19 лютого 2025 року місто Чернівці справа №727/8892/24
провадження №22-ц/822/176/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Височанської Н.К.,
суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б.
секретар Собчук І.Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 ,
треті особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Романюк Валерій Ілліч на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 03 грудня 2024 року та на додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 24 грудня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , треті особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту, головуючий в суді першої інстанції суддя Терещенко О.Є.,-
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , треті особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту.
Посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час захисту Батьківщини від військової агресії російської федерації загинув її рідний брат - ОСОБА_5 .
Вказувала, що після смерті їх батьків, які померли: батько ІНФОРМАЦІЯ_3 , а матір ІНФОРМАЦІЯ_4 , вона перебувала на утриманні свого рідного брата - ОСОБА_5 , який працював і забезпечував її всім необхідним.
Після загибелі брата ОСОБА_5 на фронті, право на отримання соціальної допомоги від держави отримали дружина загиблого та його неповнолітня донька - відповідачі по справі.
Позивачці ОСОБА_6 для отримання від держави соціальної допомоги по втраті годувальника, яким для неї являвся загиблий брат - ОСОБА_5 , є необхідним встановлення факту перебування на його утриманні.
Просила встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утриманні її рідного брата ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час захисту Батьківщини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 03 грудня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , треті особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту - відмовлено.
Повний текст рішення складено судом 13 грудня 2024 року.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 24 грудня 2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Кирилюк Тетяни Анатоліївни, про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНО КПП НОМЕР_8, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на правову допомогу в розмірі 25 100,00 (двадцять п'ять тисяч сто) гривень.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись із вказаними рішеннями суду ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Романюк В.І. подав апеляційну скаргу, в якій, вказав, що рішення суду є незаконними і необґрунтованими через неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Посилався на те, що позивачка отримувала регулярно банківські перекази від брата, користувалась його банківськими картками, отримувала половину орендної плати за квартиру, яка належала брату. Саме ці кошти були основним джерелом доходу позивачки, що і необхідно було довести позивачці.
У позивачки також знаходяться ключі від сейфа брата, оригінали його свідоцтва про народження, диплом бакалавра, диплом спеціаліста, свідоцтво про базову середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, посвідчення учасника бойових дій, закордонний паспорт, особова медична книжка.
Свідок ОСОБА_7 підтвердив у судовому засіданні той факт, що позивачка регулярно (щомісячно) набирала у його магазині продукти харчування та інші товари (підгузники, тощо) які необхідні були для неї та її дитини, а брат позивачки ( ОСОБА_8 ) оплачував ці продукти та товари.
Крім того, що жодна виплата за загиблим родичом (батьком, сином, братом) не може жодним чином компенсувати чи применшити біль (моральні страждання) від втрати рідної людини.
В даному конкретному випадку це найменше, що може зробити держава для родичів полеглих воїнів України. І в даному випадку вважає, що вона безумовно має право на частину компенсації від держави за втрату рідного брата, адже позивачка в досить ранньому віці втратила обох батьків, і з старшим братом у них були дуже близькі відносини.
Брат завжди піклувався і утримував позивачку матеріально.
Вказує, що ним було подано письмові клопотання про витребування з банків інформації про дати та час знімання коштів з банківської картки, виданої ОСОБА_5 , із наданням фото та відеозапису особи, яка знімала кошти; інформацію про відкриті рахунки на ім'я ОСОБА_5 .
Дані докази мали важливу роль у встановлені факту того, що брат передав позивачці свої банківські карти і вона вільно ними користувалась.
Ці докази в сукупності з іншими підтверджували факт утримання позивачки братом.
Натомість суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні вказаного клопотання.
Також суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування з архіву Шевченківського районного суду м. Чернівці для ознайомлення двох справ №727/177/21 та №727/5561/21 за позовними заявами ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дитину та визначення місця проживання дитини.
Огляд вказаних справ міг спростувати покази відповідачки про те, що її чоловік утримував її та доньку, передавав їй кошти, свої банківські карти та майно.
Разом з тим, жодний процесуальний документ відповідачами не були подані через «Електронний Суд» чи долучені до електронної справи, зокрема 13 листопада 2024 року представницею відповідачки були поданні якісь додаткові докази, які ані представник, ані позивачка не отримували і які не були долученні до електронної справи в «Електронний Суд».
Відповідачка та її представниця не надали позивачці та представнику заяву про ухвалення додаткового рішення суду з додатками (актом приймання-передачі юридичних послуг, квитанцію про оплату правничої допомоги).
Крім того, суд не долучив заяву представниці відповідачки про стягнення витрат на правничу документу до електронної справи у «Електронний Суд».
При цьому, звертає увагу на вимоги ч. 6, 7 ст. 14 ЦПК України.
Вказує, що майновий стан сторін суттєво відрізняється і виходячи із обставин даної справи присудження відповідачці 25100 грн. правничої допомоги є очевидно безпідставним та завищеним.
Просив рішення скасувати, позов задовольнити повністю, скасувати додаткове рішення, ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Вказала, що з 15 червня 2019 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з рідним братом апелянта ОСОБА_5 , хоча фактично вони познайомились ще в 2010 році, а стали проживати однією сім'єю ще з 2013 року.
ІНФОРМАЦІЯ_9 у них народилась спільна дитина - ОСОБА_3 .
Як вбачається із довідки ПП «Регіон-Центр» №855 від 18 квітня 2023 року, а також із акту №77 від 19 березня 2024 року, що був складений за участі сусідів, ОСОБА_5 з 2013 року і до дня його смерті фактично без реєстрації проживав у відповідачки ОСОБА_2 разом з її дітьми по АДРЕСА_1 , вів з дружиною спільне господарство, утримував неповнолітніх дітей.
Позивачка ж проживала окремо від брата, і вказуючи у поданій скарзі про те, що після смерті батьків ОСОБА_1 нібито перебувала на постійному утриманні у свого загиблого брата ОСОБА_5 , вона свідомо не пише про те, що на момент смерті батька вона вже була повнолітньою та працездатною, а на момент смерті матері вона вже два роки як була в шлюбі з ОСОБА_9 та мала власну дитину, про що у справі містяться відповідні докази, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.
За час спільного проживання із ОСОБА_5 відповідачка ОСОБА_2 не раз бачилася з його рідною сестрою ОСОБА_10 та її чоловіком, брат дійсно до неї дуже добре ставився, однак ніколи її не утримував, так як ніколи не мав високих доходів. Так, суд першої інстанції вірно встановив у рішенні, що зарплата ОСОБА_5 була близькою до мінімальної.
Покійний брат апелянта ОСОБА_5 не мав можливості утримувати її, оскільки він з 2021 ро по 2022 рік до того, як був призваний до лав ЗСУ, працював звичайним водієм автотранспортних засобів в АТ «Укрпошта».
Так, згідно довідок про доходи, ОСОБА_5 в середньому нараховувалося біля 9000 грн. зарплата, з якої потім ще і утримувалось біля 1600 грн. податків. Із серпня 2022 року зарплата йому не нараховувалась, лише після його смерті було нараховано компенсацію за невикористану відпустку в сумі 4861,60 грн., що підтверджується довідкою про доходи №10788 від 23 вересня 2024 року.
ОСОБА_5 проживаючи в дружини ОСОБА_2 віддавав всі кошти на утримання багатодітної родини, так як веденням бюджету займалась саме ОСОБА_2 , про що також підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_11 .
Апелянтка ОСОБА_1 ніколи не перебувала у скрутному фінансовому становищі та не потребувала фінансової допомоги чи підтримки від брата, а навпаки у спілкуванні в сімейному колі та з друзями, як про це пояснили суду свідки, позиціонувала себе як більш успішну та фінансово забезпечену.
Так, у її власності перебуває нерухоме майно - квартира, житловий будинок та земельна ділянка (пай), що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка знаходиться у матеріалах справи.
Квартира АДРЕСА_2 (де в даний час зареєстрована апелянтка) з червня 2022 року належить їй на праві спільної часткової власності (розмір частки - 1/2) та була нею успадкована після смерті мами в рівних частинах з її братом ОСОБА_5 .
З того часу квартира весь час здається квартирантам та дохід від оренди (6000 грн. в місяць) розподілявся між співвласниками (братом і сестрою) порівну. Вже після того, як ОСОБА_5 загинув і спадщину після його смерті прийняли відповідачі, дана квартира належить: 1/2 - ОСОБА_1 , 1/4 - ОСОБА_2 та 1/4 - ОСОБА_3 , а тому відповідачка продовжує щомісяця переказувати апелянтці половину від виручених внаслідок здачі в оренду коштів (біля 3000 грн.), що підтверджується випискою із банківської карти ОСОБА_2
Обставин отримання доходу від оренди майна ОСОБА_1 в суді першої інстанції не заперечувала.
Також у власності ОСОБА_1 знаходиться транспортний засіб Volkswagen Passat, 2008 року випуску, що підтверджується наданим до суду першої інстанції Витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів.
Фактично ОСОБА_1 з 2021 року проживає разом із своїм чоловіком в новобудові за адресою АДРЕСА_3 , співвласником якої є її чоловік ОСОБА_9 .
При цьому, як пояснили свідки, зі слів самої ж ОСОБА_1 в колі родини і друзів, вона дуже часто літаком їздить в гості на відпочинок до Ізраїлю, де проживає мати її чоловіка.
Чоловік апелянта - ОСОБА_9 працює на Калинівському ринку м.Чернівці, що підтвердили свідки з обох сторін, а отже, отримує дохід і має змогу забезпечувати сім'ю. Разом з тим, позивачка стверджувала, що чоловік її не утримує, хоча вона не зверталася до нього із позовом про стягнення аліментів на утримання дитини та матері до досягнення дитиною 3 років.
Залишились поза увагою і надані ОСОБА_2 докази про наявність саме у неї банківських карток чоловіка.
Він дійсно переказував кошти на картку своєї сестри в сумі 45951 грн., але це не були кошти на утримання сестри, суми, що переказувалися ОСОБА_5 у липні-листопаді 2022 року, це були кошти для придбання йому цигарок та взуття на фронт.
Грошові кошти в сумі 20000 грн., та в сумі 15000 грн., що були переказані позивачці, ОСОБА_5 спрямував сестрі для облаштування за їхні спільні кошти пам'ятника на могилі їхніх батьків.
Крім того, дані перекази не можуть вважатись доказами, достатніми для
визнання факту перебування на утриманні, з огляду на позицію Верховного Суду України.
Також чоловік позивачки - ОСОБА_9 в період перебування покійного брата позивачки ОСОБА_5 в лавах ЗСУ перерахував на його картковий рахунок грошові кошти на загальну суму 17 834, 20 грн. Цим спростовується, те, що чоловік позивачки не має жодних коштів.
ОСОБА_1 також вказує, що ОСОБА_5 залишив їй документи на квартиру, цінні речі, ключі, мобільний телефон. Суд першої інстанції правильно вказав у оскаржуваному рішенні, що це доводить лише прояв довіри до сестри, а не факт утримання.
Свідки, у тому числі і ті, яких було заявлено позивачкою, в судовому засіданні не підтвердили факту утримання ОСОБА_5 своєї сестри ОСОБА_1 .
Вказала, що представником позивачки в суді першої інстанції було заявлено клопотання про витребування вказаних вище доказів, без дотримання вимог, які визначені ст. 84 ЦПК України.
Щодо витребування для огляду в судовому засіданні матеріалів цивільних справ, то вважає, що подружні відносини між загиблим ОСОБА_5 та відповідачкою ОСОБА_2 не мають жодного значення для розгляду даної справи.
Вказала, що під час подання до суду першої інстанції заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу до Шевченківського районного суду м. Чернівці, нею до заяви було додано оригінал поштової квитанції про направлення позивачці ОСОБА_1 копії заяви із додатками, та було вручено особисто ОСОБА_1 . Цивільно-процесуальне законодавство не зобов'язує осіб, які мають зареєстровані кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) подавати усі процесуальні документи виключно через електронний кабінет. Подання документів до суду здійснюється виключно на розсуд осіб, або в паперовій формі, або в електронній формі.
Щодо розміру витрат на правничу допомогу, то адвокатом обґрунтовано розмір вартості правничої допомоги.
Крім того, заявляє суду, що нею будуть заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу також і в суді апеляційної інстанції за підготовку адвокатом даного відзиву та за участь адвоката в судових засіданнях по даній справі.
Межі розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що відповідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Іванівське Донецької області (а.с.21).
У відповідності до повідомлення ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 №3905 від 02 травня 2023 року солдат військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 загинув під час оборонного бою внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу поблизу с.Іванівське Донецької області (а.с.26).
Згідно свідоцтва про народження (серія НОМЕР_3 ) ОСОБА_5 є сином ОСОБА_12 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_13 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.18, а.с.20).
Згідно свідоцтва про народження (серія НОМЕР_4 ) та свідоцтва про шлюб (серія НОМЕР_5 ) позивачка ОСОБА_14 є рідною сестрою ОСОБА_5 (а.с.19, а.с.23).
У відповідності до свідоцтва про шлюб (серія НОМЕР_6 ) ОСОБА_5 , 15 вересня 2019 року уклав шлюб з ОСОБА_15 (а.с.57).
Згідно свідоцтва про народження (серія НОМЕР_7 ) ІНФОРМАЦІЯ_11 народилася ОСОБА_3 , батьками дитини вказано ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с.58)
З довідки ПП "Регіон-Центр" №855 від 18 квітня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею зареєстрована та проживає дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , а також проживав до моменту смерті чоловік - ОСОБА_5 (а.с.59).
Згідно довідки-акту №77 від 19 березня 2024 року, неповнолітня ОСОБА_3 , та її матір - ОСОБА_2 проживали за адресою: АДРЕСА_1 , разом з загиблим чоловіком і батьком - ОСОБА_5 , та перебували на його утриманні (а.с.60).
Згідно посвідчення Чернівецької міської ради №002260 ОСОБА_2 та ОСОБА_16 визнано особами, які мають пільги в зв'язку з загибеллю солдата ОСОБА_5 (а.с.61).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №18 від 20 червня 2022 року солдата ОСОБА_5 з 17 червня 2022 року зараховано до особового складу військової частини НОМЕР_2 на посаду гранатометника 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти (а.с.62).
Довідкою Чернівецької міської ради Департаменту соціальної політики №5 від 11 березня 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_17 з 11 березня 2024 року встановлено статус членів сім'ї загиблого Захисника відповідно до п.5 ч1 ст.10-1 Закону України «Про статус ветеренів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с.63).
У власності позивачки перебуває 1/2 частина квартири АДРЕСА_2 , яку остання, за її особистими поясненнями, самостійно утримує, сплачує комунальні платежі та здає в оренду іншим особам, отримуючи за це відповідну орендну плату.
Як вбачається з довідки "ПП "Регіон-Центр" №885 від 18 квітня 2023 року, а також з акту №77 від 19 березня 2024 року, ОСОБА_5 фактично проживав з 2013 року і до дня загибелі, без реєстрації, за місцем проживання відповідачки ОСОБА_2 , разом з її дітьми, по АДРЕСА_1 .
Позивачка ОСОБА_1 проживала окремо від брата. З 01 вересня 2019 року працювала продавцем продовольчих товарів у ФОП « ОСОБА_18 ».
З 23 травня 2019 року ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_9 , від якого мають на утриманні спільну дитину, по догляду за якою позивачка перебуває з 04 травня 2021 року у відпустці, і з січня 2022 року отримувала щомісячну грошову одноразову допомогу (а.с.17).
З наданої довідки про доходи ОСОБА_5 , з місця його роботи до мобілізації, а саме АТ «Укрпошта», вбачається, що останній отримував невелику заробітну плату, а з серпня 2022 року заробітна плата ОСОБА_5 не нараховувалася.
Доводи та мотиви апеляційного суду та застосовані норми права переглядаючи основне рішення
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог відповідає вказаним вимогам.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що надані позивачкою та досліджені судом докази, в їх сукупності, не надають підстав для висновку про те, що ОСОБА_1 перебувала на повному та постійному утриманні загиблого брата ОСОБА_5 , а також відсутні підстави вважати, що матеріальна допомога загиблого ОСОБА_5 була постійним і основним джерелом засобів до існування ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступним підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції на день смерті ОСОБА_5 ) зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих, які перебували на їх утриманні (ст. 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли в період проходження служби.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» непрацездатними членами сім'ї вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю; г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Як визначено ч. 1 ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
У статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції на день смерті ОСОБА_5 ), одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки».
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається, встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулася із позовом про встановлення факту перебування на утриманні її брата ОСОБА_5 до смерті останнього.
За змістом позову ОСОБА_1 , її пояснень під час розгляду справи в суді першої інстанції, предметом позову є встановлення факту перебування її як члена сім'ї на утриманні покійного брата. Оскільки саме встановлення факту перебування заявниці на утриманні брата надає їй право на отримання разової допомоги у зв'язку із загибеллю брата.
Встановлення факту родинних відносин (члена сім'ї загиблого), що регулюється пунктом 1 частини першої статті 315 ЦПК України, не було окремим предметом розгляду заяви.
Встановлення факту перебування на утриманні брата до смерті останнього необхідне позивачу для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 168, і саме у зв'язку з тим, що позивачка не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує такий факт, вона звернулася до суду із позовом про встановлення факту.
ОСОБА_1 обґрунтувала заяву тим, що перебувала на утриманні брата на час його смерті. Водночас хоч позивачка і була повнолітньою дієздатною особою, проте не мала доходу чи інших власних джерел доходу, крім тих, якими її забезпечував брат. Тому, вона може вважатися особою, що має право на отримання компенсації у разі загибелі брата відповідно до приписів Постанови № 168, та відповідно вважається утриманцем згідно з вимогами статті 16-1 Закону № 2011-XII та статті 31 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Отже, метою встановлення факту перебування позивачки на утриманні брата є отримання вказаної вище компенсації.
Відповідачка ОСОБА_2 , яка є матір'ю дитини покійного, заперечувала проти задоволення позову та вказувала про те, що ОСОБА_1 не перебувала на утриманні свого брата, не потребувала допомоги та проживала окремо.
Суд першої інстанції розглядаючи позов прийшов до висновку, що позивачкою не доведено та не надано доказів її перебування на утриманні покійного брата.
Колегія суддів, вважає такі висновки суду першої інстанції обґрунтованими.
Для встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця, що необхідно для отримання заявником разової грошової допомоги, має значення встановлення обставин перебування такої особи на повному утриманні померлого військовослужбовця або одержання від нього допомоги, яка була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Дана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачкою не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт перебування її на утриманні покійного брата. Матеріалами справи підтверджено, що позивачка не перебувала на повному утриманні свого брата, вона проживала окремо, одружена, має дитину та мала інші засоби для існування.
Взявши до уваги зазначені вище обставини, колегія суддів дійшла переконання, що судом першої інстанції було враховано всі обставини справи, надано оцінку усім належним доказам, та належним чином обґрунтовано висновок про відмову в задоволенні позову ОСОБА_19 .
Доводи апеляційної скарги фактично дублюють поданий позов, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд, та є такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.
При цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення в частині вирішення позовних вимог відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Доводи та мотиви апеляційного суду та застосовані норми права переглядаючи додаткове рішення
Згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Види адвокатської діяльності визначені у статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв'язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Як вбачається з матеріалів даної справи відповідачку ОСОБА_2 у даній справі в суді першої та апеляційної інстанції представляла адвокат Кирилюк Т.А. на підставі ордеру серії СЕ №1084881 від 16 вересня 2024 року, виданого на підставі Договору про надання правової допомоги №46/22 від 16 червня 2022 року (а.с.83).
До поданого відзиву на позовну заяву відповідачка прилучила попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідачка понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом даної справи, де розмір очікуваних витрат становить 24 300 грн. Вказала, що документи на підтвердження факту оплати витрат на правничу допомогу будуть подані відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (а.с.51-56, 77).
Відзив разом з прилученими додатками направлено позивачу поштовим зв'язком (а.с.78).
Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат від 24 вересня 2024 року, вбачається що сума витрат становить 24300 грн., яка складається з:
-вивчення наданих клієнтом документів та матеріалів справи, визначення та узгодження правової позиції з клієнтом для підготовки відзиву, категорія складності ІV, тривалістю 2 години, вартістю 2600 грн. (2 х 1300 грн.);
-підготовка тексту відзиву, категорія складності ІV, тривалістю 6 годин, вартістю 7800 грн. (6 х 1300 грн.);
-підготовка клопотання про залучення третьої особи, інших клопотань і заяв у справі, категорія складності ІІІ, тривалістю 2 години, вартістю 2000 грн. (2 х 1000 грн.);
-підготовка заперечення на відповідь на відзив, категорія складності ІV, тривалістю 3 години, вартістю 3900 грн. (3 х 1300 грн.);
-участь у підготовчому та судових засіданнях у справі, заявлення різного роду клопотань, надання пояснень, допит свідків, виступ в судових дебатах, категорія складності V, тривалістю 5 годин, вартістю 8000 грн. (5 х 1600 грн.).
09 грудня 2024 року адвокат Кирилюк Т.А., яка діє в інтересах відповідачки ОСОБА_2 подала до канцелярії суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просила стягнути з позивачки витрати на правову допомогу в сумі 33000 грн. (а.с.162-165).
Копію заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками надіслала позивачці засобами поштового зв'язку (а.с.178).
На підтвердження понесених судових витрат, прилучила до заяви договір про надання юридичної (правової) допомоги №46/22 від 16 червня 2022 року; замовлення №1 від 17 вересня 2024 року; додаткову угоду №1 від 26 вересня 2024 року до договору про надання юридичної (правової) допомоги; платіжні інструкції про перерахування коштів адвокату на загальну суму 33 000 грн.; детальний опис робіт (наданих послуг) від 04 грудня 2024 року; фіскальний чек «Укрпошти» (а.с.166-178).
Згідно пункту 4.1. Договору про надання юридичної (правової) допомоги №46/22 від 16 червня 2022 року - вартість послуг, що надаються адвокатським об'єднанням, залежить від категорії її складності, що визначена в додатку №1 до договору та становить 400 грн. за одну годину роботи - по І категорії складності; 700 грн. за одну годину роботи - по ІІ категорії складності; 1000 грн. за одну годину роботи - по ІІІ категорії складності; 1300 грн. за одну годину роботи - по ІV категорії складності; 1600 грн. за одну годину роботи - по V категорії складності, якщо інший порядок розрахунків не передбачений додатковою угодою сторін.
В додатковій угоді до даного договору сторони можуть домовитись про фіксований розмір винагороди, незалежно від витрат часу на виконання замовлених послуг, про оплату у відсотковому співвідношенні задоволених до стягнення коштів (гонорар успіху) або будь який інший змішаний спосіб оплати (а.с.166-167).
Згідно Додаткової угоди №1 від 26 вересня 2024 року до договору про надання юридичної (правової) допомоги №46/22 від 16 вересня 2024 року вбачається, що сторони погодили доповнити Договір про надання юридичної (правової) допомоги №46/22 від 16 вересня 2024 року наступним пунктом:
«п.4.1.1. Вартість послуг згідно Замовлення №1 від 17 вересня 2024 року за аналіз позовної заяви ОСОБА_1 , та подальші послуги по підготовці відзиву на позовну заяву, процесуальних клопотань, заяв, та представництво інтересів ОСОБА_2 в ході судових засідань у справі №727/8892/24 в суді першої інстанції, сторони погодили оплату гонорару адвоката у фіксованому розмірі, а саме - 33000 грн., якщо інший порядок розрахунків не буде передбачений новою Додатковою угодою Сторін». Всі інші умови договору сторони погодили залишити без змін (а.с.169).
Відповідно до детального опису робіт (надання послуг) від 04 грудня 2024 року, загальна вартість наданих згідно даного звіту послуг становить 33000 грн. (а.с.177).
23 грудня 2024 року адвокат Романюк В.І., який діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 , подав до суду першої інстанції в системі «Електронний Суд» заяву, згідно якої просив повернути заяву відповідачки про ухвалення додаткового рішення як таку, що подана з порушенням ч.6 ст.14, ч.2 ст.183 ЦПК України. У разі якщо суд вирішить розглянути заяву відповідачки, то позивачка просить відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення (а.с.181-182).
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша та третя статті 81 ЦПК України).
Суд першої інстанції, приймаючи додаткову постанову про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, прийшов до висновку про часткове задоволення заяви та стягнув з позивачки та користь відповідачки витрати на правничу допомогу в розмірі 25 100,00 грн.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення таких витрат, однак не погоджується з визначеною судом сумою, з огляду на таке.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України.
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Розглядаючи заяву відповідачки про стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає, що зазначені відповідачкою витрати не можуть вважатися співмірними та справедливими щодо складності справи та часу, витраченого адвокатом на представництво відповідача у суді з огляду на кількість та обсяг процесуальних документів поданих адвокатом до суду, а також, кількість судових засідань, на яких був присутній адвокат.
Крім цього, апеляційний суд вважає за необхідне врахувати сам предмет спору який виник між сторонами, з приводу отримання компенсації через втрату близької людини як для позивачки, так і для відповідачки яка є матір'ю дитини померлого.
З огляду на наведені вище принципи розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, співмірним, розумним та необхідним є зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді першої інстанції, додаткове рішення слід змінити, визначивши до стягнення 3000 гривень.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ст. 14 ЦПК України, колегія суддів вказує про наступне.
17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про ЄСІТС.
У газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року № 168 (7668) Вища рада правосуддя опублікувала оголошення про початок функціонування трьох таких підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; «Електронний суд»; підсистема відеоконференцзв'язку.
У пункті 110 розділу V «Перехідні положення» Положення про ЄСІТС визначено, що підсистеми (модулі) ЄСІТС, зазначені в розділі ІІІ цього Положення, починають функціонувати через 30 днів із дня опублікування Вищою радою правосуддя в газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля).
05 жовтня 2021 року є датою початку функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний Суд», підсистема відеоконференцзв'язку.
Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про ЄСІТС (тут і далі в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) ЄСІТС - це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.
Згідно із підпунктом 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.
Відповідно до пункту 8 Положення про ЄСІТС підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами.
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку (пункт 10 Положення про ЄСІТС).
Аналогічні приписи містяться у частині шостій статті 14 ЦПК України.
Підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи (пункт 24 Положення про ЄСІТС).
Абзацами другим та п'ятим пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) передбачено, що до «Електронних кабінетів» користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до АСДС та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувана (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства). Особам, які не мають зареєстрованих «Електронних кабінетів», документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.
Відповідно до частин першої, четвертої та восьмої статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Згідно з частинами п'ятою, восьмою статті 43 ЦПК України документи (в тому числі, процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими процесуальними документами, сформованими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему «Електронний кабінет».
Отже, процесуальним законодавством, для адвокатів передбачено два способи надсилання процесуальних документів - шляхом подання в паперовому вигляді через канцелярію суду або поштовим зв'язком та в електронній формі - через «Електронний кабінет».
Відтак, оскільки адвокатом Кирилюк Т.А. подана заява про ухвалення додаткового рішення скріплена особистим підписом і подана до канцелярії суду, а копія такої заяви з додатками направлена позивачу рекомендованим листом, то таке надсилання документів є належним способом відправки.
Крім цього, відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
В поданому відзиві на апеляційну скаргу адвокат Кирилюк Т.А., яка дії в інтересах відповідачки вказала, що нею будуть заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу понесені в суді апеляційної інстанції.
19 лютого 2025 року адвокат Кирилюк Т.А., яка діє в інтересах відповідачки ОСОБА_2 подала в системі «Електронний Суд» заяву про стягнення з позивачки витрати на правову допомогу понесені в апеляційній інстанції в сумі 10000 грн.
На підтвердження понесених судових витрат, прилучила до заяви замовлення від 22 січня 2025 року; додаткову угоду №2 від 22 січня 2025 року до договору про надання юридичної (правової) допомоги; платіжну інструкцію про перерахування коштів адвокату на суму 10000 грн.; детальний опис робіт (наданих послуг) від 31 січня 2025 року, квитанцію про доставку документу до зареєстрованого електронного кабінету.
Згідно Додаткової угоди №2 від 22 січня 2025 року до договору про надання юридичної (правової) допомоги №46/22 від 16 вересня 2024 року вбачається, що сторони погодили доповнити Договір про надання юридичної (правової) допомоги №46/22 від 16 вересня 2024 року наступним пунктом:
«п.4.1.2. Вартість послуг згідно Замовлення від 22 січня 2025 року за аналіз апеляційної скарги ОСОБА_1 по справі №727/8892/24 та подальші послуги по підготовці відзиву на апеляційну скаргу, сторони погодили у фіксованому розмірі, а саме - 10000 грн., якщо інший порядок розрахунків не буде передбачений новою Додатковою угодою Сторін». Всі інші умови договору сторони погодили залишити без змін.
Відповідно до детального опису робіт (надання послуг) від 31 січня 2025 року, загальна вартість наданих згідно даного звіту послуг становить 10000 грн.
Адвокат Романюк В.І., який діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачкою в суді апеляційної інстанції, вказавши про їх не співмірність та не пропорційність з даною справою.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша та третя статті 81 ЦПК України).
З мотивувальної частини постанови, апеляційний суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду про відмову в позові без змін.
Ураховуючи наведене, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених відповідачкою на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного перегляду справи, взявши до уваги обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, а також з урахуванням заперечень представника ОСОБА_1 - адвоката Романюка В.І., колегія суддів дійшла висновку про те, що визначений розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції підлягає зменшенню.
Зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує співмірність, складність справи, співставивши обсяг послуг і витрачений на них час із критерієм реальності таких витрат, критерій розумності та зважаючи на те, що стягнення витрат не повинно становити надмірний тягар для іншої сторони.
Враховуючи необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов'язаність цих витрат із розглядом справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення із позивача на користь відповідачки 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного перегляду цієї справи.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги щодо оскарження основного рішення не спростовують висновків суду, рішення суду щодо позовних вимог ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу в частині оскарження основного рішення залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 03 грудня 2024 року слід залишити без змін.
Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Колегія суддів, вважає за необхідне апеляційну скаргу в частині оскарження додаткового рішення задовольнити частково, додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 24 грудня 2024 року в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу, слід змінити.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Романюк Валерій Ілліч - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 03 грудня 2024 року - залишити без змін.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 24 грудня 2024 року в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу змінити, визначивши до стягнення 3000 (три тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати понесені на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 20 лютого 2025 року.
Головуючий: Н.К. Височанська
Судді: І.Н. Лисак
І.Б. Перепелюк