20 лютого 2025 року м.Суми
Справа №950/1437/24
Номер провадження 22-ц/816/327/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області
на ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 10 червня 2024 року у складі судді Косолап В.М., постановлену у м. Лебедин Сумської області, повний тест судового рішення складено 11 червня 2024 року,
у цивільній справі за позовом Головного управління Національної поліції в Сумській області до ОСОБА_1 про виселення з службового житлового приміщення без надання іншого жилого приміщення,
У травні 2024 року Головне управління Національної поліції в Сумській області (далі по тексту - ГУ НП в Сумській області)звернулося до суду з вищевказаним позовом.
Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 10 червня 2024 рокуклопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі задоволено.
Провадження у справі за позовом ГУ НП в Сумській області до ОСОБА_1 про виселення з службового житлового приміщення без надання іншого жилого приміщення - зупинено до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України під час проходження військової служби.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ГУ НП в Сумській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що відповідачем не надано належних доказів того, що військова частина, в якій він проходить службу, переведена на воєнний стан і на сьогодні бере безпосередньо участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації на території України, що є обов'язковою умовою при вирішенні питання про зупинення провадження з підстав, передбачених пунктом 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
Вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що надана відповідачем довідка з військової частини про проходження ним служби у ЗСУ не є належним доказом та не підтверджує наявності підстав для зупинення провадження у цій справі, які передбачені п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України. Також судом не враховано відсутність у матеріалах справи наказу по особовому складу на підтвердження перебування ОСОБА_1 у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань.
Вважає, що факт зупинення провадження у цій справі порушує права позивача, оскільки зупинення провадження призводить до затягування розгляду справи та позбавлення можливості користуватися належним майном власника службового житла ГУ НП в Сумській області.
В установлений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу, відповідачем подано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
За змістом пункту 14 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За таких обставин розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що 07 червня 2024 року ОСОБА_1 подано до суду клопотання про зупинення провадження у цій справі на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, так як він перебуває на військовій службі та не може приймати участь у судових засіданнях у зв'язку залученням його до виконання завдань з відбиття збройної агресії рф (а.с. 41).
На підтвердження вказаної обставини відповідачем надано суду довідку командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 29 травня 2024 року № 1126 з якої вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 12 вересня 2023 року. 12 вересня 2023 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України терміном на 5 років (а.с. 42).
Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що клопотання ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки в межах даної справи позивачем поставлено питання виселення ОСОБА_1 із службового житла без надання йому іншого жилого приміщення, тобто фактично іде мова про втручання у його право на повагу до житла, захищене ст. 8 Конвенції, враховуючи необхідність забезпечення відповідачу доступу до правосуддя та з урахуванням принципу змагальності можливості надати свої доводи щодо суті спору. Враховуючи те, що відповідач на момент розгляду справи проходить військову службу, тому наявні підстави для зупинення провадження відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У статті 129 Конституції України одними із основних засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Випадки, коли суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, визначені у ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України).
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Європейський суд з прав людини зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України введено в Україні воєнний стан о 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і на цей час його дію не припинено.
Встановивши, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службі у військовій частині НОМЕР_1 , то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, оскільки суд позбавлений об'єктивної можливості забезпечити повноту реалізації процесуальних прав учасниками процесу, передбачених ЦПК України, що є одним з основоположних принципів цивільного судочинства.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 02 жовтня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» вказав, що згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем.
Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (пункти 40, 42).
Втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції (п. 44).
Колегія суддів зауважує, що зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, учасники справи не позбавлені права ініціювати питання про поновлення провадження у справі шляхом подання до суду відповідних клопотань.
Відтак, доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали суду про зупинення провадження у справі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення.
Ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 10 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
Ю. О. Філонова