Справа № 128/3811/24
Провадження № 33/801/178/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Васильєва Т. Ю.
Доповідач: Оніщук В. В.
20 лютого 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Кашпрук М. Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 27 січня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП,
Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 27 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
У постанові суду зазначено, що 14 вересня 2024 року о 18:00 год. по вул. Львівське шосе Якушинецької територіальної громади, Вінницького району, Вінницької області, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Mersedes-Benz Vito 115 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: тремтіння рук, нечітка мова. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилася, що належним чином зафіксовано, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції та винесення її за неповного дослідження обставин справи, просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що матеріали справи не містять доказів її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення двічі направлявся судом на доопрацювання, ОСОБА_1 невідомо які відомості працівники поліції виправляли у протоколі та чи мали вони вирішальне значення.
Суд першої інстанції при розгляді справи позбавив її права на захист.
У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала з посиланням на викладені у ній підстави.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема, пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп'яніння.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Із аналізу вказаних норм слідує, що підставою для проведення огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є наявність у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у такому стані на основі виявлених ознак сп'яніння.
Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно із вимогами пункту 7 Розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За частиною 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.
Відповідно до протоколу від 14 вересня 2024 року серії ЕПР1 № 129314, 14 вересня 2024 року о 18 год 00 хв по вул. Львівське шосе ОСОБА_1 керувала автомобілем Mersedes-Benz Vito 115 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками сп'яніння (тремтіння рук, нечітка мова), від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовилася, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Технічний засіб відеозапису 796480. Від відпису у протоколі та надання пояснень ОСОБА_1 відмовилась (а. с. 5).
Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів огляд ОСОБА_1 проводився у зв'язку з виявленням ознак алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння рук, почервоніння очей). Від проходження огляду відмовилася (а. с. 6).
У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що 14 вересня 2024 року ОСОБА_1 була направлена на огляд до КП ВОНД «Соціотерапія» м. Вінниці. У результаті огляду, проведеного уповноваженою особою патрульної служби у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння рук (а. с. 7).
До матеріалів справи також долучений відеозапис з нагрудної камери поліцейського.
На відеозаписі зафіксовано як ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом автомобіля Mersedes-Benz Vito 115 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , пред'являє працівнику поліції посвідчення водія. Той запитує її чи вона гарно почувається та чи згодна поїхати у медичний заклад для проходження огляду на стан сп'яніння. ОСОБА_1 відповідає, що вона не була за кермом, водієм автомобіля була інша особа, яка побігла у ліс.
Поліцейський вдруге пропонує пройти огляд на стан сп'яніння, ОСОБА_1 відмовляється. Поліцейський роз'яснює, що за відмову на неї буде складено протокол за ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 відповідає, що працівник поліції не має права змушувати її проходити огляд.
Поліцейський знову неодноразово пропонує пройти огляд, ОСОБА_1 відмовляється, заперечує факт керування транспортним засобом.
Працівники поліції роз'яснюють, що автомобіль перебуває у розшуку ДВС, тому його буде поміщено на арештмайданчик.
Після складення адміністративних матеріалів ОСОБА_1 відмовляється ставити підпис у протоколі, надавати письмові пояснення.
Таким чином доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти відповідний огляд на стан сп'яніння, роз'яснювали наслідки відмови від проходження огляду, забезпечивши реальну, об'єктивну можливість реалізувати свій обов'язок та пройти огляд у встановленому законом порядку, однак ОСОБА_1 такого обов'язку не виконала.
Щодо тверджень скаржника про те, що вона не керувала автомобілем, то дані твердження спростовуються долученим відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано обставини події.
Апеляційний суд відхиляє доводи скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення двічі направлявся судом на доопрацювання, а тому ОСОБА_1 невідомо які відомості працівники поліції виправляли у протоколі та чи мали вони вирішальне значення, оскільки на виконання вимог постанов суду першої інстанції від 08 листопада 2024 року та 28 листопада 2024 року працівник поліції, який складав протокол від 14 вересня 2024 року серії ЕПР1 № 129314, надав рапорт, із уточненим місцем вчинення адміністративного правопорушення - Якушинецька ОТГ, Львівське шосе. Відтак зміни до протоколу поліцейськими не вносилися.
Також безпідставними є твердження ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції при розгляді справи позбавив її права на захист, оскільки про час і місце розгляду справи вона була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 31). Причин неявки у судове засідання ОСОБА_1 суду не повідомила, тобто розпорядилась своїми процесуальними правами на власний розсуд.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд виснує, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ними, спрямовані виключно на уникнення покарання та факту відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на законну вимогу працівників поліції не спростовують.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 26 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а її дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно, тому твердження скаржника про відсутність в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.
Строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не пропущені.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 27 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Оніщук