Справа № 127/4411/25
Провадження №11-сс/801/140/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції:
Доповідач: ОСОБА_1
20 лютого 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 08 лютого 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 07 квітня 2025 року, із визначенням розміру застави щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно матеріалів кримінального провадження № 42025022110000038, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 січня 2024 року ОСОБА_6 оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 08 лютого 2025 року задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні - т. в. о. заступника начальника відділення СВ Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 .
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 07 квітня 2025 року включно.
Одночасно визначено ОСОБА_6 заставу у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн, у разі внесення якої підозрюваний може бути звільнений з-під варти з одночасним покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що в судовому засіданні слідчим та прокурором доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а застосування менш суворих запобіжних заходів не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 08 лютого 2025 року та постановити ухвалу про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без альтернативи внесення застави.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
ухвала слідчого судді в частині визначення застави є незаконною, винесеною з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;
вирішуючи питання про застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави слідчим суддею не ураховано тяжкість вчиненого злочину, обставини його вчинення, зокрема, застосування насильства або погрозою його застосування над потерпілим;
обраний запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав, викладених у ній, та просив її задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 заперечили проти задоволення апеляційної скарги, указали, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь доповідача, з'ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам ухвала слідчого судді не відповідає.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що Вінницьким районним управлінням поліції ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025022110000038, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 січня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
08 лютого 2025 року в межах указаного кримінального провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вимозі передачі чужого майна, вчиненого з погрозою насильства над потерпілим (вимагання) за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до особливо тяжких злочинів, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі від 7 до 12 років з конфіскацією майна.
Відповідно до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України у разі затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення.
При цьому в кримінальному процесуальному розумінні існує відмінність між обґрунтованістю та доведеністю висунутої підозри, у тому числі на підставі достатніх, допустимих та достовірних доказів.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді указаного кримінального провадження колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
ЄСПЛ у справі «Кавала проти Туреччини» (заява 28749/18, рішення від 10 грудня 2019 року) указав, що:
«Особа може бути затримана, відповідно до пункту 1 (с) статті 5 Конвенції, лише в рамках кримінального провадження з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення.
Для того, щоб арешт за обґрунтованою підозрою був виправданий не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом.
Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або, навіть, притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Разом з тим, «обґрунтованість» підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у пункті 1 (с) статті 5. Слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано «розумним», залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої пунктом 1 (с) статті 5.
Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.
Термін «обґрунтованість» також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень».
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Зі змісту оголошеної підозри в достатній мірі можна дійти висновку, що ОСОБА_6 може бути причетний до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до особливо тяжких злочинів.
Постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Щодо наявності ризиків у цьому кримінальному провадженні, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень.
Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Отже, будь-який запобіжний захід покликаний забезпечити виконання особою, щодо якої він застосований, процесуальних обов'язків та у жодному разі не може застосовуватись як частина покарання за вчинене діяння.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя правильно вважав доведеними наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, зумовлених тим, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину та тяжкістю покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, зокрема позбавленням волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.
Апеляційний суд вважає, що органом досудового розслідування також доведено існування у цьому кримінальному провадженні ризику можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки у ході документування протиправної діяльності підозрюваного ОСОБА_6 встановлені обставини, що можуть свідчити про вчинення останнім аналогічних злочинів пов'язаних з вимаганням грошових коштів у жителів м. Вінниця.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відтак, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, його наслідків, тяжкості імовірного покарання за злочин, по якому оголошено підозру, особи підозрюваного, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що підозрюваний перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, тим самим перешкоджати повному та всебічному розслідуванню кримінального провадження, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ураховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Указана норма закону не містить прямої заборони визначити розмір застави у такому випадку, а лише надає суду таке право, при цьому слідчий суддя повинен вирішувати питання щодо наявності підстав для визначення розміру застави поряд із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кожному конкретному випадку окремо, виходячи з обставин справи і даних про особу підозрюваного.
На переконання апеляційного суду, слідчий суддя, вирішуючи питання про можливість визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, у цьому кримінальному провадженні не у повній мірі оцінив порушення цінностей суспільства у цьому кримінальному провадженні, не урахував особу ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, погрозою його застосування, не співпрацює зі слідством, не дає показань, що свідчить про його не бажання сприяти розслідуванню в інкримінованому йому злочині, та дійшов помилкового висновку про співмірність наявних в матеріалах провадження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України обраному запобіжному заходу, не забезпечивши своїм рішенням впевненості у належній процесуальній поведінці підозрюваного, про що обґрунтовано зазначає в апеляційній скарзі прокурор.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Колегія суддів враховує практику ЄСПЛ, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відомості, що характеризують підозрюваного ОСОБА_6 , зокрема вперше притягнення до кримінальної відповідальності, наявність постійного місця проживання не спростовують та не зменшують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Ці обставини існували і на момент вчинення злочину за оголошеною підозрою, та жодним чином не виступили стримуючим фактором в його поведінці.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею та апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Ураховуючи, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства до потерпілого, існування доведених органом досудового розслідування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суду не вбачає правових підстав для призначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_5 , слід задовольнити, оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК, суд
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 08 лютого 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України скасувати.
Клопотання слідчого у кримінальному провадженні задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07 квітня 2025 року (включно) без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали визначити до 07 квітня 2025 року.
Повернути ОСОБА_7 або його представнику кошти в сумі 242 240 грн, внесені ним у якості застави за ОСОБА_6 на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 08 лютого 2025 року (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № 2.92604205.1 від 10 лютого 2025 року).
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3