Справа №589/1585/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - Рідзевська
Номер провадження 11-кп/816/626/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Категорія - Умисне вбивство
11 лютого 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми, у режимі відеоконференції, кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 січня 2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,
У провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження №12014200110000741 від 30 квітня 2014 року по обвинуваченню ОСОБА_6 за п. 12 ч.2 ст. 115, ч.3 ст.146, ч.2 ст.289 КК України та ОСОБА_8 за п.12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.2 ст.289, ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 листопада 2024 року обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24 год. 00 хв. 10 січня 2025 року.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому строку дії вказаного запобіжного заходу з посиланням на те, що розгляд кримінального провадження відносного останнього перебуває на стадії судовою розгляду, завершити його до 10 січня 2025 року неможливо, а ризики, передбачені п.п. 1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу, не зменшились та не перестали існувати.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 січня 2025 року дане клопотання прокурора було задоволено.
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 застосований до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24 год. 00 хв. 03 березня 2025 року, без визначення розміру застави.
Не погодившись з таким судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_6 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 січня 2025 року - скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування своїх вимог, апелянт вказує на відсутність доказів у даному провадженні, якими б підтверджувалась його винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів, та що суд не звернув уваги та його доводи та доводи захисника, в яких вони просили засовувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Апелянт вказує, що при цьому, судом не було враховано, що він є батьком 5 дітей, троє з яких є неповнолітніми, що він позитивно характеризується, має інвалідність, та що стан його здоров'я кожного дня погіршується.
Крім того, апелянт зауважує, що умови в ДУ «Сумський слідчий ізолятор» не відповідають Європейським стандартам, що порушує його права як громадянина України та людини з інвалідністю, і неврахуванням судом зазначених обставин вказує на те, що вважати оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою підстави відсутні.
Заслухавши доповідь головуючого - судді щодо змісту оскаржуваного рішення та доводів апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора, яка щодо задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.
Так, при розгляді клопотання, поданого в рамках вищезазначеного кримінального провадження, судом було встановлено, що прокурор в достатній мірі довів існування ризиків, передбачених п.1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та існують .
У свою чергу, прокурор зазначав про те, що ризик можливого переховування від суду зумовлений тим, що ОСОБА_6 обвинувачується, у тому числі, у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який, у разі доведеності вини, йому загрожує покарання до 15 років позбавлення волі, що у нього відсутнє постійне місце проживання на території Сумської області. Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, як зазначав прокурор, існує у зв'язку з тим, що обвинувачений може впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні з метою зміни їх показань на його користь, а ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України існує з огляду на те, що ОСОБА_6 є особою раніше судимою за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, перебував у розшуку, і може вчинити дії, спрямовані на затягування розгляду даного кримінального провадження.
Саме зазначені обставини і стали підставою для висновку суду про те, що запобігти вказаним ризикам, шляхом застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, неможливо, і на задоволення поданого клопотання, строк дії раніше застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, було продовжено.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується у повному обсязі і ставити під сумнів його законність та обґрунтованість підстав не вбачає.
Що стосується доводів обвинуваченого про те, що його вина у вчиненні вказаних злочинів не доведена, а тому, тримання його саме під вартою є невиправданим, то вказані обставини колегія суддів при розгляді питання законності продовження строку дії запобіжного заходу не враховує, оскільки вони мають бути перевірені судом, який розглядає дане кримінальне провадження по суті і буде приймати у ньому остаточне рішення.
При цьому, посилання апелянта на те, що він є батьком 5 дітей, троє з яких є неповнолітніми, при прийнятті даного рішення колегія суддів до уваги не приймає, з врахуванням того, що на підтвердження зазначених обставин у матеріалах, які надійшли до апеляційного суду, докази відсутні, як і відсутні докази того, що стан здоров'я останнього настільки незадовільний, що його перебування в умовах СІЗО є неможливим.
Інших беззаперечних обставин, які б свідчили про недоцільність продовження ОСОБА_6 строку дії раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апелянтом не наведено, а обставин, за яких останньому можливо було б змінити такий запобіжний захід на більш м'який, про що йдеться в апеляційній скарзі, під час апеляційного розгляду не встановлено.
При цьому, колегія суддів звертає увагу і на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Таким чином, з врахуванням практики ЄСПЛ, а також тих обставин, що злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 становлять небезпеку для суспільства, враховуючи його наслідки - смерть людини, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку суспільний інтерес має більшу вагу над повагою до свободи особи, а тому, і з цих підстав, продовження останньому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 січня 2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3