Справа № 344/134/25
Провадження № 11-сс/4808/26/25
Категорія ст.183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
19 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 05 січня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 259, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 259, ч. 5 ст. 361 КК України в кримінальному провадженні № 12024091010000295,
за участю прокурора ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_10 ,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , вважає ухвалу слідчого судді від 05 січня 2025 року незаконною, безпідставною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що в судовому засіданні прокурор та слідчий не довели існування достатніх вагомих ризиків передбачених КПК України, наявність яких необхідна для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Судом не взято до уваги та не дано оцінку тій обставині, що ОСОБА_8 надає правдиві показання, чим сприяє розкриттю злочину, не чинив жодних перешкод при проведенні слідчої дії - обшуку та вилучення речей, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, офіційно працевлаштований, має постійний дохід, наміру скриватися від суду та впливати на свідків чи експерта у нього немає, як і немає наміру вчиняти інше кримінальне правопорушення.
Просить ухвалу слідчого судді Івано - Франківського міського суду від 05.01.2025 року скасувати та обрати відносно її підзахисного більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у вигляді домашнього арешту, або зменшити розмір застави.
Ухвалою слідчого судді Івано - Франківського міського суду від 05 січня 2025 року клопотання слідчого задоволено. Застосовано щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 03 березня 2025 року включно.
Визначено заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242 240 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою на депозитний рахунок Івано - Франківського міського суду.
Під час апеляційного розгляду:
- підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_10 , підтримали подану апеляційну скаргу просили її задовольнити, а ухвалу слідчого судді від 05.01.2025 року змінити та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту;
- прокурор заперечив з приводу поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді від 05.01.2025 року без змін.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді, слід залишити без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим СВ Івано - Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано - Франківській області ОСОБА_11 , здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 02.02.2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024091010000295 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 259, ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 259, ч.5 ст. 361 КК України.
03 січня 2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 259 КК України та затримано в порядку ст. 615 КПК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , 14.11.2024 о 14 год 11 хв, знаходячись по місцю свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , діючи спільно із невстановленою особою, реалізуючи протиправний умисел, спрямований на завідомо неправдиве повідомлення правоохоронним органам про підготовку вибуху, достовірно знаючи про неправдивий характер поширюваної ним інформації, розуміючи, що таке повідомлення викличе обстановку страху та паніки у населення та порушить їх нормальний ритм життя та громадський спокій, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, повідомив неправдиву інформацію, яка не відповідає дійсності про нібито існуючу підготовку вибуху зателефонував на лінію колцентру ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» та повідомив завідомо неправдиву інформацію про підготовку вибуху приміщення ТЦ «Метро», що за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 225 М.
За неправдивим повідомленням ОСОБА_8 про замінування торгового центру, працівниками вибухово-технічного відділу ГУНП в Івано-Франківській області спільно з працівником кінологічної служби ГУНП в Івано-Франківській області, з метою виявлення та знешкодження вибухових речовин, вибухових пристроїв та інших загроз, 14.11.2024, в період часу з 14 год. 50 хв. по 15 год. 39 хв., було проведено обстеження приміщення та прилеглої території ТЦ «Метро», що за адресою: вул. Вовчинецька, 225 М, у м. Івано-Франківську.
За результатами відповідних обстежень будь-яких вибухово-технічних пристроїв не виявлено, що підтверджує неправдивість здійсненого ОСОБА_8 , повідомлення про замінування.
05.01.2025 року слідчий СВ Івано - Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано - Франківській області ОСОБА_11 , за погодженням з прокурором ОСОБА_9 звернулася до Івано - Франківського міського суду з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.
Ухвалою слідчого судді Івано - Франківського міського суду зазначене клопотання задоволено.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_8 , вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав, застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, а також інші дані про особу ОСОБА_8 в їх сукупності.
Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що підозра у вчинені ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є обґрунтованою та підтверджується вагомими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
На об'єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду сукупність всіх даних зазначених в ухвалі слідчого судді дає достатні підстави вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 259 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ст. 9 ч. 5 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а також те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до переконливого висновку про обґрунтованість підозри, оскільки вони підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані разом з сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів у їх взаємозв'язку, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 259 КК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 259 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до шести років.
Також, сукупність відомостей, які були встановлені під час розгляду клопотання, давали підстави слідчому судді дійти висновку, що в даному випадку мають місце ризики здійснити підозрюваним дії, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпіл их, свідків.
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки об'єктивно зв'язує його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дані правопорушення.
Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вище вказаним вимогам, і що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 просить змінити ухвалу суду, а саме зменшити розмір застави визначений слідчим суддею, однак при цьому не наводить жодних підстав з приводу неможливості сплати даної застави, визначеної в межах ст. 182 ч.5 п.2 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 182 КК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Статтею 182 ч. 5 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На думку колегії суддів, застава у розмірі 242 240 гривень обумовлена тим ступенем довіри до підозрюваного, при якому перспектива втрати застави буде для нього необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов'язків та запобігти здійсненню дій, передбачених ч.1ст. 177 КПК України.
Щодо доводів наведених захисником з приводу застосування щодо її підзахисного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки стороною захисту не наведено жодного аргументу, який б давав можливість застосувати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає необґрунтованими апеляційні доводи сторони захисту про необхідність зміни підозрюваному запобіжного заходу, оскільки, обраний ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у повній мірі відповідає вимогам закону, а застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, у тому числі і зменшення розміру застави, не зможе запобігти наявним у справі процесуальним ризикам.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Також, апеляційним судом не встановлено процесуальних порушень при підготовці і поданні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, оскільки воно відповідає вимогам ст.184 КПК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційну скаргу, слід залишити без задоволення, так як підстав для скасування ухвали слідчого судді немає.
Керуючись вимогами ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 січня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5