Справа № 131/239/25
Провадження № 1-кп/131/19/2025
"19" лютого 2025 р. м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 і його захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань №1 в м.Іллінці Вінницької області клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_7 , про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.02.2024 року за № 12024020250000030, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.ч.2 ст.307 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
11.02.2025 року до Іллінецького районного суду Вінницької області із Вінницької обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.02.2024 року за № 12024020250000030, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.ч.2 ст.307 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 11 лютого 2025 року призначено підготовче судове засідання.
Відповідно до положень ст. 314 КПК України першочерговим завданням підготовчого судового засідання є вирішення питання про можливість призначення судового розгляду, у зв'язку з чим, суд з'ясовує, чи наявні підстави для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 314 КПК України.
З цією метою, у підготовчому судовому засіданні судом було з'ясовано думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта або наявності підстав для прийняття рішення про його повернення.
Прокурор просив суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а підстави для прийняття рішення про його повернення відсутні.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_7 , вважає неможливим призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта і заявив клопотання про його повернення прокурору, посилаючись, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а саме: в обвинувальному акті невірно викладено формулювання обвинувачення, яке не відповідає фабулі ч.2 ст. 307 КК України, у зв'язку з чим кваліфікація дій не вірна, не розкрито об'єктивну сторону кримінального правопорушення та не зазначено у чому полягала мета зберігання з метою збуту психотропної речовини, в чому він виражався, тобто здійснювався.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку захисника.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 вважають, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстави для повернення його прокурору відсутні.
Суд, дослідивши обвинувальний акт, заслухавши думку прокурора, захисників та обвинувачених, проаналізувавши доводи захисника про повернення обвинувального акта, у відповідності до положень ст.314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого захисником клопотання з огляду на таке.
Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт.
Зокрема, згідно з п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт наряду з іншими реквізитами обов'язково має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення Закону і статті КК України та формулювання обвинувачення.
Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Отже, повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність обвинувального акту вимогам Закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Дослідивши поданий у межах даного кримінального провадження обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що вказані вимоги до обвинувального акта стороною обвинувачення були дотримані.
Судом встановлено, що поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки він містить відомості, які передбачені п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний прокурором, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.
В обвинувальному акті міститься виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення із зазначенням дій, які були вчинені обвинуваченим, а також обставини, які, відповідно до положень КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Стаття 291 КПК України не міститься жодної вимоги щодо змісту формулювання обвинувачення, його форми, об'єму тощо, а тому прокурор вправі викладати формулювання обвинувачення у такий спосіб, який вважав доцільним у кожному конкретному випадку.
При розгляді кримінального провадження в підготовчому судовому засіданні, суд не може вдаватися до оцінки доказів з точки зору їх належності та допустимості, та повертати обвинувальний акт з посиланням на обставини, які підлягають дослідженню та перевірці під час судового розгляду кримінального провадження, оскільки це є порушенням вимог ст. 14 КПК України.
Обвинувальний акт містить висунуте ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачення, зокрема останньому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги Закону.
З огляду на це, суд дійшов до висновку про відповідність даного обвинувального акта вимогам чинного законодавства, а також про відсутність у ньому таких недоліків, які б перешкоджали суду призначити судовий розгляд у даному кримінальному провадженні.
Доводи захисника, про те, що прокурором в обвинувальному акті не конкретизоване формулювання обвинувачення (не зазначено в чому виражався збут психотропної речовини) і кваліфікація є невірною, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки в обвинувальному акті викладаються ті фактичні обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Вказане означає, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати від нього змінити їх виклад.
Крім того, під час підготовчого засідання не досліджуються будь-які докази на підтвердження, або спростування викладених прокурором фактичних обставин, а тому суд позбавлений можливості на даному етапі перевіряти чи встановлювати їх достовірність. Суд не може передчасно, без дослідження будь-яких доказів, надавати оцінку обставинам, викладеним в обвинувальному акті та ставити їх існування під сумнів, як того вимагає захисник. Своїми доводами захисник фактично порушує питання, яке не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні. У цьому контексті, суд звертає увагу на правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 03.07.2019 року по справі № 273/1053/17, відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Суд вважає, що повернення обвинувального акта прокурору із вказівкою на зміну кваліфікації призведе до порушення засад змагальності. З огляду на викладене, зауваження захисника у цій частині не може бути прийняте до уваги при вирішенні питання про повернення обвинувального акта.
Обґрунтування стороною обвинувачення належної кваліфікації кримінального правопорушення і, відповідно, її підтвердження чи спростування, має відбуватися виключно в ході судового розгляду на підставі дослідження та оцінки наданих суду доказів.
Також суд викладені у підготовчому засіданні, оскільки вони не вказують на наявність в обвинувальному акті порушень вимог КПК України, з наявністю яких закон пов'язує можливість його повернення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає доводи захисника щодо зауважень до обвинувального акта такими, що не дають підстав для його повернення,
Керуючись ст.ст. 291,314-316 КПК України, суд
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_7 , про повернення обвинувального акта прокурору - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_8