12 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 758/8438/21
провадження № 61-9460св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Національний університет «Києво-Могилянська академія»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2021 року, рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року у складі судді Головчака М. М. та ухвалу Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Мережко М. В., Соколової В. В.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Національного університету «Києво-Могилянська академія» про захист честі, гідності і ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації, визнання факту дискримінації науково-педагогічного працівника.
2. Позов обґрунтовано тим, що він працює на кафедрі міжнародного та європейського права Національного університету «Києво-Могилянська академія» з вересня 2010 року, спочатку на посаді старшого викладача, а з квітня 2015 року і по теперішній час - на посаді доцента. Рішенням вченої ради НаУКМА 2018 року йому присвоєно вчене звання доцента кафедри міжнародного та європейського права.
3. В 2020 році проведено конкурс на заміщення посади доцента кафедри міжнародного та європейського права НаУКМА. Основні професійно-кваліфікаційні вимоги, що ставляться до претендентів на науково-педагогічні посади факультету правничих наук НаУКМА, встановлено рішенням декана факультету правничих наук НаУКМА ОСОБА_2 , який водночас є головою вченої ради факультету правничих наук НаУКМА.
4. На засіданні 04 червня 2020 року кафедра міжнародного та європейського права НаУКМА підтримала висунення його кандидатури на посаду доцента, водночас відхиливши пропозицію завідувача кафедри професора ОСОБА_3 щодо укладення відповідного контракту на два роки.
5. 15 червня 2020 року пройшло дистанційне засідання вченої ради факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія». На засіданні обрано на посади доцентів вісім осіб. Позивач вважав, що умови майбутнього трудового контракту значно гірші аніж для семи інших осіб, які перебували в аналогічній ситуації, а саме: для семи осіб встановлено строк трудового контракту 5 років, для нього - 2 роки. Уважає, що під час засідання вчена рада перевищила свої повноваження, ухваливши імперативне, а не рекомендаційне рішення про строк трудового контракту позивача та допустила грубі порушення процедури розгляду кадрових питань, яку встановлено локальними актами НаУКМА.
6. Вказував, що 26 червня 2020 року в деканаті факультету правничих наук НаУКМА ознайомився із оригіналом першого варіанта витягу з протоколу засідання вченої ради факультету правничих наук НаУКМА від 15 червня 2020 року № 4, та ним виявлено, що окрім порушень, допущених безпосередньо в процесі засідання вченої ради, перший варіант витягу подає спотворену картину перебігу засідання та ухвалених на ньому рішень, оскільки містить численні недостовірні відомості та водночас не містить інформації про істотні юридично значущі факти, які в подальшому були виправлені 25 серпня 2020 року.
7. 20 липня 2020 року він отримав лист від т. в. о. президента НаУКМА ОСОБА_4 , у якому запропоновано укласти контракт на 2 роки, на що він погодився, оскільки укладення контракту строком на два роки було не наслідком вільного волевиявлення, а наслідком перебування в скрутному становищі морального плану. Водночас, на його переконання, таке укладення є зловживанням із боку уповноважених посадових осіб НаУКМА обставинами, в яких перебувала інша сторона.
8. 07 серпня 2020 року посадові особи НаУКМА підписали, пронумерували та зареєстрували контракт № 90 в книзі реєстрації контрактів. Цей день є датою укладення контракту між Національним університетом «Києво-Могилянська академія» та ним. Про факт укладення контракту він дізнався лише 01 вересня 2020 року, отримавши лист від т. в. о. президента НаУКМА ОСОБА_5 , належно оформлений примірник контракту він отримав та ознайомився із наказом 04 вересня 2020 року.
9. 19 серпня 2020 року він звернувся до т. в. о. президента НаУКМА із заявою про проведення внутрішнього службового розслідування щодо порушень встановленого порядку функціонування вченої ради факультету правничих наук НаУКМА та заявою із повторною пропозицією укласти контракт на строк п'ять років, ураховуючи нововиявлені обставини, в чому йому було відмовлено листом т. в. о. президента НаУКМА ОСОБА_5 від 28 серпня 2020 року.
10. 02 жовтня 2020 року, володіючи достатнім обсягом інформації щодо змісту контракту, протоколу та двох варіантів витягу з нього, він звернувся до т. в. о. президента НаУКМА із пропозицією укласти додаткову угоду до контракту № 90 від 07 серпня 2020 року, в якій передбачити строк контракту до 31 серпня 2025 року. Обґрунтовуючи пропозицію, він вказував, що ухвалюючи рішення щодо умов контракту із позивачем, т. в. о. президента НаУКМА об'єктивно керувались недостовірною та спотвореною інформацією, а також те, що ухвала вченої ради ФПрН щодо строку контракту не породжує жодних юридичних наслідків, оскільки цей дорадчий орган одного із структурних підрозділі НаУКМА у цьому випадку перевищив свої повноваження. У відповіді від 27 жовтня 2020 року № 10/1064 т. в. о. президента НаУКМА ОСОБА_4 його пропозицію відхилила.
11. Вказував, що на час звернення до суду з позовом він виявив у діях і бездіяльності посадових осіб НаУКМА та документах, пов'язаних із правовідносинами, що є предметом цього спору, 5 фактів порушення встановленого порядку обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників, 30 фактів поширення недостовірної інформації з боку посадових осіб НаУКМА, яка стосується його як претендента на посаду доцента або члена вченої ради ФПрН, 4 випадки браку інформації про юридично значущі факти, а також прояви дискримінації щодо нього.
12. Зазначав, що порушення його прав і законних інтересів шляхом дискримінації та поширення недостовірних відомостей стали можливі внаслідок порушення встановленого порядку обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників з боку відповідальних за це питання посадових осіб НаУКМА.
13. Вказував, що голосування на засіданні вченої ради ФПрН 15 червня 2020 року проходило у відкритому режимі. Водночас 1-й варіант витягу з протоколу, на підставі якого т. в. о. президент НаУКМА ухвалив 09 серпня 2020 року рішення про умови контракту із ним, містить недостовірну інформацію про нібито таємний характер цього голосування.
14. Тимчасові виконувачі обов'язків президента НаУКМА ОСОБА_5 і ОСОБА_4 ухвалили рішення про умови контракту із ним чи про можливий їх перегляд на основі 1-го, а потім 2-го варіантів витягу із протоколу засідання вченої ради факультету правничих наук НаУКМА від 15 червня 2020 року № 4, які їм надали голова і секретар вченої ради. Вказував, що т. в. о. президента НаУКМА знехтували аргументацію, що містилася у п'ятьох його зверненнях про неправомірний характер таких рішень вченої ради ФПрН, порушення встановленого порядку функціонування вченої ради, наявність у документації недостовірних відомостей і створили умови, за яких він змушений був підписати контракт у виразно дискримінаційній формі.
15. Діючи в такий спосіб, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , поміж іншого, порушили умови конкурсу, офіційно оприлюднені від імені НаУКМА, що нібито перевага буде надаватись кандидатам, які мають публікації у виданнях, що індексуються у Scopus та Web of Science Core Collection. Отже, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які тимчасово виконували обов'язки президента НаУКМА, ухвалюючи рішення про умови контракту із ним, порушили свої посадові обов'язки, що стало однією із причин дискримінації щодо нього.
16. Посилався на поширення недостовірної інформації відносно нього. Станом на 07 серпня 2020 року варіант повного тексту протоколу засідання вченої ради факультету правничих наук НаУКМА від 15 червня 2020 року № 4 містить таку неправдиву інформацію про нього «хоча претендент 2014 по 2020 не мав жодної наукової публікації». Ці ж неправдиві висловлення із незначними змінами в обох варіантах витягу із зазначеного протоколу «хоча претендент з 2014 по 2020 рік не мав публікацій».
17. У листі на його ім'я від 09 липня 2020 року № 10/639 т. в. о. президента НаУКМА ОСОБА_4 твердить: «рішенням вченої ради факультету правничих наук ЗАПРОПОНОВАНО укласти з вами контракт на 2 роки». Насправді ж у варіанті станом на 07 серпня 2020 року повного тексту протоколу засідання вченої ради факультету правничих наук НаУКМА від 15 червня 2020 року № 4 і обох варіантах витягу вказано «ухвалити ОБРАТИ строком на два роки».
18. Зазначав, що 1-й варіант витягу із протоколу містить недостовірну інформацію: про результати голосування; про нібито факт ухвалення вченою радою пункту 3; про нібито голосування щодо пункту 3 та про таємний характер цього голосування; про результати голосування щодо пункту 3; нібито факт голосування вченої ради щодо пункту 4 та про таємний характер голосування, а також його результати.
19. Стверджував, що варіант протоколу станом на 07 серпня 2020 року, обидва варіанти витягу з нього не містять інформації про юридично значущі факти, а саме не містять інформацію про те, що він у повному обсязі виконав умови контракту № 55 від 26 червня 2015 року про призначення його на посаду доцента кафедри міжнародного прав і спеціальних правових наук факультету правничих наук як обраного за конкурсом; про те, що в період чинності зазначеного контракту вчена рада Національного університету «Києво-Могилянська академія» присудила йому вчене звання доцента.
20. Вказував, що наявний юридичний склад правопорушення «дискримінація», яка заборонена законодавством України, що обмежує його права і законні інтереси за ознакою його належності до групи науково-педагогічних працівників, які мають публікації у періодичних виданнях, включених до наукометричних баз Scopus та/або Web of Science, та за ознакою претендування на посаду доцента кафедри міжнародного та європейського права НаУКМА.
21. Враховуючи викладене просив суд:
скасувати ухвалу вченої ради факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», прийняту на її засіданні 15 червня 2020 року, в частині строку контракту із ОСОБА_1 як таку, що суперечить підпунктам 1.1., 1.2. Положення про Вчену раду факультету Національного університету «Києво-Могилянська академія», затвердженого наказом НаУКМА № 404 від 17 жовтня 2016 року, підпунктам 5.1., 5.9., 6.2. Положення про порядок обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників Національного університету «Києво-Могилянська академія», затвердженого наказом Національного університету «Києво-Могилянська академія» від 16 квітня 2020 року № 126, і прийняту з перевищенням меж наданих цій раді повноважень щодо строків контрактів із науково-педагогічними працівниками;
визнати протиправними дії та бездіяльність, що спричинили дискримінацію у формі непрямої дискримінації, прямої дискримінації та утиску ОСОБА_1 за ознакою претендування на посаду доцента кафедри міжнародного та європейського права Національного університету «Києво-Могилянська академія» і за ознакою наявності публікацій у періодичних виданнях, включених до наукометричних баз Scopus та/або Web of Science, у процесі конкурсу на заміщення посади доцента 2020 року і укладення відповідного трудового контракту, а також заподіяння йому моральної шкоди внаслідок поширення недостовірної інформації, яка його стосується з боку Національного університету «Києво-Могилянська академія», виконувачів обов'язків президента Національного університету «Києво-Могилянська академія» ОСОБА_5. та ОСОБА_4., голови вченої ради факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» ОСОБА_2, секретаря вченої ради факультету правничих наук Національного університету «Києво- Могилянська академія» ОСОБА_7.;
для протидії дискримінації і спростування недостовірної інформації зобов'язати Національний університет «Києво-Могилянська академія» відкликати протокол від 04 вересня 2020 року робочої комісії, створеної наказом Національного університету «Києво-Могилянська академія» від 10 вересня 2020 року № 285; листи тимчасових виконувачів обов'язків президента Національного університету «Києво-Могилянська академія» на ім'я ОСОБА_1 від 09 липня 2020 року № 10/639, від 28 серпня 2020 року № 10/798, від 18 вересня 2020 року № 10/894 та від 27 жовтня 2020 року № 10/1064; у витязі із протоколу засідання вченої ради факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» від 15 червня 2020 року № 4, з яким ОСОБА_1 ознайомився 26 червня 2020 року, слова «хоча претендент не з 2014 по 2020 рік не мав публікацій, тому» та слова «строком на два роки» вилучити, пункт 3 і пункт 4 із тексту вилучити; відкликати витяг із протоколу засідання вченої ради факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» від 15 червня 2020 року № 4, з яким ОСОБА_1 ознайомився 25 серпня 2020 року; у протоколі засідання вченої ради факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» від 15 червня 2020 року № 4 слова «хоча претендент 2014 по 2020 рік не мав жодної наукової публікації» (сторінка 3) вилучити, слова «відсутність у ОСОБА_1 публікацій» (сторінка 4) вилучити, абзаци другий і третій на сторінці 4 вилучити, у пунктах 2-11 (Сторінки 5-7) фрагмент тексту від слів «Умовами контракту...» до слів «... освітньої діяльності» включно вилучити, у пунктах 2-7 та 9-11 (сторінки 5 -7) слова «строком на п'ять років» вилучити, у пункті 8 (сторінка 6) слова «строком на два роки» вилучити; не пізніше ніж на п'ятий день після набрання рішенням суду законної сили, розмістити реквізити рішення, включно із іменем позивача і назвою відповідача, та повний текст резолютивної частини рішення, а також текст «Твердження ОСОБА_2 на засіданні вченої ради ФПрН 15 червня 2020 року «відсутність у ОСОБА_1 публікацій» є неправдиве» (відтворені шрифтом Таїюта, кегль 14, зі збереженням виділення жирним шрифтом) на головній сторінці сайту Національного університету «Києво-Могилянська академія» за адресою https://www.ukma.edu.ua/ і на головній сторінці сайту факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» за адресою https://law.ukma.edu.ua/, забезпечивши наявність указаних відомостей не менше ніж 180 днів;
для протидії дискримінації зобов'язати президента Національного університету «Києво-Могилянська академія» повторно розглянути питання умов контракту № 90 (з науково-педагогічним працівником), укладеного із ОСОБА_1 , відповідно до законодавства України, локальних нормативних актів Національного університету «Києво-Могилянська академія», чинних на момент виникнення правовідносин із обрання та прийняття на роботу 2020 року ОСОБА_1 , ураховуючи це рішення, і запропонувати іншій стороні укласти відповідну додаткову угоду до зазначеного контракту.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
22. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 червня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
23. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності факту дискримінації позивача. Також судами не встановлено факту, що діями відповідача позивачу завдано немайнової шкоди, а оспорювана інформація безпосередньо вплинула на ділову репутацію позивача.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
24. Постановою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення місцевого суду змінено, викладено мотивувальну частину рішення суду в редакції цієї постанови.
25. В іншій частині рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року залишено без змін.
26. Змінюючи мотиви відмови у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що рішення вченої ради факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», прийняте на засіданні 15 червня 2020 року, в частині строку контракту з позивачем не суперечить пунктам 1.1, 1.2 Положення про Вчену раду факультету Національного університету «Києво-Могилянська академія» та пунктам 5.1, 5.9, 6.2 Положення про порядок обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників Національного університету «Києво-Могилянська академія», оскільки вчена рада має право вносити пропозиції щодо строку контракту.
27. При цьому апеляційним судом вказано, що відповідне рішення вченої ради факультету вводиться в дію наказом президента НаУКМА, відтак у разі незгоди із визначеним контрактом строком не є ефективним способом захисту оспорення рішення вченої ради в цій частині, оскільки такий строк установлюється саме контрактом за погодженням сторін цього контракту, якими є у цьому випадку НаУКМА (з однієї сторони) та ОСОБА_1 (з іншої сторони), та такий контракт (або його окремі положення) можуть бути оспорені.
28. Також апеляційним судом не встановлено факту дискримінації позивача, оскільки посилання останнього на дії відповідача не містять ознак дискримінації, а визначають загальні вимоги НаУКМА до кандидатів на посаду доцента кафедри міжнародного та європейського права.
29. Суд вказав про відсутність підстав для задоволення вимог щодо визнання дій та бездіяльності такими, що спричинили дискримінацію, а також відшкодування моральної шкоди внаслідок поширення недостовірної інформації з боку посадових осіб НаУКМА, оскільки такі не залучені до участі у справі.
30. Отже, суд дійшов висновку, що оскільки не установлено фактів дискримінації та поширення недостовірної інформації, зокрема, таких відомостей, які завдають шкоди честі, гідності та діловій репутації, відсутні підстави для задоволення вимог в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії, пов'язані із протидією дискримінації та спростування недостовірної інформації.
31. Крім того, вимоги позову в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути умови контракту і запропонувати іншій стороні укласти відповідну додаткову угоду до зазначеного контракту не є належним способом захисту, оскільки не призведе до відновлення права у разі його порушення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
32. У липні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
33. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 31 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
34. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
35. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.
36. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2012 року у справі № 6-20цс11, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц, від 29 травня 2018 року у справі № 800/191/17, від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, від 20 травня 2020 року у справі № 910/7164/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 826/9588/17, від 29 вересня 2021 року у справі № 661/2744/19, від 14 вересня 2022 року у справі № 760/22944/15-ц, від 01 березня 2023 року у справі № 565/1559/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
37. Також підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме: не дослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
38. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що ним надано докази, що поширена відповідачем інформація є неправдивою, її поширення порушує його особисті немайнові права, формує негативну думку у представників громади, підриває його авторитет.
39. Також заявник вказує, що висновки апеляційного суду про незалучення до участі у справі ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 й, відповідно, відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності вказаних посадових осіб, є помилковими, оскільки вказані особи і не мали бути залученими до участі у справі, тому що у відносинах між ними вони діяли як посадові особи відповідача.
40. Обумовлені вимоги щодо кандидата на зайняття відповідної посади містять відносно нього дискримінаційний характер, суди не дослідили вимоги до інших кандидатів.
41. Вважає, що суди протиправно вирішили, що він не звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
42. 12 квітня 2020 року оголошено конкурс на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників у 2020 року (термін прийому документів з 27 квітня по 27 травня 2020 року). Згідно пункту 6 визначено вимоги для доцента кафедри міжнародного та європейського права, зокрема, установлено такі вимоги: наявність наукового ступеня; досвід викладання навчальних дисциплін міжнародно-правового циклу не менше 5 років; володіння інтерактивними методами навчання; знання англійської мови на рівні не нижче В2 (мовний сертифікат або науковий ступінь ЗВО країн ЄС та/або ОЕСР); наявність не менше однієї публікації у виданнях, які індексуються в Scopus або Web of Science за останні три роки (в тому числі публікацій, прийнятих до друку) та/або не менше двох публікацій у фахових чи іноземних виданнях за останні три роки; наявність стажування та/або викладання в ЗВО країни ЄС та/або ОЕСР за останні три роки; рівень наукової та професійної активності, який засвідчується виконанням не лише чотирьох видів та результатів з перелічених у пункті 30 цих Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1187. Звернуто увагу, що перевага на заміщення посад «завідувач кафедри», «професор», «доцент», «старший викладач», «асистент» буде надаватись кандидатам, які мають публікації у виданнях, що індексуються у Scopus або Web of Science Core Collection (том 1, а. с. 148-51).
43. 15 червня 2020 року відбулось засідання Вченої ради факультету правничих наук НаУКМА, на якому було ухвалено рішення про обрання ОСОБА_1 на посаду доцента кафедри міжнародного та європейського права НаУКМА строком на 2 роки, що підтверджується даними протоколу дистанційного засідання Вченої ради факультету правничих наук НаУКМА від 15 червня 2020 року № 4. Із змісту протоколу убачається, що завідувач кафедри ОСОБА_3 , який проінформував, що кафедра підтримала кандидатуру ОСОБА_1 на посаду доцента, хоча претендент з 2014 року по 2020 рік не мав жодної наукової публікації, тому запропонував укласти контракт на 2 роки. ОСОБА_2 відзначив, що відсутність у ОСОБА_1 публікації суперечить Стратегії розвитку ФПрН НаУКМА. ОСОБА_2 поставив на відкрите голосування питання про обрання ОСОБА_1 строком на 2 роки та встановлення в контракті обов'язку працівника забезпечувати рівень наукової та професійної активності, який засвідчується виконанням протягом дії контракту не менше чотирьох видів та результатів професійної діяльності, передбачених Ліцензійними умовами провадження освітньої діяльності. Результат таємного дистанційного голосування з питання обрання на посаду доцента: за - 15, проти - 2, утрималось - 2. За результатами засідання вчена рада ухвалила обрати ОСОБА_1 на посаду доцента кафедри міжнародного та європейського права строком на два роки. Умовами контракту передбачити обов'язок працівника забезпечувати рівень наукової та професійної активності, який засвідчується виконанням протягом дії контракту не менше чотирьох видів та результатів професійної діяльності (том 1, а. с. 152-158).
44. Згідно даних витягу з протоколу дистанційного засідання Вченої ради факультету правничих наук НаУКМА від 15 червня 2020 року № 4 ухвалено затвердити протокол лічильної комісії. Обрати ОСОБА_1 на посаду доцента кафедри міжнародного та європейського права строком на два роки. Умовами контракту передбачити опублікування не менше однієї статті у наукометричних базах даних Scopus або Web of Science Core Collection та щорічно не менше однієї статті у фахових виданнях України. Умовами контракту передбачити обов'язок працівника забезпечувати рівень наукової та професійної активності, який засвідчується виконанням протягом дії контракту не менше чотирьох видів та результатів професійної діяльності, передбачених Ліцензійними умовами провадження освітньої діяльності (том 1, а. с. 159).
45. Згідно даних витягу з протоколу дистанційного засідання Вченої ради факультету правничих наук НаУКМА від 15 червня 2020 року № 4 ухвалено затвердити протокол лічильної комісії. Обрано ОСОБА_1 на посаду доцента кафедри міжнародного та європейського права строком на 2 роки. Умовами контракту передбачити обов'язок працівника забезпечувати рівень наукової та професійної активності, який засвідчується виконанням протягом дії контракту не менше чотирьох видів та результатів професійної діяльності, передбачених Ліцензійними умовами провадження освітньої діяльності (том 1, а. с. 160).
46. 23 липня 2020 року ОСОБА_1 подано заяву про те, що він погоджується на укладення контракту на посаду доцента кафедри міжнародного та європейського права факультету правничих наук як обраним за конкурсом строком з 01 вересня 2020 року по 31 серпня 2022 року (том 2, а. с. 21).
47. 07 серпня 2020 року між сторонами укладено контракт № 90, згідно даних якого ОСОБА_1 призначається на посаду доцента кафедри міжнародного та європейського права факультету правничих наук на строк з 01 вересня 2020 року по 31 серпня 2022 року (том 2, а. с. 161-162).
48. Наказом Національного університету «Києво-Могилянська академія» від 16 квітня 2020 року № 126 введено в дію Положення про порядок обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників Національного університету «Києво-Могилянська академія». Згідно пункту 1.2 положення, таке визначає порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників в НаУКМА: завідувачів кафедрами, професорів, доцентів, старших викладачів, асистентів, директора бібліотеки (том 2, а. с.17-20).
Позиція Верховного Суду
49. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
50. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
51. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
52. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
53. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
54. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
55. За правилами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
56. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша та шоста статті 43 Конституції України).
57. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).
58. Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особо. Працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, та дотримуватись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
59. Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.
60. Згідно з частиною одинадцятою статті 55 Закону України «Про вищу освіту» (тут і надалі в редакції, чинній час спірних правовідносин) під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою закладу вищої освіти.
61. Згідно статті 33 Закону України «Про вищу освіту» факультет - це структурний підрозділ закладу вищої освіти.
62. Частиною першою статті 36 цього Закону визначено, вчена рада є колегіальним органом управління закладу вищої освіти, який утворюється строком на п'ять років, склад якого затверджується наказом керівника закладу вищої освіти протягом п'яти робочих днів з дня закінчення повноважень попереднього складу вченої ради. Повноваження вченої ради визначено частиною другою статті 36 цього Закону.
63. Згідно з частиною шостою статті 36 Закону України «Про вищу освіту» рішення вченої ради закладу вищої освіти вводяться в дію рішеннями керівника закладу вищої освіти.
64. Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону України «Про вищу освіту» у закладі вищої освіти можуть бути утворені вчені ради структурних підрозділів, повноваження яких визначаються вченою радою закладу вищої освіти відповідно до статуту вищого закладу вищої освіти. Вчена рада закладу вищої освіти може делегувати частину своїх повноважень вченим радам структурних підрозділів. Склад відповідних вчених рад формується на засадах, визначених частинами третьою і четвертою цієї статті.
65. Пунктами 6.1, 6.2 Положення про порядок обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників Національного університету «Києво-Могилянська академія» від 16 квітня 2020 року № 126 визначено, що рішення Вченої ради НаУКМА (факультету) вводиться в дію наказом президента НаУКМА про прийняття на роботу, у тому числі з укладенням контракту з обраною особою. Строк контракту установлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо строку контракту має право кожна із сторін згідно з чинним законодавством, відповідні кафедра, вчена рада.
66. Протоколом №4 від 15 червня 2020 року дистанційного засідання Вченої ради факультету правничих наук НаУКМА, серед іншого, обрано ОСОБА_1 на посаду доцента кафедри міжнародного та європейського права строком на 2 роки.
67. Матеріали справи містять заяву позивача про укладення з ним контракту, у якій ним визначено строк дії, а саме з 01 вересня 2020 року по 31 серпня 2022 року.
68. 07 серпня 2020 року між Національним університетом «Києво-Могилянська академія» в особі в. о. президента ОСОБА_5. та ОСОБА_1 укладено контракт № 90, умовами якого визначено строк його дії з 01 вересня 2020 року по 31 серпня 2022 року. Вказаний контракт підписаний сторонами.
69. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого суду в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, дійшов правомірного висновку, що рішення Вченої ради факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», прийняте на засіданні 15 червня 2020 року в частині строку контракту із ОСОБА_1 , не суперечить, серед іншого, вимогам Положення про порядок обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників Національного університету «Києво-Могилянська академія», затвердженого наказом Національного університету «Києво-Могилянська академія» від 16 квітня 2020 року № 126, оскільки вчена рада має право вносити пропозиції щодо строку контракту.
70. При цьому колегія суддів зауважує, що позивач був обізнаний щодо визначеного строку контракту, написав заяву про укладення контракту та в подальшому уклав контракт № 90, у якому визначено обумовлений сторонами його строк.
71. Водночас колегія судді відхиляє посилання заявника на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ним обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.
72. Так, ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи, та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
73. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).
74. Суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що відповідне рішення вченої ради факультету, яке частково просив скасувати позивач, вводиться в дію наказом президента НаУКМА, тому у разі незгоди із визначеним контрактом строком не є ефективним способом захисту оспорення такого рішення вченої ради в цій частині, оскільки такий строк установлюється саме контрактом за погодженням сторін цього контракту, якими є у цьому випадку НаУКМА (з однієї сторони) та ОСОБА_1 (з іншої сторони), та такий контракт (або його окремі положення) можуть бути оспорені.
75. Також колегія суддів відхиляє посилання заявника на те, що вимоги щодо кандидата на зайняття відповідної посади містять відносно нього дискримінаційний характер, суди не дослідили вимоги до інших кандидатів.
76. Відповідно до частин першої та другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
77. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
78. Відповідно до статті 5 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» формами дискримінації є: пряма дискримінація; непряма дискримінація; підбурювання до дискримінації; пособництво у дискримінації; утиск.
79. Статтею 2-1 КЗпП України визначено, що забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об'єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання.
80. Європейський суд з прав людини при розгляді справ про дискримінацію оперує поняттями пряма дискримінація - відмінність у ставленні до осіб, які знаходяться в аналогічних або відповідним чином схожих ситуаціях, що ґрунтується на ознаці, яку можна ідентифікувати (Carsonandothers v. UK p. 61, Burden v. UK, p.60) і непряма дискримінація - однакове ставлення до людей, ситуації яких відрізняються. Відмінність у ставленні може проявлятися у формі непропорційно шкідливих наслідків загальної політики чи заходу, які попри своє нейтральне формулювання дискримінують певну групу осіб (Opuz v.Turkey p. 183). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (п.п. 48,49 Рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» від 07 листопада 2013 року, заява №10441/06).
81. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» прямою дискримінацією є ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, в тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі.
82. Разом із тим, не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб (частина третя статті 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»).
83. У постанові від 01 квітня 2020 року в справі № 804/2823/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що факт дискримінації може бути встановлений лише у випадку, коли розрізнення у ставленні до особи мотивоване притаманною їй певною персональною ознакою.
84. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2018 року у справі № 800/191/17 зазначила, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, з метою з'ясування обставин існування дискримінації у конкретній ситуації застосовується триступеневий тест: по-перше, виявлення двох категорій осіб, які є порівнюваними та відмінними, оскільки відповідно до Конвенції дискримінація передбачає належність людини до певної групи; по-друге, встановлення, чи дійсно члени цих двох груп оцінюються по-різному; і, по-третє, якщо так, то чи для цього є об'єктивні, обґрунтовані підстави.
85. Таким чином, доводи позивача про те, що вимоги щодо кандидата за зайняття відповідної посади містять відносно нього дискримінаційний характер, є безпідставними, оскільки окреслені позивачем в позовній заяві дії не містять ознак дискримінації у розумінні наведених вище вимог закону, а визначають загальні вимоги НаУКМА до кандидатів на посаду доцента кафедри міжнародного та європейського права.
86. При цьому слід зазначити, що позивача було рекомендовано на укладення контракту за відповідною посадою, останній підписав контракт та під час проходження конкурсу не вказував на вищевказані, на думку позивача, ознаки дискримінації.
87. Доказів заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок поширення, на думку заявника, недостовірної інформації, яка його стосується з боку Національного університету «Києво-Могилянська академія», виконувачів обов'язків президента Національного університету «Києво-Могилянська академія» ОСОБА_5. та ОСОБА_4., голови вченої ради факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» ОСОБА_2, секретаря вченої ради факультету правничих наук Національного університету «Києво- Могилянська академія» ОСОБА_7., судами не встановлено і як обґрунтовано зазначив апеляційний су,д вказані особи не були залучені до участі у справі.
88. Крім того, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
89. Колегія суддів відхиляє посилання заявника на те, що судами протиправно визначено його обов'язок сплатити судовий збір, оскільки він звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», з огляду на таке.
90. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
91. Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» внесено зміни до частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а саме доповнено пунктом 6-1, такого змісту: «позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних із дискримінацією». Цей закон набрав чинності з 04 жовтня 2012 року.
92. Разом із тим, Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» статтю п'яту Закону України «Про судовий збір» викладено у новій редакції, в якій передбачено вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору.
93. Позивачі за подання позовів щодо спорів, пов'язаних із дискримінацією до зазначеного кола осіб не відносяться. Це закон набрав чинності з 01 вересня 2015 року.
94. Таким чином, у період з 04 жовтня 2012 року до 01 вересня 2015 року позивачі за подання позовів щодо спорів, пов'язаних із дискримінацією, були звільнені від сплати судового збору.
95. Зазначене відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 202/1915/16-ц (провадження № 61-15589св18).
96. Посилання заявника на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 21 травня 2012 року у справі № 6-20цс11, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц, від 29 травня 2018 року у справі № 800/191/17, від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, від 20 травня 2020 року у справі № 910/7164/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 826/9588/17, від 29 вересня 2021 року у справі № 661/2744/19, від 14 вересня 2022 року у справі № 760/22944/15-ц, від 01 березня 2023 року у справі № 565/1559/21, відхиляються колегією суддів, оскільки судові рішення у справі, яка переглядається, не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах.
97. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
98. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
99. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2021 року, рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року у незміненій частині, ухвалу Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович