Номер провадження: 11-сс/819/20/25
Номер справи місцевого суду: 766/18354/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
19 лютого 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 07 січня 2025 року в кримінальному провадженні №12024231020000905 від 26 вересня 2024 року стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 07 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Стосовно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 19-00 год. до 07:00 годин.
На підозрюваного ОСОБА_8 покладено наступні обов'язки:
-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, в провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження;
-не відлучатися за межі м.Херсона без дозволу слідчого, прокурора або суду у провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд, в провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження про зміну свого місця проживання, номеру мобільного телефону.
Строк дії ухвали визначено до 03 березня 2025 року.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 07 січня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 03 березня 2025 року.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначив, що слідчий у своєму клопотанні послався на існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою та не можуть бути попереджені шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
На думку прокурора висновок слідчого судді щодо можливості запобігти встановленим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою є помилковим.
Зокрема слідчий суддя не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України є тяжкими злочинами, за скоєння яких передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.
Зазначає, що суворість покарання, яке може бути призначене ОСОБА_8 може спонукати його до переховування. Крім того ОСОБА_8 може впливати на свідків у кримінальному провадженні , з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки проживає з ними в безпосередній близькості. Також, оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кількох епізодів кримінальних правопорушень, він може продовжити злочинну діяльність.
На думку прокурора саме запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
У судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_7 просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.
У судових дебатах сторони залишилися на своїх позиціях.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, позиції сторін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить донаступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ст. 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як дораніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
З клопотання слідчого вбачається, що слідчим відділенням ВП №2 ХРУП ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024231020000905 від 26 вересня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України.
04 січня 2025 року в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України - носіння, зберігання, придбання та збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської) без передбаченого законом дозволу.
06 січня 2025 року слідчий звернувся до слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області із клопотанням в якому просив застосувати стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
За твердженням слідчого ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вказаного злочину, що підтверджується долученими до клопотання доказами.
Крім того, слідчий послався на існування ризиків того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду , незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають суттєве значення для кримінального провадження чи продовжити злочинну діяльність.
На думку сторони обвинувачення запобігти вказаним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Розглянувши вказане клопотання, слідчий суддя не погодився із доводами сторони обвинувачення та застосував до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною покидати місце проживання з 19:00 до 07:00 години та покладенням обов'язків, що передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Таке рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_8 інкримінованого злочину, а також існування ризику переховування від органу досудового розслідування. В той же час, стороною обвинувачення не доведено існування ризиків незаконно впливу підозрюваного на свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають суттєве значення для кримінального провадження чи продовження злочинної діяльності. При цьому запобігти вказаному ризику можливо шляхом застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Надаючи оцінку вказаним висновками слідчого судді у відповідності із доводами апеляційної скарги прокурора, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що слідчим суддею належним чином виконано вимоги процесуального законодавства та вірно встановлено відсутність правових підстав для застосування стосовно ОСОБА_8 виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Так, наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_8 злочинів передбачених ч.1 ст.263 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які долучені до матеріалів клопотання, а саме: показаннями свідка ОСОБА_9 , матеріалами оперативної закупки від 04.10.2024; показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; протоколами огляду від 04.02.2025; іншими матеріалами кримінального провадження.
Оцінюючи питання існування обґрунтованої підозри, суд апеляційної інстанції виходить із поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України». Згідно вказаного в рішенні ЄСПЛ визначення, обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Апеляційний суд, проаналізувавши зазначені докази, що долучені до клопотання слідчого, вважає, що наявні в матеріалах кримінального провадження докази є вагомими та такими, що об'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням, адже фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України в клопотанні та доданих до нього матеріалах достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри. Зазначена обставина сторонами не оспорюється.
Крім того, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про те, що в судовому засіданні прокурор довів існування ризику (мінімально), передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України - переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду .
Так, матеріали провадження свідчать, що підозрюваний ОСОБА_8 має місце проживання та роботи. Однак ОСОБА_8 підозрюється у вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України за скоєння якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років. При цьому в матеріалах провадження відсутні відомості про наявність у ОСОБА_8 міцних соціальних зв'язків. З огляду на наведене, на даному етапі кримінального провадження ймовірним є існування ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування.
Що стосується існування ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків у кримінальному провадженні, то як вірно зазначив слідчий суддя, стороною обвинувачення не надано жодних належних доказів які могли б свідчити про існування вказаного ризику. Лише сам факт проживання свідків кримінального провадження в певному районі поруч з підозрюваним не вказує на існування такого ризику. Більш того анкетні дані свідків у даному кримінальному провадженні змінені, що нівелює можливість підозрюваного ідентифікувати їх та будь-яким чином впливати. Також слідчий суддя обґрунтовано звернув увагу сторони обвинувачення на наявність у підозрюваного вад слуху, що в свою чергу також перешкоджає можливості підозрюваного комунікувати зі свідками та впливати на них.
Не доведеним також є і ризик продовження підозрюваним злочинної діяльності, адже відповідно до матеріалів провадження ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягався. Будь-які відомості щодо схильності підозрюваного до протиправної діяльності стороною обвинувачення не надано.
Посилання прокурора на те, що підозрюваний може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, оскільки підозрюється у вчиненні декількох епізодів протиправної діяльності, апеляційний суд вважає непереконливими, адже сама лише підозра у вчиненні вказаних епізодів кримінальних правопорушень не свідчить про схильність підозрюваного до вчинення злочинів.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає непереконливими доводи прокурора щодо неможливості застосування стосовно ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Так, ОСОБА_8 хоч і підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, разом із цим, матеріали провадження свідчать, що він має постійне місце проживання та соціальні зв'язки, працює, є інвалідом ІІІ групи внаслідок втрати слуху, страждає на цукровий діабет з інсулінозалежністю, а тому застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою не викликане об'єктивною необхідністю.
Стороною обвинувачення не наведеного жодного обґрунтування яким чином, підозрюваний, перебуваючи під домашнім арештом зможе перешкоджати кримінальному провадженню. Зокрема стороною обвинувачення не надано жодних відомостей, що з моменту застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту підозрюваним здійснювалися спроби вчинити такі дії.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_8 з'явився на виклик суду та приймав участь у судовому засіданні.
Крім того апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, адже слідчий суддя обґрунтовано застосував до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту із покладенням на нього обов'язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись статтями 376 ч.2, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 07 січня 2025 року стосовно ОСОБА_8 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4