Справа № 143/995/24
13.02.2025 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Гуцола М.П.
з участю секретаря судових засідань Москаленко С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,
встановив:
зміст позовних вимог.
19.11.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначає, що їх з відповідачем спільна дочка ОСОБА_3 мала діагноз: «S» подібний сколіоз грудо-поперекового відділу хребта ІІ ст., гіперкіфоз ІІ ст. У зв'язку з вказаним потребувала комплекс реалібітаційних заходів, що були проведені у ТОВ «Аксіс-К», за що позивачем сплачено 21 850 грн.
В добровільному порядку відповідач ОСОБА_2 відмовляється від відшкодування половини понесених фактичних витрат на лікування дочки у розмірі 10 925 грн., тому позивач ОСОБА_1 змушена звертатися до суду з метою захисту своїх законних прав та інтересів.
Рух справи та позиції сторін.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 19.11.2024, справа №143/995/24 передана на розгляд судді Гуцолу М.П. (а.с. 16).
21.11.2024 позивачем подано заяву про виправлення описки у позовній заяві, зокрема нею помилково зазначено прізвище відповідача « ОСОБА_4 » замість правильного « ОСОБА_5 » (а.с. 19).
21.11.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 20).
17.12.2024 через систему «Електронний суд» представником відповідача - адвокатом Кадочніковим А.О. подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову через його безпідставність. Свої заперечення мотивує тим, що позивачем не на додано належних доказів на підтвердження факту сплати коштів за реабілітацію. Крім того, зауважує, що сплачує аліменти за рішенням суду і вважає, що вказані витрати не є додатковими витратами на дитину, а охоплюються аліментними зобов'язаннями (а.с. 24-30).
Відзив поданий з порушенням вимог ч.4, 5 ст. 178 ЦПК України, оскільки до нього не додано документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи, однак у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не наполягала на поверненні відзиву без розгляду, а забажала ознайомитись з його змістом.
17.12.2024 судове засідання відкладено у зв'язку з неявкою відповідача.
23.12.2024 на адресу суду позивачем подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема: розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, довідки та квитанції з АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що підтверджують факт сплати позивачем вартості реабілітації ОСОБА_3 (а.с. 42-56).
Також 23.12.2024 позивачем подано відповідь на відзив, у якому вона вказує, що відповідач має заборгованість по сплаті аліментів, стверджує, що витрати на лікування дочки відповідно до поставленого діагнозу є додатковими витратами та наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 38-41).
21.01.2025 судове засідання відкладено у зв'язку з неявкою відповідача.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи у її відсутності, наполягала на задоволенні позовних вимог (а.с. 65)
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 64).
Встановлені судом обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 9).
Згідно з витягами з реєстру територіальної громади позивач ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6, 8).
Як вбачається з консультативного висновку ТОВ «Аксіс» від 21.06.2023 ОСОБА_3 має діагноз: «S» подібний сколіоз грудо-поперекового відділу хребта ІІ ст., гіперкіфоз ІІ ст. та потребує ЛФК за індивідуальною програмою та виготовлення індивідуальних устілок (а.с. 10).
З консультативного висновку ТОВ «Аксіс» від 30.08.2024 ОСОБА_3 має діагноз: «S» подібний сколіоз грудо-поперекового відділу хребта І ст., гіперкіфоз ІІ ст. Зазначено, що з 21.06.2023 проходить курс реабілітаційних заходів. Також зазначено, що для лікування ОСОБА_3 необхідно продовжити курс реабілітаційних заходів (а.с. 11).
Відповідно до рентгенологічного дослідження ОСОБА_3 від 01.02.2024 зроблено висновок, що у неї наявні ознаки «S» подібного сколіозу грудо-поперекового відділу хребта ІІ ст. (а.с. 12).
Згідно з рентгенологічним дослідженням ОСОБА_3 від 06.09.2024 зроблено висновок, що у неї наявні ознаки «S» подібного сколіозу грудо-поперекового відділу хребта на стадії лікування (відповідає І ст.) (а.с. 13).
Відповідно до довідки ТОВ «Аксіс» ОСОБА_3 з 06.06.2023 по 27.09.2024 проходила курс реабілітаційних заходів у ТОВ «Аксіс -К». Проведено комплекс лікування, що включає: консультацію лікаря, індивідуальні заняття з фізичним терапевтом, курс реабілітації стопи (виготовлення ортопедичних устілок). Загальна вартість робіт (послуг) - 21 850 грн (а.с. 14).
До матеріалів справи долучені копії довідок та квитанцій з АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що підтверджують сплату позивачем вартості медичних послуг ТОВ «Аксіс-К» (а.с. 47-56), зокрема на суми:
Вищезазначене підтверджується копіями квитанцій, які містяться в матеріалах справи, зокрема на суми: 22.02.2024 - 600 грн, 15.12.2023 - 1000 грн, 18.08.2023 - 1000 грн, 14.07.2023 - 450 грн, 17.11.2023 - 1000 грн, 26.01.2024- 1100 грн, 06.01.2024 - 1700 грн, 09.02.2024 - 1100 грн, 23.02.2024 - 1100 грн, 26.04.2024- 1100 грн.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права.
Статтями 8, 11 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
При цьому за змістом ст. 141 СК України, батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.
Відповідно до ст.ст. 180-181 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у разі недосягнення згоди між батьками щодо їх участі у витратах на утримання дитини, суд своїм рішенням визначає розмір аліментів на утримання дитини.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України,додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Зазначений висновок ґрунтується також на правовій позиції Верхового Суду України, висловленій 24 лютого 2016 р. у справі № 6-1296цс15, відповідно якої виходячи з аналізу ст.185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Пункт 1 ст. 3 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27.02.1991 передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно п. 2 - дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно з ч.2 ст. 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батьків незалежно від сплати ним аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Тобто суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і при стягненні аліментів відповідно до ст. ст. 181,182 СК України.
З матеріалів справи також слідує, що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . Однак, суд критично відноситься до доводів відповідача ОСОБА_2 , що він не має матеріальної можливості відшкодувати половину заявлених додаткових витрат на лікування дочки, адже він є людиною працездатного віку, фізично здоровою, отже здатний надавати допомогу спільній дитині сторін. При цьому, відповідач ОСОБА_2 не надав доказів, що його матеріальне становище не дозволяє забезпечити оплату 50% додаткових витрат на лікування дитини.
Крім того, утримання іншої дитини не є тими обставинами, які дають підстави для зменшення обсягу участі батька у додаткових витратах на лікування дитини або звільнення від їх сплати.
Отже, при визначенні розміру додаткових витрат, суд враховує, що батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини та зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, та зважає на те, що позивач особисто понесла додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 21 850 грн, а відповідач не брав участі у вказаних додаткових витратах на дитину, зокрема будь-яких доказів, що б спростовували цей факт суду не надав, а відтак, суд вважає, що є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку сплатити половину суми додаткових витрат на дитину, що складає 10 925 грн.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 оскільки позивач у силу статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від його сплати при поданні позову.
Керуючись ст.ст. 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ухвалив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину- дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 10 925,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Суддя