Справа № 143/1052/24
19.02.2025 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Бойка А.В.,
з участю секретаря Шуваріної В.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Погребище Вінницького району Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -
встановив:
У грудні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона та відповідач перебувають в офіційному шлюбі з 14.02.2002 та являються батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач матеріальну допомогу на утримання їхньої спільної дитини не надає, хоча у відповідності до чинного законодавства зобов'язаний надавати.
Відповідач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 11.02.2023, де отримує регулярний дохід.
Оскільки відповідач пенсійного віку не досяг та являється працездатним, тому позивачка вважає, що він має можливість та повинен надавати кошти на утримання їхньої спільної дитини.
Посилаючись на наведені обставини та положення статей 180-183 СК України, просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення із позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді від 18.12.2024 відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 14).
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, однак 28.01.2025 до канцелярії суду направила заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю (а.с. 20, 21).
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судові засідання, призначені на 08.01.2025, 28.01.2025 та 19.02.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав (а.с. 19, 24).
Згідно з п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з викладеним, суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Cудом встановлено, що сторони з 14.02.2002 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , виданого 14.02.2002 Уладівською сільською радою Літинського району Вінницької області (а.с. 4).
Позивачка та відповідач є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 26.08.2010 Уладівською сільською радою Літинського району Вінницької області (а.с. 5).
Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади №№ 2024/014414607, 2024/014414133 від 29.11.2024 позивачка ОСОБА_1 та її неповнолітня дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6, 7).
Згідно з копією довідки, виданої 17.02.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_4 , матрос ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 11.02.2023 (а.с. 8).
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із частинами 2, 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (ч. 3 ст. 182 СК України).
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів).
Згідно з «Конвенцією про права дитини», «Декларацією прав дитини» батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.
Отже аліменти - це кошти необхідні для забезпечення дитини усім необхідним для повноцінного розвитку, а тому встановивши розмір доходу відповідача чи його відсутність, суд має встановити реальні потреби щодо належного утримання дитини і, виходячи з цього, визначати розмір аліментів.
Так, визначаючи розмір аліментів у конкретній справі, суд має з'ясувати необхідний рівень коштів, який є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому має враховуватись стан здоров'я, матеріальне становище дитини, її вік, місцевість, де вона проживає, щомісячні потреби, витрати пов'язані з навчанням, відвідування дитиною гуртків, спортивних секцій тощо.
При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 77-80 ЦПК України про їх належність, допустимість, достовірність та достатність. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.
При цьому згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Беручи до уваги викладене, з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів неповнолітньої дитини, враховуючи обставини, визначені статтями 181, 182 СК України,вік дитини, працездатний вік відповідача, зважаючи на те, що між позивачкою та відповідачем у позасудовому порядку не досягнуто домовленостей щодо утримання дитини, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивачки та необхідність визначити розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на її користь на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/3 заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, що в повній мірі відповідає вимогам сімейного законодавства, спрямовано на належне забезпечення прав дитини та відповідає її інтересам.
У разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів - їх розмір може бути зменшено або збільшено за рішенням суду (частина перша стаття 192 Сімейного кодексу України).
Згідно зі статтею 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, позов був зареєстрований судом 02.12.2024, таким чином, аліменти слід призначити із вказаної дати.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи приписи статті 5 Закону України «Про судовий збір» та статті 141 ЦПК України та зважаючи на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні з цим позовом до суду, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211 грн 20 коп.
Керуючись статтями 2, 5, 10, 141, 258, 259, 263-265, 279, 280-284, 351, 352, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частки від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 02.12.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя