20.02.25
22-ц/812/308/25
Провадження №22-ц/812/308/25
17 лютого 2025 року м. Миколаїв
Справа № 490/8524/23
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Шаманської Н.О.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Лівінського І.В.,
із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,
переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу
за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про поділ майна подружжя
за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене суддею Шолох Л.М., 11 грудня 2024 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення не зазначена,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування позову зазначала, що з 1986 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . За період шлюбу вони придбали майно, у тому числі житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 4810137200:01:011:0005, що розташовані у м. Миколаєві.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2016 року здійснено поділ спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Однак, в подальшому рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 30 січня 2017 року зазначене рішення в частині здійснення поділу спірного майна скасовано, у задоволенні вимог ОСОБА_1 про поділ майна подружжя відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірне майно дійсно було об'єктом спільної сумісної власності сторін, однак, станом на час поділу майна, воно вибуло з їх власності. Так, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 листопада 2015 року та свідоцтва про власності на нерухоме майно від 08 грудня 2015 року право власності на вказаний житловий будинок разом із земельною ділянкою перейшло до ТОВ «Анттей», яке в подальшому, відповідно до договору дарування від 11 лютого 2016 року подарувало спірне майно ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діяли його законні представники: мати ОСОБА_4 та батько ОСОБА_5 .
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 31 травня 2023 року визнано недійсним протокол від 05 листопада 2015 року № 1 загальних зборів засновників ТОВ «Анттей» щодо збільшення статутного капіталу за рахунок внесення майна ОСОБА_2 , яке складається з житлового будинку літ. А-2, загальною площею 151 кв.м, житловою площею 37,7 кв.м, господарських будівель та споруд та земельної ділянки кадастровий номер 4810137200:01:011:0005, площею 424 кв.м, що розташовані по АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 24 листопада 2015 року на житловий будинок 24/1 та свідоцтво про право власності від 08 грудня 2015 року на земельну ділянку кадастровий номер 4810137200:01:011:0005, що розташовані по АДРЕСА_1 .
Витребувано у ОСОБА_3 , в інтересах якого діють законні представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 4810137200:01:011:0005, що розташовані по АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Постанова Миколаївського апеляційного суду від 31 травня 2023 року набрала законної сили. У зазначеній постанові колегія суддів дійшла висновку, що житловий будинок 24/1 та земельна ділянка з кадастровим номером 4810137200:01:011:0005, що розташовані по АДРЕСА_1
є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Посилаючись на викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог просила:
- визнати за нею право власності на частину житлового будинку (а саме 1 поверх) з усіма господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літера А-1 загальною площею 151 кв. м, житловою 37, 7 кв. м без компенсації у сумі 21031 грн та право власності на земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:01:011:0005, що розташована по АДРЕСА_1 .
- визнати за ОСОБА_2 право власності на частину житлового будинку (а саме 2 поверх) з усіма господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку літера А-1' загальною площею 151 кв. м, житловою 37, 7 кв. м без компенсації у сумі 21031 грн та право власності на земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:01:011:0005, що розташована по АДРЕСА_1 , без стягнення компенсації.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2024 року позов задоволено.
Здійснено поділ спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:01:011:0005 та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4810137200:01:011:0005 за адресою АДРЕСА_1 площею 424 кв.м.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4810137200:01:011:0005 за адресою АДРЕСА_1 площею 424 кв.м.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .
Залишено у власності ОСОБА_2 частину у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції фактично не вирішив її позовні вимоги про реальний поділ спільного сумісного майна подружжя. Зазначала, що її позовною вимогою було визнання за нею права власності на частину житлового будинку (а саме 1 поверх) з усіма господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_2 права власності на частину спірного житлового будинку (а саме 2 поверх) з усіма господарськими будівлями та спорудами. Однак, суд визнаючи за сторонами право власності по частині житлового будинку, який і так є спільною сумісною власністю не вирішив спір по суті .
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судове засідання сторони, не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с.140-144).
Від позивачки надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, апеляційну скаргу підгримує в повному обсязі та просить її задовольнити ( а.с.134).
У зв'язку з чим, суд розглядав справу у відсутність сторін відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 лютого 1986 року до 29 червня 2021 року.
За період шлюбу на ім'я ОСОБА_2 придбано земельну ділянку, площею 424, 00 кв. м, а також побудовано та зареєстровано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 .
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2016 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2016 року проведено поділ спільного сумісного майна подружжя. У тому числі визнано за кожною зі сторін право власності на частину житлового будинку та частину земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_1 .
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 30 січня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині здійснення поділу спірного майна скасовано, у задоволенні вимог ОСОБА_1 про поділ майна подружжя відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову та задовольняючи апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_4 , що діяла від імені та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірне майно дійсно було об'єктом спільної сумісної власності сторін, однак, станом на час поділу майна, воно вибуло з їх власності. Так, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 листопада 2015 року та свідоцтва про власності на нерухоме майно від 08 грудня 2015 року право власності на вказаний житловий будинок разом із земельною ділянкою перейшло до ТОВ «Анттей», яке в подальшому, відповідно до договору дарування від 11 лютого 2016 року подарувало спірне майно ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діяли його законні представники: мати ОСОБА_4 та батько ОСОБА_5 .
З матеріалів справи вбачається, що 05 листопада 2015 року рішенням загальних зборів засновників ТОВ «Анттей» (протокол №1) збільшено статутний капітал товариства за рахунок внесення ОСОБА_2 прав власності на нерухоме майно - земельної ділянки та житлового будинку по АДРЕСА_1 .
24 листопада 2015 року здійснена державна реєстрація права власності за ТОВ «Анттей» на житловий будинок по АДРЕСА_1 та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серії НОМЕР_1 .
08 грудня 2015 року здійснена державна реєстрація права власності за ТОВ «Анттей» на земельну ділянку АДРЕСА_1 та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серії НОМЕР_2 .
11 лютого 2016 року ТОВ «Анттей» укладено договір дарування спірних земельної ділянки та житлового будинку на ім'я онука позивача - ОСОБА_3 , 2011 року народження, від імені якого діяли його батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
У квітні 2016 року ТОВ «Анттей» ліквідовано.
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з подальшим уточненим позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діють законні представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області про визнання правочину недійсним, визнання недійсними свідоцтв про право власності та витребування майна. Просила суд визнати недійсним правочин - протокол від 05 листопада 2015 року № 1 загальних зборів засновників ТОВ «Анттей» про збільшення статутного капіталу за рахунок внесення майна ОСОБА_2 , яке складається з житлового будинку літ. А-2, загальною площею 151,0 кв. м, житловою площею 37,7 кв. м, господарських будівель та споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 424, 00 кв.м, кадастровий номер 4810137200:01:011:0005, яка знаходиться за цією ж адресою; визнати недійсним свідоцтво про право власності від 08 грудня 2015 року, серія і номер НОМЕР_2 , на зазначену земельну ділянку, індексний номер: 49294043, видане Миколаївським міським управлінням юстиції; визнати недійсним свідоцтво про право власності від 24 листопада 2015 року, НОМЕР_1 , на зазначений житловий будинок, індексний номер: 48269738, видане Миколаївським міським управлінням юстиції; витребувати у ОСОБА_3 зазначену земельну ділянку та житловий будинок, передати їх у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Зазначена справа неодноразово переглядалась судами різних інстанцій. Остаточною постановою Миколаївського апеляційного суду від 31 травня 2023 року (справа № 490/10190/16-ц) визнано недійсним протокол від 05 листопада 2015 року № 1 загальних зборів засновників ТОВ «Анттей» щодо збільшення статутного капіталу за рахунок внесення майна ОСОБА_2 , яке складається з житлового будинку літ. А-2, загальною площею 151 кв.м, житловою площею 37,7 кв.м, господарських будівель та споруд та земельної ділянки кадастровий номер 4810137200:01:011:0005, площею 424 кв.м, що розташовані по АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 24 листопада 2015 року на житловий будинок 24/1 та свідоцтво про право власності від 08 грудня 2015 року на земельну ділянку кадастровий номер 4810137200:01:011:0005, що розташовані по АДРЕСА_1 .
Витребувано у ОСОБА_3 , в інтересах якого діють законні представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 4810137200:01:011:0005, що розташовані по АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина перша статті 60 СК України).
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (стаття 68 СК України).
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу щодо права спільної сумісної власності подружжя (стаття 74 СК України).
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
На майно, набуте дружиною, чоловіком у період шлюбу, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя. Тому у разі виникнення спору щодо цього майна спростувати вказану презумпцію має та сторона, яка вважає це майно особистою приватною власністю.
Судом апеляційної інстанції у справі № 490/10190/16-ц встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4810137200:01:011:0005 та житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до інформації, наявної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельна ділянка у АДРЕСА_1 із кадастровим номером 4810137200:01:011:0005, площа 424 кв.м. та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що частки кожного з подружжя у праві спільної сумісної власності подружжя є рівними та становлять по частині за кожним із подружжя.
Разом з тим, дійшовши вірного висновку про рівність часток співвласників будинку, суд першої інстанції визначив ідеальні частки співвласників, тоді як позивачка наполягала на реальному поділі житлового будинку за варіантом будівельно-технічної експертизи №125-002 від 22 січня 2016 року.
Згідно зазначеного варіанту , експерт дійшов висновку про можливість реального поділу житлового будинку та господарських споруд між співвласниками, враховуючи те, що спірний житловий будинок має два окремих входи, і цей варіант є найбільш наближеним до ідеальних часток співвласників.
Такі згідно зазначеного варіанту, ОСОБА_1 просить виділити частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з 1 поверху житлового будинку літ. А-1, а саме: коридору площею 3,7 кв.м. (літ 1-1), кухні, площею 12,6 кв.м.(літ.1-2), гаражу, площею 36,6 кв.м. (літ 1-3), ванної, площею 4,3 кв.м. (літ 1-4), вбиральні, площею 1,5 кв.м. (літ. 1-5), коридора, площею 12,4 кв.м. (літ.1-6), жилої кімнати, площею 9,2 кв.м (літ. 1-7), холу площею, 11,0 кв.м (літ.1-8) а також надвірних господарських споруд, а саме гаражу літ. Б , навісу літ. В , частину огорожі № 2, та частину замощення № 1, загальною вартістю 317 829 грн..
А у власність ОСОБА_2 просить виділити частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з 11 поверху житлового будинку літ. А-1, а саме: коридору, площею 2,6 кв.м. (літ. 1-9), коридору, площею 25,6 (літ.1-10), кладової, площею 0,5 кв.м. (літ.1-11), жилої кімнати, площею 13,9 кв.м. (літ.1-12), жилої кімнати, площею 14,6 кв.м. (літ.1-13), коридору,площе. 2,5 кв.м. (літ.1-14), ванної, площею 10,5 кв.м.(літ. 1-15), кухні, площе. 26,1 кв.м (літ. 1-16), мансарди, площею 28,5 кв.м ( літ. 1-17), а також надвірних господарський споруд , а саме частину огорожі № 2 та частину замощення № 1 загальною вартістю 338860 грн.
Позивачка просила провести реальний поділ житлового будинку без стягнення компенсації з відповідача.
Від відповідача будь яких заперечень щодо реального поділу будинку не надходило.
Однак суд першої інстанції задовольняючи позов повністю, не звернув уваги на заявлені позивачкою вимоги, та обмежився лише визначенням часток співвласників у спірному майні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині поділу спільного майна подружжя, а саме житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , слід змінити, визнавши за сторонами право власності на частину спірного житлового будинку та господарських , за кожним, поділивши його реально за варіантом запропонованим експертом, описаним вище.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2024 року в частині поділу спільного майна подружжя, а саме житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 змінити , виклавши його в наступній редакції.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з 1 поверху житлового будинку літ. А-1, а саме: коридору площею 3,7 кв.м. (літ 1-1), кухні, площею 12,6 кв.м.(літ.1-2), гаражу, площею 36,6 кв.м. (літ 1-3), ванної, площею 4,3 кв.м. (літ 1-4), вбиральні, площею 1,5 кв.м. (літ. 1-5), коридору, площею 12,4 кв.м. (літ.1-6), житлової кімнати, площею 9,2 кв.м (літ. 1-7), холу площею, 11,0 кв.м (літ.1-8) а також надвірних господарських споруд, а саме гаражу літ. Б , навісу літ. В , частину огорожі № 2, та частину замощення № 1, загальною вартістю 317 829 грн..
Визнати за ОСОБА_2 право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з ІІ поверху житлового будинку літ. А-1, а саме: коридору, площею 2,6 кв.м. (літ. 1-9), коридору, площею 25,6 (літ.1-10), кладової, площею 0,5 кв.м. (літ.1-11), житлової кімнати, площею 13,9 кв.м. (літ.1-12), житлової кімнати, площею 14,6 кв.м. (літ.1-13), коридору, площею 2,5 кв.м. (літ.1-14), ванної, площею 10,5 кв.м.(літ. 1-15), кухні, площею 26,1 кв.м (літ. 1-16), мансарди, площею 28,5 кв.м ( літ. 1-17), а також надвірних господарський споруд , а саме частину огорожі № 2 та частину замощення № 1 загальною вартістю 338860 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Н.О. Шаманська
Судді: Т.Б.Кушнірова
І.В.Лівінський
Повний текст постанови складено 20 лютого 2025 року.