Справа № 133/2943/24
Провадження №1-кп/132/190/25
Вирок
Іменем України
12 лютого 2025 року місто КАЛИНІВКА
КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області, кримінальне провадження № 133/2943/24, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020230000424 від 22 серпня 2024 року, за обвинувальним актом, складеним у відношенні:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Йосипівка Козятинського району Вінницької області, українця, громадянина України, із початковою загальною освітою, учня КЗ «Йосипівська гімназія Самгородоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
представника служби у справах дітей - ОСОБА_5 ,
уповноваженого підрозділу органів Національної поліції - ОСОБА_6 ,
законного представника неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника неповнолітнього обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 ,
неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 - будучи обізнаними, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, на території України з 24.02.2022 року був введений воєнний стан, дія якого продовжена на підставі Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану України» від 06.05.2024 року № 271/2024, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08.05.2024 року № 3684-ІХ, з 05год.30хв. 14.05.2024 року строком на 90 діб, - 07 серпня 2024 року близько 14год.00хв., діючи з умислом на таємне викрадення чужого майна, прийшов до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_11 , оскільки йому було відомо, що остання та її сім'я були відсутні вдома. Проникнувши на територію подвір'я домоволодіння, ОСОБА_3 підійшовши до жилого будинку, вийняв скло із вікна, та через віконний отвір проник всередину його приміщення. Перебуваючи у будинку, ОСОБА_3 обійшовши всі кімнати, виявив матерчату сумку із написом «Paris», коричневого кольору (вартістю 50грн.00коп.), до якої вподальшому помістив знайдені в будинку: електротример марки «Philips» моделі «MG 3720/15 7в1», чорного кольору (вартістю відповідно до висновку експерта № СЕ 19/102-24/16886-ТВ від 27.08.2024 року - 233грн.33коп.); набір інструментів марки «Socket Wrench Set 46 PCS», у пластиковому кейсі, червоного кольору (вартістю відповідно до висновку експерта № СЕ 19/102-24/16886-ТВ від 27.08.2024 року - 455грн.08коп.); квадрокоптер марки «X6PRO», чорного кольору (вартістю відповідно до висновку експерта № СЕ 19/102-24/16884-ТВ від 27.08.2024 року - 1392грн.90коп.); мобільний телефон марки (моделі) «Xiaomi Redmi Note 8T», синього кольору, з об'ємом пам'яті 4/64GB (вартістю відповідно до висновку експерта № СЕ 19/102-24/16884-ТВ від 27.08.2024 року - 2533грн.34коп.), з установленою сім-картою мобільного оператора «ВФ Україна» (вартістю 100грн.00коп.). Після цього, ОСОБА_3 разом із викраденим з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 4764грн.65коп.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні при розгляді вказаної справи, свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, підтвердив, що дійсно 07.08.2024 року близько 14год.00хв., маючи умисел на викрадення чужого майна, прийшов до домоволодіння ОСОБА_11 , знаючи, що остання та її сім'я відсутні вдома. Проникнувши на територію домоволодіння, підійшов до жилого будинку, вийняв скло із вікна, та через віконний отвір проник всередину його приміщення. У будинку, обійшовши всі кімнати, виявив матерчату сумку, до якої вподальшому помістив знайдені в будинку: електротример, набір інструментів у пластиковому кейсі, квадрокоптер, мобільний телефон, з якими зник з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Потерпіла ОСОБА_11 в судове засідання не з'явилася, надала письмову заяву, в якій просить кримінальне провадження розглянути за її відсутності, обвинуваченому визначити покарання згідно вимог діючого законодавства.
Враховуючи те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини справи і судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю, а його дії за ч.4 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена в умовах воєнного стану, правильно кваліфіковані органами досудового слідства.
Положення частини 2 статті 50 КК України встановлюють, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.
Відповідно до змісту статті 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
За пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», при призначенні покарання неповнолітнім повинні суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання такого засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація. При призначенні неповнолітньому покарання крім передбачених у статтях 65-67 КК України обставин суди відповідно до частини 1 статті 103 КК України мають враховувати також умови його життя та виховання, вплив на нього дорослих, рівень розвитку й інші особливості його особи.
Прокурор ОСОБА_12 у своїй промові, під час виступу у судових дебатах, просила визнати ОСОБА_3 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та із застосуванням вимог ст.ст.69, 101 КК України призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік, з покладенням на нього обов'язків, визначених ст.59-1 КК України. Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки ОСОБА_3 на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Призначаючи покарання неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують його покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до вимог статті 12 КК України, віднесене до тяжкого злочину.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12024020230000424 від 22 серпня 2024 року, обвинувачений ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Йосипівка Козятинського району Вінницької області, є громадянином України, має початкову загальну освіту, є учнем Комунального закладу «Йосипівська гімназія Самгородоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відомостей персонально-довідкового обліку, отриманих з Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України про притягнення осіб до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України від 23.08.2024 року, обвинувачений ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, судимостей не має.
Відповідно до довідки-характеристика Йосипівського старостинського округу Самгородоцької сільської ради Вінницької області, ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується з позитивної сторони.
Як слідує з консультативних висновків спеціалістів Комунального підприємства «Козятинська центральна районна лікарня» Козятинської міської ради від 28.08.2024 року, ОСОБА_3 на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває.
Згідно досудової доповіді, складеної 23.12.2024 року провідним інспектором Хмільницького районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_13 , беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_3 , його спосіб життя, історію правопорушень, криміногенні фактори, які впливають на поведінку обвинуваченого, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення неповнолітнього без позбавлення або обмеження волі на певний строк, можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. для окремих осіб). На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, а саме мотивувати до важливості отримання освіти, проведення індивідуально-профілактичної роботи із неповнолітнім та членами його сім'ї, спільно із фахівцями служби у справах дітей, працівниками правоохоронних органів та волонтером пробації. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на правопорушника обов'язків відповідно до п.4 ч.3 ст.76 КК України, а саме виконувати заходи передбачені пробаційною програмою.
Відповідно до статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім як у випадках зміни судом правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме.
За пунктом 4 частини 1 статті 91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Обов'язок доказування перелічених обставин згідно зі статтею 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування визначено обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 : щире каяття; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; усунення заподіяної шкоди. Обставин, які обтяжують його покарання, під час досудового розслідування не встановлено.
Статтею 66 КК України визначено, що при призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються: 1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; 2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди; 2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення; 3) вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім; 4) вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності; 5) вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин; 6) вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність; 7) вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого; 8) вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності; 9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням кримінального правопорушення у випадках, передбачених цим Кодексом. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 року у справі № 156/98/18 (провадження № 51-9408км18), наведений у статті 66 КК України перелік не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, й інші обставини, не зазначені у цій статті. Ними, зокрема, можуть бути: вчинення злочину вперше; визнання вини особою, що вчинила злочин; молодий вік цієї особи; позитивна характеристика за місцем праці; навчання чи проживання; стан її здоров'я; наявність малолітніх дітей чи інших осіб на її утриманні та інше.
За рекомендаціями, викладеними в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз'яснено, що визнання обставини такою, що пом'якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.
З урахуванням вищезазначених вимог закону та роз'яснень щодо застосування його норм, суд ретельно дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про можливість визнання обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 : вчинення кримінального правопорушення вперше; вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім; визнання вини; щире каяття; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; усунення заподіяної шкоди; позитивна характеристика за місцем проживання.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Санкція частини 4 статті 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Відповідно до частини 1 статті 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
У своїй постанові від 03.02.2021 року (справа № 629/2739/18) Верховний Суд звернув увагу на те, що частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, або перейти до більш м'якого покарання лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин першої та/або другої статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
Верховний Суд роз'яснив, що при визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
Враховуючи наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину, щиро кається у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, усунув заподіяну шкоду, а також його особи, а саме те, що він має молодий вік, вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем свого проживання, суд погоджується із позицією прокурора та вважає можливим призначити йому покарання з урахуванням положень статті 69 КК України.
Статтею 101 КК України визначено, що пробаційний нагляд застосовується до неповнолітніх відповідно до статті 59-1 цього Кодексу. Пробаційний нагляд стосовно неповнолітніх призначається на строк від одного до двох років.
Згідно положень статті 59-1 КК України, покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. Суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Суд може покласти на засудженого до пробаційного нагляду обов'язки: 1) використовувати електронний засіб контролю і нагляду та проживати за вказаною у рішенні суду адресою; 2) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля; 3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу); 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; 5) пройти курс лікування від наркотичної, алкогольної залежності, розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб. Обов'язок використовувати електронний засіб контролю і нагляду встановлюється судом на строк від одного місяця до одного року. Пробаційний нагляд призначається на строк від одного до п'яти років. Пробаційний нагляд не призначається особам, які під час відбування цього виду покарання вчинили кримінальне правопорушення.
З урахуванням наведеного, враховуючи обставини даного кримінального провадження та особу обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає за можливе призначити йому покарання із застосуванням вимог ст.ст.69, 59-1, 101 КК України, у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік. На підставі п.п.1, 2, 3 ч.2, п.4 ч.3 ст.59-1 КК України, покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою. Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки ОСОБА_3 на облік уповноваженим органом з питань пробації.
При визначенні даного покарання, судом враховано, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та межі покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного (абзац п'ятий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення).
Такий висновок узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (рішення у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року, заява № 10249/03) (рішення Конституційного Суду від 26 січня 2011 року № 1-рп/2011).
З урахуванням вищенаведеного, визначене даним вироком покарання, відповідає принципам справедливості.
Відповідно до частини дев'ятої статті 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Речові докази, вилучені в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме матерчату сумку із написом «Paris», коричневого кольору; електротример марки «Philips» моделі «MG 3720/15 7в1», чорного кольору; набір інструментів марки «Socket Wrench Set 46 PCS», у пластиковому кейсі, червоного кольору; квадрокоптер марки «X6PRO», чорного кольору; мобільний телефон марки (моделі) «Xiaomi Redmi Note 8T», синього кольору, з об'ємом пам'яті 4/64GB, з установленою сім-картою мобільного оператора «ВФ Україна», які відповідно до постанови слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_14 від 23.08.2024 року, передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_11 , після набуття вироком законної сили, необхідно залишити у власника (законного володільця).
Речові докази, вилучені в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме сліди папілярних ліній, які відповідно до постанови слідчого СВ відділення поліції №1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_14 від 23.08.2024 року, визначено зберігати в матеріалах кримінального провадження, після набуття вироком законної сили, необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження №12024020230000424 від 22 серпня 2024 року.
Відповідно до вимог частини 4 статті 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, на вилучене в ході досудового розслідування кримінального провадження майно накладався арешт, а саме на матерчату сумку із написом «Paris», коричневого кольору; електротример марки «Philips» моделі «MG 3720/15 7в1», чорного кольору; набір інструментів марки «Socket Wrench Set 46 PCS», у пластиковому кейсі, червоного кольору; квадрокоптер марки «X6PRO», чорного кольору; мобільний телефон марки (моделі) «Xiaomi Redmi Note 8T», синього кольору, з об'ємом пам'яті 4/64GB, з установленою сім-картою мобільного оператора «ВФ Україна»; сліди папілярних ліній /ухвала слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_15 від 11.09.2024 року у справі № 133/2550/24/.
З урахуванням вимог процесуального закону, та беручи до уваги, що в застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_15 від 11.09.2024 року у справі № 133/2550/24.
Згідно частини 2 статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, у резолютивній частині вироку зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат.
За статтею 1179 ЦК України, неповнолітня особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
Водночас майнова відповідальність неповнолітніх має свої специфічні риси, обумовлені суб'єктом такої відповідальності - особа, яка не досягла 18 років. Така специфіка передбачена у частині 2 статті 1179 ЦК України, відповідно до якої, у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником. За своїм характером відповідальність батьків та піклувальників неповнолітнього є додатковою, або субсидіарною. Її суть полягає в тому, що вищевказані особи відповідають перед потерпілим у тій частині, в якій не можуть відповідати самі неповнолітні через відсутність у них майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Разом з цим, частиною 3 статті 1179 ЦК України передбачено, що обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функцію піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Згідно роз'яснень, викладених у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» від 07.07.1995 року № 11, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. У справі, в якій засуджено декілька осіб, судові витрати мають визначатися в певних частках з урахуванням ступеня вини та майнового стану кожного із засуджених.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході досудового розслідування призначалися та проводилися експертні дослідження, вартість яких за відповідними висновками становить: № СЕ-19/102-24/16884-ТВ від 27.08.2024 року у розмірі 1514грн.56коп.; № СЕ-19/102-24/16886-ТВ від 27.08.2024 року у розмірі 1893грн.20коп., а всього 3407грн.76коп.
Виходячи із зазначених вимог закону, встановлених судом обставин, необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта відповідно до висновків № СЕ-19/102-24/16884-ТВ від 27.08.2024 року у розмірі 1514грн.56коп.; № СЕ-19/102-24/16886-ТВ від 27.08.2024 року у розмірі 1893грн.20коп., а всього 3407грн.76коп., а за наявності підстав, передбачених в ч.2 ст.1179 ЦК України, а саме у разі відсутності у неповнолітнього ОСОБА_3 майна, достатнього для відшкодування ним шкоди, в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі з його батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
Заходи забезпечення кримінального провадження, як в ході досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи відносно ОСОБА_3 не застосовувались.
Цивільний позов потерпілою особою не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та із застосуванням вимог ст.ст.69, 59-1, 101 КК України, призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
На підставі п.п.1, 2, 3 ч.2, п.4 ч.3 ст.59-1 КК України, покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки ОСОБА_3 на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази, вилучені в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме матерчату сумку із написом «Paris», коричневого кольору; електротример марки «Philips» моделі «MG 3720/15 7в1», чорного кольору; набір інструментів марки «Socket Wrench Set 46 PCS», у пластиковому кейсі, червоного кольору; квадрокоптер марки «X6PRO», чорного кольору; мобільний телефон марки (моделі) «Xiaomi Redmi Note 8T», синього кольору, з об'ємом пам'яті 4/64GB, з установленою сім-картою мобільного оператора «ВФ Україна», які відповідно до постанови слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_14 від 23.08.2024 року, передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_11 , після набуття вироком законної сили, залишити у власника (законного володільця).
Речові докази, вилучені в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме сліди папілярних ліній, які відповідно до постанови слідчого СВ відділення поліції №1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_14 від 23.08.2024 року, визначено зберігати в матеріалах кримінального провадження, після набуття вироком законної сили, залишити в матеріалах кримінального провадження №12024020230000424 від 22 серпня 2024 року.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_15 від 11.09.2024 року у справі № 133/2550/24, на матерчату сумку із написом «Paris», коричневого кольору; електротример марки «Philips» моделі «MG 3720/15 7в1», чорного кольору; набір інструментів марки «Socket Wrench Set 46 PCS», у пластиковому кейсі, червоного кольору; квадрокоптер марки «X6PRO», чорного кольору; мобільний телефон марки (моделі) «Xiaomi Redmi Note 8T», синього кольору, з об'ємом пам'яті 4/64GB, з установленою сім-картою мобільного оператора «ВФ Україна»; сліди папілярних ліній - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта відповідно до висновків № СЕ-19/102-24/16884-ТВ від 27.08.2024 року у розмірі 1514грн.56коп.; № СЕ-19/102-24/16886-ТВ від 27.08.2024 року у розмірі 1893грн.20коп., а всього 3407грн.76коп., а за наявності підстав, передбачених в ч.2 ст.1179 ЦК України, а саме у разі відсутності у неповнолітнього ОСОБА_3 майна, достатнього для відшкодування ним шкоди, в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі з його батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час розгляду і дослідження яких було визначено судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Роз'яснити засудженому, що він має право подати та/або заявити клопотання про помилування, про ознайомлення із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Копію цього вироку негайно після його проголошення вручити під розписку засудженому та прокурору.
Суддя