12 лютого 2025 року
м. Харків
справа № 646/3072/23
провадження № 22-ц/818/538/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємець І.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2024 року в складі судді Янцовської Т.М.
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємець Іван Олександрович про визнання права спільної сумісної власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Позовна заява мотивована тим, що з 10 серпня 2013 року по 24 травня 2019 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
Зазначив, що в період шлюбу ОСОБА_2 набула право власності на наступне майно:
згідно з договором дарування від 10 жовтня 2013 року на нежитлові приміщення першого поверху № 18-:-26, загальною площею 136,2 кв м, що розташовані у житловому будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до звіту про оцінку нерухомого майна від 08 жовтня 2013 року, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 ринкова вартість нежитлових приміщень на час набуття становить 206 843,00 грн;
згідно з договором дарування від 29 листопада 2013 року на нежитлові приміщення першого поверху № І,1-11а, 1-116, 1-ІЗа, 1-146, 1-14в, 1-14г, 1-14д, 1-14е, 1-14ж, загальною площею 122,5 кв м, що розташовані у житловому будинку літ. А-4 за адресою: АДРЕСА_2 (колишня АДРЕСА_3 . Відповідно до звіту про оцінку нерухомого майна від 30 жовтня 2013 року, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 ринкова вартість нежитлових приміщень на час набуття становить 119 455,00 грн.
Вказав, що на момент укладення у 2013 році договорів дарування вказані нежитлові приміщення перебували в аварійному стані і були непридатні для їх експлуатації і використання за цільовим призначенням. В період з 2014 року по 2016 рік виключно за рахунок своїх особистих трудових та грошових затрат здійснив у вказаних нежитлових приміщеннях капітальні ремонти, а саме 05 лютого 2014 року з ТОВ «Будівельний Альянс «Моноліт» укладено договір підряду на загальну суму 529 128,00 грн для проведення ремонту за адресою: АДРЕСА_1 та на суму 660 430,80 грн для ремонту за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином вартість нежитлових приміщень істотно збільшилась після проведення в них капітального ремонту.
Посилався на те, що в період з 2013 року по 2016 рік його щомісячний дохід завжди перевищував еквівалент однієї тисячі доларів США, який складався із заробітної плати у Харківській міській раді, де він займав посаду з 2006 року по 2018 рік директора юридичного департаменту, а також зі спеціальної пенсії за вислугу років в органах прокуратури. Особисті доходи ОСОБА_2 за вказаний період складали лише 36 660,00 грн, вона протягом 2013-2018 роки ніде не працювала і особистого доходу не мала, її дохід складався лише з соціальних виплат на утримання дитини.
Зазначив, що при укладенні договору купівлі-продажу № 1653 від 22 червня 2022 року ОСОБА_2 навмисно упевнила ОСОБА_3 , що вона є одноосібним власником нежитлових приміщень, а також всього майна і обладнання, яке у приміщеннях знаходиться.
Просив визнати нежитлові приміщення першого поверху № 18-:-26, загальною площею 136,2 кв м, що розташовані у житловому будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 5823763101, і нежитлові приміщення першого поверху №І,1-11а, 1-116, 1-ІЗа, 1-146, 1-14в, 1-14г, 1-14д, 1-14е, 1-14ж, загальною площею 122,5 кв м у житловому будинку літ. «А-4» за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 144020363101, об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу № 1653 від 22 червня 2022 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємець І.О., згідно якого нежитлові приміщення нежитлові приміщення першого поверху № 18-:-26, загальною площею 136,2 кв м, що розташовані у житловому будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 5823763101, і нежитлові приміщення першого поверху №І,1-11а, 1-116, 1-ІЗа, 1-146, 1-14в, 1-14г, 1-14д, 1-14е, 1-14ж, загальною площею 122,5 кв м у житловому будинку літ. «А-4» за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 144020363101, були продані ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 ; вирішити питання щодо судових витрат.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю колишнього подружжя нежитлових приміщень, розташованих по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та визнати вказані нежитлові приміщення об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя, вирішити питання щодо судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачка письмово визнає, що спірні нежитлові приміщення на момент їх придбання перебували не тільки у вкрай незадовільному, але й в аварійному стані і були непридатні для їх використання за цільовим призначенням. Зазначив, що дані, що містяться у відомостях ресурсів та актах виконаних у нежитлових приміщеннях робіт при проведенні капітального ремонту доводять величезний обсяг будівельних робіт. Вказав, що його вклад у приведення спірного нерухомого майна у стан придатний для їх цільового використання, а відтак і його вклад є незрівнянно більшим ніж вклад колишньої його дружини. Зазначив, що ніякого вкладу ОСОБА_2 у нерухоме майно взагалі не було, оскільки вона ніде не працювала і особистого доходу не мала.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволені позовних вимог про визнання спірних нежитлових приміщень об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя, тому в іншій частині апеляційним судом не переглядається.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що належне на праві особистої власності відповідачці майно істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат позивача, що відповідно до положень статей 60, 62 СК України може бути підставою для визнання його спільною сумісною власністю подружжя та відмовив у задоволенні позовних вимог.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 10 серпня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилося двоє дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.27,28,29 том 1).
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 травня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.30 том 1).
В період шлюбу ОСОБА_2 набула наступне майно:
на підставі договору дарування від 10 жовтня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Звєрєвим А.М., зареєстровано в реєстрі за № 1263, з якого вбачається, що ОСОБА_7 передала безоплатно у власність ОСОБА_2 нежитлові приміщення 1-го поверху № 18-:-26 загальною площею 136,3 кв м, які розташовані у житловому будинку літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 . Дар сторони оцінюють у суму 206 843,00 грн.
У пункті 5 договору зазначено, що житлові приміщення не мають недоліків, що перешкоджають використанню їх за призначенням; обдаровувана підтверджує, що вказані нежитлові приміщення візуально оглянута нею до підписання цього договору та передаються їй у технічному стані, придатному для нормального їх використання. Недоліків чи дефектів, які б перешкоджали використанню нежитлових приміщень за призначенням, а також будь-яких перебудов чи перепланувань, незастережених у правовстановлюючому документі та в технічному паспорті на нежитлові приміщення від 05 лютого 2008 року, на момент огляду виявлено не було (а.с.32 том 1);
на підставі договору дарування від 29 листопада 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Звєрєвим А.М., зареєстровано в реєстрі за № 1527, з якого вбачається, що ОСОБА_7 передала безоплатно у власність відповідачці ОСОБА_2 нежитлові приміщення першого поверху № І, 1-11а, 1-11б, 1-13а, 1-14б, 1-14в, 1-14г, 1-14д, 1-14е, 1-14ж, які розташовані у житловому будинку літ. «А-4» загальною площею 122,5 кв м за адресою: АДРЕСА_2 . Дар сторони оцінюють у суму 119 455,00 грн.
У пункті 5 договору зазначено, що житлові приміщення не мають недоліків, що перешкоджають використанню їх за призначенням; обдаровувана підтверджує, що вказані нежитлові приміщення візуально оглянута нею до підписання цього договору та передаються їй у технічному стані, придатному для нормального їх використання. Недоліків чи дефектів, які б перешкоджали використанню нежитлових приміщень за призначенням, а також будь-яких перебудов чи перепланувань, незастережених у правовстановлюючому документі та в технічному паспорті на нежитлові приміщення від 30 липня 2013 року, на момент огляду виявлено не було (а.с.37 том 1).
Відповідно до звіту про оцінку нерухомого майна від 08 жовтня 2013 року, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 ринкова вартість нежитлових приміщень, а саме нежитлові приміщення 1-го поверху № 18-:-26 загальною площею 136,3 кв м, які розташовані у житловому будинку літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 , на час набуття становить 206 843,00 грн (а.с.33-36 том 1).
Відповідно до звіту про оцінку нерухомого майна від 30 жовтня 2013 року, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 ринкова вартість нежитлових приміщень, а саме нежитлові приміщення першого поверху в літ. «А-4» загальною площею 122,5 кв м за адресою: АДРЕСА_2 , на час набуття становить 119 455,00 грн (а.с.38-41 том 1).
01 лютого 2017 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Ексіст Автомотів» укладено договір №01/02/Харків оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 з орендною платою за один місяць користування об'єктом 21 050,00 грн (а.с.42-44 том 1).
01 грудня 2017 року між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_8 укладено договір №03/17 оренди нежитлового приміщення першого поверху №№І, 1-11а, 1-11б, 1-13а, 1-14б, 1-14в, 1-14г, 1-14д, 1-14е, 1-14ж загальною площею 122,5 кв м, розташоване у житловому будинку літ. «А-4» за адресою: АДРЕСА_2 з орендною платою за один місяць користування об'єктом 30 000,00 грн (а.с.45-47 том 1).
Згідно наданих довідок про заробітну плату суми доходів ОСОБА_1 на посаді директора департаменту Харківської міської ради за 2013 рік становить 81262,07 грн, за 2014 рік - 81925,84 грн, за 2015 рік - 86000,76 грн, за 2016 рік - 172549,96 грн, розмір призначеної та виплаченої пенсії ОСОБА_1 за 2013 рік становить 65776,56 грн, за 2014 рік - 65776,56 грн, за 2015 рік - 15841,10 грн, за 2016 рік - 129507,34 грн (а.с.51-56 том 1).
Також матеріали справи містять копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру ОСОБА_1 , відповідно до яких за 2013 рік загальна сума сукупного доходу 346 771,00 грн, зокрема дарунки, призи, виграші в розмірі 198 420,00 грн; за 2014 рік загальна сума сукупного доходу 2 210 632,00 грн, зокрема дарунки, призи, виграші в розмірі 2 037 562,00 грн (а.с.58-60 том 1).
05 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Будівельний Альянс «Моноліт» укладено договір підряду № 05/14/2р на проведення капітального ремонту нежитлових приміщень по проспекту Гагаріна, 2 у місті Харкові, а саме: підготовчі роботи (демонтаж сантехнічного обладнання та трубопроводів, електричних приладів та електричної розводки); загально-будівельні роботи з перепланування приміщень; сантехнічні роботи; електромонтажні роботи; оздоблювальні роботи. Також надано договірна ціна, відомість ресурсів до договірної ціни, акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016, локальний кошторис на будівельні роботи № 02-01-01, відомість ресурсів до акту прийняття № 1 за лютий 2016, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016, прибутковий касовий ордер № 127 від 04 квітня 2014 року на суму 260 000,00 грн; прибутковий касовий ордер № 210 від 30 вересня 2016 року на суму 269 128,00 грн (а.с.69-76 том 1).
05 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Будівельний Альянс «Моноліт» укладено договір підряду № 05/14/1р на проведення капітального ремонту нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 , а саме: підготовчі роботи (демонтаж сантехнічного обладнання та трубопроводів, електричних приладів та електричної розводки); загально-будівельні роботи з перепланування приміщень; сантехнічні роботи; електромонтажні роботи; оздоблювальні роботи. Також надано договірна ціна, відомість ресурсів до акту прийняття № 1 за березень 2016; акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2016; локальний кошторис на будівельні роботи № 02-01-01; відомість ресурсів до договірної ціни, прибутковий касовий ордер № 119 від 31 травня 2016 року на суму 330 430,80 грн; прибутковий касовий ордер № 174 від 07 жовтня 2014 року на суму 330 000,00 грн (а.с.77-85 том 1).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 22 червня 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О., зареєстрованого в реєстрі № 1653, ОСОБА_2 передала у власність, а ОСОБА_3 прийняла у власність нежитлові приміщення першого поверху №18-:-26, загальною площею 136,2 кв м у житловому будинку літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлові приміщення першого поверху №І,1-11а, 1-116, 1-ІЗа, 1-146, 1-14в, 1-14г, 1-14д, 1-14е, 1-14ж, загальною площею 122,5 кв м у житловому будинку літ. «А-4» за адресою: АДРЕСА_2 . Продаж здійснено за 853 077,00 грн (а.с.143-144 том 1).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Конституція України у статті 41 гарантує право кожному володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (частина перша статті 57 СК України).
Статтею 62 СК України передбачено, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Зі змісту статті 62 СК України вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим та дотримано баланс інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов'язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.
Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.
Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.
Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об'єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об'єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об'єкт стають малозначними в остаточній вартості об'єкта власності чи у остаточному об'єкті.
Істотність збільшення вартості майна підлягає з'ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.
Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об'єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об'єктом нерухомого майна, який з'явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об'єкта нерухомості.
Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об'єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об'єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна.
У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.
Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов'язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.
Істотне збільшення вартості майна обов'язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.
Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв'язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.
В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об'єктів нерухомості, інфляційних та інших об'єктивних процесів, не пов'язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання у власність майна одного з подружжя, який набув таку власність до шлюбу.
Враховуючи вищезазначене, позивач мав довести, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені його окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Верховний Суд у постанові від 24 липня 2020 року у справі № 522/7063/16-ц та у постанові від 09 липня 2020 року у справі № 426/6877/15-ц вказував, що збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об'єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкта.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 495/11680/18 (провадження № 61-5314св23), від 20 грудня 2023 року у справі № 635/2106/17 (провадження № 61-10722св21).
У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Конструкція статті 62 ЦПК України дає підстави стверджувати, що обов'язок доведення існування підстав, передбачених частиною першою статті 62 СК України покладається на особу, яка стверджує про виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові. Отже, в даному випадку саме на позивача покладається обов'язок доведення підстав виникнення права спільної сумісної власності на майно, яке належить на праві особистої приватної власності відповідачці.
Матеріали справи свідчать про те, що на праві особистої власності ОСОБА_2 належить наступне майно: нежитлові приміщення першого поверху №18-:-26 загальною площею 136,3 кв. м, які розташовані у житловому будинку літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 10 жовтня 2013 року; нежитлові приміщення першого поверху №І, 1-11а, 1-11б, 1-13а, 1-14б, 1-14в, 1-14г, 1-14д, 1-14е, 1-14ж загальною площею 122,5 кв. метрів, які розташовані в житловому будинку літ. «А-4» з адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування від 29 листопада 2013 року.
Зазначені договори дарування укладені в період перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, є чинними, недійсними не визнані.
Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що на момент укладення договорів дарування зазначені нежитлові приміщення перебували у незадовільному стані і були непридатні для їх експлуатації і використання за цільовим призначенням. З 2013 року по 2016 рік, він за рахунок власних коштів здійснив капітальний ремонт вище перелічених нежитлових приміщень. Таким чином, вартість нежитлових приміщень істотно збільшилося.
На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 надав, зокрема, договір підряду № 05/14/1р від 05 лютого 2014 року на проведення капітального ремонту нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 та договір підряду № 05/14/2р від 05 лютого 2014 року на проведення капітального ремонту нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 , укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «Будівельний Альянс «Моноліт»; прибутковий касовий ордер № 119 від 31 травня 2016 року на суму 330 430,80 грн; прибутковий касовий ордер № 174 від 07 жовтня 2014 року на суму 330 000,00 грн; прибутковий касовий ордер № 127 від 04 квітня 2014 року на суму 260 000,00 грн; прибутковий касовий ордер № 210 від 30 вересня 2016 року на суму 269 128,00 грн.
Відповідно до усталеної судової практики збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння вартості об'єкта до та після поліпшення.
В свою чергу, матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів щодо збільшення вартості майна та істотність такого збільшення в порівнянні вартості об'єкта до та після поліпшення.
З наданих ОСОБА_1 додатків до договорів підряду вбачається, що у розраховані суми також включено заробітні плати будівельників, монтажників, що не можуть бути враховані при визначенні збільшення вартості майна та істотності такого збільшення.
Крім того, з цих документів не вбачається істотності збільшення вартості майна, зокрема того, що первинний об'єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчинився, нівелювався, втратився чи став настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об'єктом нерухомого майна, який з'явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником. Тобто, відсутнє значне перетворення об'єкта нерухомості.
Також колегія суддів зазначає, що сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкта (постанови Верховного Суду від 24 липня 2020 року у справі № 522/7063/16-ц, від 09 липня 2020 року у справі № 426/6877/15-ц, від 20 грудня 2023 року у справі № 635/2106/17 (провадження № 61-10722св21).
Клопотань про проведення відповідної експертизи ОСОБА_1 не заявляв.
Твердження ОСОБА_1 про те, що на момент укладення договорів дарування зазначені нежитлові приміщення перебували у незадовільному стані і були непридатні для їх експлуатації і використання за цільовим призначенням, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у пунктах 5 договорів дарування зазначено, що ці приміщення не мають недоліків чи дефектів, які б перешкоджали використанню нежитлових приміщень за призначенням. Належних доказів щодо перебування нежитлових приміщень у незадовільному стані матеріали справи не містять.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 працював, в тому числі з 2013 року та отримував заробітну плату та пенсію, з поданих ним декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік та за 2014 рік, з яких вбачається, що в розділі відомості про доходи в п.11 дарунки, призи, виграші ОСОБА_1 зазначено 198 420,00 грн та 2 037 562,00 грн, однак доказів того, що саме ці особисті кошти ним було вкладено у нежитлові приміщення позивачем не надано.
Таким чином в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що вартість спірних нежитлових приміщень істотно збільшилась після набуття їх в особисту власність ОСОБА_2 та у таке збільшення були вкладені окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність позивача. Крім того, подані докази не підтверджують, що саме кошти позивача та його трудова участь мали вирішальне значення у збільшенні такої вартості.
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до договору купівлі-продажу від 22 червня 2022 року ОСОБА_2 продала спірні нежитлові приміщення ОСОБА_3 , продаж здійснено за 853 077,00 грн.
В свою чергу згідно з звітом про оцінку нерухомого майна, станом на 08 жовтня 2013 року вартість нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 складає 206 843,00 грн, при цьому курс долара США становив 7,993 грн, тобто 25 878,01 доларів США, а згідно зі звітом про оцінку майна, на момент продажу цього нерухомого майна ринкова вартість становила 430 268,00 грн, що еквівалентно 14 707,55 доларів США.
Відповідно до звіту про оцінку нерухомого майна, станом на 30 жовтня 2013 року вартість нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 становить 119 455,00 грн, при цьому курс долара США становив 7,993 грн, тобто 14 944,95 доларів США, а згідно з звітом про оцінку майна, на момент продажу цього нерухомого майна ринкова вартість становила 422 809,00 грн, що еквівалентно 14 452,59 доларів США.
Виходячи з наведеного, підстави вважати, що вартість спірних нежитлових приміщень істотно збільшилась після набуття їх в особисту власність ОСОБА_2 , відсутні, оскільки збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, не повинні враховуватися у зв'язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.
Враховуючи фактичні обставині, встановлені у цій справі та неведені вище норми матеріального права, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині на праві особистої приватної власності, оскільки суди встановили, що ремонти спірних нежитлових приміщень були проведені у період перебування сторін у шлюбі, однак позивач не надав доказів того, що належне на праві особистої власності відповідачці майно істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат позивача.
Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 25 червня 2024 року у справі № 308/4961/21 (провадження № 61-11834св23), від 28 березня 2023року у справі № 346/2857/21 (провадження № 61-9952св22).
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів у справі і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення в оскаржуваній частині судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення в оскаржуваній частині без змін.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2024 рокув оскаржуваній частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова