Справа № 751/9948/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/339/25
Категорія - продовження строків тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
20 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
Розглянула у письмовому провадженні в м. Чернігові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 лютого 2025 року,
Цією ухвалою обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Петрово-Солониха Миколаївського району Миколаївської області, громадянину України, зареєстрованому та фактично проживаючому по АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимому, продовжений строк тримання під вартою до 14 квітня 2025 року включно.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції вказав, що розгляд кримінального провадження перебуває на стадії судового розгляду, свідки не допитані, докази сторін кримінального провадження не досліджені, при цьому, підстав для скасування запобіжного заходу або заміни його на більш м'який суд не встановив, ризики, які були враховані під час обрання запобіжного заходу на даний час не зникли, не зменшилися та продовжують існувати.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою обрати її підзахисному запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його реєстрації.
Аргументує тим, що під час вирішення клопотання прокурора суд не врахував позицію сторони захисту, вказуючи на те, що захистом не було наведено достатньо доказів про наявність обставин, визначених ч. 1 ст. 178 КПК України, які б могли вплинути на обрання більш м'якого запобіжного заходу або на зменшення розміру застави.
Так, при винесенні ухвали слідчий суддя не врахував, що обвинувачений ОСОБА_5 має сталі соціальні зв'язки, дружину та дитину, постійне місце проживання, при тому, що визначений судом розмір застави в сумі 5 601 800 грн. є непомірним для обвинуваченого й підлягає зменшенню.
У клопотанні прокурора відсутній виклад обставин або докази, які б підтверджували наявність ризиків та відсутнє обґрунтування неможливості запобігання ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Вважає, що в клопотанні про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та в ухвалі суду не наведені наявні ризики, які дають достатні підстави вважати що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на учасників розслідування та перешкоджати судовому розгляду іншим чином.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_6 просила розгляд апеляційної скарги проводити без участі захисника та обвинуваченого ОСОБА_5 , що дозволяє провести апеляційний розгляд в письмовому провадженні без виклику сторін, відповідно до положень ч. 3 ст. 422-1 КПК України.
Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час судового розгляду регламентується положеннями статті 331 КПК України, у порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу, з урахуванням особливостей судового розгляду кримінального провадження, а тому обґрунтованість підозри, коли складений обвинувальний акт і відбуватиметься перевірка доведеності чи недоведеності обвинувачення, апеляційним судом перевірятися не може, оскільки це буде прямим втручанням апеляційної інстанції в розгляд обвинувачення судом першої інстанції.
У провадженні Чернігівського районного суду Чернігівської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024270340001441 від 06 травня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 2ст. 309, ч. 3 ст. 309 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України.
ОСОБА_5 обвинувачується утому, що діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 , з метою реалізації спільного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна в особливо великих розмірах, шляхом підкопу тунелю проникли до сховища банку, де знаходились грошові кошти та майно громадян, а в подальшому, на виконання єдиного плану злочинних дій, переслідуючи мету умисного знищення та пошкодження чужого майна, здійснили підпал приміщення банку.
Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного чи обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Ризик, це завжди ймовірність настання того чи іншого факту, тому твердження сторони захисту про те, що прокурором не наведено конкретних ризиків, а лише ймовірні, є безпідставним. Адже, у разі настання будь-якого з вказаних у клопотанні ризиків, це вже буде неналежна процесуальна поведінка обвинуваченого.
Колегія суддів приймає до уваги, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, за найтяжче з яких передбачене покарання до 12 років позбавлення волі. При цьому, кримінальні правопорушення були вчинені за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіти грошовими коштами в особливо великому розмірі, з подальшим знищенням майна банку шляхом підпалу, що становило небезпеку для життя та здоров'я інших громадян, адже приміщення банку є однією будівлею з багатоквартирним жилим будинком.
На час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою, кримінальне провадження перебуває на розгляді в суді, судовий розгляд ще не завершений, отже, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, з урахуванням встановлених у кримінальному провадженні обставин, має місце обґрунтованість твердження сторони обвинувачення про існування ризиків ухилення ОСОБА_5 від явки до суду та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, тим більше, що зареєстрований та проживає він в іншій області, що значно віддалена від місця розташування суду, в якій ведуться активні бойові дії, що ставить під сумнів, як можливість прибуття обвинуваченого до суду першої інстанції, так і проведення судового розгляду дистанційно, та підвищує ступінь настання заявленого ризику.
Отже, наявність фактичного місця проживання в Миколаївській області, яке знаходиться на значній відстані від суду, соціальних зв'язків - цивільної дружини та малолітньої дитини, не гарантують належного виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не вказують на міцність його соціальних зв'язків, з огляду на те, що ОСОБА_5 є особою працездатного віку, однак офіційно не працює, при цьому має життєво важливі потреби для задоволення яких потребує стабільного надходження грошових коштів, а доказів того, що він отримує стабільний дохід від незареєстрованої діяльності, стороною захисту не надано, що додатково підвищує ризик можливості продовження злочинної діяльності та переховування від суду.
Так, вказуючи на недоведеність заявлених прокурором ризиків, захисник залишила поза увагою той факт, що наявність цих ризиків була неодноразово підтверджена слідчими суддями та судом апеляційної інстанції, тож безпідставним є твердження про їх недоведеність. При цьому, захисник не наводить доказів, які б вказували, що ці ризик зникли або зменшились з плином часу.
На даному етапі судового розгляду, колегія суддів не може прийти до висновку, що заявлені стороною обвинувачення ризики зменшилися або зникли, але настанню таких ризиків цілком об'єктивно можна запобігти шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що не зумовлює підстав для вирішення питання про зміну такого запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, як про це просить захисник.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення дійсно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тому, з урахуванням тяжкості обвинувачення, обставин вчинення кримінальних правопорушень, об'єктивних обставин, з яких судовий розгляд перебуває на початковій стадії та не завершений, даних щодо особи обвинуваченого, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-406, 407, 422-1, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 лютого 2025 року, про продовження обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15 ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_5 строків тримання під вартою, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її постановлення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10