Справа № 128/3482/24
провадження № 2/136/452/24
20 лютого 2025 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Присяжного О.І.,
за участі секретаря судового засідання Мельник В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
Стислий виклад позицій учасників справи.
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (далі - позивач) звернулося до суду, через свого представника - адвоката Стецюру О.В., із зазначеним вище позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі-відповідач) 30 481,74 грн. матеріальної шкоди. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 19.12.2022 на А/д М30 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу марки "TOYOTA CARINA 1.6» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача, та транспортного засобу марки "MAZDA 6" д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. В судовому порядку відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП, таким чином було встановлено факт, що відповідач, будучи причетним до настання ДТП, самовільно залишив місце пригоди. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "TOYOTA CARINA 1.6" д.н.з. НОМЕР_1 станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ "Страхова група "Оберіг" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР-3636709. Відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 27.02.2023 між потерпілою особою та ТДВ "Страхова група "Оберіг" було узгоджено розмір страхового відшкодування в сумі 27 800,00 грн., які було перераховано платіжним дорученням від 17.03.2023. Враховуючи винність відповідача у настанні ДТП, порушення ним обов'язків, встановлених Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а також здійснення виплати страхового відшкодування, ТДВ "Страхова група "Оберіг" отримало право звернутися до відповідача за компенсацією виплаченого страхового відшкодування в розмірі 27 800,00 грн. Окрім того, у зв'язку із несплатою відповідачем зазначеної суми у добровільному порядку після отримання вимоги позивача про виплату грошових коштів, позивач просить суд стягнути з позивача штрафні санкції за період з 09.05.2024 р. по 01.08.2024, а саме: інфляційні втрати в розмірі 782,07 грн., пеню в розмірі 1 705,98 грн. та три відсотки річних в розмірі 193, 69 грн., що послугувало підставою звернення позивача до суду із даним позовом. Тому, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 кошти в розмірі 30 481,74 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 300,00 грн.
Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
06.09.2024 ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу передано для розгляду за підсудністю до Липовецького районного суду Вінницької області.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 01.10.2024 відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Судом на адресу місця реєстрації відповідача направлялась копія ухвали про відкриття провадження. Згідно відміток відділень Укрпошти від 30.11.2024 та 16.01.2025 судові документи вручено ОСОБА_1 особисто.
Таким чином, суд вжив усіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи.
Будь-які докази по справі, крім поданих позивачем разом із позовною заявою, від учасників справи на адресу суду не надходили.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до положень частини другої ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, фіксування судового процесу не здійснювалося.
Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив, що відповідно до постанови Липовецького районного суду Вінницької області від 12.01.2023 по справі № 136/2052/22 (а.с. 8) 19.12.2022 о 07:03 год. на автодорозі М30 392 км., водій ОСОБА_1 , керував автомобілем Тойота, державний номерний знак НОМЕР_3 , не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1. та не надав перевагу у русі транспортному засобу Мазда, державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням гр. ОСОБА_2 , який рухався по колу на нерегульованому перехресті з круговим рухом, чим порушив п.16.12. ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність ст.124 КУпАП.
Крім цього, 19.12.2022 о 07:03 год. на автодорозі М30 392 км., водій ОСОБА_1 , керував автомобілем Тойота, державний номерний знак НОМЕР_3 , був учасником ДТП та самовільно залишив місце ДТП до якої був причетний, до приїзду працівників поліції. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.10 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.
Вина водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була підтверджена зібраними у справі доказами, а тому суд постановив визнати його винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4 та 124 КУпАП.
Зазначена постанова суду набрала законної сили 23.01.2023.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "TOYOTA CARINA 1.6" д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ "Страхова група "Оберіг" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР-3636709 (зворотня сторона а.с. 7).
27.02.2023 до позивача було подано заяву ОСОБА_3 , яка діяла у власних інтересах, про страхове відшкодування шкоди, заподіяної ДТП (зворотня сторона а.с. 12).
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого "MAZDA 6" д.н.з НОМЕР_4 було складено ремонтну калькуляцію № 40922 від 23.01.2023, відповідно до якої загальна вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу становить: 59 411,40 грн., а загальна сума після вирахувань - 30 062,81 грн. (а.с. 9-10).
За вказаною дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком, відповідно до складеного страхового акту № 40922/1 від 16.03.2023 (а.с. 13) ТДВ "Страхова група "Оберіг" сплатило потерпілій страхове відшкодування в сумі 27 800,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 5101 від 17.03.2023 (зворотня сторона а.с. 13).
З метою досудового врегулювання спору, ТДВ "СГ "Оберіг" надіслано ОСОБА_1 вимогу № 40922/1 від 02.05.2024 щодо погашення витрат, які були виплачені ОСОБА_3 в сумі 27 800,00 грн. (а.с. 14-18).
Окрім того, позивачем здійснено розрахунок штрафних санкцій проводився за період з 09.05.2024 р. по 01.08.2024, а саме: 782,07 грн. - інфляційні втрати, 1 705,98 грн. - пеня та 193,69 грн. - 3% річних (а.с. 19-20).
Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.
У п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно підп. "в" підп. 38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.
Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.
Суд звертає увагу, що відповідач був обізнаний з розглядом цивільної справи, повідомлявся в установленому порядку про її розгляд, про що свідчить додане до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, але жодним чином не висловив своєї позиції за вимогами до нього страхової компанії про стягнення коштів.
Враховуючи, що ТДВ "Страхова група "Оберіг" було відшкодовано потерпілій ОСОБА_3 завдану ОСОБА_1 матеріальну шкоду, ОСОБА_1 самовільно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, учасником та винуватцем якої він являється, відтак суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню кошти в розмірі 27 800,00 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заборона нарахування сум на підставі ст. 625 ЦК України у період дії в Україні воєнного стану на даний вид правовідносин не застосовується, у зв'язку із чим вони також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а саме: 782,07 грн. - інфляційні втрати, 1 705,98 грн. - пеня та 193,69 грн. - 3% річних, нараховані за період з 09.05.2024 р. по 01.08.2024.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Зважаючи на те, що позов задоволено повністю, понесені позивачем витрати відповідно до платіжної інструкції № 10003 від 02.08.2024 в розмірі 2 422,40 грн. (а.с. 7) присуджуються із відповідача на користь позивача.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір № 40922/1 від 02.08.2024 про надання професійної правничої допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг від 08.08.2024, за яким загальна сума винагороди складає 7 300,00 грн. (зворотня сторона а.с. 20-22), попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу на суму 7 300,00 грн. (а.с. 23).
Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Згідно ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом із тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні «East/WestAllianceLimited» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Суд, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, а також те, що відповідач не оспорює розмір витрат на правничу допомогу, вважає, що по даній справі витрати на правничу допомогу є обґрунтованими і пропорційними до предмета спору, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 7 300,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 13, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,- задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" 30 481 (тридцять тисяч чотириста вісімдесят одну) гривню 74 коп., з яких 27 800,00 грн. - сума виплаченого страхового відшкодування; 782,07 грн. - інфляційні втрати; 1 705,98 грн. - пеня та 193,69 грн. - 3 % річних.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 00 коп. та 7 300 (сім тисяч триста) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (місцезнаходження: вул. Васильківська, 14, м. Київ, ЄДРПОУ: 39433769);
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ).
Суддя Олексій ПРИСЯЖНИЙ