника на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України можливе лише у тому випадку, якщо у конкретно визначеному законі міститься положення про можливість звільнення з підстави, яка відсутня в нормах КЗпП, але може застосовуватись до певної категорії працівників.
59. Отже, у випадку такого звільнення, роботодавець зобов'язаний зазначити норму закону, яка визначає можливість такого звільнення працівника.
60. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду
від 07 листопада 2018 року у справі № 398/3701/16-ц (провадження
№ 61-16254св18), від 25 листопада 2019 року у справі № 756/3578/17, (провадження № 61-45760св18), від 12 січня 2022 року у справі № 369/11775/20 (провадження № 61-16422св21).
61. Наказ про звільнення повинен містити підстави звільнення з посиланням на пункт і статтю КЗпП України. Наказ може бути складений у довільній формі або за типовою формою № П-4, затвердженою наказом Держкомстата України
від 05 грудня 2008 року № 489.
62. У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.
63. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 зазначала, що:
- Закон України «Про акціонерні товариства» не містить підстав щодо звільнення працівників, а лише визначає, який саме орган акціонерного товариства вправі вирішувати питання звільнення керівника підрозділу внутрішнього аудиту (внутрішнього аудитора), вирішення даного питання, в свою чергу, повинно відбуватися із врахуванням відповідних норм КЗпП України.
- Директор департаменту внутрішнього не належить до посадових осіб акціонерного товариства, тому її звільнення з посиланням у наказі виключно на пункт 9 статті 36 КЗпП України, а саме з підстав, визначених іншими законами України (пунктом 13 частини другої статті 71 Закону України «Про акціонерні товариства» та пунктом 3 частини першої статті 79 Закону України «Про акціонерні товариства») без відповідного подання Наглядової ради АТ «Укрпошта»
є незаконним.
- Генеральним директором АТ «Укрпошта» Смілянським І. Ю. грубо порушено вимоги Закону України «Про акціонерні товариства», КЗпП України, внутрішніх організаційно-розпорядчих документів АТ «Укрпошта» та перевищено свої повноваження шляхом одноособового ухвалення рішення про звільнення позивача.
64. Відмовляючи у задоволенні позову суди виходили із того, що:
- Генеральний директор АТ «Укрпошта» не приймав самостійне рішення про звільнення позивача, а здійснював функції одноосібного виконавчого органу, як це визначено пунктом 12.3 Статуту, та виконував пункт 4.5 протоколу засідання Наглядової ради АТ «Укрпошта» від 27 березня 2023 року № 4, яким йому доручено вжити усіх необхідних заходів на виконання зокрема пункту 4.2 протоколу щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора Департаменту внутрішнього аудиту АТ «Укрпошта» з 31 березня 2023 року відповідно до пункту 3 частини першої статті 79 Закону України «Про акціонерні товариства», на підставі пункту 13 частини другої статті 71 Закону України «Про акціонерні товариства»;
- ОСОБА_1 не оскаржувала протокол засідання Наглядової ради АТ «Укрпошта» від 27 березня 2023 року № 4, який за своєю суттю і є рішенням про її звільнення.
65. Разом з тим, відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 8 Конвенції, метою вказаної статті є захист особи від свавільного втручання з боку органів державної влади, така стаття не лише зобов'язує державу утримуватися від такого втручання: на доповнення до цього первісно негативного зобов'язання можуть існувати позитивні зобов'язання, які у фактичному аспекті пов'язані з приватним життям. Такі зобов'язання можуть передбачати затвердження заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин осіб між собою.
У рішенні ЄСПЛ від 12 червня 2014 року у справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії», (Fernаndez Martіnez v. Spain), № 56030/07 зазначено, що оскільки жодного загального права на працевлаштування або продовження дії укладеного на визначений строк договору не виникає на підставі статті 8, Суд раніше мав нагоду вивчити питання можливості застосовування статті 8 у сфері працевлаштування. Тому Суд повторно наголошує на тому, що «приватне життя» є широким поняттям, яке може бути зведене до вичерпного визначення. Надзвичайно обмежувальний характер мало б зведення поняття «приватного життя» до «внутрішнього кола», в якому особа може проживати своє власне особисте життя, котре вона обирає, і виключення з нього в повному обсязі внутрішнього світу, який не охоплений таким колом.
Відповідно до практики ЄСПЛ, не існує будь-якої принципової підстави, на якій поняття «приватного життя» мало б розглядатися таким чином, щоб воно виключало професійну діяльність.
ЄСПЛ наголошує на тому, що, незважаючи на те, що відповідно до мети статті 8 важливе значення має захист особи від свавільного втручання з боку органів державної влади, така стаття не лише зобов'язує державу утримуватися від такого втручання: на доповнення до цього первісно негативного зобов'язання можуть існувати позитивні зобов'язання, які у фактичному аспекті пов'язані з приватним життям. Такі зобов'язання можуть передбачати затвердження заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин осіб між собою. Межі між позитивними та негативними зобов'язаннями держави відповідно до статті 8 не зводяться до точного визначення. Застосовні принципи, тим не менш, є схожими. Зокрема, в обох випадках необхідно враховувати справедливу рівновагу, яка має бути встановлена між загальним інтересом та інтересами особи; при цьому в обох контекстах державі надається певна свобода розсуду.
Вираз «у відповідності до закону» передбачає, що, по-перше, оскаржуваний захід повинен мати певні підстави за національним законодавством. По-друге, він стосується якості відповідного законодавства, встановлюючи вимогу про його доступність для відповідної особи, яка, тим не менш, повинна бути здатною передбачати його наслідки для себе, а також його сумісність з принципом верховенства права. Таким чином, цей вираз, окрім всього іншого, допускає, що національне законодавство має бути в достатній мірі передбачуваним у частині, що стосується надання особам відповідної вказівки стосовно обставин та умов, за яких органи влади будуть мати право вдатися до заходів, що спричинять наслідки щодо їхніх прав за Конвенцією.
66. Враховуючи, що позивач працював на посаді директора Департаменту внутрішнього аудиту АТ «Укрпошта», яке є акціонерним товариством, 100% акцій якого належить державі, її звільнення мало оцінюватись в тому числі на відповідність статті 8 Конвенції, а саме чи були наявні підстави для звільнення, передбачені чинним законодавством, та чи було воно здійснено відповідно до закону.
67. В наказі (розпорядженні) № 449/к від 31 березня 2023 року про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 в якості причини звільнення вказано рішення Наглядової ради АТ «Укрпошта» від 27 березня 2023 (протокол засідання Наглядової ради АТ «Укрпошта» № 4 від 27 березня 2023 ), пункт 11.10 розділу 11 Статуту АТ «Укрпошта», підстава - п. 9 статті 36 КЗпП України, з підстав, передбачених іншими законами України, п. 13 частини другої статті 71 Закону України «Про акціонерні товариства», п. 3 частини першої статті 79 Закону України «Про акціонерні товариства».
68. Так, згідно з витягом з протоколу засідання наглядової ради АТ «Укрпошта» № 4 від 27 березня 2023 року член Наглядової ради, Голова комітету з питань аудиту (аудиторського комітету) Якуб Карновскі проінформував членів Наглядової ради, що до предмета відання комітету з питань організації внутрішнього аудиту належить надання Наглядовій раді рекомендацій щодо добору. Призначення на посаду, перепризначення та звільнення з посади внутрішнього аудитора (керівника служби внутрішнього аудиту). За результатами розгляду питання та після обговорення, наступний проект рішення був винесений на голосування:
«4.1. Схвалити пропозицію комітету з питань аудиту.
4.2. Звільнити з посади директора департаменту внутрішнього аудиту ОСОБА_1 з 31 березня 2023 року відповідно до пункту 3 частини першої статті 79 закону України «Про акціонерні товариства» на підставі частини другої статті 71 закону України «Про акціонерні товариства»…».
Підсумки голосування: «за» - одностайно. «проти» - немає». Рішення прийняте
Вирішили по четвертому питанню:
4.1. Схвалити пропозицію комітету з питань аудиту.
4.2. Звільнити з посади директора департаменту внутрішнього аудиту ОСОБА_1 з 31 березня 2023 року відповідно до пункту 3 частини першої статті 79 закону України «Про акціонерні товариства» на підставі частини другої статті 71 закону України «Про акціонерні товариства»…».
69. Згідно з п.п. 14 п. 11.10 Статуту АТ «Укрпошта» до виключної компетенції наглядової ради належить призначення і звільнення керівника підрозділу внутрішнього аудиту (внутрішнього аудитора).
70. У пункті 13 частини другої статті 71 Закону України «Про акціонерні товариства» також передбачено, що до виключної компетенції наглядової ради належить призначення на посаду і звільнення з посади керівника підрозділу внутрішнього аудиту (внутрішнього аудитора).
71. Пункт 3 частини другої статті 79 закону України «Про акціонерні товариства» встановлює, що до предмета відання комітету з питань аудиту (аудиторського комітету) щодо організації внутрішнього аудиту належить надання наглядовій раді рекомендацій щодо добору, призначення на посаду, перепризначення та звільнення з посади внутрішнього аудитора (керівника служби внутрішнього аудиту) та керівника відділу бюджету або іншого підрозділу, до компетенції якого належить питання бюджетування.
72. Однак судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень не було з'ясовано, чи є вищезазначені обставини, вказані в наказі (розпорядженні) № 449/к від 31 березня 2023 року про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 , підставою звільнення особи, яка обіймає посаду директора департаменту внутрішнього аудиту (внутрішнього аудитора) та відноситься до посадових осіб органів акціонерного товариства (пункт 23 частини першої статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства».
73. Відповідно до частини першої, третьої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
74. У Постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 277/977/22 (провадження № 61-16819св23) колегія суддів Верховного Суду, відхиляючи доводи відзиву відповідача про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, яким є вимога про визнання звільнення незаконним, виходила з того, що незаконність звільнення є питаннями доведення відповідних обставин, які суд вирішує в мотивувальній частині рішення, встановлення якої є лише підставою вирішення позову за належною вимогою, зокрема про поновлення працівника на роботі. Саме при вирішенні такого позову перевіряться в судовому порядку питання дотримання відповідачем визначеної законом процедури звільнення.
75. У зв'язку з наведеним, колегія суддів наголошує, що у справах про поновлення на роботі незаконно звільнених працівників наявність підстав для звільнення й дотримання порядку звільнення належать до предмета доказування і підлягають з'ясуванню судами під час ухвалення рішення з зазначенням мотивів у мотивувальній частині, незалежно від того, чи сформульовано позивачем в позовній заяві в якості окремої позовної вимоги вимога щодо визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування.
76. У зв'язку наведеним, розглядаючи справу, в якій ОСОБА_1 просить поновити її на роботі, суди зобов'язані були перевірити законність її звільнення, при цьому, оскільки подання наглядової ради є обов'язковим для прийняття наказу про звільнення, повинні були перевірити наявність підстав та дотримання порядку для ухвалення відповідного рішення Наглядової ради та наявність підстав для надання відповідного подання.
77. За таких обставин, оскільки суди попередніх інстанцій обмежилися лише оцінкою дотримання порядку прийняття наказу про звільнення генеральним директором АТ «Укрпошта», не дослідивши наявність підстав для його прийняття, спір по суті пред'явлених позовних вимог не вирішили та передчасно відмовили у задоволенні позову ОСОБА_1 .
78. Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
79. За приписами частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
80. З огляду на те, що до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин, надання оцінки чи переоцінки зібраних у справі доказів, що позбавляє Верховний Суд можливості ухвалити власне рішення, колегія суддів дійшла висновку про скасування про скасування рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
81. Під час нового розгляду судам слід перевіритиналежним чином доводи позовної заяви та з'ясувати, чи є обставини, вказані в наказі (розпорядженні) № 449/к від 31 березня 2023 року, підставою звільнення директора департаменту внутрішнього аудиту (внутрішнього аудитора), який є посадовою особою органів акціонерного товариства, чи правильно вони сформульовані в оскаржуваному наказі, чи немає підстав для зміни причин звільнення, надавши належну правову оцінку зібраним справі доказам у їх сукупності.
Розподіл судових витрат
82. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
83. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
84. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Варічевої Лариси Сергіївни, задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2024 року скасувати, справу направити на новийрозгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович