Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/109/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Категорія ст. 307 КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
18.02.2025 року, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 наухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 лютого 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №12025121010000339 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
Слідчий СВ Кропивницького РУП Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області старший лейтенант поліції ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_6 звернувся слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда з клопотанням про накладення арешту на майно.
Клопотання обґрунтовано тим, що 09.02.2025 до чергової частини Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області надійшло повідомлення зі служби «102», про те що по провулку Цеховому в місті Кропивницькому, за географічними координатами: 48,52089; 32,30550 працівниками поліції виявлено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якого під час поверхневої перевірки в лівій кишені куртки було виявлено згортки, які обклеєні клейкою стрічкою білого та синього кольору, які імовірно містять в середині наркотичний засіб.
09.02.2025 в рамках затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину у ОСОБА_7 , було проведено особистий обшук в ході якого у лівій кишені куртки останнього, виявлено та вилучено 20 (двадцять) згортків, обклеєних фрагментами полімерної липкої стрічки, в 5 (п'яти) з яких знаходилися безбарвні, прозорі полімерні зіп-пакети з кристалічною речовиною, білого кольору, яка відповідно до висновку судової експертиз матеріалів, речовин і виробів №СЕ-19/112-25/1890-НЗПРАП від 10.02.2025, містить особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, обіг якої заборонено, загальною масою в перерахунку на всю речовину 0,6400 грама.
Крім того під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_7 , було виявлено та вилучено: чотири рулони ліпкої ізолюючої стрічки, зеленого кольору, яка упакована до спец. пакету НПУ №ICR0204105; мобільний телефон марки «Redmi 12», в корпусі чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 , який упаковано до спец. пакету НПУ № PSP1165739; два предмети схожі на ножі із нашаруваннями ґрунту, які упаковані до спец. пакету НПУ № ICR0204104.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 09.02.2025 о 16.00 год. вчинив придбання, зберігання особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту. Дії ОСОБА_7 кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 2 ст. 307 КК України.
Під час досудового розслідування 10.02.2025 було складено і в порядку ст. 278 КПК України вручене ОСОБА_7 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Просить накласти арештна мобільний телефон, два предмети ззовні схожі на ножі із нашаруваннями ґрунту, чотири рулони ліпкої ізолюючої стрічки, зеленого кольору, що належать ОСОБА_7 , які були вилучені у нього в ході проведення особистого обшуку затриманого, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12025121010000339, оскільки вони використовувався, як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, могли зберегти на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 лютого 2025 року задоволено клопотання.
Накладено арешт на чотири рулони ліпкої ізолюючої стрічки, зеленого кольору; мобільний телефон марки «Redmi 12», в корпусі чорного кольору (ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 ); два предмети схожі на ножі із нашаруваннями ґрунту, власником та фактичним володільцем яких є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із забороною відчуження, розпорядження та користування вказаним майном до прийняття остаточного рішення по кримінальному провадженню №12025121010000339.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що речі зазначені у клопотанні, щодо яких ставить питання накладення арешту згідно до постанови слідчого від 10.02.2025, визнано речовими доказами.
Підставою накладення арешту на вказане майно є повне, всебічне дослідження усіх обставин кримінального правопорушення, для подальшого забезпечення збереження речових доказів, які могли зберегти на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ в даному кримінальному провадженні, а також для подальшого забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Відтак, ініціатором клопотання доведено, що арешт вказаного майна на даній стадії досудового слідства необхідний з метою збереження речових доказів, а також для встановлення інших осіб причетних до вчинення кримінального правопорушень, описаного у витязі з ЄРДР.
За таких підстав задля встановлення істини у справі на даному етапі досудового слідства є доцільним задовольнити клопотання в повному обсязі.
Заперечення сторони захисту щодо накладення арешту на мобільний телефон, слідчий суддя оцінює критично, з огляду на те, що слідчим під час розгляду клопотання доведено, що мобільний телефон використовувався ОСОБА_7 у злочинній діяльності, зважаючи на зміст інформації, яка містилась на телефоні.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 змінити ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на мобільний телефон «Redmi 12» та відмовити в задоволенні клопотання слідчого в цій частині.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що НСРД вданому кримінальному провадженні не проводилося, для чого накладати арешт на мобільний телефон, який вже визнаний речовим доказом у справі.
Ухвала є незаконною, яка порушує право власності ОСОБА_7 , та сторона обвинувачення не надала суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів що вказують про прямий, або опосередкований зв'язок ОСОБА_7 з вказаним кримінальним провадженням та як наслідок, що вилучені речі та документи відповідають критеріям речових доказів у даному кримінальному провадженні.
Також, захисник в апеляційній скарзі посилається на ряд рішень, якими суд апеляційної інстанції обґрунтовував скасування арешту на майно.
Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який просив апеляційною скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.
В ході апеляційного розгляду, жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею вищевказаного рішення, колегія суддів в матеріалах клопотання про накладення арешту на майно не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги захисника є такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ч.2 ст. 171 КПК України, відповідно до якої, у ньому має бути зазначено правові (законні) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також перелік та види майна, що належить арештувати, документи що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим третіми особами таким майном.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, згідно якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами у кримінальному провадженні є матеріальні об'єкти, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Арешт майна з підстав передбачених ч.2 ст.170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, відповідно до ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
В даному випадку слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог ст.ст. 170-173 КПК України, з'ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а саме правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні тощо.
Колегією суддів під час апеляційного розгляду встановлено, що у провадженні Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області перебувають матеріали кримінального провадження №12025121010000339, внесене до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 09.02.2025 о 16.00 год. вчинив придбання, зберігання особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту. Дії ОСОБА_7 кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 2 ст. 307 КК України.
10.02.2025 мобільний телефон, два предмети ззовні схожі на ножі із нашаруваннями ґрунту, чотири рулони ліпкої ізолюючої стрічки, зеленого кольору, що належать ОСОБА_7 , які були вилучені у нього в ході проведення особистого обшуку затриманого, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12025121010000339, оскільки вони використовувався, як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, могли зберегти на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/112-25/1890-НЗПРАП від 10.02.2025 у ході проведення особистого обшуку ОСОБА_7 , у лівій кишені куртки останнього, виявлено та вилучено згортки, обклеєні фрагментами полімерної липкої стрічки, в 5 (п'яти) з яких знаходилася небезпечна психотропна речовина - PVP, обіг якої заборонено.
10.02.2025 складено і в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_7 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Згідно з протоколом огляду предмету від 12.02.2025 - слідчим оглянутий мобільний телефон марки «Redmi 12», в корпусі чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 належний підозрюваному ОСОБА_7 , під час огляду якого встановлено, що на ньому міститься інформація щодо розповсюдження наркотичних/психотропних речовин шляхом розкладання так званих «закладок», за грошову винагороду.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що вилучені речі у ході проведення особистого обшуку ОСОБА_7 , а саме чотири рулони ліпкої ізолюючої стрічки, зеленого кольору; мобільний телефон марки «Redmi 12», в корпусі чорного кольору, два предмети схожі на ножі із нашаруваннями ґрунту, може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а також те, що дані речі, зберегли на собі сліди та інші відомості, які можуть бути використані як доказ, потрібні для проведення необхідних слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні, зокрема компьютерно-технічних експертиз для отримання інформації щодо можливого вчинення інших щлочинів.
На думку колегії суддів наявні підстави стверджувати про те, що існують обґрунтовані підозри вважати про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та в ході досудового розслідування необхідно буде провести ряд експертиз з метою встановлення винної особи та можливого огляду доказів в інших процесуальних діях.
А тому, колегія суддів погоджується з мотивацією слідчого судді про те, що вилучені речі в результаті особистого обшуку ОСОБА_7 є речовим доказом та з метою унеможливлення подальшого приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення та відчуження тимчасово вилученого майна, необхідно накласти арешт.
Натомість вказане рішення слідчого судді не перешкоджає власнику майна в подальшому, в разі недотримання розумних строків проведення розслідування, порушувати перед органами досудового слідства, слідчим суддею клопотання про скасування арешту.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 170, 173, 376, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 лютого 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №12025121010000339 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4