Справа № 189/2562/24
2/189/96/25
іменем України
18.02.2025 року селище Покровське Дніпропетровської області
Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Чорної О.В.,
за участі секретаря судового засідання Тахтарової В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
Директор ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» Наваренко В.Г. звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 42872,78 грн.; судового збору та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9200,00 грн.
Позов мотивований тим, що 24.06.2019 року АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 шляхом акцентування банком пропозиції клієнта (оферти) уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета Кредиту для особистих потреб, Ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. Процентна ставка 24% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.
AT «Альфа банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
Позивач зазначив, що відповідачка погодилася на приєднання до публічної пропозиції, підтвердила акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання.
Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачці та вона погодилася з ним, підписуючи угоду. Вказаний документ на момент отримання відповідачкою кредитних коштів містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами зазначеному в цьому документі, розмірах і порядках нарахування.
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором позивач виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти.
Станом на 23.02.2021 року загальна сума заборгованості за кредитом становить 42872,78 гривень.
23.02.2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача.
Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 24.06.2019 року, укладеним між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 .
Згідно з розрахунком заборгованості за відповідачкою станом на 23.02.2021 року обліковується заборгованість в розмірі 42872,78 грн.
Ухвалою суду від 15.11.2024 року відкрите провадження у справі, справа призначена до розгляду у спрощеному позовному порядку, з викликом сторін.
Відповідачка ОСОБА_1 надіслала до суду відзив на позовну заяву, зазначивши, що в обґрунтування позовних вимог позивачем були подані до суду: Анкета-Заява про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (нечитабельна); Паспорт споживчого кредиту (нечитабельний); Оферта на укладення угоди; Розрахунок заборгованості за договором (номер якого невідомий), укладеним між АТ «Альфа Банк» та відповідачем (нечитабельний); Виписка по рахунку з кредитною картою (незрозуміла). Інших доказів, які стосуються предмета спору позивачем суду не надано. В матеріалах справи відсутній сам кредитний договір, як основний доказ наявності заборгованості.
Також зазначила, що всупереч ст.ст.18,25 Закону України «Про споживче кредитування» позивачем не були подані суду докази про досудове врегулювання заборгованості.
Крім того, посилається на те, що на обґрунтування своїх вимог та на підтвердження своєї діяльності позивачем не було подано Ліцензію на провадження фінансової/факторингової діяльності від Національного Банку України. Тому вважає, що така діяльність є протизаконною.
Також відповідачка зазначила, що Верховною Радою України було затверджено рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.02.2023 року «Про застосування секторальних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до фінансових установ Російської Федерації», яке введено в дію Указом Президента України від 22 лютого 2023 року №89/2023. Згідно Державного реєстру санкцій України АТ «Альфа Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) занесено до реєстру санкцій та застосовано санкції строком на 10 років.
Крім того, відповідачка надіслала до суду клопотання про застосування строків позовної давності, зазначивши між АТ «Альфа Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу 23.02.2021 року, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Тому ОСОБА_1 вважає, що на підставі ст.257 ЦК України строк позовної давності сплив 23.02.2024 року.
17.02.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» стверджує, що виписка по рахунку клієнта є тим документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнту, так як є тим документом, який відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність, а тому може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість позичальника. З наявної в матеріалах справи виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідачка виконувала платежі по Кредитному договору.
Однак, у зв'язку з грубим порушенням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором щодо вчасної сплати платежів по кредиту, по відсоткам за користування кредитом, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» з метою захисту свого майнового права прийняло рішення про стягнення суми боргу в судовому порядку.
Враховуючи наведені обставини, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання сторони не з'явилися, про місце, день та час розгляду справи судом повідомлені належним чином.
Представник позивача ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» - Плачинда К.О. через систему «Електронний суд» надіслав заяву про проведення судового засідання без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_1 надіслала до суду клопотання про розгляд справи в її відсутності. Позов не визнає в повному обсязі, просить відмовити в його задоволенні.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України суд, ухвалюючи судове рішення, зобов'язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Судом встановлено, що 24.06.2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти), відповідно умов якої АТ «Альфа-Банк» встановлено ліміт відновлювальної кредитної лінії у розмірі 200000 грн. з процентною ставкою 24,00 %, тип процентної ставки - фіксована. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.
Цього ж дня, перед укладенням договору, відповідачка ознайомилася та підписала паспорт споживчого кредиту, де визначено істотні умови договору.
Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов'язання.
Згідно наданої виписки АТ «Сенс Банк» за період з 22.06.2019 року по 23.02.2021 року на рахунок ОСОБА_1 (платіжна картка 5355хххххххх0539) 22.06.2019 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 20 000,00 грн.
Отже, судом встановлено, що АТ «Альфа-Банк» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 20 000,00 грн., що підтверджено випискою АТ «Сенс Банк» (банк змінив назву).
У позові позивач стверджує, що позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість.
Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 20.12.2021 загальний розмір заборгованості становив 42872,78 грн., яка складалась з залишку по тілу кредиту - 36736,00 грн. та залишку заборгованості по штрафним санкціям - 6316,58 грн.
Суд, досліджуючи наданий розрахунок, зауважує, що наявний розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором сформовано позивачем ТОВ ФК «Еліт Фінанс».
Суд наголошує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
В той же час, розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони.
Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 513 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (статті 517 ЦК України).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1,7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що між AT «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір 24.06.2019 року, хоча дана обставина не відповідає дійсності, оскільки судом встановлено, що датою договору є 21.06.2019 року.
Також у позовній заяві зазначено, що 23.02.2021 між AT «АЛЬФА-БАНК» та TOB «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, яким AT «АЛЬФА-БАНК» передало своє право вимоги позивачу, зокрема і за кредитним договором від 24.06.2019.
Однак, зазначене суперечить дійсним обставинам справи, встановлених судом на підставі досліджених матеріалів справи, оскільки договір факторингу від 23.02.2021 укладено між ТОВ «ФК ФОРТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС».
22.02.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК ФОРТ» укладено договір факторингу №1, за умовами якого права вимоги до боржників за кредитними договорами перейшло до ТОВ «ФК ФОРТ».
Згідно п.2.1. вказаного Договору факторингу в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові Право Вимоги до Боржників (які надалі, в залежності від контексту, іменуються «Боржники» або «Боржник») за договорами (надалі іменуються «Основні договори» або «Основний договір», в залежності від контексту), перелік яких наведено в Додатку № 1-1 до Договору.
Відповідно до п.2.3 Договору факторингу, право вимоги вважається відступленим фактору з моменту підписання цього Договору. В день його підписання, сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру боржників, за формою встановленою в Додатку №2 до цього Договору.
Пунктом 2.3.1 визначено обов'язок клієнта в день підписання договору додатково підготувати фактору Реєстр боржників за формою, встановленою в Додатку 1-2 до цього договору, з усіма заповненими даними про боржників.
До матеріалів справи додано Акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 22.02.2021 до Договору Факторингу №1 від 22.02.2021, у якому йдеться про передачу фактору згідно з вимогами п.2.3.1 Договору Реєстру боржників клієнта, що складений згідно із додатком №1-2 до Договору.
Сам реєстр боржників (витяг), що є додатком №1-2 до Договору факторингу від 22.02.2021, суду не надано.
23.02.2021 між ТОВ «ФК ФОРТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу №01-23-02/21, за умовами якого права вимоги до боржників за кредитними договорами перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс».
Згідно п.2.1. вказаного Договору факторингу в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові Право Вимоги до Боржників (які надалі, в залежності від контексту, іменуються «Боржники» або «Боржник») за договорами (надалі іменуються «Основні договори» або «Основний договір», в залежності від контексту), перелік яких наведено в Додатку № 1-1 до Договору.
Відповідно до п.2.3 Договору факторингу, право вимоги вважається відступленим фактору з моменту підписання цього Договору. В день його підписання, сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру боржників, за формою встановленою в Додатку №2 до цього Договору.
Пунктом 2.3.1 визначено обов'язок клієнта в день підписання договору додатково підготувати фактору Реєстр боржників за формою, встановленою в Додатку 1-2 до цього договору, з усіма заповненими даними про боржників.
До матеріалів справи додано Акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 23.02.2021 до Договору Факторингу №01-23-02/21 від 23.02.2021.
Також мається Виписка з додатку до договору факторингу №01-23-02/21 від 23.02.2021 Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, відповідно до якого зазначено ПІБ боржника ОСОБА_1 , дата договору 24.06.2019, номер кредитного договору CCNG-631187792, загальний залишок заборгованості 42872,78 грн., з яких: залишок по тілу кредиту - 36736,00 грн., залишок заборгованості по штрафним санкціям 6316,58 грн.
Зазначена Виписка зроблена з додатку Договору факторингу №01-23-02/21 від 23.02.2021, що укладений між ТОВ «ФК ФОРТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», а підтвердження набуття права вимоги ТОВ «ФК ФОРТ» до боржників АТ «Альфа-Банк» відповідно до Договору факторингу № 1 від 22.02.2021, суду не надано.
Крім того, у виписці зазначений номер кредитного договору CCNG-631187792, дата договору - 24.06.2019 року, тоді як з досліджених матеріалів справи, дата підписаної відповідачкою оферти, анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту - 21.06.2019 року, а зазначені документи, які в сукупності складають кредитний договір взагалі не містять номеру кредитного договору CCNG-631187792.
Отже, зазначені в позовній заяві обставини не відповідають дійсності, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, позивачем не надано доказів того, що до ТОВ «ФК ФОРТ» перейшло право грошової вимоги до відповідача згідно укладеного між AT «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФК ФОРТ» договору факторингу №1 від 22.02.2021 року.
Що в свою чергу викликає сумнів у правомірності передачі ТОВ «ФК ФОРТ» ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» права вимоги по кредитному договору, укладеному між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 21.06.2019 року.
Також суд зауважує, що позивач укладаючи договір факторингу, не був позбавлений права вимагати первинні документи бухгалтерського обліку та всю іншу документацію (документи, що стосуються заборгованості боржників, які підтверджують дійсність та наявність права грошових вимог клієнта до боржника по заборгованості та є необхідними для пред'явлення вимоги до боржника щодо погашення заборгованості) первісного кредитора та згідно вимог ст. 81, ст. 83 ЦПК України, повинен був подати всі ті докази, які підтверджують обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, до суду разом з позовною заявою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, як це закріплено положеннями ч. 7 ст. 81 ЦПК України.
Відповідно до статті 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, про доцільність відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 42872,78 грн.
З урахуванням відмови суду в задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» з огляду на його необґрунтованість, підстави для застосування судом позовної давності за заявою відповідачки відсутні, оскільки згідно із ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи (позивача), що під час розгляду справи судом встановлено не було.
Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, відповідно до положення ст.141 ЦПК України, судові витрати позивачу за рахунок відповідача, відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4-5, 11-13, 19, 76-81, 89, 258-259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Судові витрати покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс».
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 20.02.2025 року.
Суддя Чорна О.В.
18.02.2025