Справа № 204/11851/24
Провадження № 2/204/931/25
іменем України
20 лютого 2025 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі головуючого - судді Книш А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середньоденного заробітку, -
Позивач звернулася до відповідача з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з відповідача на свою користь заробітну плату в сумі 106551 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 113563,70 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працювала з 25 квітня 2016 року на Державному підприємстві «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» та звільнилась 14 лютого 2024 року за власним бажанням. Однак, під час звільнення не була виплачена заробітна плата, тобто проведений повний розрахунок при звільненні. Заборгованість відповідача із заробітної плати перед позивачем становить 106551 грн. Крім того, загальний середній заробіток за період з 15 лютого до 14 серпня 2024 року складає 113563,70 грн.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
03 січня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити в позовній заяві. Зазначено, що згідно довідки №43/06 від 18 грудня 2024 року сума невиплаченої заробітної плати становить 106551 грн. Причиною несвоєчасної виплати є факт наявності обставин, що істотно ускладнюють своєчасну виплату грошових коштів, а саме той факт, що Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» перебувало та перебуває в тяжкому економічному стані, що спричинено фінансовою кризою в країні. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні просила не стягувати. Також вважає, що строки, в які позивач міг звернутися до суду про вирішення трудового спору, пройшли.
07 січня 2025 року на адресу суду надійшла заява, у якій представник позивача Сліс А.С. просив зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення у цій справі.
Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.
Позивач з 25 квітня 2016 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем та 14 лютого 2024 року позивача було звільнено згідно ч.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням, у зв'язку з невиплатою заробітної плати підприємством (а.с.8-13).
Згідно довідки Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» від 11 листопада 2024 року №43/06 та від 18 грудня 2024 року №43/06, позивачу не виплачена заробітна плата у сумі 106551 грн, у т.ч. по місяцям: за грудень 2023 року - 17145 грн; за січень 2024 року - 23871 грн; за лютий 2024 року - 18330 грн; за березень 2024 року - 47205 грн (а.с.6, 45).
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати судом враховується наступне.
Відповідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, яка згідно ст.115 вказаного Кодексу виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Судом враховуються роз'яснення викладені в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», за яким задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Отже, судом встановлено, що заборгованість відповідача по заробітній платі перед позивачем складає 106551 грн.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З урахуванням предмету та підстави позову, суд дійшов висновку, що ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права позивача, характеру його порушення, наслідкам, спричиненим цим порушенням, буде стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 106551 грн. Зазначену суму заробітної плати позивачу станом на час розгляду справи судом не виплачено, доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні судом враховується наступне.
Згідно статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, передбачено, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Середньоденна заробітна плата позивача, відповідно до довідки відповідача, становить 930,85 грн (а.с.7).
Враховуючи наведене суд зазначає, що середній заробіток розраховується за період, починаючи з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 15 лютого 2024 року і по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Таким чином, оскільки відповідач так і не провів з позивачем остаточний розрахунок, середній заробіток має бути розрахований за період з 15 лютого 2024 року по 15 серпня 2024 року.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 15 лютого 2024 року по 15 серпня 2024 року складає: 131 день х 930,85 грн = 121941,35 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у межах пред'явлених позовних вимог у розмірі 113563,70 грн.
Суд звертає увагу на те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця, накладення органами Державної виконавчої служби арештів не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України (подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 25 травня 2016 року у справі №6-948цс16, від 03 січня 2018 року у справі №331/2814/16-ц). Сам по собі факт фінансових труднощів на підприємстві не може позбавляти працівників права на виплати, що передбачені при їх звільненні.
Щодо тверджень представника відповідача про порушення позивачем строків звернення до суду про вирішення трудового спору суд зазначає наступне.
Судом враховується, що позивач дізнався про розмір заборгованості із заробітної плати не раніше 11 листопада 2024 року, оскільки довідка відповідача про розмір заборгованості із заробітної плати перед позивачем датована саме 11 листопада 2024 року (а.с.6). Доказів щодо дати отримання позивачем такої довідки матеріали справи не містять. Відповідачем в свою чергу не доведено, що позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права більш ніж у тримісячний строк до дня звернення з позовом до суду.
Отже, при зверненні до суду із позовом про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, позивач не пропустив строк визначений статтею 233 КЗпП.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Розподіляючи судові витрати судом враховується наступне.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем під час подання позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн (а.с.35-36).
За розгляд позовної вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 106551 грн з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги були задоволені повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Щодо заяви представника позивача Сліс А.С. про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, оскільки враховуючи тривалу невиплату заробітної плати, недобросовісність відповідача є ризик тривалого невиконання ухваленого судового рішення у даній справі судом враховується, що таке твердження є припущенням та не може бути підставою для здійснення судового контролю. Суд звертає увагу, що відповідно до норм статті 4531 ЦПК України зобов'язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду. Крім того, судом враховується, що позивач не позбавлений у майбутньому у випадку невиконання боржником судового рішення у примусовому порядку звернутися з відповідною заявою до суду.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середньоденного заробітку - задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 106551 (сто шість тисяч п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 00 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 113563 (сто тринадцять тисяч п'ятсот шістдесят три) гривні 70 (сімдесят) копійок, який визначений без утримання податку з доходів фізичних осіб й інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев'яносто шість) копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Криворізька, буд.1, ідентифікаційний код 14308368.
Головуючий