Справа № 186/1629/24
Провадження № 2/0186/106/25
19 лютого 2025 року м. Шахтарське
Суддя Першотравенського міського суд Дніпропетровської області Демиденко С.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», третя особа головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.
Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Місцезнаходження відповідача за позовною заявою ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» знаходиться за адресою: вул. Соборна 127 м. Павлоград Дніпропетровської області, що Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» свідчить про підсудність цього спору за загальним правилом Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області.
Звернутися з цим позовом до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області позивач має право виключно у разі наявності підстав вичерпних перелік яких передбачений ст. 28 ЦПК України, яка визначає випадки підсудності справ за вибором позивача.
У разі бажання позивача скористатися правом на альтернативну підсудність, на відміну від загальної, він має послатися хоча б на одну з підстав визначених ст. 28 ЦПК України.
Так, в своїй позовній заяві позивач фактично посилається на наявність підстави передбаченої ч.8 ст. 28 ЦПК України (позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів).
А саме в позовній заяві зазначено: «що 01.03.2023 року позивач - ОСОБА_1 , уклав цивільно-правовий договір № 2381-ПУ-ШУПт про надання послуг з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» … Відповідно до пункту 2.5 вищевказаного договору місцем дання Послуг є ВП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Наявність в цивільно-правовому договорі № 2381-ПУ-ШУПт такого пункту жодним чином не свідчить про наявність обставин передбачених ч.8 ст. 28 ЦПК України виходячи з наступного.
Позовні вимоги позивача жодним чином не стосуються питань виконання чи не належного виконання цивільно-правового договору № 2381-ПУ-ШУПт. Так, предметом цього договору є надання позивачем ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» консультативних послуг протягом певного строку на оплатній основі.
Позивач не заявляє позовних вимог про стягнення заборгованості з оплати за надані послуги, або порушення інших положень договору № 2381-ПУ-ШУПт, а просить суд зобов'язати відповідача подати заяви-розрахунки по дублікату листка непрацездатності №8892364 серія АЛА №347692 від 08.04.2024 року виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 13.09.2023 року по 05.12.2023 року до Пенсійного фонду України, як страховика, а також стягнути з відповідача на користь позивача 40 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої бездіяльністю.
На наявність будь-яких інших обставин передбачених ст. 28 ЦПК України для звернення до Першотравенського міського суду позивач не посилається.
В той же час враховуючи, що спір між сторонами виник стосовно подання відповідачем заяви-розрахунку на оплату листка непрацездатності, слід встановити наявність, або відсутність підстав передбачених ч.1 ст. 28 ЦПК України, а саме право позивача звернутися до суду за зареєстрованим місцем проживання у спорах що виникають з трудових правовідносин.
Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з положеннями ст. 24 КЗпП, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про прийняття працівника на роботу.
Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально визначену роботу, а роботу з однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Таку позицію займає Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 р. у справі №540/4109/18. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 4 липня 2018 р. у справі №820/1432/17, від 24 грудня 2019 р. у справі №823/1167/16, від 5 лютого 2020 р. у справі №620/3913/18, від 6 лютого 2020 р. у справі №0840/3690/18, від 3 березня 2020 р. у справі №1540/3913/18.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, цивільно-правовий договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Його учасниками є замовник та виконавець. Він може укладатися у формі договору підряду (регулюється гл. 61 ЦК) або договору надання послуг (гл. 63. ЦК).
Предметом трудового договору є процес праці, а саме: виконання роботи за певною спеціальністю, кваліфікацією, посадою, тобто виконання працівником певної трудової функції.
При цьому трудова функція працівника, як правило, не передбачає будь-якого кінцевого результату за винятком строкових трудових договорів, що укладаються з особами для виконання певної роботи у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк (ст. 23 КЗпП України).
За цивільно-правовим договором предметом є кінцевий результат, тобто виконання виконавцем обумовленої роботи, направленої на досягнення кінцевого результату. У такому разі важливим є результат роботи, а не спосіб його досягнення.
Таким чином, якщо фізична особа взяла на себе обов'язок виконати роботу і передати замовнику її результат (наприклад, договір підряду) - це цивільно-правовий договір, а якщо громадянин виконує роботи під керівництвом іншої сторони, що взяла на себе обов'язок організувати працю та одержала право давати вказівки щодо послідовності проведення робіт - це трудовий договір.
Ознаки трудових відносин:
- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);
- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;
- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. №327;
- обов'язок роботодавця надати робоче місце;
- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо;
- праця юридично не самостійна, проходить у рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи);
- шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу;
- виконання роботи певного виду (трудової функції);
- трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час;
- виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці;
- встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності;
- застосування заходів дисциплінарної відповідальності;
- право на встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо, забезпечення яких є обов'язком роботодавця.
Ці ознаки трудових відносин було сформульовані у постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 р. у справі №640/1099/19.
До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце, зокрема, роз'яснити працівникові його права і обов'язки та поінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він має працювати, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки (ст. 29 КЗпП України).
Ознаки відносин за цивільно-правовим договором:
- особа самостійно організує виконання роботи на власний ризик;
- не зараховується до штату установи (організації);
- не вноситься запис до трудової книжки;
- не видається розпорядчий документ про прийом на роботу на певну посаду;
- не передбачено жодних пільг, компенсацій та гарантій, встановлених трудовим законодавством;
- результати роботи, як правило, фіксуються в актах приймання виконаних робіт;
- виплачується винагорода за виконану роботу.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі №820/1432/17, від 06.03.2019 р. у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 р. у справі №815/954/18.
Суд звертає увагу, що хоча особа, котра працює за цивільно-правовим договором, позбавлена права на оплачувану відпустку, нарахування компенсації за невикористані дні відпустки, проведення індексації заробітної плати тощо, вона згідно ч.1 ст.29 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року № 1105-ХІV має право на право на оплату тимчасової непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах.
Також, відповідно до п. а ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.
Водночас зазначене вище, не свідчить про наявність між сторонами трудових правовідносин.
Отже, враховуючи що між позивачем ОСОБА_1 , та відповідачем - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» відсутні трудові правовідносини, наявність підстав передбачених ч.1 ст. 28 ЦПК України для звернення з позовом до Першотравенського міського суду виключається.
Згідно п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст.378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Тобто, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є безумовною підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Враховуючи, що провадження в справі було відкрито з порушенням правил підсудності, і судовий розгляд по ній не розпочато, вважаю за необхідне направити її на розгляд за територіальною підсудністю за місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи викладене, вважаю, що справа не підсудна Першотравенському міському суду Дніпропетровської області та її слід передати за підсудністю до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 31 ,32, 258, 260,268 ЦПК України, суд
Цивільну справу № 186/1629/24 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, направити за підсудністю до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Роз'яснити позивачу, що передача справи, з підстав зазначених вище в ухвалі, здійснюється не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://pr.dp.court.gov.ua/sud0430/.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Суддя С.М. Демиденко