Справа №578/101/19 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/551/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - про приведення вироку у відповідність до нового закону, який звільняє від покарання або пом'якшує його
05 лютого 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
засудженого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Суми, у режимі відеоконференції, кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про звільнення від відбування покарання, у зв'язку із декриміналізацією інкримінованих діянь,
До Охтирського міськрайонного суду Сумської області звернувся засуджений ОСОБА_7 з клопотанням, в якому просив скасувати вирок Великописарівського районного суду Сумської області від 26 вересня 2019 року, яким його було засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України та призначено покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України, у виді 7 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна, закрити кримінальне провадження відносно нього, у зв'язку з набранням чинності Закону України № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, декриміналізації крадіжок та врахувати відбутий ним частково термін призначеного покарання.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2024 року, у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із декриміналізацією інкримінованих діянь, було відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, засуджений звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2024 року та задовольнити вимоги поданого ним клопотання.
В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що його було засуджено, в тому числі, і за ч. 3 ст. 185 КК України, а тому, на нього розповсюджується дія Закону України № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, який він і просить застосувати.
Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, засудженого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги засудженого та просив ухвалу суду залишити без зміни, перевіривши матеріали даного кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіряючи законність прийнятого судового рішення в межах поданої засудженим ОСОБА_7 апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вищезазначені вимоги Закону судом першої інстанції при розгляді поданого останнім клопотання були дотримані в повному обсязі, з врахуванням наступного.
Так, відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 3 КК України, зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
При цьому, ч.1 ст. 5 КК України встановлено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Так, 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX.
Вказаним Законом №3886-IX внесені зміни у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якими підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином ст.ст. 185,190,191 КК України, фактично, містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
Тобто, з часу набрання чинності Законом № 3886-IX, а саме, з 09 серпня 2024 року, кримінальна відповідальність за статтями 185,190,191 КК України, може настати, лише якщо розмір викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Розділу IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Пунктом 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п.169.1 ст. 169 Розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
При розгляді клопотання засудженого ОСОБА_7 , судом першої інстанції було встановлено, що вироком Великописарівського районного суду Сумської області від 26 вересня 2019 року, останнього було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185,ч.3 ст.185, ч.3 ст.187 КК України, з призначенням покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України, у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць із конфіскацією майна. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року вказаний вирок суду першої інстанції за результатом апеляційного перегляду був залишений без зміни, і, відповідно набрав законної сили 27 лютого 2020 року.
При цьому, з огляду на те, що кримінальні правопорушення, які кваліфіковані за ч.2,3 ст. 185 КК України, були вчинені ОСОБА_7 30 листопада 2018 року, 04 грудня 2018 року та з 01 грудня 2018 по 16 грудня 2018 року, судом було враховано, що для кваліфікації цих правопорушень, як адміністративних, слід застосовувати неоподатковуваний мінімум, який діяв у 2018 році, передбачений Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму у 2018 році для працездатних осіб, який складав: з 1 січня 2018 року - 1762 грн., з 1 липня 2018 року - 1841 грн., з 1 грудня 2018 року - 1921 грн. та розмір соціальної пільги з січня 2018 року, який, відповідно, становив 881 грн. 00 коп. (1762 грн.: 50% =881 грн. 00 коп.), з 1 липня 2018 року - 920 грн. 50 коп. (1841 грн.: 50% = 920 грн. 50 коп.), з 1 грудня 2018 року - 960 грн. 50 коп. (1921 грн.:50% = 960 грн. 50 коп.).
Крім того, судом було враховано, що за вказаними епізодами крадіжки, загальна сума викраденого ОСОБА_7 майна становить 3351 грн. 99 коп.
Саме з врахуванням зазначеного, суд і дійшов висновку, що під дію вищевказаного Закону №3886-IX епізоди крадіжки, вчинені ОСОБА_7 , не підпадають, оскільки вартість викраденого останнім майна перевищує два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлені на 2018 рік, а тому, його дії за вказаними епізодами мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2,3 ст. 185 КК України, які є кримінально караними.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується в повному обсязі та ставити під сумнів їх законність та обгрунтованість підстав не вбачає.
При цьому, правильність таких висновків доводами апеляційної скарги жодним чином не спростовано, оскільки апелянтом не наведено підстав, за яких його клопотання підлягало б до задоволення і таких обставин під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено не було.
З врахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні, а тому, оскаржувану ухвалу слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу засудженого - без задоволення.
Керуючись ст. ст.404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2024 року, якою було відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про звільнення від відбування покарання, у зв'язку із декриміналізацією інкримінованих діянь, залишити без зміни, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає чинності негайно та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4