20 лютого 2025 року м.Суми
Справа №578/16/24
Номер провадження 22-ц/816/302/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
у присутності :
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Небилицею Артемом Вікторовичем,
на рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 02 травня 2024 року у складі судді Косар А.І., ухваленого в сел. Краснопілля Сумської області, повне судове рішення складено 06 травня 2024 року,
в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,
У січні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі виконавчого листа №578/1098/16, виданого 06 березня 2017 року Краснопільським районним судом на користь ОСОБА_3 аліменти на дочку ОСОБА_4 з частини від його заробітку (доходу) на 1/8 всіх видів його заробітку, до досягнення дитиною повноліття.
Свої вимоги мотивував тим, що вони з ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народилася дочка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заочним рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 16 січня 2017 року шлюб між ним та відповідачем розірвано та стягнуто з нього на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання дочки у розмірі частини від усіх його доходів.
Вказує на те, що після ухвалення вказаного судового рішення в нього змінився сімейний стан, а також в бік погіршення майновий стан та стан його здоров'я. Так, ІНФОРМАЦІЯ_2 в нього народився син ОСОБА_8 , який перебуває на його утриманні. Внаслідок отриманого ним поранення, його стан здоров'я значно погіршився, він не може продовжувати військову службу, а також знайти більш оплачувану роботу.
Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 06 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_9 про зменшення розміру аліментів відмовлено.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору у розмірі 1211 грн 20 коп.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 , діючи через свого представника - адвоката Небилицю А.В., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки поданим доказам, якими підтверджуються існування обставин, передбачених ст. 192 СК України, а саме: зміна майнового, сімейного стану та погіршення стану здоров'я, що є підставою для зменшення присудженого до стягнення з нього розміру аліментів на утримання дочки. Внаслідок отриманого поранення він не може проходити військову службу, проведено два оперативних втручання і за медичними рекомендаціями заборонено будь-яке навантаження на прооперовану кінцівку, і як наслідок, він не може знайти більш оплачувану роботу. Вказує на те, що отриманий ним дохід, з вирахуванням стягуваних аліментів, не дозволяє однакового утримувати обох дітей.
Відповідачем у визначеному апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 03 листопада 2012 року перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15).
Заочним рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 16 січня 2017 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 листопада 2016 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 43-45).
Відповідно до постанови ВДВС у ВП №58450241 від 25 лютого 2019 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 578/1098/16 від 06 березня 2017 року про стягнення аліментів у розмірі з ОСОБА_2 у якому боржником значиться позивач ОСОБА_2 , стягувачем - відповідач ОСОБА_10 (а.с. 42).
Позивач ОСОБА_2 також є батьком ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; мати дитини ОСОБА_12 (а.с. 14).
07 березня 2023 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_13 (а.с. 13).
ОСОБА_2 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані по АДРЕСА_1 . Їх фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 18).
З довідок військової частини НОМЕР_1 , а також довідки-виписки з історії хвороби стаціонарного хворого слідує, що ОСОБА_2 при виконанні бойових отримав мінно-вибухове осколкове сліпе поранення лівої кисті. ОСОБА_2 проведено два оперативні втручання, заборонено будь-яке фізичне навантаження на прооперовану кінцівку (а.с. 16-21).
Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доказами наявними в матеріалах справи, погіршення матеріального стану позивача не доведено. Народження другої дитина - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після ухвалення рішення про стягнення аліментів, без підтвердження належними та допустимими доказами погіршення його матеріального стану, також не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Суд першої інстанції вказував і на те, що надані довідки не підтверджують дійсне матеріальне становище позивача, а свідчать саме про стан здоров'я ОСОБА_2 та придатність до військової служби.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, з огляду на таке.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина 3 статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився у сторону погіршення матеріальний стан та стан його здоров'я, а також змінився сімейний стан.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі №682/2454/22 (провадження № 61-10748св23).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд першої інстанції, при вирішенні позову ОСОБА_2 , неправильно застосував положення статті 192 СК України, що призвело до неправильного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів у цій справі.
Встановлено, що у ОСОБА_2 змінився сімейний стан, а саме у нього народився син - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебуває на його утриманні. Вказана обставинам є самостійною підставою для зменшення розміру стягуваних із нього аліментів на користь ОСОБА_1 .
Крім того, на переконання колегії суддів підлягає врахуванню і те, що мало місце і погіршення стану здоров'я ОСОБА_2 , оскільки у наслідок отриманого мінно-вибухового поранення, отримав закритий уламковий перелом лівої кисті, проведено оперативні втручання і його визнано обмежено придатним до військової служби. За медичними рекомендаціями, ОСОБА_2 заборонено будь-які фізичні навантаження на прооперовану кінцівку.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що розмір присуджених до стягнення з позивача аліментів на утримання дочки ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід зменшити до 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно. Зазначений розмір аліментів відповідатиме принципам розумності та справедливості, буде достатнім для забезпечення належного фізичного та морального розвитку дитини.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції на підставі п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України належить скасувати, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково, зменшивши розмір аліментів, що стягуються з нього заочним рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 16 січня 2017 року, на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання цим рішення законної сили.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При поданні позову до суду позивачем не було сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп., а тому, пропорційно до частки вимог у задоволенні яких ОСОБА_2 було відмовлено, з нього на користь держави належить стягнути 605 грн 90 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Ураховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а відповідач, як отримувач аліментів, звільнена від сплати судового збору, тому ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, належить компенсувати судовий збір у розмірі 908 грн 40 коп. (1816,80 коп. *50% ) , сплачений ним за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п. 2; 376; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Небилицею Артемом Вікторовичем, задовольнити частково.
Рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 02 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 заочним рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 16 січня 2017 року, на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частини до 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання цим рішення законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 605 гривень 90 копійок за розгляд справи в суді першої інстанції.
Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір у розмірі 908 гривень 40 копійок за апеляційний перегляд рішення суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 20 лютого 2025 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
Ю. О. Філонова