Рішення від 19.02.2025 по справі 138/2066/24

2/134/32/2025

Справа № 138/2066/24

РІШЕННЯ

Іменем України

19 лютого 2025 року Крижопільський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді - Лабая О.В.,

з участю секретаря судового засідання Трачук С.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження селищі Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12.07.2024 року матеріали цивільної справи № 138/2066/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за територіальною підсудністю до Крижопільського районного суду Вінницької області.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (далі - позивач), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 477875 від 25 січня 2020 року у сумі 15064 грн. 03 коп, яка складається із 4000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 8760,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, інфляційне збільшення - 2304,03 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 25 січня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту № 477875, відповідно до якого відповідачу було надано кредит в сумі 4000,00 грн. проте відповідач не неналежно виконав зобов'язання за кредитним договором внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором. 22 лютого 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу № 015-220221. Відповідно до договору факторингу № 015-220221 від 22.02.2021 року до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами, зокрема й кредитним договором № № 477875 від 25 січня 2020. Надалі 05 лютого 2024 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» було укладено договір факторингу № 20240205/1. Відповідно до договору факторингу № 20240205/1від 05.02.2024 року до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами, зокрема й кредитним договором № № 477875 від 25 січня 2020.

06.09.2024 року Крижопільським районним судом Вінницької області засобами поштового зв'язку отримано від відповідача відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач покликається на те, що позивачем не надано доказів, що саме відповідачем укладено кредитний договір в електронній формі, не надано первинних бухгалтерських документів щодо факту перерахування коштів та наявності заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого розрахунок заборгованості за кредитним договором не можна вважати допустимим і достатнім доказом наявності заборгованості.

Через підсистему «Електронний суд» 18.09.2024 року представник позивача надав відповідь на відзив в якому заперечує, щодо доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що договір про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту № 477875 укладений відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний електронним підписом та акцептований Відповідачем 25.01.2020 року. Крім того позивачем на підтвердження перерахування коштів надано лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення » ТОВ «УПР» та на підтвердження заборгованості розрахунок заборгованості який відповідачем не спростовано.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений, до Крижопільського районного суду, 10.09.2024 року через підсистем «Електронний суд» надав заяву про розгляд справи без участі представника, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання призначене на 29.01.2025 року в режимі відеоконференція із Могилів - Подільським міськрайонним судом Вінницької області не з'явився, належним чином повідомлений про причини неявки не повідомив.

Розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відповідності із ст. ст. 223, 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25.01.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем ТОВ «Лінеура Україна» було укладено електронний договір про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту №477875 (далі- кредитний договір) на 30 днів, на підтвердження чого надав паперову копію кредитного договору.

Згідно з п. 1.1 товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 4000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Відповідно до п.1.2 позика видається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором.

Пунктом 1.3 сторони погодили акційну процентну ставку за користування позикою 1,90 процентів від суми позики за кожен день користування (693,50 процентів річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього договору, стандартну проценту ставку 1,90% від суми позики за кожен день користування позикою (693,50 процентів річних).

Підпунктом 1.3.3 Кредитного договору визначено, що у випадку прострочення клієнтом виконання зобов'язання за Договором чи неможливості виконання зобов'язань у повному обсязі, застосовується стандартна ставка, відповідно до п. 3.4.,3.5 цього договору.

Відповідно до п. 1.6. кредитного договору позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний клієнтом.

Відповідно до п. 3.4 визначено, що уразі порушення клієнтом строків виконання зобов'язань за договором: з 1 (першого) по 3 (третій) день прострочення виконання зобов'язань клієнта, нарахування процентів, не здійснюється. У разі прострочення виконання зобов'язання за договором більше ніж 3 (три) календарних дні, клієнт зобов'язаний сплатити Товариству проценти за користування позикою у розмір стандартної процентної ставки від суми позики за кожен день користування позикою, починаючи з першого дня користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2. цього договору. З 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості Товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, таку нарахування здійснюється до дня повернення позики, але не більше ніж до 90-го дня прострочення.

В реквізитах сторін в розділі «Клієнт» ПІБ: ОСОБА_1 заначено підписано електронним підписом 25.01.2020 11:45:24 ОСОБА_1 .

Крім того в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем 26.02.2020 року укладено додатковий договір № 718607 до Договору № 477875 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фіксованого кредиту в електронному вигляді.

Пунктом 1.1. додаткового договору визначено, що сторони погодили продовжити строк користування позикою на строк, що дорівнює установленому пунктом 1.2. договору строку користування позикою.

Відповідно до п. 1.2 встановлено нову дату повернення позики та сплати нарахованих процентів не пізніше 28.03.2020 року.

Пунктом 1.3. сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою: процентна ставка становить 1,60% процентів від суми позики за кожен день користування позикою (584,00 процентів річних ) у межах строку повернення позики, зазначеного в пункті 1.2. цього договору.

Пунктом 5 додаткового договору визначено, що договір укладений в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, підписаний одноразовим ідентифікатором та прирівнюється до укладеної в письмовій формі.

В реквізитах сторін в розділі «Клієнт» ПІБ: ОСОБА_1 заначено підписано електронним підписом 26.02.2020 16:12:57 ОСОБА_1

22 лютого 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу № 015-220221. Відповідно до п. 1.3 договору факторингу № 015-220221 від 22.02.2021 року визначено, що за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в погодженій відповідно до умов договору сумі в розпорядження клієнта за плату на передбачених цим одговорах умовах, а клієнт зобов'язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників за зобов'язаннями, що визначенні в реєстрі прав грошових вимог, погодженому сторонами за цим договором за формою згідно додатком №2 (надалі - реєстр). Відповідно до витягу з реєстру прав вимог №915-220221 від 22 лютого 2021 року сформованого 05 лютого 2024 року за підписом та проставленням печатки фактора ТОВ «Сіроко Фінанс» за номером 3286 зазначено ОСОБА_1 номер договору477875, дата 25.01.2020, залишок заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн., залишок заборгованості за відсотками 8760,00 грн., загальна сума заборгованості 12760,00 грн.

05 лютого 2024 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда -Ф» було укладено договір факторингу № 20240205/1. Відповідно до п. 1.1 договору факторингу № 20240205/1 від 05.02.2024 року визначено, що за цим договором фактор передає грошові кошти (розмір фінансування) в розпорядження клієнта за плату у передбачений договором спосіб, а клієнт відступає фактору належні йому права вимоги, зазначенні у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до витягу з реєстру прав вимог №20240205/1 від 28 червня 2024 року сформованого 28 червня 2024 року за підписом та проставленням печатки фактора ТОВ ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда -Ф» за номером 32 зазначено ОСОБА_1 номер договору 477875, дата 25.01.2020, залишок заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн., залишок заборгованості за відсотками 8760,00 грн., загальна сума заборгованості 12760,00 грн.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов'язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача.

Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (статті 77 - 80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом (частини 5, 7 статті 81 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір про надання фінансового кредиту підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису.

Як вбачається з паперової фотокопії договору № 477875 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 25.01.2020 року останній не містить положень про укладання останнього за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введенні пароля входу до особистого кабінету.

Як вбачається із п.5 паперової фотокопії додаткового договору № 718607 від 26.02.2020 року додатковий договір укладений в електронній формі, з використанням інформаційно - телекомунікаційних систем, підписаний одноразовим ідентифікатором та прирівнюється до укладеної в письмовій формі.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений. Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій позивачем кредитний договір не був би укладений сторонами цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Доказів на підтвердження того, що відповідачка вчинила вищезазначені дії щодо укладання договору № 477875 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 25.01.2020 року та додаткового договору № 718607 від 26.02.2020 року матеріали справи не містять.

Крім того ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда -Ф» не надало суду доказів вчинення ОСОБА_1 таких дій, як надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір. Також не надало суду доказів проведення ідентифікації ОСОБА_1 при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

На підтвердження надання кредитних коштів позивачем надано лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення » ТОВ «УПР» вих. № 49-2602 від 26.02.2024 року наданого ТОВ «Лінеура Україна» відповідно до якого останній повідомляє, що між нашими підприємства укладено договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року та відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 25.01.202 11:49:02 на суму 4024,00 маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 47229454, ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Зарахування 4000 грн на карту НОМЕР_1 .

На підтвердження суми заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості за Договором № 477875 від 25.01.2020 про надання коштів на умовах фінансового кредиту станом на 22.02.2021 року складеного ТОВ «Лінеура Україна» із фактичним зазначенням кінцевого строку нарахування заборгованості 26.06.2020 року

У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) зроблено висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

При цьому відповідно до пункту 5.5. Положення форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Отже, якщо виписка з рахунку відповідає зазначеним вимогам, то такий документ може бути доказом, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону.

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 09 листопада 2018 року у справі № 910/1580/18; від 23 вересня 2019 року у справі № 910/10254/18; від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16143/18.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Саме ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда -Ф» мало надати суду відповідні докази, як особа, в розпорядження якої мають перебувати такі докази, та особа, яка мала вчинити активні дії щодо проведення ідентифікації особи відповідача та перерахування на її рахунок коштів.

Відтак позивач був зобов'язаний подати суду всі наявні в нього докази на підтвердження всіх обставин, що є підставою його позовних вимог.

В оцінці поведінки та способу ведення справ банком чи фінансовою установою суд враховує те, що вони є професійними учасниками ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до них висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком чи фінансовою установою є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20.

В той же час, розрахунок заборгованості та лист про перерахування коштів не є документом первинного бухгалтерського обліку, розрахунок заборгованості є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 № 6-16цс15.

Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда -Ф» заборгованості за кредитними договорами.

Також позивачем не надано суду доказів, на підставі яких можливо встановити обставини, якими обґрунтовано позов (інформацію) про те, що було емітовано на ім'я ОСОБА_1 платіжну карту, повні відомості про номер платіжної картки в матеріалах справи відсутній, а зазначені лише перші шість та останні чотири цифри картки, а саме: НОМЕР_1 .

Клопотань про витребування доказів стосовно належності платіжної картки ОСОБА_1 , виписки по рахунку представником позивача не заявлялись.

Посилання представника позивача, що відповідач здійснив всі необхідні дії, спрямовані на укладання кредитного договору шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки (поточний/картковий рахунок НОМЕР_1 , вказаний Відповідачем), на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 4024,00 грн судом до уваги не приймаються, оскільки доказів на підтвердження заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки (поточний/картковий рахунок НОМЕР_1 ) суду не надано.

Ураховуючи наведене у задоволенні позов слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, то судові витрати позивача слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.2,12,13,76,81,141,247,258,259,263-265,280-289 ЦПК України, ст.ст. 512, 516, 526, 627, 629, 1048, 1049,1050,1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування та ім'я сторін, їх місце знаходження та проживання:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда -Ф » (місце знаходження 79013, м. Львів, вул. Бандери , 87, код ЄДРПОУ 42655697).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Суддя:

Попередній документ
125294102
Наступний документ
125294104
Інформація про рішення:
№ рішення: 125294103
№ справи: 138/2066/24
Дата рішення: 19.02.2025
Дата публікації: 21.02.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Крижопільський районний суд Вінницької області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (12.05.2025)
Результат розгляду: змінено
Дата надходження: 08.08.2024
Предмет позову: стягнення заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту
Розклад засідань:
10.09.2024 13:00 Крижопільський районний суд Вінницької області
21.10.2024 13:00 Крижопільський районний суд Вінницької області
06.11.2024 11:00 Крижопільський районний суд Вінницької області
25.11.2024 13:00 Крижопільський районний суд Вінницької області
17.12.2024 11:00 Крижопільський районний суд Вінницької області
14.01.2025 13:00 Крижопільський районний суд Вінницької області
29.01.2025 10:00 Крижопільський районний суд Вінницької області
19.02.2025 10:00 Крижопільський районний суд Вінницької області