Справа № 149/2008/24
Провадження № 22-ц/801/387/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Олійник І. В.
Доповідач:Стадник І. М.
Іменем України
20 лютого 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,
суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни
на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Олійника І.В., повний текст якого складено 28 листопада 2024 року
у справі №149/2008/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (позивач)
до ОСОБА_1 (відповідач)
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2024 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося в міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи вимоги тим, що 23.12.2023 між сторонами за допомогою веб-сайту https://creditkasa.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, укладено електронний договір № 1320-3402.
Умовами вказаного кредитного договору визначено, що сума кредиту становить 24 000 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період становить 14 днів, знижена процентна ставка складає 1,20% в день, стандартна процентна ставка - 1,50% в день.
Позивач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти, на умовах, визначених договором, а останній, підтвердивши виникнення зобов'язань, такі належним чином не виконав, у зв'язку із чим, станом на 26 квітня 2024 року, загальний розмір заборгованості становить 62 868,38 грн, що складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 24 000 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 38 868,38 грн та яку просить стягнути із відповідача.
Рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 листопада 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1320-3402 від 23.12.2023 в розмірі 62 868 грн 38 коп., з яких: 24 000 грн заборгованість за кредитом; 38 868,38 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також судовий збір в сумі 2 422 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Зачепіло З.Я. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом першої інстанції залишена поза увагою та обставина, що ні договір, ані правила надання грошових коштів не підписані відповідачем. В матеріалах справи відсутні докази перерахування грошових коштів на рахунок відповідача.
Крім того, посилаючись на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», та ст. 551 ЦК України, апелянт зазначила, що нарахований позивачем розмір відсотків є явно неспівмірним з сумою основного боргу, порушує принципи добросовісності та розумності, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань задоволенню не підлягають.
Вказує на те, що розрахунок заборгованості, на які посилається позивач не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які зазначені в позові, а отже не є належним доказом існування боргу.
Крім цього вважає, що розрахунок заборгованості не є достатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки він є внутрішнім документом установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк та правильність нарахування відсотків позивачем.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Шевченко В.О. просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Зазначає, що умови кредитного договору було погоджено сторонами, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України, а тому їх не можна вважати несправедливими.
Вказує на те, що проценти визначені у договорі, жодним чином не суперечать вимогам законодавства, а відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився із ними, хоча відповідно до умов договору мав право протягом 14 днів від дня укладення договору відмовитись в односторонньому порядку від нього.
Вважає, що розрахунок заборгованості відповідає вимогам законодавства, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків відповідачем.
Зазначає про ненадання відповідачем власного розрахунку на спростовування доводів позивача.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 16 січня 2025 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду, який вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що стороною у справі подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі, яка не відноситься до категорії тих, що не може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК України) з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (62 868,38 грн), колегією суддів вирішено призначити її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Встановлені судом першої інстанції обставини
Судом встановлено, що 23.12.2023 між позивачем та відповідачем укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1320-3402 за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 24 000 грн на строк 300 календарних днів, із базовим періодом сплати відсотків 14 календарних днів, стандартна процентна ставка 1,50% за кожен день користування кредитом, комісія за видачу кредиту 15% від суми виданого кредиту, дата повернення кредиту 17.10.2024, повернення кредиту згідно графіку платежів. У разі несвоєчасного повернення отриманого кредиту позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 2 проценти від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення сплати в силу положень статті 625 ЦК України.
На виконання умов Договору, позивачем видано кредит, шляхом перерахування на банківський рахунок відповідача, що підтверджується довідкою (а.с. 23), а також інформацією з АТ КБ "Приватбанк" (а.с. 39-46).
Згідно наданої позивачем довідки заборгованість відповідача за вказаним Договором, станом на 26.04.2024, становить 62 868,38 грн, з яких: 24 000 грн - основний борг; 38 868,38 грн - залишок відсотків.
Позиція апеляційного суду
Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що договір підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», який за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а розмір заборгованості, в тому числі нарахованих відсотків, є підтвердженим та відповідає умовам цього Договору.
Колегія суддів повністю погоджується із таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду ( ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
За правилом ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
З аналізу статей 205-207 ЦК України, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Згідно статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами частиною 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23) та інших.
Так, з матеріалів справи вбачається, що Договір про відкриття кредитної лінії №1320-3402 від 23.12.2023 року містить електронний підпис відповідача із одноразовим ідентифікатором А1374, який було надано позичальнику для підписання договору та підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.
У вищевказаному договорі наявна інформація про умови кредитування, зокрема порядок та умови надання кредиту, періодичність внесків, строк дії договору, процентна ставка за користування кредитом та порядок повернення кредиту.
Умови Договору про відкриття кредитної лінії №1320-3402 від 23.12.2023 року є чіткими та зрозумілими, що виключає можливість їх неоднозначного трактування сторонами.
Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Відтак колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що кредитний договір між сторонами є укладеним та позичальник ознайомлений з його умовами.
Таким чином, апеляційний суд вважає безпідставними та відхиляє доводи апеляційної скарги, в яких відповідачем заперечується факт підписання та ознайомлення його з умовами кредитування.
З аналогічних підстав колегія суддів відхиляє доводи апелянта відсутність підпису відповідача на Правилах відкриття кредитної лінії, які також підписані електронним підписом відповідачки - одноразовим ідентифікатором А1374.
В силу положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Невід'ємною частиною укладеного Договору є додатки: правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредиті), паспорт споживчого кредиту, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (графік платежів за договором) відповідно до методики національного банку України.
Відповідно до умов Кредитного договору, Кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 24 000 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період* - 14 днів; знижена % ставка - 1,20 % в день; стандартна % ставка - 1,50 % в день.
Згідно 4.3. кредитного договору № 1320-3402 від 23 грудня 2023 року плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користуванням кредитом - фіксована. Процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак Позичальнику на умовах, вказаних у даному договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за пільговою та/ або зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності.
Відповідно до п. 4.4 кредитного договору №1320-3402 від 23 грудня 2023 року базовий період складає 14 (чотирнадцять цілих, нуль сотих ) календарних днів. Перебіг першого Базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду, крім наступного випадку: якщо позичальник у поточному базовому періоді має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного базового періоду. Перебіг останнього Базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору.
Пунктом 1.1 кредитного Договору передбачено, що базовий період- проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов'язок сплати відсотків за користування кредитом. Кількість днів у базовому періоді вказана у розділі 4 цього Договору і визначена сторонами на підставі пропозиції кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання кредиту через веб-сайт кредитодавця.
Проценти за користування кредитом - грошові кошти, які згідно договору позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю за користування кредитом. Нарахування процентів здійснюється за процентними ставками, що визначені у договорі
Згідно п. 4.6 кредитного договору №1320-3402 від 23 грудня 2023 року нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою ставкою).
Згідно п. 4.11 кредитного договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає: 123 936,12 грн. та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту )якщо п.4.7 цього договору передбачає сплату комісії) та проценти за користування кредитом.
Відповідно до п 4.9 кредитного договору строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 17 жовтня 2024 року. Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов'язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Кредитний договір з сторони ОСОБА_1 було підписано без жодних зауважень до нього, в зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що сторонами в належній формі було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору.
На підтвердження фактичного переказу коштів позивачем до позову додано копію довідки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» від 23.12.2023 року про переказ коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 ….2126 в сумі 24 000 грн , із зазначенням типу операції - видача «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору №1320-3402 від 23.12.2023 року, яким підтверджується проведення 23 грудня 2023 року платежу у розмірі 24000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 ….2126.
Доказів того, що банківська картка з номером НОМЕР_1 ….2126 зазначена у кредитному договорі №1320-3402 від 23.12.2023 не належить ОСОБА_1 та на неї не було перераховано кредитні кошти за договором, стороною відповідача не надано.
Відповідач отримав кредитні кошти на власний картковий рахунок та не повернув їх у встановлений договором строк.
Так, станом на 26 квітня 2024 року, загальний розмір заборгованості відповідача в межах строку кредитування становить 62 868,38 грн, що складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 24 000 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 38 868,38 грн
З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про укладання ОСОБА_1 з «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» договору про відкриття кредитної лінії та невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення отриманих коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в сумі 62868,38 грн.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Адвокат Зачепіло З.Я. заперечуючи в апеляційній скарзі проти розрахунку та розміру отриманих кредитних коштів, доказів, які б спростовували кредитну заборгованість, не надала.
Доводи апеляційної скарги про ненадання банком первинних фінансових документів на підтвердження факту видачі кредиту, спростовуються наявними в матеріалах справи, а саме довідкою про перерахування суми кредиту, повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» щодо перерахування коштів в сумі 24 000 грн через систему платежів LIQPAY, та наданим розрахунком заборгованості.
Колегія суддів вважає зазначені докази належними та такими, що підтверджують факт перерахування позичальнику на вказаний ним рахунок кредитних коштів.
Крім цього, апеляційний суд вважає, що боржник маючи доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, мав можливість в якості доказу надати суду довідку з банку про неналежність йому вищезгаданої картки, або виписку зі свого рахунку на підтвердження надходження чи не надходження коштів від кредитора на виконання умов укладеного договору, його розміру, а також на підтвердження виконання своїх зобов'язань за даним договором та внесення коштів на погашення заборгованості.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочення, є несправедливим у розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» (далі- Закон), суперечить принципам розумності та добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 09 вересня 2020 року по справі 732/670/19, судом було зазначено про відсутність підстав, передбачених пунктом 5 частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо недійсності кредитного договору чи окремих його пунктів, оскільки максимальний розмір пені, нарахований кредитодавцем, не перевищує 50 відсотків від суми кредиту.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року по справі 524/5556/19 «судом було зазначено про безпідставність доводів позивачки про порушення положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», так як максимальний розмір пені, нарахований кредитодавцем, не перевищує 50 відсотків від суми кредиту, що спростовує доводи касаційної скарги у відповідній частині. При належному виконанні договірних зобов'язань штрафна санкція у вигляді пені не застосовується, при цьому грошова сума нарахованої пені залежить і від періоду невиконання боржником взятих на себе зобов'язань».
Відповідно до статті 551 ЦК України, на яку посилається апелянт, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.
Таким чином, як норма Закону, зокрема, п .5 ч. 3 ст. 18 так і положення статті 551 ЦК України мають місце щодо застосування до вимог про нарахування неустойки (пені, штрафу), а не до умов Договору про плату за користування кредтом.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вбачається, що товариством не здійснюється будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 551 ЦК України.
Згідно наданого розрахунку заборгованості, позивач здійснює нарахування по процентам (згідно п. 4.6. Договору) за користування кредитом в строк договору (згідно п. 4.9 Договору), що погоджений між сторонами.
Проценти за користування кредитом, що нараховуються протягом строку договору (п. 4.9 Договору) не є неустойкою (пенею) у разі невиконання (порушення, прострочення) зобов'язань боржником за договором.
Позивачем дотримано вимоги, зокрема ст. 1048, 1056-1 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування суми кредитом, що була надана (проінформована, доведена до відома) відповідачу.
Вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Крім того, відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
При розгляді справи в суді першої інстанції відповідачка не заявляла зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв'язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». Оскільки суд розглядає справи в межах заявлених вимог, вирішення питання щодо визнання положень кредитного договору несправедливими та зміну або визнання їх недійсними в межах даної справи є неможливим.
Колегія суддів приходить до висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 листопада 2024 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.
Щодо судових витрат
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то суд не здійснює перерозподіл витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни залишити без задоволення, а рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 листопада 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.
Головуючий: І.М. Стадник
Судді: М.В. Матківська
В.В. Сопрун