20 лютого 2025 року
м. Харків
справа № 645/2791/24
провадження № 22-ц/818/924/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
сторони справи:
позивач - Акціонерне товариство «Акцент Банк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк» на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2024 року ухвалене у складі судді Мартинової О.М., -
В травні 2024 року Акціонерне товариство «Акцент Банк» (надалі по тексту АТ «А-Банк») звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 02.04.2021 станом на 02.05.2024 у розмірі 71929,08 грн та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 02 квітня 2021 року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківський послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті складає між ним та банком кредитний договір. АТ «А-БАНК» свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами. У порушення умов договору відповідач зобов'язання за договором не виконав, в наслідок чого станом на 02.05.2024 року, утворилася заборгованість у розмірі 71929,08 грн, яка складається із 40794,42 грн - сума заборгованості за кредитом; 31134,66 грн - сума заборгованості по сплаті відсотків.
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2024 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент Банк» відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що пред'являючи позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк обґрунтовував свої вимоги тим, що між сторонами існують кредитні правовідносини, на підставі анкети-заяви відповідача від 02 квітня 2021 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, проте анкети-заяви від 02 квітня 2021 року, на яку банк посилається як на підставу своїх позовних вимог, матеріали справи не містять. Як вбачається з матеріалів справи, банком надано анкету-заяву відповідача від 08.05.2016 року. Одночасно матеріали справи не містять та банком не було надано доказів відкриття на ім'я відповідача карткового рахунку, номеру картки та номера рахунку, з якого були отримані позичальником чи іншим чином використані гроші, який би і підтвердив наявну заборгованість саме за кредитним договором, укладеним між сторонами на підставі анкети-заяви від 08.05.2016 року. Такі відомості відсутні й у доданому до позову розрахунку заборгованості. Матеріали справи містять дані про те, що відповідач дійсно користувався кредитними коштами в АТ «Акцент-Банк», що підтверджується випискою по картці відповідача ОСОБА_2 за період з 05.04.2021 року - 27.03.2024 року, між тим позивачем не надано та матеріали справи не містять інформації щодо дати отримання ОСОБА_2 банківської картки при підписанні Анкети-заяви від 08 травня 2016 року. Виходячи з того, що підписанням Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена» 02 квітня 2021 року відповідач тільки ознайомився з умовами кредитування в АТ Акцент-Банк, що, у свою чергу, не є тотожним факту отримання кредиту в АТ Акцент-Банк та тим що позивачем не надано до суду жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку за договором від 02 квітня 2021 року та наявності заборгованості за наданим 02 квітня 2021 року кредитом, суд вважав, що підстави стягнення на користь банку заборгованості за тілом кредиту відсутні.
Не погодившись з рішенням суду Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулось з апеляційною скаргою. Просило рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вирішити питання щодо судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, не звернув увагу на те, що банком надані належні докази на підтвердження того, що боржник користувалася кредитом, що свідчить про його ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг і погодження з ними, так як даний кредитний договір є договором оферти. Крім цього матеріали справи місять підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко вказані всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка тощо, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису. Том суд помилково вважав, що підстави для задоволення позову відсутні.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 08.05.2016 ОСОБА_1 підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк». Анкета - Заява містить лише персональні дані позичальника та його контактну інформацію, водночас, в анкеті відсутні дані про розмір встановленого кредитного ліміту, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо. Також у анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку станом на 08.05.2016 року.
У Анкеті - Заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця Заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг.(а.с.9)
Разом з тим, в матеріалах справи відсутня Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк від 02.04.2021 на яку посилається позивач у своїй позовній заяві.
02.04.2021 ОСОБА_2 ознайомився з умовами кредитування в АТ Акцент-Банк шляхом підписання паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка з якого вбачається, що він містить інформацію й, зокрема, про основні умови кредитування з урахуванням потреб споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту за картками «Універсальна», «Універсальна GOLD» «Зелена». Крім того, згідно відомостей споживчого паспорту який підписаний відповідачем 02.04.2021, інформація в паспорті зберігає чинність та є актуальною лише до 01.07.2021 року. В той же час даний паспорт не містить даних щодо обрання конкретної відсоткової ставки відповідачем.(а.с.10)
Згідно довідки за картками вбачається, що ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до жовтня місяця 2027 року. Натомість довідка не містить інформації коли саме було відкрито рахунок, призначення цього рахунку та яку картку було видано відповідачу. (а.с.17)
Відповідно до довідки за лімітами ОСОБА_1 за період з 02.04.2021 року по 02.05.2024 року було встановлено наступні кредитні ліміти: 02.04.2021 року 15:20:51 встановлено кредитний ліміт 28700,00 грн; з 02.04.2021 року 15:22:06 кредитний ліміт збільшено до 28700,00 грн; з 01.03.2022 року 21:48:35 кредитний ліміт зменшено до 27260,00 грн; з 29.03.2024 року 07:30:13 кредитний ліміт збільшено до 40800,00 грн. (а.с.18)
До позовної заяви Банком також долучено витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті https://a-bank.соm.ua/terms/ в розділі «Умови та правила» Тариф користування кредитною карткою «Зелена», які не містять підпису відповідача.(а.с.20-28)
У відповідності до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини першої статті 207 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056 - 1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).
Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 02.04.2021 посилався на приєднання позивача до Умов та правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», при наданні банківських послуг щодо кредитування, що свідчить про укладення між сторонами у справі кредитного договору на відповідних умовах.
Проте анкета - заява від 02.04.2021 до матеріалів справи не долучена, дані про підписання відповідачем Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», при наданні банківських послуг щодо кредитування в редакції що діяла станом на 02.04.2021 в матеріалах справи відсутні.
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Така правова позиція міститься у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, яка в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню.
Тому судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про доведеність факту укладення між сторонами договору кредиту від 02.04.2021 на викладених у позові умовах.
З наданого Акціонерним товариством «Акцент-Банк» розрахунку заборгованості вбачається, що розмір заборгованості відповідача за кредитним договором визначено з урахуванням умов договору які між сторонам не узгоджувались, а тому цей розрахунок не є належним доказом щодо розміру коштів, які фактично отримані позичальником, та його заборгованості.
Крім того, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором від 02.04.2021 вбачається, що станом на 02.05.2024 за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за наданим кредитом у розмірі 71929,08 грн, що складається з: 40794,42 грн - заборгованість за кредитом; 31134,66 грн. - заборгованість по відсоткам; 0,00 грн. - штрафи. (а.с.6-8).
За наданими в матеріалах справи виписці по картці та інформація про рух коштів за період з 02.04.2021 по 02.05.2024 вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, в період з 02.04.2021 по 02.05.2024 відповідачем в рахунок погашення заборгованості за кредитом внесено кошти в загальному розмірі 185599,31 грн, що значно перевищують розмір кредитного ліміту 40800,00 грн. Однак сплачені ним кошти безпідставно розподілялись банком на погашення процентів, у зв'язку з чим заборгованість зростала.Таким чином з наданої банком виписці по картці та інформація про рух коштів вбачається, що відповідач виконав свої зобов'язання перед банком, повернувши у повному розмір надані Банком кредитні кошти (а.с.11-16).
Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції.
Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2024 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 20 лютого 2025 року.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді Н.П.Пилипчук
В.Б.Яцина