20 лютого 2025 року м.Суми
Справа №591/11294/23
Номер провадження 22-ц/816/311/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 травня 2024 року у складі судді Клименко А.Я., ухвалене в м. Суми,
в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з вищевказаним позовом.
Свої вимоги мотивувало тим, що 20 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі - ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2963556 шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Порядок обчислення (нарахування) процентів, пролонгація, порядок повернення кредиту, права та обов'язки сторін обумовлені в підписаному сторонами кредитному договорі. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура «Україна», які розміщені на веб-сайті, повністю приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтвердив, що він повністю розуміє, погоджується й зобов'язується неухильно дотримуватися цих правил.
17 травня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 17052023, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, що вказані у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17 травня 2023 року до договору факторингу № 17052023 від 17 травня 2023 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 66 948,70 грн, з яких: 13 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 53 948,70 грн - сума заборгованості за процентами.
Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за кредитним договором № 2963556 в розмірі 66 948,70 грн, з яких: 13 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 53 948,70 грн - сума заборгованості за процентами; стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Зарічний районний суд м. Суми рішенням від 23 травня 2024 року, з урахуванням ухвали суду від 29 травня 2024 року про виправлення описки, позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором № 2963556 від 20 лютого 2022 року в розмірі 66 948,70 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом фактичних обставин справи, а також на те, що суд не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надало доказів на підтвердження повноважень звертатися до суду з позовом за договором укладеним між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна». Факт неповідомлення боржника про відступлення прав вимоги за його кредитним договором свідчить про настання для боржника, первісного та нового кредитора наслідків, встановлених ст.ст. 517, 518 ЦК України.
Вказує на те, що позивач, ставлячи питання про стягнення з нього заборгованості на загальну суму 66 948,70 грн іншого належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами кредитного договору, не надав. Надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлені працівниками банку, є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Позивачем не надано первинних банківських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення, тому відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості, а також відсотки, зазначені в розрахунку та довідці, є правильними.
Також зазначає, що позивачем не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами кредитного договору та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Пам'ятки клієнта і Тарифів, щоб у сукупності із заявою, свідчило б про укладення в належній формі договору між сторонами. На думку скаржника, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Також вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ним ТОВ «Лінеура Україна», ТОВ «ФК «ЄАПБ» дотримали вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
На думку скаржника, в даному випадку підлягають врахуванню висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Матеріали справи не містять доказів направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати простроченої заборгованості та досудового врегулювання спору зі сторони позивача. Вважає, що позивач мав спочатку звернутися до нього із досудовою вимогою про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором.
Від ТОВ «ФК «ЄАПБ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначає, що договір підписано відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а тому укладення між сторонами правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Вказує на те, що не може надати суду виписку з особового рахунку, оскільки первісний кредитор та позивач не є банківськими установами, а тому на них не поширюється дія Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, яке встановляє основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України. Разом з відповіддю на відзив позивачем було долучено до матеріалів справи детальні розрахунки заборгованості та докази перерахування коштів за укладеним договором. Часткове погашення відповідачем заборгованості є підтвердженням визнання останнім заборгованості за кредитним договором. Відповідно до матеріалів справи кредитні кошти перераховано на карту позичальника в АТ «Таксомбанк», емітовану банком, вказану особисто позичальником для перерахування кредитних коштів.
Стосовно нарахування відсотків за користування кредитними коштами зазначає, що договір містить основні істотні умови, в тому числі, розмір процентів. Жодних заперечень чи зауважень при підписанні кредитного договору відповідачем заявлено не було. Відповідач розумів розмір відсотків, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів. Апелянт розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростував, не надав власний розрахунок наявної заборгованості.
Також зазначає, що законом не визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору для даної категорії. Якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, що він не мав перешкод для виконання свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Черей С.В. до апеляційного суду 14 лютого 2025 року надійшло клопотання, в якому, зокрема просить відкласти розгляд справи. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 02 січня 2025 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 травня 2024 року призначено до судового розгляду в суді апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на 20 лютого 2025 року без повідомлення учасників справи, а тому клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 20 лютого 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 2963556 про надання коштів на умовах споживчого кредиту за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Вебсайт або Мобільний додаток «Credit7», відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в розмірі 13 000 грн на строк 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів; тип процентної ставки - фіксована; стандартна процентна ставка - 1,99% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3. цього договору; знижена процентна ставка - 1,99% в день; у випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором; мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби; кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту; повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно з кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюється згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п. 4.3 (а.с. 6-16).
Указаний договір відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н045 20.02.2022 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
На підтвердження факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, позивачем надано копію довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30 січня 2024 року за вих. № 2643_2401301444255, згідно якої через сервіс он-лайн платежів iPay.ua успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 20 лютого 2022 року о 14:13:08 на суму 13 000 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 139171624, призначення платежу: «зачисление» 13 000 грн на карту НОМЕР_1 (а.с. 83).
Також 20 лютого 2022 року відповідачем було підписано електронним підписом Н045 паспорт споживчого кредитування (а.с. 17-18).
17 травня 2023 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу № 17052023, згідно умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою) та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 19-22).
Відповідно до п. 1.2. договору факторингу перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 19-22).
Згідно з Витягом з реєстру боржників від 17 травня 2023 року до договору факторингу № 17052023 від 17 травня 2023 року ТОВ «Лінеура Україна» відступило право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2963556 на загальну суму 66 948,70 грн, з яких 13 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 53 948,70 грн - сума заборгованості за процентами (а.с. 23).
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 2963556 від 20 лютого 2022 року станом на 31 жовтня 2023 року становить 66 948,70 грн, з яких: 13 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 53 948, 70 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 24).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, а тому вважав наявними підстави для стягнення заборгованості в загальному розмірі 66 948,70 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.
Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Закон України «Про електронну комерцію» (тут і далі на час виникнення спірних правовідносин) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 ЦК України).
Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно п. 1) ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з положеннями ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.
Відповідач зазначає, що позивачем не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Пам'ятки клієнта і Тарифів, щоб у сукупності із заявою, свідчило б про укладення в належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг, однак колегія суддів зауважує, що кредитний договірбуло укладено в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Підписавши електронний договір № 2963556 від 20 лютого 2022 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту та засвідчив у встановленій законом формі свою обізнаність з усіма умовами кредитування, зокрема сумою кредиту - 13 000 грн, заявленим строком кредитування - 360 днів, стандартною процентною ставкою 1,99%, порядком повернення кредиту та сплати процентів тощо.
Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30 січня 2024 року за вих. № 2643_2401301444255, згідно якої через сервіс он-лайн платежів iPay.ua успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 20 лютого 2022 року о 14:13:08 на суму 13 000 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 139171624, призначення платежу: «зачисление» 13 000 грн на карту НОМЕР_1 (а.с. 83).
З приводу тверджень скаржника, що в даному випадку підлягають врахуванню висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), колегія суддів зауважує, що правові висновки, викладені у справі № 342/180/17, не є релевантними щодо спірних правовідносин у цій справі, рішення в якій переглядається.
Відповідач стверджує, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надало доказів на підтвердження повноважень звертатися до суду з позовом за договором укладеним між ним та ТОВ «Лінеура Україна». З цього приводу слід зазначити, що позивач набув право грошової вимоги до відповідача на підставі договору факторингу № 17052023 від 17 травня 2023 року, укладеного між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Лінеура Україна».
Стосовно доводів апеляційної скарги, що відповідач не був повідомлений про відступлення права вимоги, колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 не надав суду доказів сплати заборгованості за кредитним договором первісному кредитору - ТОВ «Лінеура Україна», а неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення заборгованості. Таким чином, із боржника на користь нового кредитора підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором.
Стосовно незгоди відповідача з розміром заборгованості, колегія суддів зауважує, що жодних доказів на спростування розрахунку заборгованості відповідач суду не надав, як і не надав суду контррозрахунок заборгованості.
Стосовно ненаправлення позивачем відповідачу досудової вимоги про необхідність сплати простроченої заборгованості, слід зазначити, що на час звернення позивача до суду з даним позовом настав строк виконання зобов'язання в повному обсязі, а вимоги ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обов'язку кредитодавця у письмовій формі повідомити споживача про затримку сплати частини споживчого кредиту та/або процентів із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені, передбачено у разі, якщо кредитодавець скористався своїм правом вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
Ю. О. Філонова